Рішення № 6459400, 22.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.10.09 р.                     Справа № 37/240пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

позовною заявою Відкритого акціонерного товариства „Рутченківський завод „ГОРМАШ”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 00176383

до Відповідача: Селянського фермерського господарства „Еліта”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 20398980

про: зобов’язання Відповідача здійснити передачу об’єкту за актом прийому-передачі.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Морозов О.В. (довіреність № 1 від 07.09.2009 р.);

від Відповідача – не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 24.09.2009р. на 07.10.2009р., з 07.10.2009р. на 22.10.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Рутченківський завод „ГОРМАШ”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Селянського фермерського господарства „Еліта”, м. Маріуполь (далі – Відповідач) про зобов’язання Відповідача здійснити передачу об’єкту за актом прийому-передачі.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва – критого полігону з виробництва збірних залізобетонних виробів №б/н від 30.10.2008р. в частині передачі об’єкту за актом прийому-передачі.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір купівлі-продажу №б/н від 30.10.2008р., Витяг з державного реєстру право чинів №6693360 від 30.10.2008р.; платіжні доручення №6 від 18.08.2008р., №495 від 30.10.2008р.; правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем на виконання вимог суду надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.37-39,46-48).

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.37), достовірність яких (відомостей) презюмується достовірною згідно ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи, оскільки до компетенції суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримав заявлені вимоги.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а ненадання Відповідачем окремих документів та неявка його представника у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

30.10.2008р. між Позивачем (Покупець) та Відповідач (Продавець) був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі – продажу №б/н (а.с.а.с. 7-9), згідно п.1.1 якого Продавець передає, а Покупець приймає в порядку та на умовах визначених цим Договором, у власність об’єкт незавершеного будівництва – критий полігон з виробництва збірних залізобетонних виробів, загальною площею 3194,90 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Харцизьк, смт. Зуївка, вул. Артема, 116. За вказаною адресою знаходиться: А-об’єкт незавершеного будівництва – критий полігон з виробництва збірних залізобетонних виробів, матеріали стін будівель та споруд – залізобетонні, відсоток готовності якого становить 44%.

За домовленістю Сторін, ціна предмету договору становить 131986,00грн., з урахуванням ПДВ. При цьому 20000,00грн. Покупець перерахував Продавцю до дати цього договору згідно з угодою про передачу завдатку від 18.08.2008р. (а.с.а.с.46), що також підтверджується доданим до матеріалів справи платіжним дорученням №6 від 18.08.2008р. (а.с.11).

Відповідно до умов п. 4.1, п. 4.2 Договору, Покупець зобов’язався провести розрахунки з Продавцем протягом двох днів з дня підписання та нотаріального посвідчення цього договору сторонами; розрахунки за цим договором здійснюються через установу банку, шляхом сплати 111986,00грн. в безготівковій формі на рахунок Продавця.

У виконання умов договору, Позивач платіжним дорученням від30.10.2008р. №495 (а.с.13), перерахував на рахунок Відповідача 111986,00грн.

За приписами п. 5.2 Договору, право власності на предмет договору переходить до Покупця з моменту державної реєстрації. Згідно витягу з державного реєстру правочинів №6693360 (а.с.10), даний договір купівлі-продажу 30.10.2008р. був зареєстрований за номером 3211070.

Пунктом 6.2 договору, передбачено, що Продавець зобов’язаний в порядку та на умовах цього договору передати Покупцю предмет договору, а саме – протягом десяти днів з моменту підписання цього договору, за актом прийому-передачі, що буде свідчити про те, що передача речі відбулася (п.5.1).

У зв’язку із невиконанням обов’язку з передачі придбаного майна за вказаними договором Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судові засідання не з’являвся та своєї позиції до відома суду не довів, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання зобов’язань за договором.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору купівлі-продажу №б/н від 30.10.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Як встановлено ст.ст. 655, 662 Цивільного кодексу України Продавець зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (Покупцеві), а покупець зобов’язаний прийняти майно (товар) і сплати за нього певну грошову суму.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір купівлі-продажу №б/н від 30.10.2008р. є належною підставою для виникнення у сторін взаємообумовлених зобов’язань з передання та прийняття майна на визначених умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором. І такий обов’язок вважається виконаним в момент вручення товару покупцеві, належним у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказом чого за змістом п. 5.1. договору купівлі-продажу є акт приймання-передачі.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України стосовно обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач як продавець не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із передачі Покупцю Предмету договору, протягом десяти днів з моменту підписання цього договору за актом прийому-передачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За відсутністю доказів складання та підписання сторонами акту приймання-передачі об’єкт незавершеного будівництва – критий полігон з виробництва збірних залізобетонних виробів, загальною площею 3194,90 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Харцизьк, смт. Зуївка, вул. Артема, 116, суд, враховуючи сплив десятиденного строку з моменту підписання договору для виконання Продавцем обов’язку з передачі майна Покупцю, і відсутністю доказів продовження означеного строку, має всі підстави для висновку про прострочення виконання обов’язку за договором з боку Відповідача у розумінні ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України

В свою чергу, прострочення цих зобов’язань є порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, що у світлі їх (зобов’язань) сутності – передання індивідуально визначеної речі – має наслідком правомірність висування Позивачем як кредитором вимоги про передачі речі відповідно до умов зобов’язання у розумінні ч. 1 ст. 620 Цивільного кодексу України.

Отже, за висновками суду, порушені права Позивача підлягають захисту способами, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, а саме – у спосіб спонукання до примусового виконання обов’язку з передачі придбаного майна шляхом підписання акту прийому-передачі.

Вказаний спосіб судового захисту є співмірними та адекватними наявному порушенню прав Позивача, а отже – відповідає вимогам ефективного захисту, встановленим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р.

За змістом ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов’язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку – передати продане майно) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи зміст п. 5.1 договору купівлі-продажу, суд, задля забезпечення належних умов для фактичної передачі майна і її документального оформлення, дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій тривіальністю 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача. При цьому, оскільки на момент звернення Позивача до суду розмір витрат за інформаційно-технічне забезпечення згідно Постанови КМУ №825 від 05.08.2009р. був визначений на рівні 236грн., компенсації за рахунок Відповідача підлягає сама ця сума, а решта підлягає поверненню як зайво сплачена.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Рутченківський завод „ГОРМАШ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00176383) до Селянського фермерського господарства „Еліта”, м. Маріуполь, (ідентифікаційний код 20398980) про зобов’язання Відповідача здійснити передачу об’єкту за актом прийому-передачі - задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Селянське фермерське господарство „Еліта” (87594, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Виноградська, 10, ідентифікаційний код 20398980) протягом 10 календарних днів передати Відкритому акціонерному товариству „Рутченківський завод „ГОРМАШ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00176383) об’єкт незавершеного будівництва – критий полігон з виробництва збірних залізобетонних виробів, загальною площею 3194,90 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Харцизьк, смт. Зуївка, вул. Артема, 116, за актом прийому-передачі.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Селянського фермерського господарства „Еліта” (87594, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Виноградська, 10, ідентифікаційний код 20398980) на користь Відкритого акціонерного товариства „Рутченківський завод „ГОРМАШ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00176383) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Відкритому акціонерного товариству „Рутченківський завод „ГОРМАШ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00176383) зайво перераховані 79грн. витрат зі сплати послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, про що видати відповідну довідку.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 22.10.2009р. оголошено та підписано повний текст рішення.

6.Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.

Суддя