Ухвала суду № 64591468, 06.02.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

"06" лютого 2017 р.Справа № 5017/3700/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від прокуратури: ОСОБА_2 / посвідчення/

Від позивачів:

- Міністерства оборони України: ОСОБА_3 за довіреністю № 220/435/д від 24.12.2016р.;

-Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району: ОСОБА_4 за довіреністю №9 від10.01.2017р.;

Від відповідачів:

- Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області: не зявився;

- фермерського господарства Таврія-К: ОСОБА_5 за довіренністю № б/н від 21.03.2016р.;

Від третьої особи: ОСОБА_6 за довіреністю №03-35/1315 від 03.02.2017р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву фермерського господарства „Таврія-К (вх. № 2-4587/16 від 02.09.2016р.) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому ст.ст. 112 114 ГПК України, по справі за позовом заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області та фермерського господарства Таврія-К за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів, Кабінету Міністрів України, про визнання недійсним договору оренди землі та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.03.2014р. у справі № 5017/3700/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.06.2014р., позовні вимоги заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району задоволено частково, визнано недійсним договір оренди землі б/н від 28.12.2007р., укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та фермерським господарством "Таврія-К", у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2014р. касаційну скаргу Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.06.2014р. та рішення господарського суду Одеської області від 27.03.2014р. у справі № 5017/3700/2012 в частині відмови в позові про витребування земельної ділянки скасовано, справу у вказаній частині передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області. В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.06.2014р. залишено без змін.

02.09.2016р. до господарського суду Одеської області від фермерського господарства Таврія-К надійшла заява про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 27.03.2014р. у справі № 5017/3700/2012 за нововиявленими обставинами, в якій господарство просило суд скасувати рішення господарського суду Одеської області від 27.03.2014р. у частині визнання недійсним договору оренди землі б/н від 28.12.2007р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову прокурора у вказаній частині відмовити. В порядку ст. 2-1 ГПК України вказану заяву було передано на розгляд судді Желєзній С.П.

Обґрунтовуючи подану заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, фермерське господарство Таврія-К, зокрема, зазначало, що земельні ділянки колишнього полігону було зараховано до земель запасу за результатами проведеної інвентаризації на підставі розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №376/А-2007 від 21.12.2007р., яке не досліджувалось господарським судом при прийнятті рішення від 27.03.2014р. по даній справі, та яке, за переконанням заявника, і є нововиявленою обставиною.

16.01.2017р. Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району було подано до господарського суду заперечення на заяву фермерського господарства Таврія-К про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 27.03.2014р. у справі № 5017/3700/2012 за нововиявленими обставинами, у відповідності до яких просило суд залишити заяву фермерського господарства Таврія-К без задоволення, а рішення без змін.

18.01.2017р. Міністерством оборони України також було подано до господарського суду заперечення на заяву фермерського господарства Таврія-К, відповідно до яких позивач посилається на відсутність нововиявлених обставин, оскільки документи, на які посилається заявник були долучені до матеріалів даної справи у травні 2015р.

Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області у поясненнях від 19.01.2017р. на заяву фермерського господарства Таврія-К звертала увагу суду на те, що земельні ділянки полігону було віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення за результатами проведеної інвентаризації. Таким чином, фермерському господарству Таврія-К було передано у користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Відповідач просив господарський суд задовольнити заяву фермерського господарства Таврія-К, рішення господарського суду Одеської області від 27.03.2014р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 19.01.2017р. Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області звернулась до господарського суду із клопотанням (вх. №2-319/17) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, відділ Держгеокадастру в Тарутинському районі. Необхідність залучення до участі у справі вказаної особи, за переконанням представника відповідача, обґрунтовано можливістю отримання від спеціалістів відділу Держгеокадастру в Тарутинському районі пояснень щодо обліку спірних земельних ділянок, формування спірних земельних ділянок відповідно до вимог Земельного кодексу України та матеріалів інвентаризації.

Відповідно до ч. ч. 1, ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Згідно з п. 1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (з наступними змінами і доповненнями) ГПК передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Підсумовуючи вищевикладене та приймаючи до уваги фактичні обставини справи, господарський суд доходить висновку про відсутність підстав для залучення до участі у справі відділу Держгеокадастру в Тарутинському районі, оскільки приписами ст. 27 ГПК України передбачено правову можливість залучення до участі у справі третіх осіб до прийняття рішення судом, яке уже було прийнято та переглядається судом у порядку, передбаченому ст.ст. 112 114 ГПК України.

З огляду на викладене, господарський судом було відмовлено Тарутинській районній державній адміністрації Одеської області у задоволенні клопотанням (вх. №2-319/17) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, відділ Держгеокадастру в Тарутинському районі, про що було зазначено у протоколі судового засідання від 19.01.2017р. по даній справі.

Розглянувши заяву фермерського господарства Таврія-К про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Однією із підстав для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з п.п. 2, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 17 „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами (з наступними змінами та доповненнями) до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК.

Так, в основу рішення господарського суду Одеської області від 27.03.2014р. у справі № 5017/3700/2012, про задоволення позовних вимог заступника Білгород Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород - Дністровської квартирноексплуатаційної частини району в частині визнання договору оренди землі № б/н від 28.12.2007р., укладеного між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та фермерським господарством "Таврія-К", господарським судом було покладено наступні обставини.

Розпорядженням Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області № 101/А-2005 від 05.05.2005 р. "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" та п. 1 розпорядження № 368/А-2005 від 14.12.2005 р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями" було припинено право користування земельною ділянкою, площею 23 253,17 га, наданої у користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону, розташованої на території Веселодолинської сільської ради та переведено зазначену земельну ділянку до остаточного вирішення земельних суперечок до земель запасу Веселодолинської сільської ради.

28.12.2007р. Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області було прийнято розпорядження за № 398/А-2007 „Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення ТОВ "Тіса", ВАТ "ім.Чапаєва", ФГ "Таврія-К", ФГ "Колос-2006", ТОВ "Мазур-ЮГ", ВАТ "Калініна", ПП "Фетіца", ПП "Роман" земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради".

28.12.2007р. між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області (Орендодавець) та фермерським господарством Таврія-К (Орендар) було укладено договір оренди землі, у відповідності до п. 1 якого Орендодавець на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 28.12.2007р. №398/А-2007 надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району за межами населеного пункту. В оренду фермерському господарству Таврія-К було передано земельну ділянку загальною площею 450,00 га ріллі строком на 49 років (п. п. 2, 8 договору).

З матеріалів справи вбачається, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. у справі № 2а-3436/08/1570 визнано протиправним та скасовано розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №101/А-2005 від 05.05.2005р. "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" та п.1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями", як такі, що не відповідають вимогам закону.

Варто зазначити, що Одеським апеляційним адміністративним судом було встановлено, що право постійного землекористування у Одеського військового округу виникло згідно з постановою Ради народних комісарів УРСР від 1945р. та на підставі рішення Ізмаїльського облвиконкому від 1946 р. Окрім того, судом було встановлено, що спірні земельні ділянки площею 23 253,17 га є землями оборони, а власником земельних ділянок, закріплених за суб'єктами, що перебувають у сфері управління Міністерства, є держава в особі Кабінету Міністрів України. Дані обставини були також встановлені рішенням господарського суду від 27.03.2014р. по даній справі.

Зважаючи на встановлені обставини справи, за результатом застосування до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права, судом було встановлено, що позовні вимоги заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в частині визнання недійсним договору оренди землі № б/н від 28.12.2007р., укладеного між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та фермерським господарством "Таврія К" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В той же час, в якості нововиявлених обставин, які спростовують висновки суду, викладені у рішенні від 27.03.2014р. по даній справі, відповідачем висувається наступне.

Розпорядженням Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №376/А-2007 від 21.12.2007р. „Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земель запасу (колишнього полігону) на території Веселодолинської сільської ради було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель запасу (колишнього полігону) на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області загальною площею 24 521,19 га, в тому числі: рілля 11 972,2 га, сіножаті 11,15 га, пасовища 9 803,49 га, під господарськими будівлями і дворами 25,81 га, під господарськими шляхами 138,17 га, інші сільськогосподарські землі 17,04 га, полезахисні лісосмуги 38,64 га, інші лісові землі 1 250,92 га, гідротехнічні споруди 4,55 га, забудовані землі 70,69 га, яри 98,84 га, під водою 78,83 га, інші землі 1 001,7 га.

Фермерське господарство Таврія-К зазначає, що оскільки передані згідно оспорюваного договору оренди земельні ділянки на момент їх передачі були віднесені саме розпорядженням Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №376/А-2007 від 21.12.2007р. до категорії сільськогосподарських земель, їх надання в оренду не потребувало згоди Міністерства оборони України чи Кабінету Міністрів України, що, в свою чергу, впливає на вирішення питання про наявність або відсутність підстав для визнання договору оренди землі № б/н від 28.12.2007р., укладеного між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та фермерським господарством "Таврія К", недійсним.

Варто зазначити, що заявник стверджує, що про розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №376/А-2007 від 21.12.2007р. „Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земель запасу (колишнього полігону) на території Веселодолинської сільської ради дізнався лише 12.08.2016р., з приводу чого господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами ч. 1, 2 ст. 113 ГПК України встановлено, що судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили. Строк для подання заяви про перегляд судових рішень господарського суду у зв'язку з нововиявленими обставинами обчислюється у випадку, встановленому пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, - з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 17 „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами (з наступними змінами та доповненнями) днем встановлення нововиявлених обставин, про які йдеться в пункті 1 частини другої статті 112 ГПК, слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомими заявникові.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №376/А-2007 від 21.12.2007р. „Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земель запасу (колишнього полігону) на території Веселодолинської сільської ради 28.05.2014р. було долучено до матеріалів справи Міністерством оборони України при подачі заперечення (вх. №1701/14) на клопотання відповідача про призначення експертизи (том 4, аркуш справи 74).

Крім того, вказане розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №376/А-2007 від 21.12.2007р. було 10.08.2016р. повторно приєднано до матеріалів справи Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області разом із поясненнями на апеляційну скаргу фермерського господарства Таврія-К на ухвалу господарського суду від 29.06.2016р.

У додаткових обґрунтуваннях (від 06.02.2017р. вх. № 2839/17) до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами фермерське господарство Таврія-К зазначало, що подане представником Міністерства оборони України розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №376/А-2007 від 21.12.2007р. в запереченнях (вх. №1701/14) на клопотання про призначення експертизи та додатки до нього учасникам судового процесу не надавалось, а доцільність залучення вказаного розпорядження до матеріалів справи та його зміст в судовому засідання не обговорювалось.

Викладені обставини, за переконанням заявника, свідчать про відсутність доказів на підтвердження факту обізнаності фермерського господарства Таврія-К зі змістом розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №376/А-2007 від 21.12.2007р. після його долучення до матеріалів справи.

Господарський суд вважає за необхідне звернутись до приписів ч. ч. 2, 3 ст. 22 ГПК України, якими встановлено, що сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на приписи ст. 22 ГПК України, господарський суд доходить висновку про закріплене законом припущення про обізнаність сторін з матеріалами справи, яка свідчитиме про добросовісне користування наданими їм процесуальними правами, та, як наслідок, виключатиме зловживання такими правами з боку названих учасників судового процесу.

Підсумовуючи вищезазначені положення чинного законодавства та приймаючи до уваги фактичні обставини справи, зясовані судом під час розгляду заяви фермерського господарства Таврія-К, господарський суд доходить висновку, що обставини, які покладені в обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повинні були бути відомі фермерському господарству Таврія-К починаючи з 28.05.2014р., тобто з моменту приєднання вказаних документів до матеріалів справи.

Окрім вищевикладеного, господарський суд відхиляє доводи фермерського господарства Таврія-К в частині посилання останнього на належність спірних земельних ділянок до земель сільськогосподарського призначення на момент укладання договору оренди землі від 28.12.2007р., з огляду на наступне.

З матеріалів справи, а саме з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.01.2017р. (кадастровий номер земельної ділянки 5124780700:01:002:0320), вбачається, що земельна ділянка площею 349,9782 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Тарутинський район, село Миколаївка, віднесена до земель сільськогосподарського призначення (вид використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва).

При цьому, з листа Державного агентства земельних ресурсів України від 03.08.2012р. вбачається, що у 2007-2008р.р. проведено інвентаризацію земель колишнього загальновійськового полігону, здійснено роботи із встановленням меж таких ділянок.

Проте, з листа від 18.11.2016р. відділу відділ Держгеокадастру в Тарутинському районі Одеської області вбачається, що згідно статистичної звітності (форма 6-зем) землі колишнього полігону площею 23 253,17 га обліковуються як землі запасу, які не надані у власність або користування; земельна ділянка належить до категорії земель оборони, а її правовий статус з 2007р. не змінювався.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 20 Земельної кодексу України (з наступними змінами і доповненнями, в редакції чинній на час укладання договору оренди землі № б/н від 28.12.2007р.) зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002р. №502 „Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб (в редакції від 11.04.2002р., чинній на дату укладання договору оренди землі від 28.12.2007р.) встановлено, що зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.

Відповідно до п. п. 8, 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002р. №502 „Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб районна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, якщо така зміна пов'язана з наступним використанням цієї ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства, будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

З огляду на вищевикладені положення чинного законодавства та приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження зміни Кабінетом Міністрів України цільового використання земель оборони на землі сільськогосподарського призначення, господарський суд відхиляє доводи заявника у вказаній частині, оскільки такі посилання фермерського господарства „Таврія-К ґрунтуються на переоцінці тих доказів, яким вже надавалася оцінка господарським судом у процесі розгляду справи.

Підсумовуючи вищевикладене, приймаючи до уваги пропуск заявником строку для подання заяви про перегляд судового рішення від 27.03.2014р. по даній справі за нововиявленими обставинами та відсутність нововиявлених обставин, якими б в установленому порядку було спростовано факти, які було покладено в основу судового рішення від 27.03.2014р., господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволенні заяви фермерського господарства „Таврія-К (вх. № 2-4587/16 від 02.09.2016р.) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Керуючись ст.ст. 27, 32, 33, 43, 44, 49, 86, 112-114 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні заяви (вх. № 2-4587/16 від 02.09.2016р.) фермерського господарства „Таврія-К про перегляд рішення суду від 27.03.2014р. у справі № 5017/3700/2012 за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому ст. 112-114 ГПК України, - відмовити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 27.03.2014р. у справі № 5017/3700/2012 залишити без змін.

Відповідно до ч. 7 ст. 114 ГПК України рішення, ухвала, постанова, прийняті за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, можуть бути переглянуті на загальних підставах.

Суддя С.П. Желєзна