Рішення № 6460873, 20.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.10.09 р.                     Справа № 40/263                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Чукліній .О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД”, м. Київ

до відповідача Державного підприємства „Красноармійськвугілля ”, м. Димитров

про стягнення 594480 грн. 40 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: : Федоренко Д.А. - юрисконсульт

від відповідача: Поливанов Л.М. - юрисконсульт

За клопотанням позивача, відповідно до вимог ст. 129 Конституції України та статті 4-4 ГПК України судом забезпечено гласність процесу та його повне фіксування технічними заходами, що знайшло своє відображення у протоколі судового засідання згідно вимог статті 81-1 ГПК України.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД” звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Державного підприємства „Крансоармійськвугілля” про стягнення з останнього інфляційних за період з жовтня 2008р. по червень 2009р. в сумі 504 044 грн. 39 коп., трьох процентів річних за період з 02.10.08р. по 12.08.09р. в сумі 90 436 грн. 01 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань відповідно до справ: № 40/23 від 23.03.07р., №19/337 від 06.02.08р., № 40/207 від 24.03.09р., які були розглянуті господарським судом Донецької області

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:

- згідно Указу Президента України від 06.07.04р. за №752 „Про заходи щодо підвищення ефективності управління вугільною галуззю та її розвитку”, Постанови Кабінету Міністрів України від 15.10.04р. „Про утворення Національної акціонерної компанії „Вугілля України”, відповідач у справі – ДП „ Красноармійськвугілля” Міністерства палива та енергетики України входив до складу акціонерної компанії „Вугілля України”, яку було ліквідовано на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.05р. за №989 „ Про ліквідацію відкритого акціонерного товариства” Національна акціонерна компанія” Вугілля України”;

- з урахуванням викладеного, ДП „ Красноармійськвугілля” Міністерства палива та енергетики вугільної промисловості не є правонаступником прав та обов’язків ДП „Краснорармійськвугілля” Міністерства палива та енергетики України, а тому провадження у справі підлягає припиненню за ознаками пункту 6 статті 80 ГПК України.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 23.03.07р. рішенням господарського суду Донецької області по справі 40/23 з Державного підприємства „Красноармійсквугілля” на користь товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД” було стягнуто борг в сумі 4326 364 грн., три проценти річних в сумі 73 251 грн. 86 коп. та інфляційні в сумі 370 789 грн. 79 коп. за період прострочення виконання грошових зобов’язань з 21.06.06р. до 31.12.06р. Під час звернення з позовною заявою відповідачем частково сплачено основний борг в сумі 833333 грн. 33 коп., однак станом на 12.08.09р. решта частина боргу в сумі 3493031 грн. 11 коп. до наступного часу не погашено.

Відповідно до рішення господарського суду Донецької області у справі №40/207 від 24.03.09р. з відповідача на користь позивача стягнуто: інфляційних за період з грудня 2007р. по вересень 2008р. в сумі 646 819 грн. 35 коп. та три процента річних за період з 29.12.07р. по 01.10.08р. в сумі 725130 грн. 65 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань.

Рішенням господарського суду Донецької області у справах: №19/337 від 06.02.08р. з відповідача на користь позивача стягнуто: інфляційних в сумі 561 499 грн. 50 коп. та три процента річних в сумі 114 040 грн. 37 коп. за період з 01.01.07р. по 28.12.07р. за прострочення виконання грошових зобов’язань.

До наступного часу зобов’язання щодо сплати основного боргу за вказаними рішеннями повністю не виконано, у зв’язку з чим за відповідачем рахується основний борг в сумі 3493031 грн. 11 коп. Тому позивач з посиланням на п. 2 ст. 625 ГПК України намагається стягнути з відповідача: інфляційні за період з жовтня 2008р. по червень 2009р. в сумі 504 044 грн. 39 коп., три процента річних за період з 02.10.08р. по 12.08.09р. в сумі 90 436 грн. 01 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань. Надавши належну правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача обґрунтовані, а заперечення відповідача не відповідають фактичним обставинам справи за наступним:

Часткова сплата основного боргу, не припиняє обов’язків відповідача щодо виконання грошового зобов’язання, як це зазначено у частині другій статті 631 ЦК України.

Тому грошова сума в порядку обліку індексу інфляції може нараховуватися по день фактичного стягнення з боржника суми заборгованості, оскільки між сторонами існують матеріальні відносини (зобов’язання), на котрі розповсюджується дія ч. 2 ст. 625 ЦК України. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова практика, як це визначено у постанові Верховного Суду України від 25.03.02р. у справі № 8/606, вказує на те, що три процента річних та індекс інфляції є іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки. В цій постанові також зазначено, що стягнення з боржників інфляційних нарахувань та процентів річних на існуючу заборгованість за невиконаним зобов’язанням обґрунтовані, виходячи з такого.

Відповідно до статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов’язання.

Приписи статті 625 ЦК України не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов’язання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008р. № 1/384-07).

У зв’язку з тим, що неодноразово відбувалося стягнення інфляційних за іншими рішеннями господарських судів, до спірних правовідносин слід застосувати приписи статті 530 ЦК України. Таким чином для стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних за період від часу винесення судом рішення до набрання ним законної сили позивач повинен пред’явити вимогу в розумінні статті 530 ЦК України.

Докази по справі свідчать про те, що 27.08.09р. за № 27-08/09-03 на адресу відповідача було надіслано вимогу в розумінні статті 530 ЦК України, про що свідчить фіскальний чек Укрпошти долучений до матеріалів справи. Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Позивачем доведено, а судом оцінено, що до наступного часу ріщення господарських судів Донецької області не виконані, а докази у справі свідчать про прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання.

На підставі викладеного, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД” щодо стягнення з Державного підприємства „Крансоармійськвугілля ” інфляційних за період з жовтня 2008р. по червень 2009р. в сумі 504 044 грн. 39 коп., трьох процентів річних за період з 02.10.08р. по 12.08.09р. в сумі 90 436 грн. 01 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань відповідно до справ господарського суду Донецької області: № 40/23 від 23.03.07р., №19/337 від 06.02.08р., № 40/207 від 24.03.09р., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача згідно вимог ст.ст. 44,49 ГПК України.

Відносно заперечень відповідача, що ДП „ Красноармійськвугілля” Міністерства палива та енергетики вугільної промисловості не є правонаступником прав та обов’язків ДП „ Краснорармійськвугілля” Міністерства палива та енергетики України та припинення провадження у справі за ознаками пункту 6 статті 80 ГПК України, то вони не приймаються судом до уваги за наступними обставинами:

·          у відповідності зі ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду право відношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або в ухвалі. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу;

·          вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва. Однак суттєве значення мають також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу. Отже у разі виникнення питань, пов'язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину;

·          порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення визначений ст.ст. 107, 109 ЦК України та спеціальним актом законодавства – ст. 37 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”. При цьому обома цими нормативними актами визначено, що обов’язковим є складання передавального або розподільчого балансу, які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов’язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх кредиторів та боржників. Пунктом 4 ст. 37 зазначеного спеціального закону передбачено засвідчення підписів на передавальному балансі нотаріусом;

·          відповідно до вимог статті 59 ГК України визначено, що реорганізація може проводитися шляхом:

Ш          злиття;

Ш          приєднання;

Ш          поділу;

Ш          перетворення.

·          тобто, у разі настання наслідків зазначених у вказаної статті до нових суб’єктів господарювання переходять за роздільним актом(балансом) у відповідних частинах майнові права і обов’язки реорганізованого суб’єкта. Отже у наведеному випадку допускається процесуальне правонаступництво;

·          якщо ж реорганізація підприємства чи організації – сторони у справі – не мала місця, то процесуальне правонаступництво, про яке йдеться у статті 25 ГПК України, неможливе;

·          за наявності відомостей про ліквідацію підприємства чи організації, які є сторонами у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини п'ятої статті 111 ЦК України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення, а згідно з частиною сьомою статті 59 ГК України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності;

·          отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 статті 80 ГПК учасник судового процесу повинен надати докази виключення підприємства з Єдиного державного реєстру.

Доказів правонаступництва або доказів внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення діяльності підприємства відповідача суду під час судового процесу відповідачем не надано.

У зв’язку з тим, що у судовому засіданні за згодою позивача та відповідача, присутніх у судовому засіданні, було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частин другої та третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 530, 598, 599, 609, 625, 631 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, ст. ст. 4-4, 22, 33, 34, ч. 3 ст. 43, ст. ст. 44, 49, 81-1, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД” задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства „Крансоармійськвугілля”, 85322, Донецька область, м. Димитров, вул. Ватутіна, 1, ід. код 32087941, п/р 26007301600953 в АК ПІБ в м. Димитрові, МФО 334806, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД”, 04053, м. Київ, пров. Киянівський, 3-7, ід. код 32962368, р/р 26008306262980 в АКБ „ТК Кредит” у м. Києві, МФО 322830, інфляційні за період з жовтня 2008р. по червень 2009р. в сумі 504 044 грн. 39 коп., три процента річних за період з 02.10.08р. по 12.08.09р. в сумі 90 436 грн. 01 коп., за прострочення виконання грошових зобов’язань, витрати по держмиту в сумі 5 944 грн. 80 коп., та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя