Рішення № 6459506, 16.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.10.09 р.                     Справа № 53/286                               

за позовом Закритого акціонерного товариства „Оболонь”, м.Київ

довідповідача 1 Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку

(закрите акціонерне товариство), м.Київ в особі філії Головного

управління Промінвестбанку в Донецькій області, м.Донецьк

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна группа

„Темп”, м.Донецьк

Про стягнення 1730 227 грн. 06 коп

                                                                       Суддя Нестеренко Ю.С.

В засіданні суду брали участь

Представники:

Від позивача: Сокольська О.О. по довіреності

від відповідача-1: Мацкул Т.Ф. по довіреності

від відповідача-2: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Закрите акціонерне товариство «Оболонь», звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідачів Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) (Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Темп» (Відповідач-2) з вимогами про стягнення 1691553,06 грн. заборгованості по оплаті поставленої продукції, 1691,55 грн. штрафу, 36982,45 грн. – 3-х % річних за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 03.07.2009 р. справу №53/286 передано за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

          Ухвалою від 20.07.09р. справу прийнято до провадження господарським судом Донецької області.

Позовні вимоги до Відповідача-2 Позивач обґрунтовує невиконанням Відповідачем-2 своїх грошових зобов’язань з оплати продукції за договором купівлі-продажу продукції №3 від 01.02.2008 р., яким передбачений продаж пива, напоїв безалкогольних, напоїв слабоалкогольних, мінеральних вод, мінеральних вод ароматизованих, води питної.

Позовні вимоги до Відповідача-1, позивач обґрунтовує невиконанням останнім своїх зобов’язань за банківською гарантією платежу №ГП2308ТЕМП/К від 06.03.2008 р. та вважає відмову Відповідача-1 в задоволені його вимоги до гаранта про здійснення платежу на загальну суму 1691553,07 грн. від 07.04.2009 р. №1135/0/2-09 незаконною.

В процесі розгляду справи Позивач неодноразово зменшував розмір позовних вимог, посилаючись на часткове погашення заборгованості Відповідачем-2. В якості доказу зменшення боргу Відповідача-2 Позивач надав суду заяву про зарахування зустрічних вимог (вих.№3099/0/2-09 від 22.09.2009 р.) та повідомлення про припинення дії договору купівлі-продажу продукції №40 від 11.07.2008 р. (вих.№2888/0/2-09 від 07.09.2009 р.), докази їх поштового відправлення Відповідачу-2, товарно-транспортні накладні про передачу тари.

Останньою заявою від 05.10.2009 р. Позивач зменшив суму позовних вимог та просив стягнути з Відповідача-1 – 915921,20 грн. заборгованості, з Відповідача-2 – 915921,20 грн. заборгованості по оплаті поставленої продукції, 1691,55 грн. штрафних санкцій, 35444,34 грн. трьох відсотків річних за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач-1 надав суду відзив на позовну заяву, в якому з позовними вимогами не погоджується з підстав невиконання Позивачем ряду умов гарантії платежу №ГП2308ТЕМП/К від 06.03.2008 р. Невиконанням умов гарантії Відповідач-1 вважає:

·          надання Позивачем для отримання гарантії копій з копій, а не копій з оригіналів накладних;

·          надання Позивачем для отримання гарантії копій не товарно-транспортних накладних, а видаткових накладних;

·          відсутність в накладних прізвища особи Принципала, уповноваженої одержувати товар, хоча згідно умов гарантії такі дані є обов’язковими в товарно-транспортних накладних;

·          неспівпадіння підписів осіб, уповноважених отримати товар, зі зразками тих, що вказані в додатку №1 до договору купівлі-продажу продукції №3 від 01.02.2008 р.;

·          ненадання копій довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей;

·          направлення вимоги щодо здійснення гарантійного платежу через ДФ АТ «Укрінбанк» до Відповідача-1 вільним форматом без належного кодування, а не «цілком і відповідним чином закодованим» свіфт-повідомленням, як того вимагають умови гарантії;

Зазначеними підставами з посиланням на ч.1 ст.565 Цивільного кодексу України Відповідач-1 обґрунтовує свою відмову Позивачу у задоволенні вимог про здійснення платежу за гарантією. Також Відповідач-1 як на підставу відмови в позовних вимогах посилається на сплив строку гарантії та на забезпечення гарантією лише основного зобов’язання.

          Відповідач-2 не звертаючи уваги на належні повідомлення про час та місце розгляду справи, в судові засідання свого представника не направив. Заперечень проти позовних вимог від Відповідача-2 до суду не надходило.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, приймаючи до уваги доводи сторін, суд встановив:

01.02.2008 р. між Закритим акціонерним товариством «Оболонь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Темп» було укладено договір купівлі продажу продукції №3.

          У відповідності до п.3 розділу ІІІ договору у редакції, викладеній у додатковій угоді №1 від 01.02.2008 р. до нього, Відповідач-2 повинен був здійснити оплату за отриману продукцію з відстрочкою платежу у термін 14 діб.

          На момент звернення Позивача з позовом заборгованість Відповідача-2 з оплати за поставлену продукцію складала 1691553,06 грн. за наступними видатковими накладними:

          Заборгованість Відповідача-2 на суму 1691553,06 грн. підтверджується складеною між Позивачем та Відповідачем-2 звіркою взаєморозрахунків за період з 01.11.2008 р. по 31.12.2008 р., наявною в матеріалах справи. В перебігу розгляду справи заперечень щодо розміру такої заборгованості від Відповідачів на надходило.

          Як вбачається з матеріалів справи, 22.09.2009 р. Позивачем було направлено Відповідачу-2 заяву вих. №3099/0/2-09 про зарахування зустрічних вимог. Заяву було направлено з дотриманням вимог ч.3 ст.203 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування; для зарахування достатньо заяви однієї сторони. На підставі зазначеної заяви між Позивачем та Відповідачем-2 було зараховано наступні зустрічні грошові вимоги в розмірі 634962,20 грн.:

·          вимога ТОВ «ТГ «Темп» до ЗАТ «Оболонь» щодо повернення грошових коштів за припиненим Договором купівлі-продажу продукції №40 від 11.07.2008 р. на суму 634962,20 грн.

Припинення зазначеного договору було здійснене Позивачем своїм повідомленням від 07.09.2009 р. (вих.№2888/0/2-09) з огляду на ч.1 ст.188 Господарського кодексу України та на підставі п.12.2. договору, яким Позивачеві надане право припинити договір в односторонньому порядку. В повідомленні Позивач взяв на себе зобов’язання здійснити повернення Відповідачу попередньої оплати суму 634962,20 грн. у строк не пізніше 21.09.2009 р.

·          вимога ЗАТ «Оболонь» до ТОВ «ТГ «Темп» за договором купівлі-продажу продукції №3 від 01.02.2008 р. щодо часткового погашення заборгованості з оплати продукції (не тари) в розмірі 634962,20 грн. згідно наступних накладних та на суми:

Крім того, після подання позову Відповідач-2 здійснив передачу Позивачу тари, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними на загальну суму 137592,00 грн.:

За таких підстав підтверджена заборгованість Відповідача-2 перед Позивачем з оплати поставленої продукції за договором купівлі-продажу продукції №3 від 01.02.2008 р. склала 918998,86 грн. (1691553,06 грн. – 634962,20 грн. – 137592,00 грн. = 918998,86 грн.).

Втім, Позивач своєю заявою від 05.10.2009 р. уточнив позовні вимоги, де зазначив, що сума боргу Відповідача-2 складає 915921,20 грн. Заперечень щодо розміру такої заборгованості з боку Відповідачів не надходило.

За таких обставин справи, а також враховуючи те, що зменшення розміру позовних вимог є саме правом Позивача, наданим йому ст.22 ГПК України, судом встановлено, що основна заборгованість Відповідача-2 перед Позивачем з оплати продукції за договором купівлі продажу-продукції №3 від 01.02.2008 р. складає на момент винесення рішення 915921,20 грн.

Крім того, пунктом 2 розділу 5 «Матеріальна відповідальність» договору купівлі-продажу продукції №3 від 01.02.2008 р. передбачено сплату Відповідачем-2 Позивачу штрафу в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції. З огляду на розмір заборгованості Відповідача-2 на момент заявлення позову – 1691553,06 грн., розмір заявленого до стягнення штрафу складає 1691,55 грн.

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до вимог ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

З огляду на те, що позивачем здійснено нарахування штрафу в межах встановлених законом, а наданий розрахунок є вірним, суд вважає, що вимоги про стягнення штрафу в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за договором купівлі-продажу №3 від 01.02.2008 р. є законними та обґрунтованими.

Крім того, відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тим самим, з Відповідача-2 підлягають стягненню три проценти річних від простроченої суми, що складають згідно наданого Позивачем розрахунку, який перевірено судом, 35444,34 грн.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. З огляду на зазначену норму, 28.02.2008 р. між Позивачем та Відповідачем-2 було укладено додаткову угоду №3 до договору купівлі-продажу продукції №3 від 01.02.2008 р., якою передбачалось доповнення договору умовою про можливість забезпечення зобов’язань покупця (Відповідача-2) банківської гарантію. Гарантія мала бути видана банком покупця - філією «Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області» в розмірі 2 (два) мільйони гривень.

На виконання такої домовленості Відповідачем-1 було видано Позивачеві гарантію платежу №ГП2308ТЕМП/К від 06.03.2008 р. Умовами гарантії Відповідач-1 прийняв на себе безвідкличне зобов’язання оплатити ЗАТ «Оболонь» по його першій вимозі без затримки та без заперечень по першій вимозі суму, що не перевищує 2000000,00 (два мільйони) гривень, протягом п’яти банківських днів після одержання письмової вимоги з доданими копіями наступних документів: товарно-транспортних накладних, що підтверджують отримання принципалом (Відповідачем-2) товару від бенефіціара (Позивача); довіреностей принципала (Відповідача-2) на особу, уповноважену одержувати товар, оформлених за формою №М-2 (у випадках, передбачених договором). Умовами гарантії передбачено направлення вимоги кредитора цілком і відповідним чином закодованим телексом/свіфт через банк Позивача. Строк зобов’язання за гарантією встановлено до 15.04.2009 р.

07.04.2009 р. Позивач заявив Відповідачу-1 вимогу про здійснення платежу за гарантією (вимога №1135/0/2-09 від 07.04.2009 р. до гаранта про здійснення платежу на загальну суму 1691553,07 грн. (з врах.ПДВ). В підтвердження наявності боргу надав Відповідачу-1 належним чином завірені копії видаткових накладних на передачу продукції.

13.04.2009 р. Відповідач-1 у здійсненні платежу за гарантією Позивачу відмовив за підстав, викладених вище.

Суд вважає безпідставними застосування Відповідачем-1 ч.1 ст.565 Цивільного кодексу України та відмову Позивачу у здійснені платежу за гарантією з огляду на наступне:

Згідно ч.3 ст.509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 1 гарантії платежу №ГП2308ТЕМП/К від 06.03.2008 р. передбачається надання Позивачем копій накладних, що підтверджують отримання принципалом (Відповідачем-2) товару від бенефіціара (Позивача). При цьому умовами гарантії зазначено, що такими накладними мають бути саме товарно-транспортні накладні.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачається, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Разом з тим, порядок передачі вантажів між учасниками транспортного процесу, як саме і визначення терміну та порядку оформлення (заповнення) товарно-транспортної накладної містяться виключно в таких підзаконних актах: в наказі Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. за №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (надалі – наказ №363) та в наказі Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. за №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» (надалі – наказ №488/346).

Так, відповідно до ст.1 Правил перевезення, затверджених наказом №363:

·          перевізник – це особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування;

·          договір про перевезення вантажів – це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання;

·          вантажовідправник – це будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення;

·          вантажоодержувач – це будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку;

·          замовник – це вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів;

·          здавання вантажу – це подання вантажоодержувачу перевізником вантажу, згідно з товарно-транспортним документом, з наступним розвантаженням і оформленням документів про його передачу вантажоодержувачу.

Відповідно до п.11.7. Правил перевезень, затверджених наказом №363, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Як зазначено в п.13.1. цих Правил, здавання вантажу у пункті призначенні вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортної накладною здійснюється саме перевізником.

Також отримання вантажу вантажоодержувачем саме від водія автотранспортного підприємства (перевізника) передбачається і типовою формою товарно-транспортної накладної, затвердженої наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. за №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля».

Отже передача вантажу до вантажоодержувача може здійснюватись лише від перевізника.

Таким чином, суд погоджується з доводами Позивача, що наказом №363 співпадіння в одній особі замовника та перевізника не передбачено, а перевізник не є володільцем (власником) вантажу, що надається йому для перевезення. Крім того, у зв’язку з тим, що договором купівлі-продажу продукції №3 від 01.02.2008 р. не передбачено надання Позивачем Відповідачу-2 послуг з перевезення продукції, суд вважає, що ЗАТ «Оболонь» не є перевізником в розумінні наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. за №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні».

За таких підстав, суд вважає, що факт передачі продукції до Відповідача-2 саме від Позивача, що не є перевізником, в ніякому випадку не може бути підтверджений товарно-транспортними накладними з огляду на приписи ст.1, п.11.7 ст.11, п.13.1. ст.13 наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. за №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» та наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. за №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». З іншого боку передача товару від Позивача Відповідачу-2 підтверджується вищезначеними видатковими накладними.

Суд також не погоджується з доводами Відповідача-1 щодо відсутності в накладних прізвища особи принципала, уповноваженої одержувати товар, оскільки такі вимоги встановлюються Відповідачем-1 лише для товарно-транспортних накладних.

Крім того, суд не приймає як підставу для відмови у виплаті гарантійного платежу неспівпадіння підписів уповноважених на прийняття продукції працівників Відповідача-2 у накладних зі зразками таких, що вказані у додатку до договору купівлі-продажу № 3 від 01.02.2008 р., оскільки підставою для відмови у платежі може бути відповідно до п.1 гарантії платежу лише неспівпадіння печатки та штампа ТОВ «ТГ «Темп».

Суд також вважає безпідставними посилання Відповідача-1 на ненадання йому довіреностей принципала (Відповідача-2) за формою №М-2 на особу, уповноважену одержувати товар. Так, пунктом 2 гарантії платежу передбачається надання таких довіреностей лише у випадках, передбачених договором (договором купівлі-продажу продукції №3 від 01.02.2008 р.).

Згідно ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Додатком №1 до договору купівлі-продажу продукції №3 від 01.02.2008 р. передбачено, що в місцях прийому матеріальних цінностей, в яких у ТОВ «ТГ «Темп» не має можливості оформити передбачені законодавством довіреності на прийом матеріальних цінностей, ЗАТ «Оболонь» відпускає продукцію за печатками та за підписами матеріально відповідальних посадових осіб ТОВ «ТГ «Темп». Також, відповідно до абз.2 ст.7 договору купівлі-продажу продукції №3 від 01.02.2008 р. надання довіреності є обов’язковим лише в тому разі, коли відсутня на місці прийому продукції кругла печатка. І лише в такому випадку ТОВ «ТГ «Темп» має право отримати продукцію за наявності належним чином оформленої довіреності (типової форми № М-2).

Тим самим, видача довіреностей за формою № М-2 договором купівлі-продажу продукції №3 від 01.02.2008 р. не передбачається у випадку наявності в накладній на передачу продукції штампу чи печатки ТОВ «ТГ «Темп».

Суд погоджується з доводами Позивача, що відправка Позивачем вимоги до гаранта (Відповідача-1) була здійснена вільним форматом без належного кодування, а не цілком і відповідним чином закодованого свіфт-повідомлення, проте таке порушення не є підставою для відмови у здійсненні платежу за гарантією згідно ч.1 ст.565 КЦ України.

Так, відповідно до ч.2 ст.563 ЦК України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі.

З урахуванням вищезазначеної норми, ЗАТ «Оболонь» подало в письмовій формі вимогу, яка була направлена ДФ АТ «Укрінбанк» філії «Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області».

Стаття 565 ЦК України, на яку посилається Відповідач-1, не надає гаранту право відмовляти в задоволенні вимоги у зв’язку з її направленням тим чи іншим способом. Відповідно до ч.1 зазначеної статті, гарант має право відмовитись від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Отже зазначена норма містить лише три підстави для відмови гаранту:

·          невідповідність вимоги умовам гарантії;

·          невідповідність доданих до вимоги документів умовам гарантії;

·          подання вимоги та документів після закінчення строку гарантії.

Умовами наданої Відповідачем-1 гарантії обов’язкових умов оформлення вимоги кредитора не передбачено. Відповідачем-1 заперечень щодо оформлення вимоги кредитора не заявлялось.

          Суд вважає, що надання вимоги закодованим телексом (свіфт) є, за своєю правовою природою, порядком передачі гаранту оформленого документу, що містить вимогу кредитора. Недотримання ж порядку передачі вимоги гаранту не є підставою для відмови від задоволення вимоги кредитора відповідно до ч.1 ст.565 ЦК України.

Суд також вважає безпідставними посилання Відповідача-1 на надання Позивачем копій з копій, а не оригіналів документів, доданих до вимоги про сплату платежу за гарантією. Так, як вже зазначено вище, ч.1 ст.565 ЦК України містить вичерпні підстави для відмови гранту у виплаті кредитору платежу за гарантією. З огляду на той факт, що наданою Відповідачем-1 гарантією не встановлено, що копії мають здійснюватись саме з оригіналів, а не копій, то здійснення Позивачем копій з копій в розумінні умов гарантії Відповідача-1 не є їх порушенням. Відповідно застосування в даному випадку ч.1 ст.565 ЦК України є безпідставним.

Щодо заперечень Відповідача-1 про сплив строку гарантії як на підставу у відмові в позовних вимогах, то суд вважає їх також безпідставними, оскільки вимогу про сплату платежу за гарантією Позивачем було заявлено до спливу строку гарантії – до 15.04.2009 р. Строк звернення Позивачем дотримано.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.560 ЦК України, гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.563 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Приписи статей 560-569 ЦК України не встановлюють солідарності по зобов’язаннях боржника та його гаранта. Більш того, згідно ч.1 ст.562 ЦК України, зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

За таких підстав суд не вбачає законним стягнення суми основної заборгованості в розмірі 915921,20 грн. з Відповідача-2 після здійснення стягнення такої заборгованості з Відповідача-1.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, у зв’язку з чим з відповідача 1 на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті державного мита у розмірі 8478 грн. 68 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 152,96 грн., а з відповідача 2 на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті державного мита у розмірі 343 грн. 77 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 6,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись: ст.33, 43, 36, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Стягнути з Акціонерного Комерційного Промислово-Інвестиційного Банку (закритого акціонерного товариства) (код ЄДРПОУ 00039002) на користь Закритого акціонерного товариства «Оболонь» (код ЄДРПОУ 05391057) заборгованість в розмірі 915921,20 грн. (дев’ятсот п'ятнадцять тисяч дев’ятсот двадцять одна гривня 20 коп.).

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Темп» (код ЄДРПОУ) на користь Закритого акціонерного товариства «Оболонь» (код ЄДРПОУ 05391057) 1691,55 грн. (одну тисячу шістсот дев’яносто одну гривню 55 коп.) штрафних санкцій, 35444,34 грн. (тридцять п’ять тисяч чотириста сорок чотири гривні 34 коп.) трьох відсотків річних за користування чужими грошовими коштами.

3.          Стягнути з Акціонерного Комерційного Промислово-Інвестиційного Банку (закритого акціонерного товариства) (код ЄДРПОУ 00039002) на користь Закритого акціонерного товариства «Оболонь» (код ЄДРПОУ 05391057) 8478,68 грн. (вісім тисяч чотириста сімдесят вісім гривень 68 коп.) державного мита та 152,96 грн. (сто п’ятдесят дві гривні 96 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Темп» (код ЄДРПОУ) на користь Закритого акціонерного товариства «Оболонь» (код ЄДРПОУ 05391057) 343,77 грн. (триста сорок три гривні 77 коп.) державного мита та 6,20 грн. (шість гривень 20 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          В решті позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Темп» (код ЄДРПОУ) відмовити.

У судовому засіданні 16.10.2009р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 16.10.09р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя