Ухвала суду № 64592598, 07.02.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Аляб'єв І.Г.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року справа № 805/1833/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., при секретарі судового засідання Куленко О.Д., за участю представника позивача - Олійника О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі № 805/1833/15-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання нечинними рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський графітовий комбінат» (далі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач), в якому просили: визнати нечинними рішення Орджонікідзевського відділення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 27 травня 2014 року №№ 0002341702, 0002351702, 0002361702, 0002371702, про застосування штрафних санкцій та пені; зобов'язати Інспекцію списати заборгованість Товариства з єдиного соціального внеску за 2014 рік у розмірі 48660,42 грн.; зобов'язати Інспекцію внести до інтегрованої картки Товариства зміни, видаливши з картки дані щодо наявності заборгованості Товариства з єдиного соціального внеску за 2014 рік у розмірі 48660,42 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

Разом з апеляційною скаргою на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат», в якому висловлено прохання провести судове засідання по справі № 805/1833/15-а в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду м. Києва за адресою: вул. Б. Хмельницького, буд. 44-В, м. Київ, 01030.

Керуючись ч. 1-3 ст. 122-1 Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.01.2017 задовольнив зазначене клопотання.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу та в режимі відеоконференції відповідно до ст.ст. 41, 122-1 КАС України.

Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський графітовий комбінат» є юридичною особою, присвоєно код ЄДРПОУ 05394618, знаходиться за адресою 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Станіславського, будинок 9 та знаходиться на податковому обліку в Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи 27 травня 2014 року відповідачем прийняті рішення про застосування штрафу та нарахування пені: № 0002341702 у сумі 9442,78 гривень, винесено за період з 22 по 28 жовтня 2013 року; № 0002351702 у сумі 20,43 гривень, винесено за період з 20 по 26 грудня 2013 року; № 0002361702 у сумі 6700,38 гривень, винесено за період з 20 по 22 січня 2014 року; № 0002371702 у розмірі 10115,35 гривень, винесено за період з 20 лютого по 12 березня 2014 року.

Не погодившись з вказаними рішеннями, позивач у червні 2014 року звернувся до Головного управління Міндоходів у Донецькій області зі скаргою, у якій просили скасувати спірні рішення. Проте відповіді не отримав, хоча відповідь була направлена позивачу 09 липня 2014 року, що підтверджується матеріалами справи.

Сума заборгованості підтверджується актом від 06 листопада 2014 року № 1561-20.

Було встановлено, що позивачем 11 листопада 2014 року до відповідача подана заява про звільнення Публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону № 2464 визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом 1 пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 зазначеного вище Закону визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Згідно з підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за загальними правилами яких на час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання звільняються від обов'язків щодо сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Маріуполь є територією проведення антитерористичної операції.

Статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Статтею 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 вказаного Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Таким чином, законодавець визначив спосіб звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, що передбачені статтею 6 Закону № 2464, зокрема, подання платником єдиного внеску заяви, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.

З аналізу приписів абзацу першого статті 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 вбачається, що звільнення платника єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, передбачених статтею 6 Закону пов'язується лише з необхідністю подання до податкового органу відповідної заяви.

Колегією суддів встановлено, що спірні рішення, прийняті податковим органом 27 травня 2014 року, включають суми штрафу та пені за невиконання або несвоєчасне виконання позивачем обов'язків, передбачених статтею 6 Закону № 2464 за період з вересня по грудень 2013 року та січень 2014 року.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Закону № 2464 відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов'язків платника єдиного внеску до платників єдиного внеску не застосовуються лише в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Не зважаючи на ті обставини, що спірні рішення прийняті у травні 2014 року, період за який позивачу нараховані відповідні суму штрафу та пені становить з вересня 2013 року по січень 2014 року, тобто до набрання законної сили вище наведених норм, зокрема, статті 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464. Таким чином, підстави для звільнення Товариства від відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату сум ЄСВ відсутні.

Щодо зобов'язання відповідача списати суму податкового боргу з ЄСВ у розмірі 48 660,42 гривень за 2014 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Згідно з п.101.4 статті 101 Податкового кодексу України встановлено, що органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року N 577 "Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків" затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок). Відповідно до приписів підпункту 2.1 пункту 2 розділу ІІ Порядку під терміном безнадійний податковий борг слід розуміти податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Такий факт непереборної сили підтверджується: Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що звільнення платника єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, передбачених статтею 6 Закону пов'язується не лише з необхідністю подання до податкового органу відповідної заяви, а й з наявністю сертифікату Торгово-промислової палати України, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору).

З урахуванням того, що у позивача відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України, а звільнення від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску передбачено лише в період з 14 квітня 2014 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні адміністративного позову в цій частині слід відмовити.

Щодо зобов'язання відповідача внести до інтегрованої картки Товариства зміни, видаливши з картки дані щодо наявності заборгованості Товариства з єдиного соціального внеску за 2014 рік у розмірі 48660,42 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні цих вимог, оскільки вони є похідними від решти позовних вимог, які також не підлягають задоволенню.

Щодо посилань апелянта на наявні розбіжності у мотивувальній та резолютивній частинах постанови суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, в мотивувальній частині постанови суд першої інстанції допустив описку зазначивши: «… суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.». У той час як в резолютивній частині зазначив наступне: «У задоволені адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» - відмовити.».

Колегія суддів зазначає, що описки й очевидні арифметичні помилки у судових рішеннях не можна вважати процесуальними порушеннями, тому їх виправлення не потребує оскарження і перегляду судового рішення судом вищої інстанції. Стаття 169 Кодексу адміністративного судочинства України містить простіший порядок усунення таких помилок судом, що їх допустив.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 11, 24, 41, 122-1, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі № 805/1833/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі № 805/1833/15-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складення у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 08.02.2017.

Головуючий суддя О.О. Чебанов

Судді І.В. Сіваченко

О.О. Шишов