Постанова № 64607338, 28.11.2016, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Справа № 2-а/679/81/2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2016 року Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі: головуючої судді Сопронюк О.В.,

при секретарі Федорчук Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Хмельницький обласний військовий комісаріат про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно позовної заяви та пояснень позивача в судовому засіданні, з 10.11.1986 року по 11.01.1989 року він проходив військову службу у Збройних Силах СРСР. В період з 13.05.1987 року по 11.01.1989 року військова служба проходила на території Республіки Афганістан в складі військової частини пп 44653, де він приймав участь в бойових діях і 26.06.1988 року отримав осколкові поранення рук, тулуба, голови, ніг, був контужений. Відповідно до протоколу Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 508 від 27 вересня 2012 року його поранення, контузія пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, 25.10.2012 року позивачу була встановлена довічно III група інвалідності.

03.08.2015 року він звернувся до Славутського ОМВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». В період з 10 по 12 грудня 2015 року, точної дати не пам'ятає, в приміщенні Славутського ОМВК його товариш отримав і в подальшому передав йому, відповідь на його заяву від Хмельницького обласного військового комісаріату, оформлену листом за № 7/3388 від 12.11.2015 року, якою останній повідомив, що з Департаменту фінансів Міністерства оборони України надійшла відповідь на його ім'я в якій зазначено, що він немає права на виплату одноразової грошової допомоги.

Вказані дії відповідача та третьої особи позивач вважає необґрунтованими та протиправними, оскільки Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» йому гарантовано право на отримання одноразової грошової допомоги, призначення і виплата якої здійснюється відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (далі - Порядок № 499), що діяв станом на дату встановлення йому інвалідності.

На підставі наведеного, позивач просить зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, призначити, нарахувати і виплатити йому через Хмельницький обласний військовий комісаріат одноразову грошову допомогу в розмірі, передбаченому ст.9 і ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, що діяла станом на 25 жовтня 2012 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позові. Крім того зазначив, що позивач не пропустив строк звернення до суду з даним позовом, оскільки адресований йому лист Хмельницького ОВК про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги надійшов до Славутського ОМВК лише 09.12.2015 року. Через два - три дні після цього, в приміщенні Славутського ОМВК вказаний лист отримав його товариш і передав йому.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але надіслав на адресу суду клопотання, в якому просить проводити розгляд справи у його відсутності. В поданих письмових запереченнях представник просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що на дату встановлення позивачу інвалідності - 17.10.2012 року порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги, визначалися Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 (далі - Порядок №499), згідно п.п.4 п.2 якого строк отримання інвалідності, яка б давала підстави для виплати одноразової грошової допомоги, обмежується трьома місяцями з моменту звільнення зі служби.

Тому він вважає, що для позивача як особи, яка проходила строкову військову службу та отримала інвалідність з 17.10.2012 року, граничний термін отримання інвалідності, яка давала б йому підстави для виплати зазначеної допомоги у разі інвалідності, сплинув після закінчення трьох місяців з моменту звільнення зі служби, що вказує на відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу зазначеної допомоги.

Крім того, зазначає, що з метою впорядкування порядку виплати одноразової грошової допомоги, у Міністерстві оборони України створено комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, яка наділена виключною компетенцією приймати рішення щодо призначення та відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. До зазначеної комісії документи, щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги не надходили, відповідно рішення Міністерство оборони України по суті заяви не приймало.

Позовні вимоги позивача про зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у певному розмірі виходить за межі адміністративного судочинства та є втручанням у дискреційні повноваження Міністерства оборони України.

Крім того, 03.08.2015 року позивач подав заяву про виплату одноразової грошової допомоги, згідно Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на начальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року (далі - Порядок № 975). З наведеного слідує, що позивач звернувся за призначенням одноразової грошової допомоги згідно Порядку № 975, а не Порядку № 499, які суттєво відрізняються за розмірами виплат. Враховуючи викладене, а також те, що реалізація права на отримання одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на їх отримання, позивачем недотримано встановленого Порядку № 499. Обґрунтування позовної вимоги про зобов'язання Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку № 499, посилаючись на відмову у її призначенні згідно з Порядком № 975 є безпідставним та передчасним.

Також представник зазначив, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, визначений ст. 99 КАС України, оскільки звернувся з позовною заявою 09.06.2016 року, водночас відповідь Хмельницького ОВК датована 12.11.2015 року. Вважає, що зазначене є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Представник третьої особи - Хмельницького обласного військового комісаріату в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю, пославшись на обґрунтування, зазначені в запереченнях відповідача. При цьому зазначив, що строки звернення до суду позивачем дотримані, оскільки відповідь Хмельницького ОВК від 12.11.2015 року, адресована ОСОБА_1, надійшла на адресу Славутського ОМВК лише 09.12.2015 року і була вручена ним особисто ОСОБА_2 через 2-3 дні після цього для передання позивачу.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 10.11.1986 року по 11.01.1989 року проходив військову службу в Збройних Силах.

Згідно висновку акту судово-медичного обстеження №1613 від 24.09.2012 року, у ОСОБА_1 станом на 24.09.2012 року виявлені рубці м'яких тканин потиличної, правої половини лобної, правої надбрівної ділянки голови, лівої бокової поверхні черевної стінки, лівої кисті, лівої гомілки, лівої ступні, які можуть бути слідами загоєння осколкових поранень, що могли бути спричинені обстежуваному під час проходження військової строкової служби в період 1988 року, не виключено, що за вказаних ним обставин, про що свідчить характер та локалізація рубців та дані представлених документів.

Протоколом Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №508 від 27.09.2012 року встановлено, що отримані ОСОБА_1 поранення, контузія, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Хмельницькою обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності з 17.10.2012 року довічно, яка настала внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААБ № 564064 від 25.10.2012 року.

З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням третьої групи інвалідності, внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, ОСОБА_1 03.08.2015 року звернувся до Славутського ОМВК з відповідною заявою та надав копії необхідних документів.

Славутський ОМВК надіслав документи ОСОБА_1 до Міністерства оборони України через Хмельницький ОВК.

З листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/3/6/3108 від 17.10.2015 року, адресованого Хмельницькому ОВК вбачається, що після розгляду документів ОСОБА_1 встановлено, що підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги немає, оскільки дія постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 та нової редакції ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", на заявника не поширюється (встановлено інвалідність до 01.01.2014 року), то і підстав для розгляду документів не вбачається. Документи повертаються, як такі, що не відповідають вимогам постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975.

Про наявність вищевказаного листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України та про його зміст позивача ОСОБА_1 повідомив Хмельницький ОВК листом №7/3388 від 12.11.2015 року через Славутський ОМВК. Вказане підтверджується листом Хмельницького ОВК №7/3388/1 від 12.11.2015 року, який Славутський ОМВК отримав 09.12.2015 року, згідно якого останнього зобов'язано поінформувати ОСОБА_1 про результати розгляду його документів для призначення одноразової грошової допомоги.

Згідно ч.5 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян, які перебувають на службі у Збройних силах України та інших військових формувань, а також членів їх сімей.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ст.41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Спірні правовідносини між сторонами у справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Приписами ст.1 Закону №2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону №2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно ч.1 ст.16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 ст.16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або одержання каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Виходячи з буквального тлумачення ст.16 Закону №2011-XII, суд приходить до висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 року справа №21-446а14 та від 21.04.2015 року справа №21-135а15.

Суд зазначає, що застосування ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Як встановлено судом, інвалідність позивача настала внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

У позивача право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку встановленням третьої групи інвалідності виникло 17.10.2012 року, оскільки ця дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії як час, з якого ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності.

За приписами ч.6 ст.16-3 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

На день подання позивачем вищевказаної заяви 03.08.2015 року механізм розгляду таких звернень та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначався правовими нормами постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Разом з тим, пунктом 2 вказаної постанови встановлено, що особи, які до набрання чинності Порядку, затвердженого цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Тобто, одноразова грошова допомога повинна призначатися і виплачуватися в порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Позивач отримав право на призначення одноразової грошової допомоги з 17.10.2012 року, а тому її призначення та виплата повинна здійснюватися відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №499 (далі-Порядок №499).

Суд вважає, що подання позивачем до Славутського ОМВК вищевказаної заяви від 03.08.2015 року та доданих до неї документів повністю узгоджується із вимогами п.3 Порядку №499.

За приписами п.7 Порядку №499, керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Міністерство оборони України, як головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

У Міністерстві оборони України рішення щодо призначення чи відмови у призначенні одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, створена наказом Міністра оборони України від 12.04.2007 року № 168.

До зазначеної комісії документи, щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги не надходили, відповідно рішення Міністерство оборони України по суті заяви не приймало, що підтвердив в письмових запереченнях представник відповідача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що розгляд заяви та документів ОСОБА_1 від 03.08.2015 року відбувся без дотримання процедури, визначеної Порядком № 499, оскільки будь-яке рішення з даного питання Міністерством оборони України не приймалося, а лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 17.10.2015 року № 248/3/6/3108 за підписом начальника управління організаційного, соціального забезпечення та тарифікації ОСОБА_3 не можна розцінювати як рішення Міністерства оборони України про результати розгляду звернення позивача. Наведене свідчить про те, що один з підрозділів Міністерства оборони України перебрав на себе не свої повноваження.

Водночас, аналіз положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Постанови № 499 дає підстави стверджувати, що вказаними актами встановлено чітку процедуру призначення та виплати одноразової грошової допомоги, і призначення такої допомоги є дискреційним повноваженням Міністерства оборони України.

Проте, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Тому, керуючись вказаною процесуальною нормою, для повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та приходить до висновку, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України, яка полягає у не розгляді питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та зобов'язання Міністерства оборони України розглянути та вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку № 499.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів правомірності своєї бездіяльності, яка полягає у не розгляді питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Заперечення проти позовних вимог є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеними нормами чинного законодавства.

Що стосується посилання представника відповідача в поданих запереченнях на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, то такі не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в межах строку, визначеного ст.99 КАС України, що підтверджується наступними обставинами.

Так, в судовому засіданні встановлено, що листи Хмельницького ОВК №7/3388 і №7/3388/1 від 12.11.2015 року, Славутський ОМВК отримав лише 09.12.2016 року. Через 2-3 дні після цього працівник Славутського ОМВК ОСОБА_4 особисто вручив лист адресований ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в приміщенні Славутського ОМВК. Будучи представником третьої особи - Хмельницького ОВК, ОСОБА_4 вказані обставини підтвердив судовому засіданні. Позов до суду ОСОБА_1 надіслав через відділення «Нової пошти» 10.06.2016 року, тобто в межах шестимісячного строку з дня, коли дізнався про порушення його прав та інтересів.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 3, 16, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст.41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №499 (далі-Порядок №499), ст.ст.2, 6, 9, 11, 71, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н ОВ И В:

Позов задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не розгляді питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути та вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Нетішинський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуюча: