Рішення № 64591549, 01.02.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року Справа № 915/1526/16

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Берко О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача представник не зявився,

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 10.01.2017 року,

ОСОБА_2, довіреність б/н від 10.01.2017 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІЛАТАНМЕД,

03187, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 40, корп. 5, оф. 716 (ідентифікаційний код 34494612),

до Миколаївської обласної лікарні закладу комунальної власності області,

54058, м. Миколаїв, вул. Київська, 1 (ідентифікаційний код 01998383),

про стягнення грошових коштів у сумі 847 649,01 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ІЛАТАНМЕД звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Миколаївської обласної лікарні закладу комунальної власності області про стягнення грошових коштів у сумі 847 649,01 грн., з яких:

- 800 772,00 грн. інфляційні втрати за період з червня 2014 року по квітень 2015 року,

- 46 877,01 грн. - 3 % річних з 31.05.2014 року по 22.04.2015 року.

Ухвалою суду від 29.12.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 18.01.2017 року.

Ухвалою суду від 18.01.2017 року розгляд справи відкладений на 01.02.2017 року у звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

01.02.2017 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив.

Представники відповідача у судовому засіданні 01.02.2017 року проти позову заперечили.

У поданому суду відзиві (а.с. 39-41) зазначили, що вина відповідача у виникненні заборгованості та несвоєчасному виконанні рішення суду відсутня. Заборгованість виникла внаслідок відсутності підкріплення асигнувань на рахунках Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області та недофінансуванням за грудень 2012 року. Відповідач та Управління охорони здоровя неодноразово звертались до Міністерства охорони здоровя щодо виділення додаткових коштів на погашення кредиторської заборгованості. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2014 року у справі № 915/502/14 було виконано негайно з моменту виділення необхідних коштів.

На підставі викладеного, просили у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

31.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ІЛАТАНМЕД (позивач) та Миколаївською обласною лікарнею закладом комунальної власності області (відповідач) укладений договір на закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти № 175 (Договір), відповідно до умов якого позивач зобовязався поставити відповідачу устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне, а відповідач - прийняти та оплатити такі товари (а.с. 12-15).

Відповідно до Специфікації до Договору (а.с. 16) позивач зобовязався поставити відповідачу один рентгенівський апарат на 3 робочих місця (комплекс рентгенівський діагностичний Медикс) та два рентгенівські апарати на 2 робочих місця (комплекси рентгенівський діагностичний Медикс) (ОСОБА_3) загальною вартістю 3 138 500,00 гривень.

Позивач поставив відповідачу ОСОБА_3 відповідно до умов Договору, що підтверджується видатковими накладними № СФ-00053 від 03.09.2012 року на суму 1 389 000,00 грн. (а.с. 17) та № 00104 від 15.10.2012 року на суму 1 749 500,00 грн. (а.с. 19)

Відповідач повинен був повністю розрахуватись за поставлений ОСОБА_3 до 01 грудня 2012 року, що передбачено п. 4.1.1 Договору, однак свої зобовязання за Договором виконав лише частково, оскільки, до вказаної дати перерахував на розрахунковий рахунок позивача лише 1 389 000,00 гривень.

У зв`язку з порушення відповідачем грошових зобов`язань за Договором позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду Миколаївської області про стягнення з відповідача основного боргу, втрат від інфляції, пені та 3% річних від простроченої суми.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2014 року у справі № 915/502/14 (а.с. 22-26) стягнуто з відповідача на користь позивача:

- 1 749 500,00 грн. - основного боргу за договором на закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти № 175 від 31.07.2012 року,

- 187 196,50 грн. - інфляційних втрат за період з листопада 2012 року по травень 2014 року включно,

- 130 853,01 грн. пені за період з 23.10.2012 року по 23.04.2013 року,

- 84 119,79 грн. 3 % річних за період з 23.10.2012 року по 30.05.2014 року.

Зазначене рішення набрало законної сили 16.07.2014 року.

25.07.2014 року на виконання вказаного рішення був виданий наказ.

Платіжним дорученням № 7 від 23.04.2015 року (а.с. 21) відповідачем було перераховано позивачу на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2014 року грошові кошти у загальній сумі 1 833 619,79 грн., з яких:

- 1 749 500,00 грн. - основний борг,

- 84 119,79 грн. 3 % річних за період з 23.10.2012 року по 30.05.2014 року.

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з червня 2014 року по квітень 2015 року в сумі 800 772,00 грн. та 3 % річних з 31.05.2014 року по 22.04.2015 року в сумі 46 877,01 грн.

Дослідивши матеріали справи № 915/502/14, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2015 року задоволено заяву Миколаївської обласної лікарні - закладу комунальної власності області про відстрочення виконання рішення суду, відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2014 року у справі № 915/502/14 про стягнення заборгованості - до 01 квітня 2015 року.

За змістом загальних положень щодо виконання зобовязань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Відповідно до ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК установлено відповідальність за порушення грошового зобовязання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 598, ст.ст. 599, 600, 604 609 ЦК, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 5 цієї статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

Оскільки ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2015 року задоволено заяву Миколаївської обласної лікарні - закладу комунальної власності області про відстрочення виконання рішення суду та відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2014 року у справі № 915/502/14 про стягнення заборгованості - до 01 квітня 2015 року, невиконання грошового зобовязання у період з 26.01.2015 року до 31.03.2015 року не призводить до наслідків порушення грошового зобовязання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові № 3-1276гс15 від 17.02.2016 року.

Крім того, суд вважає за необхідне застосувати при розгляді даної справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права, що передбачено приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006.

Так, Європейський суд з прав людини, у рішення по справі «ОСОБА_4 Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 зазначив, що «правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Звертаючись до суду із клопотанням про відстрочення виконання судового рішення про стягнення з відповідача всієї суми заборгованості, відповідач правомірно очікував, що виконання рішення суду по справі №915/502/14 саме таким чином, не збільшить суму його заборгованості перед кредитором, а навпаки надасть можливість отримати відповідне фінансування з державного бюджету у строк, на який відстрочено виконання.

При цьому, Господарський суд Миколаївської області, надаючи відстрочку виконання рішення суду до 01.04.2015 року виходив у своїй ухвалі від 26.01.2015 року з наявності виключних підстав для відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2014 у справі №915/502/14, зокрема, врахував неможливість виконання судового рішення відсутністю грошових коштів на відповідному субвенційному рахунку лікарні, з якого можуть бути стягнуті грошові кошти за цільовим призначенням для виконання вищевказаного рішення, що підтверджується запитом Головного управління державної казначейської служби України у Миколаївській області № 09.3-08/2-14337 від 29.12.2014р.

Так, на період виконання вимоги орган Казначейства відкладає безспірне списання котів та здійснює проведення платежів за платіжними дорученнями боржника лише за захищеними видатками, визначених статтею 55 Бюджетного кодексу України.

Станом на момент відстрочення судового рішення Головним управлінням фактично не проводились платежі за всіма не захищеними видатками на рахунках обласної лікарні.

Заявником був наданий баланс установи станом на 1 жовтня 2014 р., який підтверджує відсутність коштів на рахунках спеціального призначення в казначействі як на початок так і на кінець звітного періоду.

Винятковим випадком у питанні відстрочення виконання судового рішення по даній справі суд визнав також те, що фінансування та утримання Миколаївської обласної лікарні-закладу комунальної власності області здійснюється за рахунок обласного місцевого бюджету, а кредиторська заборгованість виникла по наданій субвенції з державного бюджету згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 № 339 „Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на придбання медичного обладнання (мамографічного, рентгенологічного та апаратів ультразвукової діагностики) вітчизняного виробництва (далі Постанова 339).

Частиною ж 11 статті 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що кредиторська заборгованість, яка утворилася на кінець поточного бюджетного періоду у місцевих бюджетах за бюджетними зобов'язаннями, взятими за капітальними трансфертами з державного бюджету місцевим бюджетам та коштами державного фонду регіонального розвитку, в першу чергу має бути погашена за рахунок коштів державного бюджету, передбачених у наступних бюджетних періодах на реалізацію відповідних програм і заходів.

Тобто, кредиторську заборгованість, яка уторилася за наданою субвенцією згідно Постанови 339, можливо погасити лише у разі затвердження у державному бюджеті на відповідний рік кошторисних призначень на реалізацію відповідних програм і заходів. Технічно здійснити інші дії, щодо сплати цих (субвенційних) коштів, неможливо.

Доказом, який підтверджує можливість погашення боржником кредиторської заборгованості починаючи з 01.04.2015р. виступає лист Міністерства охорони здоров'я України від 07.08.2014р. № 100367/22810, в якому зазначено, що МОЗ України, при підготовці пропозиції до Міністерства фінансів України щодо бюджетного запиту до проекту Державного бюджету України на 2015 рік, врахувало пропозиції Управління охорони здоров'я Миколаївської адміністрації стосовно потреби у субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення кредиторської заборгованості, яка виникла на кінець 2012 року за субвенціями.

Приймаючи до уваги вищенаведене та ті обставини, що: - охорона здоровя є пріоритетним напрямком державної діяльності; - завданням Миколаївської обласної лікарні закладу комунальної власності області як закладу охорони здоровя є надання медичної допомоги та медичне обслуговування хворих, а також враховуючи специфіку бюджетного фінансування цього закладу охорони здоровя, суд у справі 915/502/14 визнав за можливе відстрочити виконання судового рішення до зазначеного заявником терміну.

За вказаних обставин, суд вважає, що задоволення позову у повному обсязі в даному випадку призведе до порушення законного інтересу відповідача, який полягав у правомірному очікуванні, що виконання рішення суду по справі №915/502/14 із відстроченням, не призведе до збільшення його заборгованості перед кредитором на значну суму.

Враховуючи викладене, судом за допомогою програми Законодавство здійснено перерахунок 3 % річних за період 31.05.2014 року по 25.01.2015 року та з 01.04.2015 року по 22.04.2015 року, а також інфляційних втрат за період з червня по грудень 2014 року, в результаті чого розмір 3 % річних за вказаний період склав 37 674,16 грн., а розмір інфляційних втрат за вказаний період склав 228 181,29 грн., отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При здійсненні перерахунку інфляційних втрат судом враховані положення абзаців 2, 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, відповідно до яких індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом також враховано наступне.

Наявність невиконаного відповідачем грошового зобовязання встановлена рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2014 року у справі № 915/502/14, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Посилання відповідача на відсутність його вини у виникненні основної заборгованості та несвоєчасному виконанні рішення суду відхиляються судом, оскільки за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вказана правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 у справі № 6-38цс11.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у звязку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3 987,85 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Миколаївської обласної лікарні закладу комунальної власності області (54058, м. Миколаїв, вул. Київська, 1, ідентифікаційний код 01998383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІЛАТАНМЕД (03187, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 40, корп. 5, оф. 716, ідентифікаційний код 34494612):

- 228 181,29 грн. (двісті двадцять вісім тисяч сто вісімдесят одна грн. 29 коп.) інфляційних втрат,

- 37 674,16 грн. (тридцять сім тисяч шістсот сімдесят чотири грн. 16 коп.) 3 % річних,

- 3 987,85 грн. (три тисячі девятсот вісімдесят сім грн. 85 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складений 06.02.2017 року.

СуддяВ.О. Корицька