Рішення № 6459281, 20.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.10.09 р.                     Справа № 28/67                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді __Подколзіної Л.Д._

При секретарі Данилкіной П.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства фірми “Радич” м. Івано-Франківськ

до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Горлівський м’ясокомбінат” м.Горлівка, Донецької області

про стягнення 322 826грн. 08коп.

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача – не з”явився

від відповідача – Ельвіх В.В. – представник на підставі довіреності №10 від 08.12.2008р.

Колесниченко О.Ю. – представник на підставі довіреності №16 від 23.04.2009р.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому

засіданні оголошувалась перерва з 15.10.2009р.

до 20.10.2009р., для оголошення тексту рішення.

Позивач, Приватне підприємство фірма “Радич” м. Івано-Франківськ, звернувся до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства “Горлівський м’ясокомбінат” м.Горлівка, Донецької області про стягнення вартості оплаченого товару у сумі 322 826грн. 08коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03 грудня 2008р. у задоволенні позову Приватного підприємства фірми “Радич” м. Івано-Франківськ до Закритого акціонерного товариства “Горлівський м”ясокомбінат” м.Горлівка, Донецької області про стягнення вартості оплаченого товару у сумі 322 826грн. 06коп. було відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2009р. дане рішення було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04 червня 2009р. рішення господарського суду Донецької області від 03.12.2008р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2009р. скасовано та справу №28/67 передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

У зазначеній постанові Вищий господарський суд України зобов”язав господарський суд при новому розгляді врахувати викладене у постанові, всестороньо і повно з”ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, вжити всі дії, направлені на повне та всебічне встановлення обставин справи, правильно застосувати норми матеріального права та прийняти законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням приписів процесуального права.

Згідно зі ст.ст.111-12 Господарського процесуального кодексу вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Тому, господарський суд Донецької області розглядає дану справу з урахуванням зауважень, вказаних Вищим господарським судом України у постанові №28/67 від 04.06.2009р.

26 серпня 2009р. справа №28/67 за позовом Приватного підприємства фірма “Радич” м. Івано-Франківськ до Закритого акціонерного товариства “Горлівський м’ясокомбінат” м.Горлівка, Донецької області про стягнення 322 826грн. 08коп. була передана розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області на розгляд судді Подколзіній Л.Д.

Ухвалою від 28.08.2009р. господарський суд прийняв до розгляду справу №28/67 та слухання справи призначив на 30.09.2009р.

Позивач у письмових пояснення від 28.09.2009р., зазначив що відповідно до відомостей зазначених в ЦМР перевізник фірма “Транстед” здійснила перевезення товару для ПП “Радич” м. Івано-Франківськ. Як вбачається з ЦМР товар був доставлений ЗАТ “Горлівський м’ясокомбінат” м.Горлівка, Донецької області про що свідчить відтиск мокрої печатки та підпис уповноваженої особи. Також зазначив, що без проведення ветеринарно-санітарної експертизи та отримання відповідного свідоцтва позивач був позбавлений можливості укладення будь-яких правочинів спрямованих на реалізацію (відчуження) товару. В зв’язку з цим, до отримання зазначених документів, товар був переданий на зберігання відповідачу, оскільки в останнього є всі необхідні умови для цього, а також тому, що в кінцевому результаті, вказаний товар підлягав відчуженню на його (відповідача) користь.

Крім того, зазначив що письмова форма договору зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією, або іншим документом, підписаним зберігачем. Міжнародними товаротранспортними накладними (СМК) №0104102 та №0104103 підтверджується факт доставки товару перевізником до ЗАТ “Горлівський м’ясокомбінат” м.Горлівка, Донецької області.

Відповідач у поясненнях вих.№103 від 28.09.2009р. зазначив що правовідносини між ПП “Радич” м.Івано-Франківськ та ЗАТ Горлівський м’ясокомбінат” м.Горлівка, Донецької області винили з 19.09.2005р., до вказаної дати між сторонами були відсутні взаємовідносини. Крім того, зазначив, що розділ 24 міжнародних транспортних накладних “товар отримано” повинен містити підпис уповноваженої особи одержувача, засвідчений печаткою підприємства. У ЦМР №0104102 та №0104103 одержувачем зазначений позивач, місцезнаходження якого: Україна, м.Івано-Франківськ, вул.Миколайчика,12/19, а будь-яке посилання у цих товарних накладних щодо направлення товару на адресу відповідача відсутнє. У розділі 24, де зазначаються відомості щодо отримання товару, стоїть печатка загального відділу ЗАТ “Горлівський м’ясокомбінат” м.Горлівка, Донецької області, яка засвідчує підпис невідомої особи і позивач не довів належним чином суду яка саме особа підписала зазначені накладні.

Також відповідач у поясненнях від 14.10.2009р., від 16.10.2009р. заперечив проти задоволення позовних вимог та пояснив, що 10.09.2005р. ТОВ „Будініціатива” відбулась поставка товару (свинина в пів тушах) на адресу відповідача відповідно до накладної №090901 від 09.09.2005р. кількістю 19656грн. 30коп. на загальну суму 314500грн. 80коп. про що є відповідний запис в журналі „Ввоз, вывоз продукции ЗАО «Г.М.К.”. По факту поставки товару сторонами було складено акт прийомки продукції №781 від 10.09.2005р. на підставі якого було оформлено прибутковий ордер №445 від 10.09.2005р. Ця поставка була оплачена ЗАТ „Горлівський м”ясокомбінат” згідно рахунку-фактури.

Позивач у засідання суду не з”явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи вищевикладене справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників відповідача, суд -

в с т а н о в и в :

13 серпня 2005р. між Приватним підприємством фірма „Радич" (далі по тексту-покупець) та Польською фірмою „Jupiter" S.C. (далі по тексту-продавець), був укладений контракт № 02/13/2005 купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар м'ясопродукти птиці, свинини та ВРХ, а також живих курей, індиків, свиней та ВРХ, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його. Вартість товару, що поставляється за даним контрактом, складає 490000 доларів США.

Продавець зобов’язався надати позивачу наступні супровідні документи: CMR, інвойс, ветеринарний сертифікат, сертифікат походження (п. 2.4. контракту № 02/13/2005 від 13.08.2005р.).

Згідно з п. 3.1. контракту покупець повинен оплатити поставлений товар в доларах США на протязі 30-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури шляхом попередньої оплати.

На виконання умов даного контракту, платіжним дорученням в іноземної валюті № 1 від 28.09.2005 року, позивач сплатив продавцю 37800,00 доларів США відповідно до інвойсів № 27/2005, 28/2005. з яких 32965,35 доларів США за свине м'ясо, що згідно курсу НБУ на той час становило 166475 грн. 02 коп. та 4834,65 доларів США за транспортування товару, що згідно курсу НБУ на той час становило 24414 грн. 98 коп.

Предметом даних позовних вимог стало стягнення з відповідача вартості оплаченого товару на суму 322 826грн. 08коп., що складається з суми сплаченої позивачем за товар 166 475грн. 02коп.; його транспортування – 24 414грн. 98коп.; комісію банку за платіж в іноземній валюті (платіжне доручення № 81 від 27.09.2005 р.)- 353грн. 50коп.; розрахунки з пенсійним фондом за покупку валюти (платіжне доручення №80 від 27.09.2005року) – 2 891грн. 70коп.; митні платежі (квитанція № 163755 від 08.09.2005 р.) -123750грн.; за декларування товару (акт здачі-прийняття робіт від 08.09.2005р.) - 200грн.; за стандартизацію продукції, а саме за сертифікацію м'яса свинини в півтушах (платіжне доручення № 1 від 20.10.2005 р.) 3083грн. 82коп.; за лабораторні дослідження продуктів (платіжне доручення № 74 від 07.09.2005 р.) - 1657грн. 06коп.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на те, що за попередньою домовленістю з керівництвом відповідача уповноважений представник позивача передав відповідачу, товар на збереження, оскільки на час передачі належний сертифікат відповідності не був оформлений і позивач не мав можливості здійснити зберігання товару. У подальшому позивач мав намір продати даний товар.

Як вбачається з матеріалів справи, за контрактом № 02/13/2005 купівлі-продажу на адресу позивача Польською фірмою „Jupiter” S.C. за міжнародними транспортними накладними СМR№0104102 та №0104103 відвантажене м’ясо свине заморожене в півтушах в кількості 19979кг.

У розділах 2,3 вказаних накладних одержувачем товару є Приватне підприємство фірма „Радич”,вул.Миколайчика,12/19, м. Івано-Франківськ,Україна.

Тобто, одержувачем товару за відповідними накладними є позивач.

Товар, призначений для позивача, пройшов митний контроль через Галицьку митницю 08.09.2005року, що підтверджено митною декларацією №210000002/5/201/1061.

У митній декларації №210000002/5/201/1061 в якості одержувача товару також зазначено позивача.

Згідно п.3 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою КМУ № 574 від 09.06.1997року вантажна митна декларація застосовується підчас декларування транспортних засобів і товарів, що переміщуються через митний кордон України юридичними або фізичними особами, яким вони належать, або уповноваженими ними особами. Згідно п. 8 цього ж положення, оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов’язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що митними деклараціями підтверджується факт поставки товару до позивача. Відповідно до відомостей зазначених в ЦМР перевізник фірма “Транстед” здійснила перевезення товару для ПП “Радич”. Як вбачається з ЦМР товар був доставлений ЗАТ “Горлівський м’ясокомбінат” про що свідчить відтиск мокрої печатки та підпис уповноваженої особи. Суд вважає, що вказана відмітка є доказом отримання товару відповідачем.

Позивачем у підтвердження заявлених вимог також представлена довідка Транспортно-торгової фірми "Транстед" з якої вбачається, що транспортний засіб марки „Вольво”, був завантажений свиними півтушами на м”ясокомбінаті в м.Щецин для фірми ПП „Радич” та на його прохання доставлено на Горлівський м'ясокомбінат Донецької області.

На вимогу суду відповідачем була представлена для огляду у судовому засіданні книга „Ввозу та вивозу продукції ЗАТ „Г.М.К.”, копія якої долучена до матеріалів справи, з якої вбачається, що 10 вересня на територію Горлівський м'ясокомбінат Донецької області було ввезене м”ясо транспортним засобом марки Вольво, номерний знак WG22700і причіп 31110, водій Федір. Тобто даною книгою підтверджується факт доставки товару відповідачу.

Також, позивач надав суду лист начальника Управління ДСБЕЗ УМВС України в Донецькій області від 05.06.2006р. №2/2658 про те, що ДСБЕЗ УМВС України в Донецькій області заява позивача щодо шахрайських дій посадових осіб відповідача розглянута, співробітниками Управління здійснена перевірка та за виявленим фактом 24.05.2006 р. СВ Микитівського РВ Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області порушена кримінальна справа № 13-22154 за ст. 190 ч. 4 Кримінального кодексу України (відповідний лист наявний в матеріалах справи).

Крім того, позивачем була надана інформація від 28.10.2008 р. по кримінальній (справі №13-22154 за підписом начальника СВ Микитівського РВ Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області Будник Т.М. в якій зазначено, що в ході проведення досудового слідства встановлено, що вантаж „свині туші" за митними деклараціями № 104102 та №0104103 поступив на Горлівський м'ясокомбінат. Як пояснив представник позивача у судовому засіданні на даний час досудове слідство по кримінальної справі призупинено.

Як вбачається з матеріалів справи якість та безпеку товару підтверджують: протокол №322 від 07.09.2005року державної санітарно–епідеміологічної експертизи; висновок державної санітарно–епідеміологічної експертизи від 08.09.2005року; ветеринарне свідоцтво від 07.09.2005р., сертифікат відповідності терміном дії з 11.10.2005року по 01.03.2006року.

Згідно п.3.1. Правил передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів, що затверджені наказом N 28 від 07.06.2002 Державного департаменту ветеринарної медицини, усі види забійних тварин і птиці перед забоєм підлягають ветеринарному огляду з вибірковою чи поголовною термометрією (на розсуд спеціаліста ветеринарної медицини), а м'ясо та інші продукти забою - ветеринарно-санітарній експертизі, в ході якої повинні бути визначені якість та безпека продукції тваринного походження, що призначена для харчування людей, годівлі тварин і подальшої переробки. Реалізація і використання м'яса та інших продуктів забою тварин (птиці), що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи та отриманих від тварин, що не піддані передзабійному огляду в установленому порядку, забороняється. У відповідності з п.3.3. після здійснення ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясопродуктів спеціалісти ветеринарної медицини проводять клеймування, а також видають відповідні ветеринарні документи (ветеринарне свідоцтво, ветеринарна довідка) щодо подальшого їх використання.

Пунктом 3.5 цих же правил встановлює, що м'ясо та м'ясопродукти, що закуплені за кордоном, повинні відповідати ветеринарно-санітарним правилам, нормам і вимогам критеріїв безпеки та нешкідливості для людини та тварин, згідно з нормативно-правовими актами України.

Згідно п. 1 Порядку пропуску вантажів, підконтрольних Службі державної ветеринарної медицини, через державний кордон України, що затверджений Наказом №49 від 27.12.1999р. Головного державного інспектора ветеринарної медицини України, увезення продуктів і сировини тваринного походження дозволяється за наявності документів, передбачених міждержавними угодами (ветеринарних свідоцтв, сертифікатів) та в разі додержання ветеринарних вимог з урахування епізоотичного стану країн - експортерів. Згідно п.6 цього ж порядку, у митниці призначення оформлення вантажів проводиться лише при наявності свідоцтва за формою Ф-2, яке видається спеціалістами структурних підрозділів регіональних служб державного ветеринарного контролю на державному кордоні та транспорті після проведення ветеринарно-санітарної експертизи.

Приватне підприємство фірма „Радич” у позовній заяві посилається на той факт, що без проведення ветеринарно-санітарної експертизи та отримання відповідного свідоцтва позивач був позбавлений можливості укладення будь-яких правочинів спрямованих на реалізацію (відчуження) товару. В зв'язку з цим, до отримання зазначених документів, товар був переданий на зберігання відповідачу, оскільки в останнього є всі необхідні умови для цього, а також тому, що в кінцевому результаті, вказаний товар підлягав відчуженню на його (відповідача) користь.

За приписами статті 82 Митного Кодексу України, якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

Згідно п.2.2. Порядку застосування тимчасової та неповної декларації відповідно до митного режиму імпорту, що затверджена наказом Державної митної служби України від 30.12.2003 N 932, декларування товарів із застосуванням неповної декларації можливе, якщо декларантом не подано один або декілька документів, потрібних для митного оформлення товарів.

Як вбачається з заяви про надання дозволу на випуск у вільний обіг товарів за тимчасовою (неповною) Декларацією, 07.09.2005р. було надано такий дозвіл. У зв”язку з чим позивач доставив товар відповідачу для зберігання до закінчення митного очищення товару та отриманні всіх необхідних документів.

За змістом ч.І ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавцем), і повернути її поклажедавцеві в схоронності. З наведеного вбачається, що дане визначення містить конструкцію реального правочину, оскільки обов'язок зберігати річ виникає лише після її передачі зберігачеві.

В силу положень ст.937 ЦК України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених ст.208 ЦК України. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією, або іншим документом, підписаним зберігачем.

Але при цьому згідно ч.2 ст.640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчиненні іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення відповідної дії.

Як вже зазначалося вище, прийняття товару відповідачем є беззаперечним фактом і доводиться підписами, і відбитками печаток в СМR та книгою „Ввозу та вивозу продукції ЗАТ „Г.М.К.”

Фактично позивач вимагає стягнення майнової шкоди, що завдана діями відповідача, яка виникла внаслідок неоплати з боку відповідача отриманого по міжнародних транспортних накладних СМR №0104102 та №0104103 товару та супутніх витрат пов'язаних з оформленням товару на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Питання відшкодування шкоди регулюються нормами Глави 82 Цивільного кодексу України при наявності зобов'язань між сторонами, що виникають не з договорів (так звана деліктна відповідальність).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювана шкода; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; вина.

Згідно ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до ч.2 ст.1213 ЦК України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Оскільки відповідачем заподіяна позивачу майнова шкода, що складається з вартості оплаченого товару у сумі 166 475грн. 02коп. і це підтверджується матеріалами справи суд вважає дані вимоги підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача майнову шкоду, яка складається з витрат по транспортуванню товару – 24 414грн. 98коп.; комісії банку за платіж в іноземній валюті (платіжне доручення № 81 від 27.09.2005р.)- 353грн. 50коп.; розрахунків з пенсійним фондом за покупку валюти (платіжне доручення №80 від 27.09.2005року) – 2 891грн. 70коп.; митних платежів (квитанція № 163755 від 08.09.2005 р.) -123750грн.; з декларування товару (акт здачі-прийняття робіт від 08.09.2005р.) - 200грн.; з стандартизації продукції, а саме за сертифікацію м'яса свинини в півтушах (платіжне доручення № 1 від 20.10.2005 р.) 3083грн. 82коп.; з лабораторних досліджень продуктів (платіжне доручення №74 від 07.09.2005 р.) - 1657грн. 06коп.

За приписами частини 4 статті 22 ЦК України на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб. Приватне підприємство фірма “Радич” звернулось до суду з вимогою про відшкодування майнової шкоди шляхом подання відповідного позову. На підставі вищевказаного, оскільки дані вимоги підтверджуються матеріалами справи, суд вважає їх обґрунтованими та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що у перекладах транспортних накладних СМR№0104102 та №0104103 з польської на українську мову розділ 24 не містить вказівок на те, що в оригіналі вказаних накладних міститься печатка підприємства одержувача, так як не вказання цього факту не є доказом, що ця печатка відсутня на оригіналі вказаного документу і не спростовує її наявність.

Суд також не приймає до уваги ствердження відповідача про отримання спірної продукції від ТОВ „Будініціатива”, оскільки жодного документу, який би свідчив про те, що цей товар який знаходився в автомобілі Volvo належить ТОВ „Будініціатива” суду не подано, а навпаки в СМR№0104102 та №0104103 вказано, що отримувачем цієї продукції є Приватне підприємство фірма “Радич”, а не ТОВ „Будініціатива”. Так дійсно в матеріалах справи є документи, які свідчать про отримання ЗАТ „Горлівський м”ясокомбінат” продукції від вищевказаного підприємства, але яким чином факт отримання відповідачем товару від ТОВ „Будініціатива” відноситься до факту отримання товару від ПП „Радич” ніяких документів суду не представлено. Як і не має ніяких доказів, що це той самий товар.

Крім того, суд не приймає ствердження відповідача про те, що відповідно до наказу №101 від 29.04.2004р. „Про діючи печатки та штампи ЗАТ „Г.М.К.” печатка „Загальний відділ” ставиться на підпис Голови Правління, а при його відсутності на підпис фінансового директора та посвідченнях про відрядження. А тому,, наявність печатки „Загальний відділ” ЗАТ „Горлівський м”ясокомбінат” не може бути доказом отримання будь-якого товару. У даному випадку, якщо відповідач вважає, що дана печатка не повинна була ставитися на даних документах він має право провести службове розслідування на підприємстві за фактом перевищення повноважень службовою особою або звернутися до правоохоронних органів.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч.4 ст.22, ст.ст.11112, 1166, 1212, ч.2 ст.1213 ЦК України, ст.82 Митного Кодексу України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства фірми “Радич” м. Івано-Франківськ до Закритого акціонерного товариства “Горлівський м’ясокомбінат” м.Горлівка, Донецької області про стягнення вартості оплаченого товару у сумі 322 826грн. 08коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Горлівський м’ясокомбінат” (84630 м.Горлівка, Донецької області, вул.Хлібозаводська,1, п/р26006304552245 в ЦГВ АК ПІБ, МФО 334464, ЄДРПОУ 00443364) на користь Приватного підприємства фірми “Радич” (76000 м.Івано-Франківськ, вул.Ст.Тудора 3а/62, п/р26006010043 в ІФФ ВАТ „Кредобанк” МФО 336161, ЄДРПОУ 22164995) вартість оплаченого товару у сумі 322 826грн. 08коп., витрати по сплаті держмита у сумі 3 228грн.30коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

У судовому засіданні 20.10.2009р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.10.2009р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя