Ухвала суду № 64591836, 07.02.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.02.2017 Справа № 920/1240/16

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Малюк Р.Ю., розглянувши матеріали справи № 920/1240/16:

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

України у м. Суми Сумської області, м. Суми

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Сумивтормет», м. Суми

про визнання кредитором та зобовязати вчинити дії

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 02.12.2016,

від відповідача: не зявився.

Суть спору: відповідно до вимог позовної заяви № 427/10-05 від 14.12.2016 позивач просить суд зобовязати ліквідаційну комісію ПАТ «Сумивтормет» визнати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми Сумської області кредитором ПАТ «Сумивтормет» на суму 354757,70 грн., зобовязати ліквідаційну комісію ПАТ «Сумивтормет» здійснити погашення кредиторських вимог відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми Сумської області з урахуванням ст. 112 Цивільного кодексу України та стягнути з ПАТ «Сумивтормет» судовий збір у розмірі 6699,37 грн.

02.02.2017 позивачем подано уточнену заяву від 01.02.2017 № 38/10-05, 03.02.2017 подано уточнену позовну заяву (остаточну) від 02.02.2017 № 40/10-05.

В обґрунтування поданої заяви (втому числі і уточненої) позивач зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальообовязкове державне соціальне страхування» фінансування Фонду соціального страхування здійснюється за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Основною підставою для капіталізації платежів, згідно вказаної норми, є факт ліквідації страхувальника. Також зазначила, що чинне законодавство не звільняє платоспроможні підприємства у разі їх ліквідації за ст.ст. 110-112 Цивільного кодексу України від фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків шляхом внесення капіталізованих платежів, повинна бути проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат та соціальних послуг особі, яка потерпіла на підприємстві протягом її життя.

В судовому засіданні 07.02.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов суду не подав, свого представника в судове засідання не направив.

З матеріалів справи вбачається, що рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу копії ухвали від 20.12.2016 року про порушення провадження у справи № 920/1240/16 повернуто до суду відділенням поштового звязку з зазначенням причин повернення: «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконня останнім вимог частини першої статті 64 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, ухвала про порушення провадження у справі направлялась відповідачу за його юридичною адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, про причини незявлення суду не повідомлено, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд зазначає про наступне:

В силу норм ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Відповідно до ст. 125 Основного Закону України система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Згідно із ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус судів» місцевий суд є судом першої інстанції і здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом. За змістом ч. 3 цієї норми місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік справ, які підвідомчі господарському суду, а саме:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

За приписами п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до п. 16 вказаної постанови не підлягають розглядові в господарських судах справи у спорах, пов'язаних із здійсненням владних повноважень виконавчими дирекціями Фондів соціального страхування, їх робочими органами у відносинах, пов'язаних із здійсненням керівництва та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, проведенням збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, забезпеченням фінансування виплат за загальнообов'язковим державним страхуванням та здійсненням інших функцій згідно з затвердженими статутами.

Водночас, за змістом ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообовязковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у звязку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 11 вказаного нормативно-правового акту джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, які в силу п. 1 ч. 2 вказаної статті використовуються на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом.

Стягнення капіталізованих платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоровю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, визначено Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобовязань субєкта підприємницької діяльності банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоровю, затвердженого постановою №765 від 06.05.2000р. Кабінету Міністрів України.

Виходячи з того, що правовідносини сторін виникли при здійсненні позивачем (Фондом) керівництва та управління окремими видами загальнообовязкового державного соціального страхування, проведенням збору та акумуляції страхових внесків, беручи до уваги, що капіталізовані платежі це сума платежів, яка складається з майбутніх страхових виплат, господарський суд дійшов висновку, що такий спір підвідомчий адміністративним судам.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Припинення провадження у справі це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства.

Існування норм, що регулюють припинення провадження у справі, викликано необхідністю вилучити з процесу судочинства справи, порушені за позовами, що подані на підставі помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду, або внаслідок розгляду справи по суті та винесення рішення. Припинення провадження у справі відбувається у випадках, коли неможливий судовий захист особи у господарському суді.

За змістом п.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у частині, яка не підлягає розгляду господарським судам, порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК (спір не підлягає вирішенню в господарських судах України).

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства України та матеріалів справи суд приходить до висновку - припинити провадження у справі на підставі ч. 1 п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Досліджуючи питання розподілу судових витрат, а саме судового збору, суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у звязку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, встановлених пунктом один частини один цієї статті, судовий збір повертається у розмірі переплаченої суми, в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті,- повністю.

Отже, в разі подання до суду відповідного письмового клопотання за ухвалою суду позивачу може бути повернуто сплачений ним судовий збір в сумі 6699 грн. 37 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 49, 78, ч 1. п.1. ст. 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі №920/1240/16 - припинити.

Суддя С.В. Заєць