Рішення № 6459317, 21.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.10.09 р.                     Справа № 36/248                               

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді:                                        Н.В.Будко

при секретарі судового засідання:                    В.Г.Гребенніковій

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські хімічні технології ЛТД» м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Європродукт» Костянтинівського району

про: стягнення 51254грн. 57коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Приходько Т.М., Лівенцова О.М. по дов.;

від відповідача: не з”явився;

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські хімічні технології ЛТД» м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Європродукт» Костянтинівського району, про стягнення заборгованості в сумі 51254грн. 57коп., яка складається з основного боргу в сумі 8688грн. 20коп., пені в сумі 15855грн. 96коп., штрафу в сумі 868грн. 82коп., суми інфляції 2563грн. 88коп., 3% річних в сумі 3277грн. 71коп., суми наданих позивачу юридичних послуг 20000грн.

          Крім того, з метою забезпечення позову позивач просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача.

          В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір №14/07 від 04.04.07р., додаток №1 до договору, видаткову накладну, довіреність, платіжне доручення, договір про надання юридичних послуг №01/03/09 від 02.03.09р. з додатком до нього, акт про надання юридичних послуг.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду спору був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями №11907004,12229913, направленими на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та довідці Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві від 16.06.09р. №21-10/4164-1.

Оскільки про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, в матеріалах справи достатньо документів та доказів для вирішення спору по суті, господарський суд вважає можливим розглянути справу відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:

          04.04.07р. сторони уклали договір №14/07 з додатком №1 до нього, згідно якого позивач зобов»язався передати відповідачу у власність товар, а відповідач зобов»язався прийняти та оплатити цей товар.

          На виконання умов договору позивач передав відповідачу продукцію на суму 8869грн. 80коп. за видатковою накладною №РН-0000848 від 21.12.07р.

          Відповідачем товар отриманий, що підтверджується вищевказаною видатковою накладною та довіреністю ЯОФ №012043 від 24.12.07р.,

          За приписами п.4.3 договору відповідач зобов»язався оплатити товар протягом 7 банківських днів з моменту відвантаження, тобто до 02.01.09р.

          У позовній заяві позивач стверджує, що взяті на себе зобов»язання відповідач належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково в сумі 181грн. 60коп., внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 8688грн. 20коп., однак при цьому, в судовому засіданні 21.10.09р. надав платіжне доручення №671 від 21.01.08р. про оплату відповідачем заборгованості в сумі 4439грн. 80коп., та усно пояснив, що з цієї суми у рахунок оплати товару за спірною накладною було зараховано лише 181грн. 60коп., а залишок суми – у рахунок оплати попередніх поставок, посилаючись на акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2009р.

          Дані твердження позивача суд вважає безпідставними та до уваги не приймає, оскільки згідно платіжного доручення №671 від 21.01.08р. відповідач оплатив позивачу 4439грн. 80коп. у рахунок оплати товару саме за накладною №РН-0000848 від 21.12.07р., і враховуючи пряме призначення платежу відсутні будь-які підстави відносити даний платіж у рахунок оплати попередніх поставок.

          Також суд не приймає до уваги посилання позивача на акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 31.12.09р. за відповідачем значиться заборгованість в сумі 8 688грн. 20коп., оскільки акт звірки є лише документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутніть будь-яких зобов”язань підтверджується первинними документами – договором, накладними, рахунками, тощо.

          Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений по накладній №РН-0000848 від 21.12.07р. товар згідно договору №14/07 від 04.04.07р. складає 4430грн., а не 8688грн. 20коп., як стверджує позивач.

Доказів погашення боргу в сумі 4 430грн. відповідач не представив, у зв»язку з чим господарський суд робить висновок, що на момент прийняття рішення грошове зобов»язання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що факт заборгованості в сумі 4430грн. підтверджений матеріалами справи, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 8688грн. 20коп. такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 4430грн.

Згідно статті 625 ЦК України прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми інфляції 2563грн. 88коп. за період з січня 2008 року по березень 2009 року, суд вважає його арифметично невірним, оскільки даний розрахунок здійснювався позивачем виходячи з суми боргу 8688грн. 20коп., а не 4430грн., у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині задовольняє частково та стягує з відповідача суму інфляції 1308грн. 35коп.

Разом з цим, наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 3277грн. 71коп. за період з 29.12.07р. по 01.04.09р., суд також вважає таким, що не повністю відповідає вимогам діючого законодавства та арифметично невірним через неправильне визначення дня виникнення права вимоги (згідно п.4.3 договору право вимоги у позивача виникає через сім банківських, а не календарних днів з дня поставки товару, тобто з 02.01.08р.), у зв»язку з чим позовні вимоги в цій частині задовольняє частково та стягує з відповідача 3% річних виходячи з суми боргу 4430грн. у розмірі 165грн. 29коп. за період з 02.01.2008р. по 01.04.09р. виходячи із розрахунку: ((за період з 02.01.08р. по 31.12.08р. включно: 4430грн. х 365 дн. х 3% / 366 днів) + (за період з 01.01.09р. по 01.04.09р.: 4430грн. х 90 днів х 3% / 365 днів)).

Крім того, відповідно до п.5.4 договору, у випадку неоплати відповідачем отриманого товару в строки, встановлені договором, але більш 30 календарних днів після його отримання, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 1% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен прострочення, але не більше 10% від суми платежу.

Наданий позивачем розрахунок штрафу судом до уваги не приймається, оскільки він здійснений виходячи з суми боргу 8688грн. 20коп., а не 4430грн. як встановлено судом в ході розгляду справи, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині задовольняє частково та стягує з відповідача штраф в сумі 443грн.

Також, невчасне виконання грошового зобов’язання за умовами пункту 5.3 договору тягне за собою обов’язок сплати пені у розмірі 0,5% боргу за кожен день прострочення оплати, що не повністю відповідає змісту статей 231-232 ГК України та статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Зокрема, частиною 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або Договором. Водночас, частина 1 вказаної правової норми зазначає, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Статтями 1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, наразі розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Норми статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” є імперативними та такими, що кореспондуються з нормами статей 231-232 ГК України, а оскільки в силу статті 175 ГК України вищевказані норми є спеціальними відносно диспозитивних норм статей 549-550 ЦК України, то суд вважає, що умови пункту 5.3 договору можуть бути застосовані судом лише в частині, що не суперечить чинному законодавству України.

Крім того, під час розрахунку пені позивач, також як і при розрахунку 3% річних невірно визначив день виникнення права вимоги та суму боргу, а також порушив п.6 ст.232 Господарського кодексу України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконане.

Таким чином, нарахуванню у період з 02.01.08р. по 01.07.08р. включно (182дня) підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 15855грн. 96коп. підлягають лише частковому задоволенню, за арифметичним розрахунком суду – у розмірі 471грн. 07коп.((з 02.01.08р. по 29.04.08р. включно: 4430грн. х 119 днів х (10% х 2) / 366) + (з 30.04.08р. по 01.07.08р. включно: 4430грн. х 63 дня х (12% х 2) / 366)).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму наданих позивачу юридичних послуг в сумі 20000грн.

Виходячи з приписів п.5.5 договору при доведенні спору до суду винна сторона відшкодовує іншій стороні, зокрема, витрати по оплаті юридичних послуг.

Факт понесення позивачем витрат по оплаті юридичних послуг підтверджується наявним в матеріалах справи договором №01/03/09 від 02.03.09р., укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АМЕТТ», відповідно до якого останній надав позивачу юридичні послуги у розгляді питання про стягнення дебіторської заборгованості з відповідача, вказані в п.2.1 (а), 2.1 (б), 2.1 (в), 2.1 (г), 2.1 (є ), 2.1 (ж) договору, що підтверджується актом приймання-передачі від 15.04.09р.

Вартість наданих позивачу юридичних послуг складає 20000грн. (п.1 додатку №4 до договору).

Платіжним дорученням №20 від 16.04.09р. позивач перерахував ТОВ «АМЕТТ» 20000грн. за надання юридичних послуг.

Виходячи з принципів розумності та справедливості, господарський суд вважає, що розмір відшкодування витрат позивача на юридичні послуги не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Таким чином, з урахуванням обставин даної справи, зокрема на суму боргу 4 430грн., складність спору та якість підготовки позовних матеріалів, господарський суд вважає необхідним обмежити розмір витрат позивача на юридичні послуги в сумі 20000грн. з огляду на розумність цих витрат для конкретної справи, і стягує з відповідача суму наданих позивачу юридичних послуг у розмірі 10% від суми, яка підлягає стягненню з відповідача за цим рішенням – 681грн. 77коп.

Разом з цим, господарський суд відмовляє позивачу у вимогах в частині накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, оскільки позивач жодним чином не довів той факт, що невжиття таких заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 525, 526, 614, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські хімічні технології ЛТД” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Європродукт” Костянтинівського району про стягнення 51254грн. 57коп. задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Європродукт” (юридична адреса 85104, Донецька область, м.Костянтинівка, вул. Шмідта, 48; 85180, Донецька область, Костянтинівський район, с.Водяне-2, вул. Зелена, 1а, р/р26007198032571 у ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 335593, ЄДРПОУ 23610497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські хімічні технології ЛТД” (02002, м.Київ, вул. Марини Раскової, б.19, оф.301, р/р26008140539 в КДР ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805, ЄДРПОУ 34426212) основний борг в сумі 4430грн., штраф в сумі 443грн., суму інфляції 1308грн. 35коп., 3% річних в сумі 165грн. 29коп., пеню 471грн. 07коп., суму по оплаті юридичних послуг 681грн. 77коп., витрати по оплаті держмита в сумі 74грн. 99коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 46грн. 09коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          В іншій частині позову відмовити.

          У судовому засіданні 21.10.09р. за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

          Повний текст рішення підписано 21.10.09р.

Суддя