Постанова № 64592304, 26.01.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2017 р. Справа№ 910/20156/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Верховця А.А.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від скаржника: Пасацька В.В. - довіреність № б/н від 03.01.2017.

ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Гапоненко Р.І. - свідоцтво № 871 від 23.04.2013.

від ініціюючого кредитора: Герелес Л.В. - довіреність № 4917 від 14.12.2015.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.09.2016 року

у справі № 910/20156/14 (суддя Пасько М.В.)

за заявою Приватного акціонерного товариства „Українська гірничо-

металургійна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Метал-Столиця"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2016 року у справі № 910/20156/14 відмовлено ПАТ „Дельта Банк" у визнанні кредитором ТОВ „Торговий дім „Метал-Столиця" на суму 9 320 334,41 грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ПАТ „Дельта Банк" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 27.09.2016 року та прийняти нове рішення, яким визнати ПАТ „Дельта Банк" кредитором боржника на суму 9 320 334,41 грн. з відповідним розподілом черговості та внести окремо до реєстру відомості про майно ТОВ „Торговий дім „Метал-Столиця", яке є предметом забезпечення за Договором застави товарів в обороті № 169-Zk-08 від 28.07.2008 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 року апеляційну скаргу було повернуто без розгляду.

18.11.2016 року апеляційна скарга ПАТ „Дельта Банк" надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду апеляційну скаргу ПАТ „Дельта Банк" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 22.11.2016 року вказаною колегією суддів апеляційну скаргу ПАТ „Дельта Банк" прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 07.12.2016 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гапоненка Р.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою суду від 07.12.2016 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 20.12.2016 року на підставі ст. 77 ГПК України.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника скаржника надійшли доповнення до апеляційної скарги, а від ліквідатора банкрута - заперечення на подані банком доповнення до апеляційної скарги.

Ухвалою суду від 20.12.2016 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 27.12.2016 року на підставі ст. 77 ГПК України.

У зв'язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.12.2016 року для розгляду справи № 910/20156/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Агрикова О.В.

Ухвалою суду від 27.12.2016 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ПАТ „Дельта Банк" у справі № 910/20156/14 прийнято до провадження.

Ухвалою суду від 27.12.2016 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 26.01.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України.

Представник скаржника в судовому засіданні 26.01.2017 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 27.09.2016 року та прийняти нове рішення, яким визнати ПАТ „Дельта Банк" кредитором боржника на суму 9 320 334,41 грн. з відповідним розподілом черговості та внести окремо до реєстру відомості про майно ТОВ „Торговий дім „Метал-Столиця", яке є предметом забезпечення за Договором застави товарів в обороті № 169-Zk-08 від 28.07.2008 року.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Гапоненко Р.І. та представник ініціюючого кредитора в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПАТ „Дельта Банк" слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 27.09.2016 року у справі № 910/20156/14 - залишити без змін, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (дали - Закон про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючий кредитор звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.10.2014 року порушено провадження у справі.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 35 473 546,42 грн.

Постановою господарського суду міста Києва від 22.01.2015 року визнано боржника банкрутом, введено відносно нього ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гапоненка Р.І.

31.05.2016 року до місцевого суду надійшла заява ПАТ „Дельта Банк" з грошовими вимогами до боржника на суму 9 320 334,41 грн., з яких 8 000 000,00 грн. - основної заборгованості та 1 320 334,41 грн. заборгованості за процентами, які ґрунтуються на укладеному 28.07.2008 року між ТОВ „Український промисловий банк" та банкрутом кредитному договорі № 169/К-08, а також договорі застави товарів в обороті № 169-2к-08, укладеному 28.07.2008 року на виконання умов кредитного договору та подальшим укладенням 12.03.2011 року між ТОВ „Український промисловий банк" та ПАТ „Дельта Банк" договору про передачу активів ТОВ „Український промисловий банк" в рахунок погашення заборгованості на користь ПАТ „Дельта Банк".

За наслідками розгляду заявлених вимог, ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2016 року відмовлено банку у задоволенні поданої ним заяви через відсутність у боржника жодного майна, в тому числі зареєстрованого майна, що є заставним, а також у зв'язку із пропуском строку позовної давності для звернення з відповідними вимогами.

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржувану ухвалу, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

28.07.08 між ТОВ „Український промисловий банк" (Первісний кредитор) та Банкрутом було укладено кредитний договір № 169/К-08, за яким Первісний кредитор має надати Боржнику кредит у вигляді відновлюваної відкличної кредитної лінії в сумі 8 000 000,00 грн., а Боржник зобов'язується повернути його до 27.07.2009 року, сплатити проценти за користування коштами в розмірі 24% річних, а у разі несвоєчасного погашення кредиту, зобов'язується сплатити процентну ставку у розмірі 25% річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення (п.4.6. Договору).

Загальна сума заборгованості станом на 13.10.2014 року (дата порушення провадження у справі) становить 9 320 334, 41 грн.

На виконання умов Кредитного договору, 28.07.2008 року між Первісним кредитором та Банкрутом укладено договір застави товарів в обороті № 169-2к-08, та який посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу 21.04.2010 року та зареєстрований в реєстрі за № 2492.

Відповідно до умов договору застави, заставодавець з метою забезпечення зобов'язання за кредитним договором передає в заставу заставодержателю товари в обороті, перелік яких викладений у Додатку 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 1.4. вказаного договору, сторони оцінюють предмет застави у 16 128 436,92 грн.

В подальшому, 12.03.2011 року між ТОВ „Український промисловий банк" та ПАТ „Дельта Банк" укладено договір про передачу активів ТОВ „Український промисловий банк" в рахунок погашення заборгованості, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу 12.03.2011 року та зареєстрований в реєстрі за № 911.

Відповідно до п. 3.1 Договору, в порядку, в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, Укрпромбанк цим передає (відступає) Дельта Банку права вимоги до боржника за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях.

Передача прав вимоги здійснюється в дату, вказану в п. 4.1. цього договору (п.3.4. договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору, Укрпромбанк зобов'язаний передати Дельта Банку оригінали всіх документів, які засвідчують Права Вимоги та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (оригінали договорів, документи, що свідчать про розмір заборгованості за Кредитними Договорами, копії правовстановлюючих документів на предмети застави (іпотеки) за Забезпечувальними Договорами, документи стосовно Боржників, а також інші документи, що можуть вимагатись Дельта Банком для належного здійснення своїх прав) в дату передачі відповідних Прав Вимоги Укрпромбанку на користь Дельта Банку, що визначена в п. 4.1. цього Договору. Факт передачі документів та інформації, визначеної цим пунктом, підтверджується шляхом підписання Сторонами відповідного Акту прийому-передачі документів. Порядок передачі вказаних у цьому пункті документів визначається Регламентом щодо послідовності дій Укрпромбанку та Дельта Банку в процесі прийому/пере дач і активів Укрпромбанку в рахунок погашення заборгованості.

Пунктом 4.1. сторони погодили, що передача прав вимоги за цим Договором на користь Дельта Банку здійснюється наступного робочого дня після набрання чинності цим Договором. Факт передачі прав вимоги підтверджується відповідним Актом звірки, що підлягає підписанню уповноваженими представниками Сторін.

Без шкоди для п.3.10 цього Договору Сторони домовились, що протягом десяти робочих днів після виконання Укрпромбанком п. 3.5 цього Договору Сторони проведуть остаточну звірку переданих Прав вимоги. У випадку виявлення будь-яких розбіжностей Сторони докладуть максимум зусиль для внесення відповідних змін до цього Договору, шляхом укладання відповідного договору про внесення змін. (п. 3.17. договору).

Натомість, звертаючись до суду з кредиторською заявою, банком не надано відповідних актів звірки, підписаних уповноваженими представниками Сторін, що підтверджують факт передачі прав вимоги. Не надано вказаних доказів і суду апеляційної інстанції.

Крім того, в п. 3.7. передбачено, що сторони зобов'язуються вчинити всі необхідні дії для внесення інформації про передачу Укрпромбанком Прав Вимоги на користь Дельта Банку до відповідних державних реєстрів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Разом з тим, як вбачається з довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта та довідки з Державного реєстру обтяжень рухомого майна у боржника не виявлено жодного майна (зокрема, зареєстрованого майна, що є заставним).

Таким чином, при зверненні до суду з кредиторськими вимогами заявником не надано належних доказів на підтвердження викладених у ній обставин щодо переходу до ПАТ „Дельта Банк" права вимоги до боржника.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до умов Кредитного договору, Боржник зобов'язаний повернути кредит до 27.07.2009 року.

Відповідно до ст. 256 ЦКУ позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інте ресу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦКУ).

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Нормою ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові, надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до п. 1.4 Постанови пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 року № 10, позовна давність застосовується у розгляді вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у провадженні зі справ про банкрутство, за винятком випадків, коли підставою цих вимог є виконавчі документи або якщо у відповідних вимогах судом вже було відмовлено в порядку позовного провадження.

Тобто, в даному випадку строк позовної давності за вимогою до Боржника про повернення заборгованості за кредитним договором почався 27.07.2009 року, і оскільки в даному не передбачено спеціальної позовної давності, то слід застосовувати загальну позовну давність, а відтак строк закінчився 27.07.2012 року.

Таким чином, судом першої інстанції також правомірно застосовано строк позовної давності, і як наслідок відмовлено у задоволенні заяви ПАТ „Дельта Банк" з грошовими вимогами до боржника на суму 9 320 334, 41 грн.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, банк вказує на те, що його вимоги до боржника є безспірними, що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2010 року у справі № 33/465, яким позовні вимоги ТОВ „Укрпромбанк" задоволено та стягнуто з боржника на користь останнього заборгованість у розмірі 8 000 000,00 грн., прострочену заборгованість за відсотками у розмірі 1 441950,80 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 436 273,95 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 105 267,08 грн. та витрати по сплаті державного мита у сумі 25 500,00 грн. та 312,50 грн. - на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, суду апеляційної інстанції надано також докази того, що 30.04.2010 року на виконання вищевказаного рішення суду першої інстанції за наказом № 33/465 від 23.03.2010 року, старим виконавцем Єжовим М.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 18995441.

22.02.2013 року постановою про заміну назви сторони виконавчого провадження було замінено ТОВ „Укрпромбанк" його правонаступником - ПАТ „Дельта Банк".

Однак, колегія суддів з цього приводу зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В п. 9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Але, оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції вказані докази в матеріалах справи були відсутні, заявник не посилався на них у своїй заяві, і місцевий господарський суд не мав можливості його дослідити, а скаржником, в свою чергу, не обґрунтовано неможливість їх подання до суду першої інстанції, то колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх прийняття до уваги у якості належних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

До того ж, колегія суддів зазначає, що на запит ліквідатора від 30.10.2014 року № 195 до Державної виконавчої служби України щодо наявності відкритих виконавчих проваджень по відношенню до боржника, у тому числі щодо наявності заставного майна, яке належить останньому, отримано відповідь від 07.11.2014 року № 14-0-34-6443/2.-3, в якій повідомлено про відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо боржника.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у визнанні банка кредитором боржника, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-103, 105, 106 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.09.2016 року у справі № 910/20156/14 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 27.09.2016 року у справі № 910/19563/16 залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.А. Верховець

О.В. Агрикова