Рішення № 6460062, 21.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.10.09 р.                     Справа № 32/40пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді О.М. Сковородіної

при секретарі судового засідання: Ю.П. Фесечко

за участю представників сторін

від позивача: Верба С.В. довіреність від 01.06.09р.

від відповідача: не з’явився

від третьої особи: не з’явився

у справі за позовом: Свято – Преображенської Православної парафії м. Донецька

до відповідача: Донецької міської ради м. Донецьк

третя особа: Донецька обласна державна адміністрація

про визнання права власності

Позивач, Свято – Преображенська Православна парафія м. Донецька, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Територіального товариства „Громада” в особі виконавчого комітету Куйбишевської районної у м. Донецьку ради про визнання права власності.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на необхідність визнання за ним права власності на нерухоме майно, що складається з нежитлової споруди, тамбуру, під літерою а-6, номер приміщення -1, загальною площею 4,8кв.м., яке самовільно побудовано за адресою: м. Донецьк, вул. Куйбишева, 105.

Територіальне товариство „Громада” в особі виконавчого комітету Куйбишевської районної у м. Донецьку ради у відзиві зазначило, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою від 22.07.09р. суд в порядку, передбаченому ст. 24 ГПК України, здійснив заміну відповідача на належного – Донецьку міську раду, оскільки було встановлено, що земельна ділянка, на якій розташоване спірне майно, є власністю територіальної громади міста.

Представник Донецької міської ради проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність доказів відповідності самовільно збудованого майна приписам державних будівельних норм та правил.

01.10.09р. суд з метою всебічного, повного та об’єктивного розгляду даної справи залучив в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Донецьку обласну державну адміністрацію, про що свідчить відповідна ухвала.

Третя особа у поясненнях зазначила, що на підставі рішення виконавчого комітету Донецької обласної ради народних депутатів № 203 від 06.09.1995р., відповідно до розпорядження Президента України № 53/94-рп від 22.06.1994р. „Про повернення релігійним організаціям культового майна” позивачу безоплатно у власність було передано будівлю колишньої православної церкви у м. Донецьку по вул. Куйбишева, 105, яка знаходилась на балансі управління водопровідно-каналізаційного господарства виробничого об’єднання „Донецьквугілля”. Також, просила розглянути справу без участі уповноваженого представника.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

У п. 1 статуту позивача зазначено, що Спасо – Преображенська парафія є релігійне об’єднання (релігійна спілка), первинний структурний підрозділ Української Православної Церкви – Київського патріархату, який безпосередньо входить до складу Донецької єпархії.

06.09.1995р. виконавчим комітетом Донецької обласної ради народних депутатів було прийнято рішення № 203, яким передано у власність релігійній громаді Спасо – Преображенського приходу Донецько – Луганської єпархії Української Православної Церкви - Київського Патріархату безоплатно будівлю колишньої православної церкви у місті Донецьку по вул. Куйбишева, 105, що знаходиться на балансі управління водопровідно-каналізаційного господарства виробничого об’єднання „Донецьквугілля”, після закінчення будівництва адміністративно – побутового комплексу цього управління, до кінця 1997р.

Відповідно до акту передачі культової будівлі і майна релігійній громаді Спасо – Преображенської Православної парафії м. Донецька від 19.06.1996р. будівля площею 260,0кв.м. була передана позивачу у власність.

З листа Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” вбачається, що право власності на об’єкт нерухомого майна по вул. Куйбишева, 105 у м. Донецьку зареєстровано за Спасо – Преображенським приходом Української Православної Церкви Київського Патріархату (арк. справи 16).

19.05.03р. між виконавчим комітетом Донецької міської ради та позивачем був укладений договір оренди земельної ділянки строком до 23.04.08р., що знаходиться на території Куйбишевського району м. Донецька по вул. Куйбишева, 105, площею 1196,00кв.м.

В подальшому, відповідачем було прийнято рішення № 37/10 від 23.09.09р., яким позивачу було передано земельну ділянку по вул. Куйбишева, 105 у м. Донецьку площею 1196,00кв.м. в постійне користування.

Як зазначає позивач, ним після прийняття виконавчим комітетом Донецької обласної ради народних депутатів рішення № 203 від 06.09.1995р. була самочинно побудована прибудова – тамбур площею 4,8кв.м., внаслідок чого загальна площа переданого майна збільшилась.

У висновку спеціаліста будівельно – технічної експертизи № 109/09 від 24.09.09р., наданого судовим експертом Вовк Є.Ю. (свідоцтво № 997 від 07.04.06р.), зазначено, що необхідність облаштування прибудови – тамбуру (літ. а6)до будівлі православної церкви (літ. А-1) по вул. Куйбишева, 105 визначена у позиціях будівельних норм. Прибудова не зачепила несучі стіни, не порушила міцністні характеристики будівлі, відповідає вимогам Державних будівельних норм та правил та придатна до подальшої експлуатації за цільовим призначенням.

Спірне майно було проінвентаризоване БТІ, про що свідчить технічних паспорт, який міститься в матеріалах справи.

У ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України)

На підставі викладених обставин та наданих доказів вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -          

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Свято – Преображенської Православної парафії м. Донецька до Донецької міської ради м. Донецьк, третя особа - Донецька обласна державна адміністрація про визнання права власності.

Визнати право власності за Свято – Преображенською Православною парафією м. Донецька (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 105; ЄДРПОУ 21969701) на нерухоме майно, що складається з нежитлової споруди, тамбуру, під літерою а-6, номер приміщення -1, загальною площею 4,8кв.м., яке самовільно побудовано за адресою: м. Донецьк, вул. Куйбишева, 105.

Рішення набирає законної сили 02.11.09р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя