Ухвала суду № 64607863, 08.02.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/7985/14-ц

провадження 2-др/201/4/17

УХВАЛА

08 лютого 2017 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

за участі секретаря Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву Комунального закладу «Дніпропетровський заклад «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни», третя особа ОСОБА_2 про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 17 червня 2014 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, позовні вимоги змінювалися і уточнювалися. по справі постановлялися різні судові рішення.

18 січня 2016 по справі було ухвалено рішення суду, яким позов задоволено частково.

28 січня 2016 року по справі ухвалено додаткове рішення суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2016 року відмовлено в задоволенні клопотання про розяснення рішення суду.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2016 року рішення Жовтневого суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2016 року залишено без змін.

КЗ «Дніпропетровський заклад «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» 31 січня 2017 року звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення.

Сторони у справі, у судове засідання не зявилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 220 ЦПК України суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обовязковою, а тому з урахувань зазначеного суд вважає можливим розглядати питання про ухвалення додаткового рішення суду за відсутності цих осіб.

Перевіривши матеріали справи та заяви, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає заяву необґрунтованою і не підлягаючою задоволенню.

Частиною 1 статті 220 ЦПК України передбачено вичерпний перелік випадків, коли судом повинно бути ухвалено додаткове рішення.

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2016 року позовну заяву задоволено частково, а саме: визнано незаконним та скасовано наказ № 70 Комунального закладу «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» від 08 травня 2014 року про звільнення позивача з роботи; поновлено ОСОБА_1 на посаді завідуючого хірургічним відділенням Комунального закладу «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» з 08 травня 2014 року; стягнуто з Комунального закладу «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» на користь позивача ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення в сумі 70693 грн. 44 коп.; допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах місячного платежу; стягнуто з Комунального закладу «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2000 грн.; стягнуто з Комунального закладу «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» на користь держави судовий збір в сумі 706 грн. 93 коп. (майновий спір) і 551 грн. 20 коп. (немайновий спір), а всього 1258 грн. 13 коп. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» про стягнення моральної шкоди відмовлено. Додатковим рішенням суду від 28 січня 2016 року допущено негайне виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2016 року в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді завідуючого хірургічним відділенням Комунального закладу «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» з 08 травня 2014 року.

Ухвалами суддів апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 року та 22 лютого 2016 року було відкрито апеляційне провадження та ухвалами апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 року та 22 лютого 2016 року призначено справу до апеляційного розгляду, тобто з урахуванням зазначеного справа до апеляційного суду надійшла належно оформлена та підстав визначених ч. 7 ст. 297 ЦПК України для її повернення до суду першої інстанції для усунення недоліків встановлено не було.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2016 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2016 року залишено без змін.

Вказані судові рішення у встановленому законом порядку набрали законної сили.

Судом також було встановлено, що ухвалене рішення суду по справі є зрозумілим, судом при розгляді справи досліджені всі обставини справи, розглянуті конкретно всі заявлені позовні вимоги, їх формулювання знайшли своє вірне відображення в зазначеному рішенні суду, в рішенні конкретно відображено аналіз обставин справи та правового обґрунтування, проаналізовано надані та добуті судом докази, по всім заявленим позовним вимогам надано висновок суду та в рішенні суду містяться посилання на відповідні норми матеріального та процесуального права, а тому з урахуванням зазначеного та вище викладеного ухвалене судом рішення не є незрозумілим..

Крім того, в п. 20 постанови № 14 пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК ( 1618-15 ); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

За таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, суд приходить до висновку, що заява не обґрунтована, не підтверджена, безпідставна і не ґрунтується на вимогах закону, передбачених законом підстав для задоволення заяви немає, а тому суд вважає за необхідне в її задоволенні відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 210, 220, 293 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Комунальному закладу «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни», третя особа ОСОБА_2 про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди відмовити.

Суддя -