Ухвала суду № 64603381, 18.01.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 314/6677/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Беспалько Т.Д.

Провадження № 22-ц/778/267/17 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.

Суддів: Крилової О.В.

Дзярука М.П.

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» про витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 01.07.2004 року між СВК «Вільнянськ» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Договір зареєстровано у ЗРФ Центр ДЗК 05.04.2007 року за № 040726000143.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.10.2016 року було задоволено позов ОСОБА_3 до СКВ «Вільнянськ», визнано договір оренди земельної ділянки припиненим з 01.07.2014 року в зв'язку зі спливом терміну його дії.

Однак, незважаючи на те, що термін дії договору оренди сплинув 01.07.2014 року, СКВ «Вільнянськ» продовжує використовувати належну ОСОБА_3 на праві власності земельну ділянку.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд витребувати у СВК «Вільнянськ» належну йому на праві власності земельну ділянку площею 8,42 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, що посвідчено державним актом серії НОМЕР_2.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 жовтня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Витребувано у СВК «Вільнянськ» належну ОСОБА_3 земельну ділянку площею 8,42 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, що посвідчено державним актом серії НОМЕР_2.

Не погоджуючись із рішенням суду, СВК «Вільнянськ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення або оспорювання.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За нормою ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01 липня 2004 року між сторонами по справі було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 8,42 га, що розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Строк дії договору 10 років. Договір зареєстровано у ЗРФ Центр ДЗК 05 квітня 2007 року за № 040726000143 (а.с. 6-8).

Листом від 08.08.2014 року ОСОБА_3 повідомив відповідача про небажання продовжувати договір оренди.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до СВК "Вільнянськ" про визнання договору припиненим позов ОСОБА_3 було задоволено. Визнано припиненим договір оренди землі, укладений 01.07.2004 року між ОСОБА_3 та СВК "Вільнянськ" (а.с. 15).

Як вбачається з вказаного рішення від 10 жовтня 2016 року, представник СВК "Вільнянськ" у судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що згідно ст. 18 Закону України "Про оренду землі", договір набуває чинності з моменту державної реєстрації, а не з моменту підписання, тобто строк дії договору слід обчислювати з 05.04.2007 року. Крім того, акт прийому-передачі був підписаний у 2006 році, тому договір можна вважати укладеним з моменту передачі майна. У разі, якщо строк договору все ж таки збіг, його дію слід вважати поновленим, оскільки орендар продовжує користуватися спірною земельною ділянкою.

Таким чином, договір оренди землі, укладений 01.07.2004 року між ОСОБА_3 та СВК "Вільнянськ" визнано припиненим, проте, відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою, що належить позивачу на праві власності. Сторони не зверталися один до одного з пропозицією пролонгувати дію договору, навпаки, позивач листом повідомив відповідача про небажання продовжувати договір оренди.

За встановлених обставин висновки суду про зобов'язання СВК "Вільнянськ" повернути позивачу належну йому на праві приватної власності згідно державного акту земельну ділянку є правильними.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд мотивував своє рішення, у тому числі, тим, що акт прийому-передачі земельної ділянки між ОСОБА_3 та СВК «Вільнянськ» після спливу терміну договору оренди не складався, в той час як договором оренди землі не передбачено складання зазначеного акту під час повернення земельної ділянки орендодавцю, правильність висновків суду по суті спору не спростовує. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що земельна ділянка на час розгляду справи відповідачем не використовується, тобто відсутній предмет спору, спростовані під час апеляційного розгляду справи. Як зазначалося вище, рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2016 року, яке на даний час набрало законної сили, встановлено, що орендар продовжує користуватися спірною земельною ділянкою. Ця обставина була визнана представником СВК «Вільнянськ» при розгляді справи за позовом ОСОБА_3 до СВК "Вільнянськ" про визнання договору припиненим.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують, оскільки базуються на викладі фабули справи та є повторенням обставин, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення проти позову, оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Решта доказів та обставин, на які посилається представник СВК «Вільнянськ» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Крім того, у разі відмови СВК «Вільнянськ» у задоволенні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію судових витрат у вигляді судового збору, понесених при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» відхилити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 жовтня 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: