Постанова № 64596507, 08.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 488/1360/16-а

Категорія: 3.7.1 Головуючий в 1 інстанції: Селіщева Л.І. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусика А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м.Миколаєві Департаменту патрульної поліції на постанову Корабельного районного суду м.Миколаєва від 09 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м.Миколаєві Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м.Миколаєві Департаменту патрульної поліції (далі УПП) про скасування постанови серії ПС1 № 959561 від 18 березня 2016 року.

Постановою Корабельного районного суду м.Миколаєва від 09 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, УПП подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Згідно п.2.1 «а» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року (далі ПДР) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Пунктом 1.10 ПДР водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що спірна постанова серії ПС1 №959561 від 18 березня 2016 року була винесена інспектором патрульної служби рядовою 2-ї роти 2-го батальйону УПП в м.Миколаєві ОСОБА_3 на тій підставі, що 18 березня 2016 року о 00 год. 10 хв. по вул.Металургів, 314 позивач керував автомобілем та не мав при собі посвідчення водія та не пред'явив його на вимогу працівника поліції, чим порушив вимоги п.2.1. «а» ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП.

Задовольняючи даний адміністративний позов та скасовуючи спірну постанову УПП суд першої інстанції виходив з того, що зазначений у постанові час скоєння правопорушення - « 00 год. 10 хв.» спростовується дослідженим у судовому засіданні відеозаписом, на якому зафіксовано, що автомобіль, у якому знаходився позивач, зупинився не пізніше 23 год. 06 хв.. Аналогічне зафіксовано й постановою судді Корабельного районного суду м.Миколаєва від 16 червня 2016 року, яка наявна у матеріалах даної справи та набрала законної сили. Також, судом першої інстанції було зазначено, що покази допитаних у судовому засіданні як свідків інспекторів поліції - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 суд сприймає критично, так як вони не вказали суду точного часу зупинки автомобіля.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що встановлення такої обставини, як дійсний час скоєння правопорушення або час зупинки автомобіля, є обов'язковим для з'ясування по справі, водночас, вказані обставини, з урахуванням характеру скоєного правопорушення позивачем, не є тим підґрунтям, на підставі якого суд може встановити наявність/відсутність факту правопорушення. Колегія суддів зазначає, що з метою вирішення спірних правовідносин судом першої інстанції перш за все повинно було встановлено скоєння (відсутність скоєння) позивачем порушення правил дорожнього руху.

Крім того, посилання суду першої інстанції та позивача на ту обставину, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не зупиняли автомобіль, у якому перебував позивач, а підійшли до автомобіля вже через деякий час після його зупинки, як на обставину, що виключає можливість притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки положеннями ч.1 ст.126 КУпАП, зокрема, визначено накладення штрафу за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія, та не передбачено залежності накладення адміністративного стягнення від порядку фактичного виявлення правопорушення.

Колегія суддів вважає, що в контексті даних спірних правовідносин ключовою обставиною, що свідчить про правомірність притягнення позивача до відповідальності є факт керування позивачем транспортного засобу.

Так, обґрунтовуючи позов, ОСОБА_2 зазначив, що він не керував автомобілем, тому не повинен був пред'являти документи. Автомобілем керувала його дружина - ОСОБА_5. Близько 23 год. 40 хв. вона зупинила автомобіль перед перехрестям вул.Металургів і пр.Жовтневого і повернулась додому на іншому автомобілі, оскільки забула вдома свій телефон. При цьому позивач залишився в автомобілі «CHERY KIMO», пересів на водійське сидіння, та спілкувався у машині зі своїм братом - ОСОБА_6 і вони чекали повернення дружини позивача.

На підтвердження вказаних обставин позивач посилався, як на доказ, на пояснення свідків - ОСОБА_5, яка є його дружиною, ОСОБА_6, який є його двоюрідним братом, та ОСОБА_7, який є його зятем.

Разом з тим, вказані пояснення свідків та позивача суперечать іншим доказам у справі, а саме:

- письмовим поясненням співробітників поліції ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_8, з яких вбачається, що під час патрулювання 18 березня 2016 року у складі екіпажу "КАНТ-207" було виявлено автомобіль марки «CHERY KIMO», державний номер НОМЕР_1, який, рухаючись по вул.Металургів в бік пр.Богоявленського, без будь-яких видимих причин здійснив різке гальмування та зупинився. Для з`ясування причин вказаного маневру вони зупинили патрульний автомобіль та інспектор ОСОБА_4. підійшов до вказаного автомобіля, де на місті водія побачив особу, яку в подальшому було встановлено як ОСОБА_2 та у якій були явні ознаки алкогольного сп`яніння. На вимогу інспектора надати документи на право керування транспортним засобом ОСОБА_2 відповів відмовою посилаючись на те, що він не керував транспортним засобом, та в подальшому пересів на пасажирське седіння. Через деякий час до місця події приїхала дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_5, яка вимагала відпустити чоловіка так у нього вдома знаходяться без нагляду неповнолітні діти. В подальшому медичне дослідження підтвердило знаходження ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння (а.с.28, 29, 31);

- аналогічним поясненням в судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3;

- письмовим поясненням рядового поліції ОСОБА_9, висновку службової перевірки від 12 квітня 2016 року, відеозаписам з місця події (які в тому числі містять пояснення ОСОБА_6 випадковому свідку про те, що вони "їхали собі та зупинились"), які у своїй сукупності не містять розбіжностей з вказаними показаннями ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 (а.с. 30);

- факту знаходження ОСОБА_2 на місті водія на початку спілкування з працівниками поліції (що він фактично і сам не оспорював та що підтверджується відеозаписом) та відсутності на відеозаписах будь-яких посилань стосовно керування транспортним засобом дружиною ОСОБА_2 та повернення її додому на іншому автомобілі у зв`язку з залишенням там власного телефону.

З урахуванням наявності протиріч між вказаними поясненнями ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та іншими матеріалами справи, а також приймаючи до уваги те, що вказані особи знаходяться у родинних зв`язках з позивачем а тому є зацікавленими особами, судова колегія вважає, що показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не можуть вважатися належними доказами по справі та не можуть бути прийняті до уваги, а інших належних доказів на підтвердження обґрунтованості свого позову в ході розгляду справи позивачем надано не було.

В той же час, колегіє суддів не було встановлено розбіжностей у інших доказах по справі, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення проти позову, як не було встановлено і особистої зацікавленості в даних спірних правовідносинах зазначених вище співробітників поліції, у зв`язку з чим їх свідчення судова колегія вважає належними та допустимими доказами по справі, які у сукупності з іншими матеріалами справи доводять скоєння позивачем правопорушення, за яке він був притягнутий до адміністративної відповідальності спірною постановою.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності та приймаючи до уваги положення ч.1 ст.71 КАС України, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не було повною та достатньою мірою обґрунтовано власну правову позицію в задоволення вимог, натомість УПП надало відповідні докази, що свідчать про правомірність спірної постанови відповідача.

Отже, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про скасування постанови серії ПС1 № 959561 від 18 березня 2016 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився порушень норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Патрульної Поліції у м.Миколаєві Департаменту патрульної поліції - задовольнити.

Постанову Корабельного районного суду м.Миколаєва від 09 листопада 2016 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Патрульної Поліції у м.Миколаєві Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 (НОМЕР_2, виданий Корабельним РВММУУМВС України в Миколаївській області) на користь Управління Патрульної Поліції у м.Миколаєві Департаменту патрульної поліції судовий збір в розмірі 606 (шістсот шість), 32 грн..

Постанова апеляційного суду набирає чинності згідно законодавства та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому КАС України.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є Зуєва О.А. Шевчук