Ухвала суду № 64605182, 08.02.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/1912/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Ільченко В. М.Номер провадження 22-ц/788/207/17 Суддя-доповідач - Криворотенко В. І. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Криворотенка В. І.,

суддів - Семеній Л. І. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Діброви Костянтина Юрійовича

на заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 жовтня 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_3

про стягнення боргу за договором позики,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2016 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду із вищезазначеним позовом. Свої вимоги мотивували тим, що являючись подружжям, уклали з ОСОБА_8, яка доводиться їм дочкою та перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 договір позики, згідно якого ОСОБА_8 були надані грошові кошти у сумі 5 000 дол. США без сплати процентів або штрафних санкцій строком на 10 років, до 21 травня 2013 року. Вказані гроші надавались для придбання домогосподарства із земельною ділянкою. В 2003 році ОСОБА_8 придбала житловий будинок з надвірними й побутовими спорудами та земельну ділянку, що розташовані в АДРЕСА_1. Між відповідачами шлюб розірвано. На вимогу повернення коштів, ОСОБА_8 повідомила позивачів про відсутність можливості повернення позики. Просили стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заборгованість за договором позики від 21 травня 2003 року в розмірі 5 000 доларів США, що станом на день вимоги за офіційним курсом відповідної іноземної валюти по відношенню до національної валюти України за курсом 25.00 грн. за 1 долар США еквівалентно 125 000 грн.

Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно 125 000 грн. за договором позики від 21 травня 2003 року.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 1 825 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 1 825 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - Дібров К.Ю., посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_8 та її представника ОСОБА_9, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 21 травня 2003 року був укладений договір позики, згідно якого позивачами були надані відповідачці в борг кошти в сумі 5000 дол. США для покупки домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1, які остання зобов'язалася повернути протягом 10 років, тобто до 21 січня 2013 року без процентів та винагороди, що підтверджується розпискою відповідачки ОСОБА_8

З договору купівлі-продажу від 06 травня 2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № 407, та з договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 травня 2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № 409, вбачається, що ОСОБА_8 купила жилий будинок з надвірними та побутовими спорудами, а також земельну ділянку площею 1000 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 Сумської області, гроші за які ОСОБА_8 зобов'язалася сплатити до 23 травня 2003 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

У відповідності до приписів ст. 10-11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Невиконання своїх зобов'язань за договором позики відповідачем ОСОБА_8 знайшло підтвердження підчас розгляду справи, а тому суд обґрунтовано стягнув заборгованість з позичальника.

Доводи апелянта про незастосування судом строку позовної давності не заслуговують на увагу. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 отримував позовну заяву, брав участь у попередньому судовому засіданні, проте заяви про застосування строку позовної давності не подавав. Відсутнє таке клопотання і у заяві ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення. А відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Крім того підчас розгляду справи відповідачка ОСОБА_8 пояснила, що позивачі в 2014 році звернулися до неї з вимогою про повернення позики, вона визнала борг і пообіцяла повернути кошти частинами. Проте позивачі не дочекавшись повного розрахунку звернулися до суду з позовом.

Інші доводи апелянта також висновків суду не спростовують.

Отже, суд першої інстанції належно оцінив докази та ухвалив рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи. Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Діброви Костянтина Юрійовича відхилити.

Заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -