Рішення № 64591300, 03.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2017Справа №916/2223/16

За позовом ІНФОРМАЦІЯ_2 Technology Co. Ltd.

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ"

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про припинення порушення прав та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Цитович В.Е. за довіреністю б/н від 25.02.2016

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ІНФОРМАЦІЯ_2 Technology Co. Ltd. (позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" (відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (відповідач-2) про припинення порушення прав та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що Meizu Technology Co. Ltd. має виключне право використання в межах території України знаку для товарів і послуг (торговельної марки) "ІНФОРМАЦІЯ_2" (за міжнародною реєстрацією НОМЕР_1 від 07.05.2013).

Як стало відомо позивачу, веб-сервіс ІНФОРМАЦІЯ_1 неправомірно використовує знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_2" шляхом застосування його в рекламі у мережі Інтернет, в назві доменного імені.

При зверненні з позовом до суду позивач зазначив, що власником доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 є Фізична особа-підприємець ОСОБА_4.

Позивач також зазначив, що ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" в мережі Інтернет здійснює делегування доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1, яке є схожим до ступеня змішування із торговельною маркою позивача, а на сайті, який за ним закріплено, пропонуються до продажу товари під ТМ "ІНФОРМАЦІЯ_2", що виробляються позивачем.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2016 порушено провадження у справі № 916/2223/16 за вказаним позовом та призначено розгляд справи на 14.09.2016.

Разом із позовною заявою позивачем до суду було подано клопотання про забезпечення позову, згідно якого останній просив суд заборонити ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" вчиняти дії з переделегування доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь будь-яких осіб, а також вчиняти інші дії стосовно будь-яких даних реєстранта/власника доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1, особи реєстратора доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1, а також припинити (скасовувати) делегування вказаного доменного імені.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.09.2016 клопотання позивача про забезпечення позову задоволено частково; заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" вчиняти дії з переделегування доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь будь-яких осіб. В задоволенні решти клопотання відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.09.2016 та від 26.09.2016 розгляд справи відкладався.

17.10.2016 до Господарського суду Одеської області від представника позивача надійшли уточнення позовної заяви, клопотання про заміну неналежного відповідача-2 належним та клопотання про витребування доказів, згідно якого останній просив суд витребувати у ТОВ "Інтернет-Інвест" всю наявну контактну інформацію, укладені договори щодо клієнта-замовника послуги хостингу доменів ІНФОРМАЦІЯ_1 - ІР адреса НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_3- ІР адреса НОМЕР_3, а також усю наявну інформацію щодо власника доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_3-саме найменування власника, місцезназнаходження, телефон, адреса електронної пошти, а також будь-яку іншу інформацію, що перебуває у ТОВ "Інтернет -Інвест".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.10.2016 в порядку ст. 24 ГПК України замінено первісного відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 на належного відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (02068, АДРЕСА_1).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.10.2016, на підставі ст.ст. 15, 17, 86 ГПК України, суд ухвалив надіслати матеріали справи № 916/2223/16 за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2016 справу № 916/2223/16 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2016 справу Господарського суду Одеської області № 916/2223/16 прийнято до провадження судді Гумеги О.В. та призначено розгляд справи на 28.11.2016 о 10:30 год.

28.11.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про забезпечення позову.

В судове засідання, призначене на 28.11.2016, представник позивача та відповідача-1 з'явилися.

Представник відповідача-2 в судове засідання 28.11.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 04.11.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 28.11.2016 подав заяву, відповідно до якої повідомив суд про відсутність аналогічного спору та просив долучити документи до матеріалів справи. Зазначеною заявою позивач також повідомив суд про те, що він підтримує уточнення позовної заяви та клопотання про витребування доказів, подані 17.10.2016 до Господарського суду Одеської області. Заява разом з доданими до неї документами залучена судом до матеріалів справи та передана до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні 28.11.2016 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав уточнення позовної заяви, подані ним до господарського суду 17.10.2016 (а.с. 112-121 т. 1).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової позовної заяви.

Водночас, оскільки статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, судом враховано роз'яснення п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., згідно яких в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Виходячи зі змісту поданих позивачем до господарського суду 17.10.2016 уточнень позовної заяви, змісту раніше поданої позивачем позовної заяви та здійснену судом заміну первісного відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на належного відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, суд розцінив подані позивачем уточнення позовної заяви як зміну предмету позову та прийняв їх до розгляду.

В судовому засіданні 28.11.2016 клопотання позивача, подане 28.11.2016 через відділ діловодства суду, про забезпечення позову залучене судом до матеріалів справи та буде розглянуте в наступному судовому засіданні.

В судовому засіданні, призначеному на 28.11.2016, судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 04.11.2016 та встановлено, що відповідачі вимоги зазначеної ухвали не виконали.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача-2 в судове засідання, не виконання відповідачами вимог ухвали суду від 04.11.2016 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 28.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 відкладено розгляд справи на 19.12.2016 о 14:00 год.

В судове засідання, призначене на 19.12.2016, представники позивача та відповідача-1 з'явилися.

Представник відповідача-2 в судове засідання 19.12.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 04.11.2016 та від 28.11.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 19.12.2016, судом розглянуте та задоволене клопотання позивача, подане 17.10.2016 до Господарського суду Одеської області, про витребування у відповідача-1 всієї наявної контактної інформації, укладених договорів щодо клієнта - замовника послуги хостингу доменів ІНФОРМАЦІЯ_1 - IP адреса НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 - IP адреса НОМЕР_3 та всієї наявної контактної інформації про власника доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме: найменування власника, місцезнаходження, телефон, адреса електронної пошти, а також будь-яку іншу інформацію, що перебуває у відповідача-1.

Клопотання позивача, подане 28.11.2016 через відділ діловодства суду, про забезпечення позову буде розглянуте в наступному судовому засіданні.

В судовому засіданні, призначеному на 19.12.2016, представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи клопотання позивача про продовження строку вирішення спору та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 19.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 30.01.2017 о 10:10 год.

У зв'язку з неможливістю розгляду справи в судовому засіданні, призначеному на 30.01.2017, суд дійшов висновку про необхідність призначення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 призначено розгляд справи на 03.02.2017 о 14:00 год.

17.01.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 19.12.2016, згідно яких повідомлено, що:

- ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" (відповідач-1) є реєстратором доменних імен;

- послуга з реєстрації доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_3 та послуги хостингу доменів ІНФОРМАЦІЯ_1 - IP адреса НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 - IP адреса НОМЕР_3 були надані відповідачем-1 на підставі публічного (сервісного) договору згідно ст. 633, ст. 641 Цивільного кодексу України, згідно до ст. 642 Цивільного кодексу України прийняттям умов публічного договору є факт оплати послуги;

- процес замовлення послуг в системі по реєстрації доменних імен відбувається дистанційно через засоби мережі Інтернет за допомогою сайту відповідача-1 http://imena.ua та не вимагає надання документів, що засвідчують особу, реєстрант самостійно декларує достовірність наданих даних і сам несе за них відповідальність;

- на виконання сервісної угоди реєстрантом, що ідентифікується під внутрішнім кодом клієнта 746550789, було зазначено в реєстраційній системі наступні дані: ОСОБА_2; АДРЕСА_1;

- відповідно до п. 6 сервісної угоди між реєстратором ТОВ ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" та реєстрантом доменного імені, ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" не несе відповідальності за використання доменних імен, зареєстрованих за її допомогою, а також за зміст будь-яких матеріалів на сайтах, що розміщені під цими іменами або на серверах служби.

26.01.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшли повідомлення на запит суду щодо надання інформації згідно ухвали суду від 16.01.2017, зокрема, відповідач-1 вказав анкетні дані, що були надані при реєстрації доменних імен і при замовленні послуги розміщення сайтів (хостингу) ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3, в якості додатків до повідомлень додано Публічну оферту ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" про надання послуг та Сервісну угоду, яка регламентує порядок надання послуг ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ".

В судове засідання, призначене на 03.02.2017, представник позивача з'явився.

Представник відповідача-1 в судове засідання 03.02.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103038253844, № 0103038253852.

Представник відповідача-2 в судове засідання 03.02.2017 не з'явився, вимоги ухвал суду від 04.11.2016, від 19.12.2016, від 16.01.2017 не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Так, ухвали Господарського суду міста Києва від 04.11.2016, від 28.11.2016, від 19.12.2016, від 16.01.2017 були надіслані за адресою місця проживання відповідача-2, а саме: АДРЕСА_1, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи по суті. Втім, поштові відправлення з вказаними ухвалами суду повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва з посиланням, зокрема, на закінчення строку зберігання поштового відправлення (довідка ф. 20).

З огляду на зазначене, судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України в абз. 1, 3 п.п. 3.9.1 п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За наведених обставин вважається, що відповідач-2 був повідомлений про час і місце розгляду Господарським судом міста Києва справи № 916/2223/16.

Відповідно до абз. 1 підпункту 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні, судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 03.02.2017 без участі представників відповідача-1 та відповідача-2, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2017 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, лист ДП "Український інститут інтелектуальної власності" № 2637/5 від 23.11.2016 (з перекладом тексту на українську мову). Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2017 не підтримав клопотання про забезпечення позову, подане 28.11.2016 через відділ діловодства суду, у зв'язку з чим зазначене клопотання судом не розглядалось.

Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2017 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в редакції уточнень позовної заяви, які були прийняті судом до розгляду.

В судовому засіданні 03.02.2016 здійснювався огляд та дослідження доказів в мережі Інтернет, а саме веб-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 та розміщеної на них інформації, про що складено протокол огляду та дослідження доказів від 03.02.2016.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем-2 суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.02.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Meizu Technology Co. Ltd - є юридичною особою, що зареєстрована і діє відповідно до законодавства Китайської Народної Республіки, що підтверджується наявними в матеріалах справи ліцензією на ведення господарської діяльності та свідоцтвом підприємства-платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу. Суд враховує, що відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідно до ст. 123 ГПК України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором.

Відповідно до п. 2 Постанови № 12, у вирішенні питань, пов'язаних із способами захисту прав інтелектуальної власності, господарським судам потрібно мати на увазі таке. Загальні способи захисту права інтелектуальної власності визначені частиною другою статті 16 ЦК України і частиною другою статті 20 ГК України. Наведені у відповідних нормах переліки способів захисту не є вичерпними з огляду на вміщений у статті 16 ЦК України припис про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, а у статті 20 ГК України - положення щодо можливості захисту права і законного інтересу іншими способами, передбаченими законом.

Частиною першою статті 432 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Тому, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватися від тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права. Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права у суспільстві. Однією із основних засад права є справедливість, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Справедливість розглядають як властивість права, зокрема виражену в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності відповідальності вчиненому порушенню.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що він має виключне право використання на території України знаку для товарів і послуг (торговельної марки) "ІНФОРМАЦІЯ_2" за міжнародною реєстрацією НОМЕР_1 від 07.05.2013.

Водночас, позивачу стало відомо про неправомірне використання належного йому за міжнародною реєстрацією НОМЕР_1 від 07.05.2013 знаку для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_2" шляхом застосування цього знаку в рекламі в мережі Інтернет та в назві доменного імені.

Так, позивач стверджує, що в разі здійснення пошуку веб-сервісу ІНФОРМАЦІЯ_1 усі користувачі мережі Інтернет автоматично перенаправляються на веб-сервіс ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позивач зазначає, що власником доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 є Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (відповідач-2).

На твердження позивача, відповідач-2 на "дзеркальному" сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 (на який перенаправляються користувачі пошукових систем з сайту ІНФОРМАЦІЯ_1, який першочергово запрошується) неправомірно використовує знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_2" шляхом застосування цього знаку в рекламі в мережі Інтернет, оскільки на вказаному сайті пропонується до продажу товар під TM "ІНФОРМАЦІЯ_2", що виробляється позивачем.

Разом з тим, оскільки позивач не надав відповідачу-2 дозвіл на використання знаку для товарів "ІНФОРМАЦІЯ_2" у вищевказаному доменному імені та при пропонуванні відповідного товару до продажу, то позивач вважає, що у відповідача-2 відсутні правові підстави для використання належного позивачу знаку для товарів і послуг.

Позивач також зазначає, що реєстратором доменного імені є Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" (відповідач-1), яке здійснило делегування відповідачу-2 в мережі Інтернет доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1, яке є схожим до ступеня змішування з ТМ "ІНФОРМАЦІЯ_2", яка належить позивачу.

За наведених обставин, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав як власника знаку для товарів і послуг (торговельної марки) "ІНФОРМАЦІЯ_2" за міжнародною реєстрацією НОМЕР_1 від 07.05.2013 та просить суд:

1. Заборонити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (відповідачу-2) використовувати знак для товарів і послуг за свідоцтвом на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 07.05.2013, зареєстрований для наступних товарів МКТП: Кл.9: (комп'ютери, комп'ютерна техніка, телефони, смартфони, планшетні комп'ютері, портативні комп'ютери, аудіо-відео системи, інша електронна техніка) та позначення ІНФОРМАЦІЯ_2 під час представлення продуктів через засоби комунікації з метою роздрібного продажу, використання у доменному імені, розміщення в мережі Інтернет на веб-сторінках і на веб-сайтах інформації, що дозволяє покупцям зручно оглядати, купувати і замовляти ці товари з веб-сторінок і веб-сайтів в мережі Інтернет, в тому числі наносити їх на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано без дозволу Компанії Meizu Technology Co. Ltd. Located on MEIZU Tech Bldg., Technology & Innovation Coast, Zhuhai 519085, Guangdong, China.

2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" (відповідачу-1) порушувати права власника свідоцтва України на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 07.05.2013 Meizu Technology Co. Ltd. шляхом незаконного делегування на користь інших осіб доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1. та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" здійснити переделегування доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 правовласнику TM "ІНФОРМАЦІЯ_2" Meizu Technology Co. Ltd. (Located on MEIZU Tech Bldg., Technology & Innovation Coast, Zhuhai 519085, Guangdong, China).

Судом по матеріалам справи встановлено, що позивач є власником знаку для товарів і послуг за міжнародною реєстрацією НОМЕР_1 від 07.05.2013 "ІНФОРМАЦІЯ_2" для товарів 9 класу МКТП (Комп'ютерні периферійні пристрої; комп'ютерні клавіатури; принтери для використання з комп'ютерами; комп'ютерні дисплеї; комп'ютерна миша; сканери; порожні оптичні диски, а саме компакт-диски, що записуються, мобільні телефони; мобільні телефони з підтримкою функції передачі повідомлень; відеотелефони; розумні телефони; персональні цифрові помічники; персональні цифрові помічники з глобальною системою позиціонування; персональні цифрові помічники, що показують функції бездротової передачі; персональні цифрові помічники, що показують функції зв'язку; Інтернет-телефони; камерофони; планшетні комп'ютери; портативні комп'ютери; ультра-мобільні персональні комп'ютери; навушники; навушники, що показують функції бездротового зв'язку; кабелі для електричної або оптичної передачі сигналу; батареї; трансформатор змінного струму; звук коробки для гучномовців; камери; звук пристрою запису; калькулятори; цифрові аудіо- і відеоплеєри; низьковольтні джерела живлення; зарядні пристрої; спеціальні кобури для проведення мобільних телефонів; корпуси для мобільних телефонів; персональний цифровий помічник (PDA) корпусу; карти пам'яті; пульти дистанційного керування для електронного обладнання, наприклад, радіоприймачі, телевізори, музичні центри; навігаційний пристрій для транспортних засобів; медіаплеєри; футляри для [мобільних] телефонів).

Міжнародна реєстрація НОМЕР_1 на позначення "ІНФОРМАЦІЯ_2" діє на території України у повному обсязі з 07.05.2013.

Судом враховано, що відповідно до п. 60 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (із змінами і доповненнями) (далі - Постанова № 12), у разі якщо суб'єкт підприємницької діяльності користується знаком, зареєстрованим відповідно до Мадридської угоди про Міжнародну реєстрацію знаків 1891 року (далі - Мадридська угода), з метою оцінки правомірності такого користування необхідно встановлювати, чи розповсюджується міжнародна реєстрація відповідного знака на Україну та щодо яких саме товарів і послуг відповідно до МКТП. Згідно із статтею 3ter Мадридської угоди заява про поширення охорони, що виникає внаслідок міжнародної реєстрації, на країну, яка скористалася можливістю, що надається статтею 3bis, повинна бути спеціально зроблена в заявці, передбаченій у пункті (1) статті 3. Крім того, відповідно до статті 5 Мадридської угоди в країнах, де законодавство це передбачає, відомства, проінформовані Міжнародним бюро про реєстрацію знака чи заяви про поширення охорони відповідно до статті 3ter, мають право заявити, що охорона не може бути надана цьому знаку на їх території. Така відмова може бути зроблена лише на умовах, які відповідно до Паризької конвенції про охорону промислової власності застосовуються до знака, заявленого для національної реєстрації, та у строки, передбачені у пункті (2) статті 5 Мадридської угоди. Тому судовим інстанціям у розгляді справ слід встановлювати, чи направлялася така відмова, і якщо направлялася, то у які строки.

Відповідно до статті 4 Мадридської угоди з дати реєстрації, зробленої таким чином в Міжнародному бюро відповідно до положень статей 3 та 3ter, у кожній зацікавленій Договірній країні знаку надається така сама охорона, як і у випадку, коли б він був заявлений там безпосередньо.

У ст. 4 Мадридської угоди зазначено, що з дати реєстрації, зробленої в Міжнародному бюро відповідно до положень статей 3 та 3 ter, у кожній зацікавленій Договірній країні знаку надається така сама охорона, як і у випадку, коли б він був заявлений там безпосередньо. Таке ж положення міститься і у ст. 4 Протоколу до Мадридської угоди, де зазначено, що з дати реєстрації або внесення запису, зробленого відповідно до положень статей 3 і 3 ter, охорона знака в кожній зацікавленій Договірній стороні буде такою же, якби цей знак був заявлений безпосередньо у Відомстві цієї Договірної сторони.

Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивач належним чином довів факт наявності у нього виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_2" за міжнародною реєстрацією НОМЕР_1 від 07.05.2013, дія якої поширена на територію України у повному обсязі з 07.05.2013, що надає йому право звертатися до суду за захистом вказаних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до ст. 492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" в ст. 1 також визначає, що знаком є позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень (ч. 2 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 157 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 494 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" також встановлено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, умови та порядок видачі якого встановлюються законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 494 Цивільного кодексу України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 494 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи (ч. 1 ст. 493 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 495 Цивільного кодексу України майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому порядку добре відомою.

Згідно ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності, зокрема, є виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності та виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання.

Як передбачено ч. 1 ст. 495 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку, зокрема, є виключне право дозволяти використання торговельної марки та виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання.

Частиною 3 ст. 157 Господарського кодексу України також встановлено, що свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків її правомірного використання.

Згідно ч. 2 ст. 157 Господарського кодексу України, використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.

Використанням знака, відповідно до п. 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати (п. 5 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").

Відповідно до визначення ст. 1 ст. 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", доменне ім'я - ім'я, що використовується для адресації комп'ютерів і ресурсів в Інтернеті.

Згідно ст.1 Закону України "Про телекомунікації":

домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється;

домен.UA - домен верхнього рівня ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, створений на основі кодування назв країн відповідно до міжнародних стандартів, для обслуговування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет;

домен другого рівня - частина адресного простору мережі Інтернет, що розташовується на другому рівні ієрархії імен у цій мережі.

Доменне ім'я ІНФОРМАЦІЯ_1 складається із домену першого рівня - .ua, який вказує на зону доменних імен України; домену другого рівня - .net, який вказує на зону доменних імен, використання яких пов'язується із комерційною діяльністю; домену третього рівня -ІНФОРМАЦІЯ_1, який завершує формування доменної адреси, як єдиного цілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про телекомунікації" адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет включає комплекс організаційно-технічних заходів, необхідних для забезпечення функціонування технічних засобів підтримки адресування, у тому числі серверів доменних назв українського сегмента мережі Інтернет, реєстру домену.UA в координації з міжнародною системою адміністрування мережі Інтернет, спрямованих на систематизацію та оптимізацію використання, обліку та адміністрування доменів другого рівня, а також створення умов для використання простору доменних імен на принципах рівного доступу, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції.

Згідно з частиною 3 наведеної статті Закону України "Про телекомунікації", адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені.UA здійснюється недержавною організацією, яка утворюється самоврядними організаціями операторів/провайдерів Інтернет та зареєстрована відповідно до міжнародних вимог.

Такою недержавною організацією, яка одноособово здійснює функції адміністрування адресного простору українського сегмента в мережі Інтернет, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер", яке, зокрема, передає іншим юридичним особам делегування в приватне користування доменними іменами юридичним та фізичним особам.

ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" (відповідач-1) здійснює надання фізичним та юридичним особам (реєстрантам) послуг, необхідних для технічного забезпечення делегування і функціонування доменних імен. Згідно прийнятих в мережі Інтернет правил, ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" є реєстратором доменних імен, реєстрантом же є особа, що бажає користуватися та розпоряджатися певним доменним іменем, яка розміщує замовлення на сайті реєстратора та вносить плату за послуги з реєстрації та продовження терміну делегування.

Згідно наданих відповідачем-1 пояснень, процес замовлення послуг в системі по реєстрації доменних імен відбувається дистанційно через засоби мережі Інтернет за допомогою сайту відповідача-1 http://imena.ua та не вимагає надання документів, що засвідчують особу, реєстрант самостійно декларує достовірність наданих даних і сам несе за них відповідальність.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідачем-1 (ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ") надано відповідачу-2 (Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2) послуги з реєстрації доменних імен ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 та з розміщення одноіменних сайтів (хостингу) на підставі публічних договорів згідно ст. 633, ст. 641 Цивільного кодексу України. З урахуванням положень ст. 642 Цивільного кодексу України, прийняттям умов публічного договору є, зокрема, факт оплати. Здійснення оплати відповідачем-1 за надані відповідачем-2 зазначені послуги з реєстрації доменних імен та з розміщення одноіменних сайтів (хостингу) підтверджується з огляду на наявні в матеріалах справи докази.

Отже, судом по матеріалам справи встановлено, що власником доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1, є Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (відповідач-2).

Крім того, здійснивши в судовому засіданні огляд та дослідження доказів в мережі Інтернет, а саме веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 та веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3 та розміщеної на цих сайтах інформації, судом встановлено, що відповідач-2 здійснює в мережі Інтернет пропонування до продажу товару із нанесенням торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_2", виключні майнові права інтелектуальної власності на використання якої належать позивачу.

Відповідно до положень ст. 492 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" визначено, що за допомогою знаків для товарів і послуг, товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 в судові засідання не з'явився, докази правомірності використання ним торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_2", виключні майнові права інтелектуальної власності на використання якої належать позивачу, суду не подав та не надіслав.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", позивач, як особа яка володіє виключними правами на знак для товарів та послуг за міжнародною реєстрацією НОМЕР_1 від 07.05.2013, має виключне право забороняти іншим особам (в т.ч. і відповідачам) використовувати без його згоди зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг та використовувати позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати.

Матеріали справи не містять доказів надання позивачем відповідачам згоди на використання в мережі Інтернет та в назві доменного імені знаку для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_2" за міжнародною реєстрацією НОМЕР_1 від 07.05.2013.

Відповідно до п. 1 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. Пунктом 2 вказаної статті передбачено, що на вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас судому враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, враховуючи задоволення позову повністю, витрати по сплаті судового збору в розмірі 4134,00 грн. покладаються на відповідача-2 (Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2), як на особу, внаслідок неправильних дій якої виник спір у даній справі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Заборонити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) використовувати знак для товарів і послуг за свідоцтвом на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 07.05.2013, зареєстрований Meizu Technology Co. Ltd. (Located on MEIZU Tech Bldg., Technology & Innovation Coast, Zhuhai 519085, Guangdong, China) для наступних товарів МКТП: Кл.9: (комп'ютери, комп'ютерна техніка, телефони, смартфони, планшетні комп'ютері, портативні комп'ютери, аудіо-відео системи, інша електронна техніка) та позначення ІНФОРМАЦІЯ_2 під час представлення продуктів через засоби комунікації з метою роздрібного продажу, використання у доменному імені, розміщення в мережі Інтернет на веб-сторінках і на веб-сайтах інформації, що дозволяє покупцям зручно оглядати, купувати і замовляти ці товари з веб-сторінок і веб-сайтів в мережі Інтернет, в тому числі наносити їх на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано, без дозволу Meizu Technology Co. Ltd. (Located on MEIZU Tech Bldg., Technology & Innovation Coast, Zhuhai 519085, Guangdong, China).

3. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, будинок 47; ідентифікаційний код 32493292) порушувати права власника свідоцтва України на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 07.05.2013 Meizu Technology Co. Ltd. (Located on MEIZU Tech Bldg., Technology & Innovation Coast, Zhuhai 519085, Guangdong, China) шляхом незаконного делегування на користь інших осіб доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1.

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, будинок 47; ідентифікаційний код 32493292) здійснити переделегування доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 правовласнику TM "ІНФОРМАЦІЯ_2" Meizu Technology Co. Ltd. (Located on MEIZU Tech Bldg., Technology & Innovation Coast, Zhuhai 519085, Guangdong, China).

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Meizu Technology Co. Ltd. (Located on MEIZU Tech Bldg., Technology & Innovation Coast, Zhuhai 519085, Guangdong, China) 4134,00 грн. (чотири тисячі сто тридцять чотири гривні 00 коп.) судового збору.

6. Після набрання рішенням господарського суду законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.02.2017

Суддя Гумега О. В.