Ухвала суду № 64593747, 02.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 р. Справа № 876/6553/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.;

представника позивача - Білинського-Гродзь Ю. М.;

представника відповідача - Юрчак Ю. Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року в справі за позовом приватного підприємства «Львівдах» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2016 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву приватного підприємства «Львівдах» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 18 січня 2016 року № 0000111500.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про нарахування штрафних санкцій за прострочення сплати податкових зобов'язань є безпідставним, оскільки задекларовані податкові зобов'язання за період, що перевірявся, приватним підприємством «Львівдах» сплачено вчасно та в повному обсязі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене Городоцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 18 січня 2016 року № 0000111500 в частині застосування штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість в сумі 75611,47 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Городоцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що Городоцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області 24 грудня 2015 року проведено перевірку ПП «Львівдах» (код ЄДРПОУ - 37030088) з питань своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість.

Перевіркою встановлено порушення п.57.1 ст.57 розділу ІІ Податкового кодексу України, а саме, платником ПП «Львівдах» протягом граничних строків несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки від 24 грудня 2015 року № 181/15-0/37030088 винесено податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2016 року № 00000111500, яким застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію в сумі 98477, 91 грн. (10%) за несвоєчасну сплату податку на додану вартість.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Положення п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України вказує на те, що податкова декларація, розрахунок (податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно пп. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положення п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Встановлено, що згідно розрахунку штрафної санкції до податкового повідомлення-рішення такі нараховано: 1) по податковій декларації з ПДВ від 20 червня 2016 року (за травень): за прострочення платежу на 30 днів на суму 15 6661,2 грн. застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 156 66,12 грн.; за прострочення платежу на 30 днів на суму 6713, 4 грн. застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 671,34 грн.; за прострочення платежу на 30 днів на суму 100108,80 грн. застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 100108,8 грн.; за прострочення платежу на 11 днів на суму 19000,00 грн., застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 1 900 грн. 2) за прострочення на 29 днів виконання рішення від 30 січня 2014 року про розстрочення грошового зобов'язання на суму 112320,9 грн. застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 11232,09 грн. 3) за порушення строку сплати грошового зобов'язання, визначеного в ППР форми «Р» від 17 квітня 2016 року: за прострочення платежу на 15 днів на суму 131193,9 грн. застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 13119,39 грн.; за прострочення платежу на 11 днів на суму 23516, 1 грн. застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 2351,61 грн.; за прострочення платежу на 3 дні на суму 132008,9 грн. застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 13200,89 грн.; за прострочення платежу на 3 дні на суму 35363 грн. застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 3536,3 грн.; за прострочення платежу на 1 день на суму 14859 грн. застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 1485,9 грн. 4) за прострочення на 12 днів платежу згідно уточнюючого розрахунку від 13 червня 2014 року грошового зобов'язання на суму 80 грн. застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 8 грн. 5) по податковій декларації з ПДВ від 21 липня 2014 року (за червень) - за прострочення платежу на 10 днів на суму 24369,5 грн., застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 2436,95 грн. 6) по податковій декларації з ПДВ від 20 жовтня 2014 року (за вересень) - за прострочення платежу на 10 днів на суму 228584,4 грн., застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 22858,44 грн.

Щодо нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань згідно податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 17 квітня 2016 року суд апеляційної інстанції зазаначає наступне.

Встановлено, що між сторонами досягнуто податковий компроміс відповідно до рішення № 4431/22-01/36 від 27 квітня 2015 року.

Відповідно до п. 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується (п. 2 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).

Таким чином, судом першої інстанції вірно вказано, що нараховані штрафні санкції є неправомірними та суперечать вимогам Податкового Кодексу України.

Встановлено, що в декларації з ПДВ за травень 2014 року в рядку 25.1 позивачем самостійно визначено суму ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету, в розмірі 409117 грн. та сплачено визначену суму ПДВ платіжними дорученнями № 2 на суму 23516,12 грн. 23 червня 2014 року платіжними дорученнями № 2 на 175525,20 грн.. № 5 на 65000 грн., № 9 на 145263,60 грн. 27 червня 2014 року.

В декларації з ПДВ за червень 2014 року в рядку 25.1 позивачем самостійно визначено суму ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету, в розмірі 301881 грн. та сплачено визначену суму ПДВ платіжними дорученнями № 2 на суму 100108,80 грн. № 3 на 156661,20 грн., № 7 на 163960 грн. 30 липня 2014 року.

Щодо сплати розстроченого грошового зобов'язання з податку на додану вартість колегія суддів звертає увагу на таке.

Позивачем до матеріалів справи долучено банківські виписки, які підтверджують своєчасну сплату розстроченого грошового зобов`язання з ПДВ, а саме: копії виписок з рахунку ПП «Львівдах» за 11 лютого 2014 року про сплату 18720,15 грн., за 14 березня 2014 року про сплату 19000,00 грн., за 10 квітня 2014 року про сплату 19000,00 грн., за 12 травня 2014 року про сплату 14859,00 грн., за 14 травня 2014 року про сплату 4000,00 грн., за 13 червня 2014 року про сплату 14859,00 грн. про сплату 19000,00 грн.

Проте, по декларації з ПДВ від 20 жовтня 2014 року (за вересень) за прострочення платежу на 10 днів на суму 228584,4 грн. та за прострочення на 12 днів платежу згідно уточнюючого розрахунку від 13 червня 2014 року грошового зобов'язання на суму 80,00 грн. доказів сплати даних зобов'язань позивачем не надано, відтак в цій частині нараховані штрафні санкції податковим органом нараховано правомірно.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області форми «Ш» від 18 січня 2016 року № 0000111500 в частині застосування штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість в сумі 75611,47 грн - не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року в справі № 813/1477/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Ухвалу складено в повному обсязі 07 лютого 2017 року.