Ухвала суду № 64592730, 07.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 760/10458/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Букіна О.М. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддів Файдюка В.В.,

суддів Мєзєнцева Є.І.,

Чаку Є.В.,

При секретарі Закревськіій І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до лейтенанта поліції Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції поліцейський роти № 2 батальйону № 1 Щербініної Оксани Володимирівни про скасування постанови про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до лейтенанта поліції Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції поліцейський роти № 2 батальйону № 1 Щербініної Оксани Володимирівни, в якому просив визнати дії відповідача щодо складення постанови про адміністративне правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення незаконними, визнати вказану постанову протиправною, скасувати її та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року у справі в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та постанови нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 19 травня 2016 року відповідачем відносно позивача винесена постанова серії ПС3 №027630 в справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цією постановою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що правопорушення полягало в наступному: ОСОБА_3 19 травня 2016 року о 13 год. 25 хв., в м. Києві на вул. Верхній Вал, 16/4, здійснив стоянку на посадковому майданчику для зупинки маршрутних ТЗ, чим порушив вимоги п. 15,9 (е) ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ч. 3 статті 122 КУпАП України.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо прийняття вказаної постанови, вважаючи її протиправною, позивач звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, міліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 9.9 розділу 9 Правил зупинка забороняється: на залізничних переїздах; на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил); на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях; на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі; на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м; ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють; у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився; у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки; ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Таким чином, зупинка водієм транспортного засобу ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів є порушенням правил дорожнього руху, за яке передбачена відповідальність у розмірі 1020,00 грн.

Положеннями статей 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши пояснення лейтенанта поліції Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції поліцейський роти № 2 батальону № 1 Щербініної О.В., пояснення позивача, фотодокументи, надані сторонами, колегія суддів доходить висновку про доведеність спірного факту порушення позивачем правил зупинки, що відображені в оскаржуваній постанові.

Пояснення позивача є суперечливими, адже в апеляційній скарзі він стверджує, що поліцейські не надали йому можливості ознайомитися з постановою, а з самої постанови вбачається, що він навіть власноруч дописував текст, однак не підписав її.

Крім того, позивач стверджував, що здійснив вимушену зупинку через необхідність купити води, щоб випити знеболююче. При цьому, з пояснень відповідача вбачається, що позивач повертався з розташованого поряд базару з пакунками, ознак поганого самопочуття не мав.

Не приймається також до уваги судом твердження позивача про те, що ним було здійснено не стоянку, а зупинку, оскільки це жодним чином не підтверджується.

Також, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що посилання позивача на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення є безпідставним, оскільки транспортний засіб, яким керував ОСОБА_3 був розташований на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів.

Обговорюючи питання дотримання відповідачем порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 статті 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Згідно частини другої статті 214 цього Кодексу органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, віднесені цим Кодексом до їх відання.

Статтею 217 цього Кодексу передбачено, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.

Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пунктах 2, 5 статті 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.

Положеннями статті 222 цього Кодексу передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про правопорушення правил дорожнього руху (в тому числі визначені частиною першою статті 122 Кодексу).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Під час розгляду даної справи встановлено, що на час спірних правовідносин відповідач був працівником патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, мав спеціальне звання, а відтак мав право розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення, отже діяв у межах свої повноважень.

Відповідно до статей 249, 276 Кодексу справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, і за місцем його вчинення.

Статтею 268 Кодексу визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Приписами частин другої, четвертої, шостої статті 258 Кодексу передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно статті 283 Кодексу розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Положеннями статті 285 Кодексу передбачено, зокрема, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку.

Під час розгляду даної справи встановлено, що відповідачем не було порушено прав позивача, передбачених статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення й притягнення особи до відповідальності.

Відтак, посилання позивача на порушення його права, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відхиляються судом, адже під час судового розгляду не встановлено існування фактів таких порушень, що могли б істотно вплинути на правильність застосованих до позивача санкцій.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС3 №027630 від 19 травня 2016 року, винесеної відповідачем, та визнання дій останнього незаконними, відсутні.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Отже, доводи апелянта не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.