Рішення № 6459878, 05.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.10.09 р.                     Справа № 4/205                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Уханьової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Бонтлаб В.В. – довіреність від 18.05.09р.,

від відповідача – Марченко КУ.Ю. – довіреність від 05.06.09р.,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” м. Київ

до відповідача - Фермерського господарства “Лиман” смт. Дробишево Краснолиманського району

Донецької області

про стягнення 28445,62грн. заборгованості, інфляції, 3%річних, пені, штрафу, курсової різниці

в с т а н о в и в :

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 28445,62грн., з яких: 14361,50грн. - заборгованість, 1621,89грн. – інфляційні, 324,67грн. – 3%річних, 2646,16грн. – пеня, 2154,23грн. – штраф, 7337,17грн. – курсової різниці.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір купівлі-продажу №162 від 06.06.2008р. з додатками, видаткові накладні №РН-СЛ0494 від 01.06.2008р. на суму 10180,80грн. (дата накладної раніше дати укладання договору), №РН-СЛ0590 від 15.09.2008р. на суму 12233,70грн. та довіреності серії ЯНИ №632783 від 01.06.2008р., серії ЯМЮ №2 від 15.09.2008р., по яких отриманий товар відповідачем, витяги з банківського рахунку в обґрунтування часткової оплати товару.

Крім цього позивач просить стягнути з відповідача адвокатські витрати в сумі 1150,00грн. згідно договору №115/05/09 про надання правової допомоги від 18.05.2009р., акту прийому-передачі документів від 18.05.2009р., акту здачі-приймання виконаних робіт від 08.07.2009р., платіжне доручення.

Відповідач надав письмове клопотання про відкладання розгляду справи для ознайомлення з матеріалами і підготування відзиву на позов.

          Відповідач після оголошеної перерви надав письмовий відзив на позов, в якому не погоджується з вимогами позову за недоведеністю, так як позивачем не пред’являлась вимога щодо перерахування пені, штрафу, річних процентів та витрат на інфляцію. Курсова різниця, яку вимагає до сплати позивач, не узгоджується з вимогами постанови КМ України від 18.12.1998р. № Про удосконалення порядку формування цін”. Витрати на оплату юридичних послуг не підтверджені позивачем. Крім заперечень, відповідач надав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, у зв’язку з крутним фінансовим становищем, низькою ціною на зернові культури, вирощення яких є основним видом діяльності підприємства, про що свідчить клопотання Краснолиманського управління агропромислового розвитку.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що заявлений позивачем позову стосується наступних вимог:

- стягнення 14361,50грн. боргу;

- 7337,17грн. – курсової різниці,

- 324,67грн. – 3-х процентів річних за період з 01.11.2008р. по 08.07.2009р.;

- 1621,89грн. – інфляційні витрати за період з 01.02.2008р. по 01.05.2009р.;

- 2646,16грн. – пені за прострочку виконання грошового зобов’язання;

- 2154,23грн. – штраф за несвоєчасну оплату;

- 1150,00грн. – витрати за сплату адвокатських послуг.

2

Судом встановлений факт, що між сторонами підписаний договір купівлі-продажу №162 від 06.06.2008р. з додатками, в якому передбачені всі істотні умови для договорів такого типу, тому він вважається судом укладеним.

За цим договором № 162 від 06.06.2008р. сторони дійшли угоди щодо поставки продавцем – товариством з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” (в подальшому – ТОВ) покупцю – Фермерському господарству “Лиман” (в подальшому – ФГ) засобів захисту рослин, асортимент, кількість, ціна, які визначаються в додатках та/або накладних документах, які є невід’ємною частиною договору (п. п. 1, 2 договору), на умовах відстрочки платежу: 10180,80грн. з ПДВ від вартості товару - в строк до 01 листопада 2008р., 12233,70грн. з ПДВ від вартості товару – в строк до 22 вересня 2008р. (п. 5.3 договору).

В цей же день, 06.06.2008р., сторонами укладений додаток №1 до договору, в якому сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну, загальну вартість поставки , яка складає 22414,50грн. (з ПДВ). В цьому додатку сторонами зроблена примітка, що у тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(А1/А2)В, де В-ціна на момент підписання, А2 – курс (НБУ)долара США до гривні на день підписання договору, А1 – курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

21.10.2008р. сторонами підписана додаткова угода № 2, якою змінили банківські реквізити продавця.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15), що визначено ст.175 ГК України ( 436-15 ).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України ( 436-15 ), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Приписами статей 526, 525 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оцінюючи надані оригінали документів, судом встановлений факт поставки ТОВ за цим договором засобів захисту рослин: “гліфосатін” в кількості 140л. за ціною, обумовленою додатком № 1 до договору на загальну суму 10180,80грн. по накладній № РН-СЛ0494 від 01.06.2008р. на підставі довіреності серії ЯНИ №632783 від 01.06.2008р. та за накладною №РН-СЛ0590 від 15.09.2008р. “віал ТТ5л” в кількості 30л. на суму 7044,75грн. (без ПДВ) і “валагро EDTA 5SG” в кількості 30л. на суму 3150,00грн. (без ПДВ) на підставі довіреності серії ЯМЮ №2 від 15.09.2008р. Всього отримано товару ФГ від ТОВа на загальну суму 22414,50грн., тобто позивачем зобов’язання щодо поставки товару виконані в повному обсязі згідно із додатком №1 до договору.

Суд дійшов висновку, що поставка за накладною від 01.06.2008р. відбувалась теж за договором , оскільки найменування, товару, його кількості і ціна обумовлені додатком до договору.

Оскільки, відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК України.

Пунктом 5.3 договору, встановлений сторонами порядок розрахунків: 10180,80грн. оплачується покупцем до 01.11.2008р. і решта вартості товару – 12233,70грн. – до 22.09.2008р.

За невиконання зобов’язань, які взяв на себе покупець, сторони передбачили наслідки: продавець має право не поставляти товар, розірвати в односторонньому порядку договір (п.5.4), стягнути за прострочку грошового зобов’язання пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (п.8.2), штраф за несвоєчасну оплату чи несплату товару в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару (п.8.4) та відшкодувати у повному обсязі збитки (п.8.5).

3

Доведено витягами з банківського рахунку, копії яких наявні в матеріалах справи, що ФГ, який одержав від ТОВа товар на загальну суму 22414,50грн., частково оплатив отриманий товар на суму 8053,00грн. (5053,00грн. – 08.12.2008р., 3000,00грн. - 29.12.2008р.), тобто з прострочкою строку, встановленого п.5.3 договору. Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем на час звернення із позовом складає 14361,50грн.

Враховуючи, що позивачем доведений факт поставки товару ТОВом та його часткової несплати з боку ФГ, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 14361,50грн. заборгованості в повному обсязі.

Крім заборгованості, позивач просить суду стягнути з боржника 1621,89грн. інфляційних, 324,67грн. 3%річних, 2646,16грн. пені та 2154,23грн. штрафу.

Вирішуючи ці питання, суд виходить з того, що сторонами прямо передбачені строки виконання умов оплати, які порушені відповідачем, а саме п.5.3 договору.

Відповідно до частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов’язання є його невиконання умов, визначених змістом договору.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов’язань у відносинах суб’єктів господарювання після 1 січня 2004року визначаються приписами статей 534,549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 Господарського кодексу України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

З огляду на зміст статей 534,549 та частини 2 статті 625 ЦК правовими наслідками порушення грошового зобов’язання, тобто прострочення у виконанні зобов’язання сплатити гроші, є не лише обов’язок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені, додаткову суму, що обраховується як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів – підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами –суб’єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

          Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобов’язання (п. 5.3 договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов’язання; в) розмір пені (п. 8.2, 8.4 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов’язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 2646,16грн. пені частково в сумі 1170,90грн., так як вона повинна бути розрахована у відповідності із Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, в якому зазначено, що якщо сторонами прямо передбачені в договорах відповідальність і її розмір за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, боржник зобов’язаний сплатити пеню з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та шестимісячного строку, а позивачем сума пені нарахована без урахування шестимісячного терміну.

Також сторонами п. 8.4 договору передбачено, що за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару, що складає, за розрахунками позивача, 2154,23грн. штрафу.

Суд задовольняє цю вимогу як законну та обґрунтовану, оскільки сторонами самостійно узгоджений цей вид відповідальності, а позивачем наданий обґрунтований розрахунок суми штрафу.

Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, у зв’язку з крутним фінансовим становищем, низькою ціною на зернові культури, вирощення яких є основним видом діяльності підприємства, про що свідчить і письмове клопотання Краснолиманського управління агропромислового розвитку, господарський суд на підставі ст. 83 пункту 3 вважає можливим зменшити розмір неустойки на 50%, а саме стягує з боржника на користь кредитора 585,45грн. пені та 1077,12грн. штрафу за прострочку виконання грошового зобов’язання, приймаючи до уваги невеликий розмір боргу, фінансове становище на підприємстві та коливання цін на ринку зернових культур, що приводить до крутного становища на підприємствах агропромислового комплексу.

4

Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 1621,89грн. інфляційних, 324,67грн. 3%річних, суд задовольняє ці вимоги в повному обсязі, оскільки позивачем доведений факт прострочення оплати за товар з боку відповідача, наданий обґрунтований розрахунок сум.

Також позивач просить стягнути з відповідача 7337,17грн. курсової різниці з посиланням на додаток №1 до договору, в якому передбачений курс на день підписання договору та формула визначення ціни товару у разі зміни курсу долару та ч. 2 ст. 533 ЦК України, згідно з якою якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Суд, вирішуючи це питання, враховує, що відпущені засоби захисту рослин за договором від 06.06.2008року повинні оплачуватись за встановленими договором цінами, а зазначена сума є міжкурсовою різницею вартості товару за період від часу укладення договору до звернення позивача з позовом. Поставлена продукція має бути оплачена за встановленою договором ціною.

Статтею 99 Конституції України ( 254к/96-ВР ) визначено, що грошовою одиницею України є гривня.

Пунктом 1 постанови КМ України від 18.12.98 N 1998 (998-98-п) "Про удосконалення порядку формування цін" визначено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Статтею 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ) передбачено, що постанови і розпорядження КМ України є обов'язковими до виконання.

          З урахуванням зазначеного господарський суд визначив, що вимоги позивача про стягнення 7337,17грн. у зв'язку зі зміною курсу долара США не узгоджується з вимогами постанови КМ України від 18.12.98 N1998 ( 1998-98-п ) "Про удосконалення порядку формування цін", що фактично ця сума є збитками кредитора, вимоги по стягненню яких, ним не заявлялась.

Можливість врахування під час формування вільних цін доларового еквівалента вищезазначена постанова КМ України ( 1998-98-п ) передбачає лише в частині імпортної складової структури ціни на продукцію, у структурі собівартості якої є частка імпорту.

          Оскільки відповідачем закуплений товар у наступному не використовувався як складова (сировина) для виготовлення відповідної продукції, а був реалізований безпосередньо на території України, то в цьому випадку у позивача відсутні правові підстави для користування вище передбаченими пільгами при формуванні вільних цін з урахуванням доларового еквівалента.

Щодо вимог позову про стягнення з відповідача адвокатських витрат в сумі 1150,00грн. згідно договору №115/05/09 про надання правової допомоги від 18.05.2009р., акту прийому-передачі документів від 18.05.2009р., акту здачі-приймання виконаних робіт від 08.07.2009р., суд виходить з наступного:

Питання про відшкодування судових витрат здійснюється в порядку передбаченому статтею 44 ГПК України, відповідно до якої судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Позивачем укладений договір не з адвокатом, а з юридичною фірмою – ТОВ “Незалежна юридична компанія”, в якої за наказом № 5 від 08.01.20088р. працює Бонтлаба В.В. на посаді заступника генерального директора департаменту корпоративного права за сумісництвом ТОВ “незалежна юридична компанія”. Акт про надання послуг підтверджує виконання юридичною компанією взятих на себе зобов’язань про надання правової допомоги. Сторони погодили, що вартість оплати правової допомоги становить 1150,00грн., які перераховані позивачем на рахунок юридичної компанії платіжним дорученням № 99 від 26.06.2009р.

Приймаючи до уваги, що позов доведений частково, господарський суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення витрат на оплату юридичних послуг частково, в сумі пропорційно задоволеної – 793,73грн., враховуючи недоведеність суми пені та суми курсової різниці.

5

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,п.3ст.83,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента агро” м. Київ до Фермерського господарства “Лиман” смт. Дробишево Краснолиманського району Донецької області про стягнення 28445,62грн. заборгованості, інфляції, 3%річних, пені, штрафу, курсової різниці частково.

Стягнути з Фермерського господарства “Лиман” смт. Дробишево Краснолиманського району Донецької області-84406, ЄДРПОУ 32541492, п/р №26008301662003 відділення ПІБ в м. Слов’янськ, МФО 334561 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента агро” м. Київ-03038, вул. Ямська, 28 (фактична адреса:03040, м. Київ, вул. М.Стельмаха, 3), ЄДРПОУ 25591321, п/р №26004010042965 в ВАТ “Укрексімбанк” м. Київ, МФО 322313 заборгованість в сумі 14361,50грн., 1621,89грн. – інфляційних, 324,67грн. – 3%річних, 585,45грн. пені та 1077,12грн. штрафу за прострочку виконання грошового зобов’язання, 196,33грн. державного мита та 315,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 05.10.2009року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано у 4прим.:

1-до справи,

2- позивачу,

1- відповідачу