Рішення № 64603259, 08.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №334/1162/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Мусієнко Н.М.

Провадження № 22-ц/778/406/17 Суддя-доповідач: Поляков О.3.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Полякова О.3.,

суддів: Спас О.В.

ОСОБА_1

при секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_4 CO., про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 21.03.2013 року між Банком та ФОП ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 250 000грн., зі сплатою відсотків 26,35 % річних та з кінцевим терміном повернення не пізніше 01.03.2016 року.

29 серпня 2014 року між Банком та ФОП ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, якою сторони підтвердили, що станом на 29.08.2014 року фактична заборгованість становить 171 756,56грн., а також починаючи з 29 серпня 2014 року встановлюється процентна ставка в розмірі 28,12 % річних, а з 01 січня 2015 року - 56,24% річних.

21 березня 2013 року в забезпечення виконання умов кредитного договору між Банком та ОСОБА_4 CO. укладено договір поруки.

Аналогічний договір поруки від 21.03.2013 року було укладено між банком та ОСОБА_2

За умовами договорів поруки, відповідальність поручителів та позичальника є солідарною.

29 серпня 2014 року, внаслідок підписання змін до кредитного договору, між банком та поручителями було підписано додаткові угоди до договорів поруки, в яких вони погоджуються зі внесеними змінами.

Взяті зобов'язання за кредитним договором ФОП ОСОБА_3 належним чином не виконала, і станом на 02.11.2015 року утворилась заборгованість в сумі 167 157,99грн.

Враховуючи вищевикладене просила суд стягнути з ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4 CO. на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 167157,99 грн. та судовий збір в розмірі 2507,37 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 вересня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 CO. на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 167157,99 грн. та судовий збір в розмірі 2507,37 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати в частині стягнення солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 CO. на користь ПАТ «Універсал Банк» підвищених відсотків в сумі 13 572,12 грн., прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу ,судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 3,4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи,порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права .

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до умов Кредитного договору № BL15123 від 21.03.2013р. ФОП ОСОБА_2 було надано кредитні кошти у розмірі 250000,00грн., на строк не пізніше 01 березня 2016р.

29 серпня 2014р. між позивачем та ФОП ОСОБА_3 була укладена додаткова угода №1 до Кредитного договору № ВІЛ 5123 від 21 березня 2013р., якою сторони підтвердили, що банк надав позичальнику а останній отримав 250000,00грн., що станом на 29 серпня 2014р. фактична заборгованість становить 171756,56грн., що починаючи з 29 серпня 2014р. встановлюється процентна ставка в розмірі 28,12 % річних, що починаючи з 01 січня 2015р. встановлюється процентна ставка в розмірі 56,24% річних.

21 березня 2013р. в забезпечення виконання умов Кредитного договору №BL15123 між ПАТ «Універсалбанк» та ОСОБА_4 було укладено Договір поруки № ВІЛ5123- ПІ.

21 березня 2013 року в забезпечення виконання умов Кредитного договору № ВІЛ 5123 між ПАТ «Універсалбанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки № BL15123- П2.

29 серпня 2014р., внаслідок підписання змін до Кредитного договору, між банком та поручителями було підписано додаткові угоди до договорів поруки, в яких вони погоджуються зі внесеними змінами до основного договору.

Відповідно до п.1.4. договорів поруки відповідальність поручителів та позичальників є солідарною.

Станом на 02.11.2015р. за Кредитним договором існує заборгованість у сумі 167157,99грн., яка складається з 131994,67грн. - заборгованість по сумі кредиту, 21591,20грн. - заборгованість за відсотками, 13 572,12 грн. заборгованість за підвищеними відсотками.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 УК України, ст.ст. 1049,1050 якого передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору грошові кошти у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини банк має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Розглянувши справу суд першої інстанції правомірно визначився про необхідність покладення на відповідачів обов"язку по сплаті заборгованості за кредитним договором. Разом з тим слід зазначити наступне :

Відповідно до п. 4. Постанови Пленуму Верховного Суду України N 2, выд 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1,12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

За вимогами ст.. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судова колегія вважає що позовні вимоги до ФОП ОСОБА_2 не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства ,і тому рішення суду в частині стягнення заборгованості ФОП ОСОБА_2 підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі в цієї частині ,що не позбавляє позивача права вирішення цього питання в порядку господарського судочинства.

Доводи апеляційної скарги про стягнення підвищених відсотків правого обґрунтування не мають так як стягнення відсотків у підвищеному розмірі передбачено додатковими угодами про внесення змін до Кредитного договору, яки були підписані між банком та поручителями 29 серпня 2014 року.

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та матеріалам справи в частині стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_2 і провадження по справі в цієї частині підлягає закриттю.

В інший частині рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст.307,309,317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 вересня 2016 року по цій справі скасувати в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з фізичної особи підприємця ОСОБА_3, провадження по справі в частині позовних вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.

В інший частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: