Постанова № 64592126, 07.02.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2017 року Справа № 904/7415/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. ( доповідач)

суддів Іванова О.Г., Широбокова Л.П.

при секретарі: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №724 від 12.10.2016 р.;

від відповідача: Танцюра А.О., довіреність №18 від 17.01.2017 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000", м. Дніпро

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2016 року по справі № 904/7415/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000", м. Дніпро

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2016 року у справі №904/7415/16 (суддя Панна С.П.) позовні вимоги задоволено повністю.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 16 968 грн. основного боргу, 1378 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, вважав доведеними обставини, які не були доведеними та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник вважає, що спірний платіж за квитанцією був зроблений ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1), а не ФОП ОСОБА_3, а тому позивачем не доведено факт оплати саме нею грошових коштів в сумі 16968 грн. на користь ТОВ «РИМ 2000», судом не надано будь-якої оцінки зазначеним доказам, та позивачем не спростовано докази того, що зазначену суму сплачено особою відмінною від ФОП ОСОБА_3

Також скаржник посилається на те, що судом не взято до уваги, що грошові кошти було перераховано з транзитного рахунку банківської установи, на який повернути грошові кошти відповідач не має можливості, а на численні вимоги відповідача надати інформацію про поточний рахунок ФОП ОСОБА_3 було отримано лише повідомлення про відкритий картковий рахунок приватної особи ОСОБА_3, який відповідно до положень статті 128 Господарського кодексу України не може бути використано для розрахунків між суб'єктами господарювання.

Всі ці обставини на думку відповідача, є підставою для скасування рішення суду та відмови у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 грудня 2016 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 07 лютого 2017 року.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 16 лютого 2016 року на підставі рахунку № 1517915 від 16 лютого 2016року з боку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" було перераховано оплату за товар в сумі 16 968 грн., що підтверджується банківською квитанцією № 0.0.506189177.1 від 16 лютого 2016року. (а.с. 9).

Звертаючись до Товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" із позовом про стягнення 16968 грн. суми оплати, 2927 грн. 80 коп. пені та 252 грн. 42 коп. 3% річних, позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 посилалась на відмову відповідача надати оплачений товар згідно рахунку на оплату № 1517915 від 16.02.2016 року або повернути грошові кошти.

09.11.2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до місцевого господарського суду із заявою про зменшення позовних вимог, в якій просила стягнути з Товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" на свою користь кошти у розмірі 16968 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що рахунок № 1517915 від 16.02.2014 року не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містить підписів сторін та не містить строку дії рахунку, а тому не може слугувати підтвердженням укладання договору купівлі-продажу. Проте, оскільки відповідач підтвердив отримання коштів у сумі 16968 грн., але як безпідставно перераховані йому відповідно до квитанції № 0.0506189177.1 від 16.02.2016 року не повернув через банк у 5-ти денний строк, то означені кошти підлягають стягненню на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

У разі укладання договорів в письмовій формі в податковій накладній проставляються вид цивільно-правового договору згідно з Цивільним кодексом (договір купівлі-продажу, міни, підряду, надання послуг, перевезення тощо) за операцією, на яку виписується податкова накладна, а також дата складання договору та його номер.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Як вбачається з рахунку на оплату № 1517915 від 16.02.2016 року, (а.с. 8), він був наданий постачальником - ТОВ «РИМ 2000» на адресу покупця ФОП ОСОБА_3 за придбання

- MOEП PИM2000 PATRIOT : Celeron® dual-core J1800, HDMI, D-Sub, 8ch, GbLAN, COM; 2GB DDR3 1600, у кількості 2 шт.;

- Moнітop: Philips 193V5LSB2/62 18.5" V-line LED; 1366x768; VGA, VESA; Black, у кількості 2 шт.;

- Kлавіатypa: Logitech 920-002643 K120 USB Business, у кількості 2 шт.;

- Mиша: Logitech 910-003357 B100 Optical USB. 800 dpi. Чорна, 180 cm - довжина кабелю, у кількості 2 шт.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Рахунок за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а носить лише інформаційний характер. Тобто форма рахунку не містить можливості визначення змісту правочину (купівля-продаж, надання послуг, перевезення тощо) та не визначає вид договірних зобов'язань.

Фактично рахунок є розрахунково-платіжним документом, що передбачають тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлений (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги, а сам факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом прийому - передачі виконаних робіт (послуг). Форма рахунку (рахунку-фактури) не належить до типових форм, що затверджується Держкомстатом, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено.

Аналогічна думка викладена у листах Мінфіну від 27.11.2006 року № 31-34000-20-23/25136, від 09.07.2007 року № 31-34000-20/23-4579/4800, від 30.05.2011 року № 31-08410-07-27/13794.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність договірних правовідносин між сторонами, зокрема, договору купівлі-продажу.

В той же час, як вбачається з довідки ПАТ КБ « Приватбанк» від 08.11.2016 року, 16.02.2016 року о 16:32:55 у відділенні ПАТ КБ « Приватбанк», ПП ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_2 виконала поповнення рахунку № НОМЕР_5 (отримувач: ТОВ «Рим 2000», ЄДРПОУ 23646710, сума 16 968 грн. Номер квитанції : 0.0.506189177.1, ключ 1028052132 (а.с. 55)

Відповідач у судовому засіданні також підтвердив отримання коштів у сумі 16 968 грн. відповідно до квитанції № 0.0506189177.1 від 16.02.2016 року, проте заперечував їх отримання саме від позивача з огляду на те, що спірний платіж за квитанцією був зроблений ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1), а не ФОП ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, господарський суд першої інстанції правильно зазначив, що спірні кошти отримані відповідачем без достатньої правової підстави, а тому підлягають поверненню на користь позивача.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" обслуговуючий отримувача банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України / реєстраційним (обліковим) номером платника податків / реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і зараховувати кошти на рахунок отримувача лише в разі їх збігу.

Пунктом 2.35 Інструкції встановлено, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Доводи апелянта про те, що позивачем не доведено факт оплати саме нею грошових коштів в сумі 16968 грн., оскільки спірний платіж за квитанцією був зроблений ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1), а не ФОП ОСОБА_3, є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 08.11.2016 року, платіж від 16.02.2016 року за квитанцією 0.0.506189177.1 проведено під ідентифікацією ІПН НОМЕР_4 ОСОБА_4 (а.с. 51).

Проте, зазначено, що платником виступає ФОП ОСОБА_3.

Відповідно до п. 14 ст. 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкти первинного фінансового моніторингу повинні забезпечити, щоб всі перекази на суму, що дорівнює чи перевищує 15 000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, супроводжувалися:

1) інформацією про ініціатора переказу (платника):

а) фізичну особу (фізичну особу - підприємця) - прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові; номер його рахунка, з якого списуються кошти чи, за відсутності рахунка, унікальний обліковий номер фінансової операції, який дає змогу здійснити відстеження операції; місце його проживання (або місце перебування фізичної особи - резидента чи місце тимчасового перебування фізичної особи - нерезидента в Україні) або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від одержання ідентифікаційного номера чи номера паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії) або дату і місце народження;

2) інформацією про одержувача (отримувача)

Пунктом 15 означеної статті передбачено, що ідентифікація клієнта не є обов'язковою у разі проведення фінансової операції особами, які раніше були ідентифіковані або верифіковані згідно з вимогами закону.

Таким чином, платіж від 16.02.2016 року під ідентифікацією ОСОБА_4 не спростовує факт оплати саме ФОП ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 16968 грн. на користь ТОВ «РИМ 2000», що також додатково підтверджено довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк».

Інші доводи апеляційної скарги є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно встановив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2016 року у справі № 904/7415/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.02.2017 року

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Л.П. Широбокова