Рішення № 6459754, 19.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.10.09 р.                     Справа № 23/80                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат “Азовсталь”,

м. Маріуполь

до відповідача: Командитного товариства „ОЛМИС-Сталькон”, м. Маріуполь

Про стягнення 88419 грн. 90 коп.

Представники сторін:           

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Варламова Л.В.

СУТЬ СПРАВИ:

В судовому засіданні оголошувалась

перерва з 12.10.2009р. по 19.10.2009р.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство ”Металургійний комбінат ”Азовсталь”, м. Маріуполь, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Командитного товариства ”ОЛМИС-Сталькон”, м. Маріуполь, про стягнення неустойки в розмірі 88419грн. 90коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №020-23д від 02.02.2007р., специфікацію №1 від 02.02.2007р. до даного договору, платіжні доручення №3000253882 від 13.08.2007р., №3000232456 від 13.03.2007р., накладну №117 від 24.07.2007р., претензію №09-24/33-07 від 31.08.2007р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 28.05.2008р. порушив провадження у справі № 23/80 та призначив її розгляд на 05.06.2008р.

Відповідач згідно з відзивом №493/05-01 від 27.06.2008р. на позовну заяву визнав вимоги позивача лише в сумі 62025грн.90коп. Решту вимог позивача відповідач вважає необґрунтованими, оскільки:

- сторони остаточно узгодили всі істотні умови договору, в т.ч. щодо якості товару, 03.04.2007р., і саме цей день є днем укладення договору поставки №020-23д; здійснений позивачем 13.03.2007р.;

- платіж на суму 131970 грн. був визначений відповідачем як безпідставно отриманий;

- штрафні санкції могли нараховуватись позивачем лише з 08.06.2007р. - прострочка поставки мала місце у період з 08.06.2007р. по 24.07.2007р.;

- за 18.05.2007р. позивач згідно ст.258 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) пропустив строк позовної давності. Крім того, відповідач просить суд зменшити суму неустойки, яка підлягає стягненню з нього, тому що саме у зв’язку з діями позивача, з недобросовісною конкуренцією сталась прострочка поставки товару.

В судовому засіданні, яке відбулось 22.07.2008р., представники сторін подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору на 4 місяці, яке судом задоволено.

До суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судово-технічної експертизи.

Ухвалою від 13.11.2008р. господарський суд Донецької області позовну заяву Відкритого акціонерного товариства ”Металургійний комбінат ”Азовсталь”, м. Маріуполь, до Командитного товариства ”ОЛМИС-Сталькон” м. Маріуполь, про стягнення 88419грн. 90коп. залишив без розгляду.

Згідно Постанови Донецького апеляційного господарського суду України від 17.12.2008р. ухвала від 13.11.2008р. господарський суд Донецької області була скасована, справа № 23/80 передана на розгляд господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 08.01.2009р. господарський суд Донецької області прийняв справу №23/80 до свого провадження.

20.01.2009р. провадження по справі №23/80 було зупинено у зв’язку з тим, що надійшла на адресу апеляційного суду касаційна скарга № 15/05-01 від 16.01.2009р.

12.05.2009р. Вищий господарський суд України постанову Донецького апеляційного господарського суду залишив без змін та касаційну скаргу Командитного товариства „ОЛМИС-Сталькон”, м. Маріуполь залишив без задоволення. Справу №23/80 направлено до господарського суду Донецької області для розгляду по суті.

19.06.2009р. ухвалою господарського суду Донецької області провадження по справі № 23/80 було поновлено.

07.07.2009р. провадження по справі №23/80 було зупинено у зв’язку з тим, що на адресу господарського суду Донецької області надійшов запит по справі №23/80 наступного змісту: „до Вищого господарського суду України надійшла касаційна скарга Командитного товариства „ОЛМИС-Сталькон”, м. Маріуполь № 334/05-01 від 30.06.2009р. на постанову Вищого господарського суду України від 12.05.2009р. у справі господарського суду Донецької області № 23/80 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь до Командитного товариства „ОЛМИС-Сталькон”, м. Маріуполь, про стягнення 88419 грн. 90коп., прошу вищевказану справу терміново надіслати для подальшого скерування Верховного Суду України”.

Ухвалою Верховного суду України від 30.07.2009р. суд відмовив у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 12.05.2009р. Матеріали справи були повернуті до господарського суду Донецької області.

31.08.2009р. ухвалою господарського суду Донецької області провадження по справі № 23/80 було поновлено.

21.09.2009р. сторони надали клопотання про продовження розгляду справи на 1 місяць. Ухвалою від 21.09.2009р. господарський суд Донецької області продовжив строк розгляду справи на 1 місяць.

12.10.2009р. Командитне товариство „ОЛМИС-Сталькон”, м. Маріуполь до канцелярії господарського суду надало клопотання №557/05-01 від 09.10.2009р., відповідно до якого просить суд зменшити розмір неустойки.

12.10.2009р. Командитне товариство „ОЛМИС-Сталькон”, м. Маріуполь до канцелярії господарського суду надало клопотання №556/05-01 від 09.10.2009р., відповідно до якого просить суд призначити судово-технічну експертизу.

12.10.2009р. Командитне товариство „ОЛМИС-Сталькон”, м. Маріуполь до канцелярії господарського суду надало заяву №558/05-01 від 09.10.2009р., відповідно до якої просить суд розстрочити виконання рішення на 10 місяців рівними частинами.

Сторони протягом розгляду справи надавали пояснення по суті спору, відповідно до яких кожен наполягає на своїй правовій позиції.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Між позивачем, Відкритим акціонерним товариством “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь та відповідачем Командитним товариством „ОЛМИС-Сталькон”, м. Маріуполь, був укладений договір поставки № 020-23д від 02.02.2007р. (договір), згідно умов якого постачальник (відповідач) зобов’язався поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити продукцію (СПП-2004900258) на умовах цього договору (п.1.1. договору).

Текстом цього договору передбачено, що:

- загальна вартість продукції (з урахуванням податку на додану вартість 20%) на момент укладення договору складала 263940 грн.00коп. (п.1.2. договору);

- кількість та номенклатура продукції вказуються у специфікації № 1, яка є невід’ємною частиною цього договору з моменту її підписання (п.2.1. договору);

- якість продукції, яка підлягає поставці, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій документації, яка встановлює якість продукції; номери та індекси стандартів, технічних умов, іншої документації, а також додаткові умови до якості продукції вказуються в специфікаціях (п.3.1. договору);

- продукція постачається на умовах DDP склад покупця (м. Маріуполь) Міжнародних правил щодо тлумачення термінів (далі - Правила Інкотермс 2000) (п.4.1. договору);

- продукція повинна бути поставлена у строк, вказаний у специфікації (п.4.2. договору);

- оплата відбувається за схемою: 50% вартості продукції за специфікацією - попередня оплата; 50% - по факту поставки продукції на склад покупця (п.6.3., п.п. 6.3.1. та 6.3.2. договору);

- договір діє з моменту підписання до 31.12.2007р. (п.12.2. договору).

02.02.2007р. сторони підписали специфікацію № 1 до договору поставки № 020-23д від 02.02.2007р. Цією специфікацією встановлено, що строк поставки підкранової балки ПБ-2 (товар) становить 65 днів від дня сплати попередньої оплати; в якості матеріалу для виготовлення товару використати марку сталі 10 ХСНД; використовуються креслення № 1547-765-18 (КМ-40), № 1547-765-18 (КМ-34), № 1547-18 (КМ-30).

З матеріалів справи вбачається, що позивач згідно умов договору здійснив попередню оплату, що підтверджується платіжним дорученням №3000232456 від 13.03.2007р. на суму 131970грн.00 коп.

Позивач зазначив, що оскільки в специфікації № 1 від 02.02.2007р. до договору поставки № 020-23д встановлено, що строк поставки 65 календарних днів з дня здійснення покупцем попередньої оплати, відповідач повинен був поставити товар до 17.05.2007р.

Відповідач поставив товар позивачу 24.07.2007р., що підтверджується накладною №117 від 24.07.2007р., наявною в матеріалах справи.

Позивач відповідно до п.6.3.2 договору перерахував на рахунок відповідача 50% оплати, відповідно до платіжного доручення №3000253882 від 13.08.2007р. на суму 131970грн.00 коп.

Відповідно до п.9.3 договору за прострочення поставки або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,5% від вартості непоставленої у строк продукції за кожен день прострочення. Неустойка сплачується за увесь строк прострочення поставки або недопоставки продукції.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №09-24/33-07 від 31.08.2008р. (докази направлення даної претензії наявні в матеріалах справи) з вимогою сплатити неустойку за прострочення поставки товару за період з 18.05.2007р. по 23.07.2007р. на суму 88419 грн.90коп. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

На підставі зазначеного, позивач звернувся до суду з позовними вимогами щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 88419,90грн. за період з 18.05.2007р. по 23.07.2007р.

З огляду на матеріали справи та приписи чинного законодавства, слід зазначити наступне.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договір поставки № 020-23д від 02.02.2007р. є за своєю правовою природою договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що договір поставки № 020-23д від 02.02.2007р. та специфікація №1 від 02.02.2007р. до нього підписані сторонами без заперечень та зауважень.

Відповідач наполягає, що договір поставки № 020-23д фактично укладено 03.04.2007р. оскільки 03.04.2007р. досягнуто згоди стосовно якості товару (а саме креслення №КМД-01-1, виготовлене відповідачем і узгоджено позивачем).

Відповідно до частини 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Згідно з частиною 2 цієї статті при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно до ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Відповідно ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Таким чином, відсутність в договорі поставки умов щодо якості товару не впливає на факт укладання договору.

Крім того, відповідно до п. 3.1. договору якість продукції, яка підлягає поставці, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій документації, яка встановлює якість продукції; номери та індекси стандартів, технічних умов, іншої документації, а також додаткові умови до якості продукції вказуються в специфікаціях.

В специфікації № 1 від 02.02.2007 р. до договору сторони домовились, що в якості матеріалу для виготовлення товару використовується марка сталі 10 ХСНД; використовуються креслення № 1547-765-18 (КМ-40), № 1547-765-18 (КМ-34), № 1547-18 (КМ-30).

Тобто, заперечення відповідача щодо відсутності в договорі поставки № 020-23д від 02.02.2009 р. умов щодо якості товару, спростовуються матеріалами справи.

В договорі поставки № 020-23д від 02.02.2007р. зазначено, що договір діє з моменту його підписання (п. 12.2 договору).

Зважаючи на те, що сторони в договорі поставки № 020-23д від 02.02.2007р. та специфікації № 1 від 02.02.2007р. до нього узгодили предмет, ціну, вартість, порядок оплати умови, строки поставки та інші умови поставки, судом встановлено, що сторонами при укладенні спірного контракту були погоджені всі істотні умови, тобто датою укладання договору є 02.02.2007р.

Листування сторін після 02.02.2007р. не може спростовувати факт укладання цього договору саме 02.02.2007р.

На підставі вищезазначеного, суд не приймає до уваги твердження відповідача, що договір поставки № 020-23д є укладеним 03.04.2007р.

В специфікації № 1 до договору поставки № 020-23д 02.02.2007р. зазначено, що строк поставки підкранової балки ПБ-2 (товар) становить 65 днів від дня сплати попередньої оплати. Судом встановлено, що попередня оплата була здійснена позивачем 13.03.2007р. на суму 131970грн.00 коп. Таким чином, відповідач повинен був поставити товар до 17.05.2007р. Але фактично товар був поставлений 24.07.2007р.

На підставі зазначеного, відповідач несвоєчасно поставив товар протиріч умовам договору, в зв’язку з чим позивачем була нарахована неустойка за період з 18.05.2007р. по 23.07.2007р. (67 календарних днів) в розмірі 88419 грн.90 коп. відповідно до п. 9.3. договору.

Відповідно до п.9.3. договору за прострочення поставки або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,5% від вартості непоставленої у строк продукції за кожен день прострочення. Неустойка сплачується за увесь строк прострочення поставки або недопоставки продукції.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що передбачена п. 9.3. договору неустойка (пеня) за несвоєчасну поставку товару не суперечить вимогам діючого законодавства.

Суд самостійно здійснивши розрахунок неустойки (пені), вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в розмірі 88419грн. 90коп. за період з 18.05.2007р. по 23.07.2007р.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності на 1 день не приймається судом до уваги на підставі наступного.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п.п. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 5 ст. 254 Цивільного кодексу передбачено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як встановлено судом позивач встановив період нарахування неустойки з 18.05.2007р. по 23.07.2007р. Позов був позивачем направлений до суду 19.05.2008р., що підтверджується описом вкладення та штемпелем на конверті, в якому надійшла позовна заява. При цьому 18.05.2008р. припадав на неділю. Таким чином, позивачем не був пропущений строк позовної давності.

Відповідач у клопотанні №557/05-01 від 09.10.2009р. просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з роз’ясненнями Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.97 р. N02-5/289 вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В силу п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приймаючи рішення суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки, яка підлягала стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Таким чином, суд не вбачає за можливе реалізували своє відповідне право, передбачене ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 ГПК України, що в свою чергу не можна вважати порушенням або неправильним застосуванням судами норм матеріального або процесуального права.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідач надав заяву про розстрочення виконання рішення на 10 місяців рівними частинами.

Позивач проти відстрочення виконання рішення заперечує.

Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочення виконання судового рішення в розумінні статті 121 ГПК України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, відповідачем не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду.

Відсутність грошових коштів на певну дату не свідчить щодо неможливості зарахування коштів на його рахунок у подальшому.

Крім того, суд приймає до уваги тривалість строку розгляду справи (з 28.05.2008р.).

Відповідачем також жодним чином не обґрунтовано значний термін, на який слід розстрочити виконання судового рішення.

Посилання на економічну нестабільність в Україні та фінансову кризу не є переконливим та законним підґрунтям для невиконання господарських зобов’язань.

Навпаки, суд при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення має враховувати поряд з іншими обставинами наявність інфляційних процесів у економіці держави. Аналогічні висновки містяться в пункті 2 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 року № 02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України”.

З моменту виникнення права вимоги позивача до моменту, до якого відповідач за позовом просить надати розстрочку виконання рішення, зазначена сума боргу становитиме значно більший розмір. Тому прийняття судом рішення про розстрочку виконання рішення суду порушить законні права позивача у справі.

Інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для розстрочення виконання рішення суду – заявником не надано.

Крім того, відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України надання розстрочення виконання рішення є правом суду, а не обов’язком.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на 10 місяців рівними частинами є необґрунтованими, недоведеними, а тому таким, що підлягає залишенню без задоволення.

Клопотання відповідача щодо призначення судово-технічної експертизи судом відхиляється оскільки матеріалів справи достатньо для винесення рішення по справі, крім того, судом встановлено, що сторонами договір був укладений 02.02.2007р., таким чином, висновки судового експерту не впливають на суть спору.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 49, 69, 77, 82, 83, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства ”Металургійний комбінат ”Азовсталь”, м. Маріуполь, до Командитного товариства ”ОЛМИС-Сталькон”, м. Маріуполь, задовольнити.

Стягнути з Командитного товариства ”ОЛМИС-Сталькон” (87515, м.Маріуполь, Донецька область, вул.Станіславського, 5, ЄДРПОУ 31419862, п/р №26000301716779 в філії „Жовтневе відділення Промінвестбанку в м. Маріуполі Донецької області, МФО 334475) на користь Відкритого акціонерного товариства ”Металургійний комбінат ”Азовсталь” (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, 1, ЄДРПОУ 00191158, п/р №26003501676000 в ПУМБ м. Маріуполя, МФО 335742) неустойку (пеню) в сумі 88419грн. 90коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 884грн.20коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 19.10.2009р. оголошено повний текст рішення.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя