Рішення № 64591317, 02.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2017Справа №910/23399/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія

«Укрнафтобуріння»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Бізнес Груп»

про стягнення 5 350 317,96 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Шемідько Г.В. - по дов. № б/н від 14.12.2016

від відповідача Горпинченко Л.В. - по дов. № 2112/16-01 від 21.12.2016

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Бізнес Груп» 5 350 317,96 грн., з яких: 4 312 530,00 грн. основного боргу, 528 697,33 грн. пені, 198 376,38 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 51 962,45 грн. - 3% річних, 43 125,30 грн. штрафу (1%), та 215 626,50 грн. штрафу (5%) за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору купівлі-продажу природного газу № ПГ-С/16-005/40 від 20.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23399/16 та призначено справу до розгляду на 19.01.2017.

Відповідачем 12.01.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити повноважного представника в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/23399/16 від 19.01.2017, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали про порушення провадження у справ, розгляд справи був відкладений на 02.02.2017.

Відповідач у поданих 02.02.2017 до відділу діловодства суду поясненнях зазначає, що директор товариства Сасько В.Б. не підписував договір купівлі-продажу природного газу № ПГ-С/16-005/40 від 20.05.2016 та для вирішення питання про те ким підписано договір потрібні спеціальні знання в області почеркознавства та проведення судової почеркознавчої експертизи. Також зазначає, що відповідач не приступав до виконання умов договору, що свідчить про те, що договір підписано іншою особою.

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти відповідача.

Суд розглянувши 02.02.2017 подане клопотання позивача про забезпечення позову відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до ч. 3 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з ч. 3 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії

Обраний позивачем спосіб забезпечення позову про накладення арешту на майно не співвідноситься з предметом позову, а отже відсутній конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому заходи про накладення арешту на майно не спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

При цьому, заявниками не надано достатньо обґрунтованих даних про те, що грошові суми відповідача можуть зникнути, погіршитись, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.

Таким чином, заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявником не наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідачем 02.02.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, виклавши перелік питань, що слід поставити перед експертом.

Позивач в судовому засіданні 02.02.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 02.02.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 02.02.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.05.2016 між Приватним акціонерним товариством «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Офіс Бізнес Груп» (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № ПГ-С/16-005/40 (далі - договір).

Відповідно до 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і сплатити на умовах цього договору природний газ.

Спір виник внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо сплати поставленого природного газу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1.3 договору плановий обсяг газу, який продавець зобов'язується передати у звітному місяці - травні 2016 року, а покупець прийняти та оплатити, складає 750,000 тис. куб. м.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна 1 000 куб. м. газу, що передається у звітному місяці - травні 2016 року складає 5 750,04 грн. разом з ПДВ.

Пунктом 1.4 договору визначено, що загальна вартість газу, який продавець передає покупцю визначається загальною вартістю обсягу фактично переданого газу на підставі актів приймання-передачі газу, вказаних в п. 3.3 договору.

В п. 3.3 договору передачу фактичного обсягу газу за звітний місяць оформлюється сторонами актом прийому-передачі газу.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі природного газу у кількості 750,000 тис. куб. м. вартістю 4 312 530,00 грн., який підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Відповідно до п. 2.4 договору оплата загальної вартості газу проводиться на поточний рахунок продавця у розмірі 100% від загальної вартості газу - до 30 числа місяця, що слідує за звітним.

Згідно з п. 2.5 договору остаточні розрахунки здійснюються на підставі актів прийому-передачі, вказаних у п. 3.3 договору, в яких зазначається фактично переданий обсяг газу та його загальну вартість, але не пізніше 10 числа місяця, що слідує за місяцем постачання природного газу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого газу у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої складає 4 312 530,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4 312 530,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату газу повністю не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що за порушення покупцем грошових зобов'язань (умов та строків розрахунків) згідно з п. 2.4 та п. 2.5 договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу та трьох відсотків річних за весь час прострочення - пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, та додатково - штраф у розмірі 1% від суми простроченого платежу, а у разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 5% від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо внесення плати за поставлений газ.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленого газу відповідач своєчасно не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню відповідно до умов договору, розмір якої становить 528 697,33 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 528 697,33 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки матеріали справи свідчать, що прострочення з оплати газу за договором мало місце, в тому числі і понад 10 календарних днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1% в сумі 43 125,30 грн. та штрафу в розмірі 5% в сумі 215 626,50 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті отриманого газу, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 198 376,38 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 51 962,45 грн. - 3% річних.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не передбачено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог щодо стягнення з відповідача 198 376,38 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 51 962,45 грн. - 3% річних.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Суд розглянувши клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи відмовив в його задоволенні, з огляду на те, що договір скріплений печаткою відповідача. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до правоохоронних органів з приводу втрати печатки, а отже у суду не виникають сумнівів щодо укладення договору відповідачем, як юридичною особою.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Бізнес Груп» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, офіс 402, код ЄДРПОУ 36581832) на користь Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (01014, м. Київ, вул. Струтинського Сергія, 6, код ЄДРПОУ 33152471) 4 312 530 (чотири мільйони триста дванадцять тисяч п'ятсот тридцять) грн. 00 коп. основного боргу, 528 697 (п'ятсот двадцять вісім тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 33 коп. пені, 198 376 (сто дев'яносто вісім тисяч триста сімдесят шість) грн. 38 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 51 962 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот шістдесят дві) грн. 45 коп. - 3% річних, 43 125 (сорок три тисячі сто двадцять п'ять) грн. 30 коп. штрафу (1%), 215 626 (двісті п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 50 коп. штрафу (5%), 80 254 (вісімдесят тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 77 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 08.02.2017.

СуддяВ.В.Сівакова