Рішення № 64591286, 02.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2017Справа №910/21886/14

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Купній В.В.

розглянувши справу № 910/21886/14

за позовом державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр

проблем стандартизації, сертифікації та якості"

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду державного майна України;

про стягнення 1 042 882,99 грн.

Представники сторін:

від позивача: Козловець Л.О., довіреність №14-24/195 від 12.01.2017р.;

від відповідача: Коваленко О.М., довіреність № 2432-03/393 від 29.04.2016р.;

від третьої особи: Грицькова І.О., довіреність №290 від 10.01.2017р.

обставини справи:

Державне підприємство "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 1 042 882,99 грн.

Позов мотивовано тим, що за результатами перевірки Державної фінансової інспекції у м. Києві господарської діяльності позивача було встановлено, що за укладеними Договором оренди № 20 від 18.01.2005 року, Договором № 2 від 18.01.2005 року, Договором № 2-06 від 15.02.2006 року, Договором № 2-07 від 25.05.2007 року, Договором № 2-08 від 01.09.2008 року. Договором № 18/09 від 23.06.2009 року, Договором № 2/10 від 25.01.2010 року, Договором № 6/11 від 01.03.2011 року, Договором № 7/11 від 01.03.2011 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованих нежитлових приміщень та надання комунальних послуг дебіторська заборгованість по розрахункам з орендарем, правонаступником якого є відповідач в сумі 1 042 882,99 грн. не обліковувалась. Оплата послуг здійснювалась позивачем за рахунок отриманих доходів та списувалась на витрати підприємства, внаслідок чого підприємством покрито витрати сторонньої організації в сумі 1042882,99 грн. Водночас, за висновками Державної фінансової інспекції у м. Києві, Міністерство економічного розвитку і торгівлі є правонаступником Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, яке відповідно і повинно відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі 1 042 882,99 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2014р. порушено провадження у справі № 910/21886/14.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2015р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015р. позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2015р. касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2015р. скасовано. Справу №910/21886/14 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно з розпорядженням В.о. керівника апарату суду від 13.07.2015р., призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу № 910/21886/14 передано на розгляд судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2015р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.08.2015р.

05.08.2015р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшли витребувані судом письмові пояснення.

Крім того, 20.08.2015р. відповідач через канцелярію суду подав клопотання про здійснення колегіального розгляду справи.

Присутні в судовому засіданні 20.08.2015р. представники позивача подали клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду державного майна України, як орендодавця за договором оренди, на якому ґрунтуються позовні вимоги.

Водночас, позивач витребувані ухвалою суду від 14.07.2015р. докази не подав.

Представник відповідача не заперечував щодо залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду державного майна України, та просив задовольнити клопотання про призначення колегіального розгляду справи, у зв'язку з її складністю.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи, відмовив у його задоволенні, оскільки питання про здійснення колегіального розгляду справи відноситься до прав суду, який самостійно вирішує це питання.

При цьому, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача щодо залучення третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2015р. розгляд справи було відкладено на 10.09.2015р., у зв'язку з залученням третьої особи до участі у розгляді справи та витребуванням нових доказів у справі.

09.09.2015р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи витребуваних судом доказів.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача просив задовольнити клопотання про зупинення провадження у справі, подане через канцелярію суду 10.09.2015р.

Представники позивача та третьої особи не заперечували проти задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження у справі № 910/21886/14 до набрання законної сили рішенням у справі № 826/11213/15, яка розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва.

Водночас, позивач і третя особа не виконали вимоги ухвали суду від 20.08.2015р. і не подали витребувані судом докази.

Суд, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2015р. провадження у справі було зупинено до вирішення по суті та набрання законної сили рішенням у справі №826/11213/15, яка розглядалась Окружним адміністративним судом міста Києва.

Оскільки Міністерство економічного розвитку і торгівлі України на численні запити суду щодо стану розгляду справи №826/11213/15 відповіді не надало, тому за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2015р. у справі № 826/11213/15 відмовлено в задоволенні позовних вимог Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Дана постанова суду першої інстанції залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.12.2015р. Докази скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2015р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29.12.2015р. у справі № 826/11213/15 відсутні.

Отже, суд, встановивши, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі №910/21886/14, усунуті, ухвалою від 15.12.2016р. поновив провадження у справі та призначив судове засідання на 19.01.2017р.

19.01.2017р. до початку розгляду справи від відповідача та третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, а також від відповідача - клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи для визначення дійсного розміру заборгованості, яку просить стягнути позивач.

Присутній у судовому засіданні 19.01.2017р. представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та надання йому часу ознайомитись з поданими відповідачем і третьою особою поясненнями по справі.

Представник відповідача заперечив щодо відкладення розгляду справи та просив задовольнити клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.

Представник третьої особи не заперечував щодо відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду оголошено перерву до 02.02.2017р.

Присутній у судовому засіданні 02.02.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві, та не заперечував щодо призначення судової економічної експертизи.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві та поясненнях.

Представник третьої особи надав пояснення по суті спору.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, відмовив у задоволенні клопотання відповідача щодо призначення у справі судової економічної експертизи, оскільки питання, які відповідач просить поставити на вирішення судової експертизи, не впливають на вирішення спору по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2005р. між Фондом державного майна України (за договором - орендодавець) та Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики (орендар) укладено Договір оренди № 20.

Відповідно до пункту 1.1. Договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення (майно), площею 2094,3 кв. м., що розміщене в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Горького, 174, та знаходиться на балансі державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (балансоутримувач).

Згідно з пунктом 5.10. Договору оренди, орендар зобов'язується укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

В подальшому, між балансоутримувачем та орендарем були укладені договори про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованих нежитлових приміщень та надання комунальних послуг орендарю, а саме: Договір № 2 від 18.01.2005 року, Договір № 2-06 від 15.02.2006 року, Договір № 2-07 від 25.05.2007 року, Договір № 2-08 від 01.09.2008 року. Договір № 18/09 від 23.06.2009 року, Договір № 2/10 від 25.01.2010 року, Договір №6/11 від 01.03.2011 року, Договір № 7/11 від 01.03.2011 року.

За вищезазначеними договорами, орендар відшкодовував балансоутримувачу вартість комунальних послуг та утримання нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Горького, 174.

Відшкодування витрат здійснювалося згідно розрахунків та затвердженого переліку послуг сторонніх організацій і фактичних витрат на утримання орендованих нежитлових приміщень та надання комунальних послуг за договорами відшкодування витрат.

Сторонніми організаціями надавалися послуги щодо вивозу сміття, дезінфекції, надання теплової енергії та електроенергії, водопостачання та водовідведення, обслуговування ліфтів, охорони тощо.

Орендарю, відповідно до договорів відшкодування витрат, балансоутримувач виставляв рахунки, які орендарем оплачувалися до 01.12.2011 року.

Після грудня 2011 року проводилась процедура реорганізації Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (далі - Держспоживстандарт) на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 року № 1152-р "Питання Міністерства економічного розвитку і торгівлі" щодо можливості забезпечення здійснення покладених на зазначене міністерство Указом Президента України від 21.05.2011 року № 634 функцій і повноважень Міністерства економіки, Міністерства промислової політики, Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва і Державної служби технічного регулювання, що припиняються, тому балансоутримувачем рахунки за договорами відшкодування витрат орендарю тимчасового не виставлялися.

На 2012 рік орендар не уклав з балансоутримувачем договір на відшкодування витрат, але продовжував орендувати нежитлові приміщення в будівлі по вул. Горького, 174 у м. Києві, згідно Договору оренди від 18.01.2005 року № 20. Відшкодування витрат орендарем за період грудень 2011 року та січень - червень 2012 року балансоутримувачу не здійснювалося.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.05.2012 року № 285-р "Про передачу будівлі у м. Києві" було прийнято пропозицію Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо передачі зазначеному міністерству із закріпленням на праві оперативного управління будівлі по вул. Горького, 174 у м. Києві для розміщення його структурних підрозділів.

20.06.2012 року згідно Акту приймання-передачі, затвердженого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, було здійснено передачу будівлі по вул. Горького, 174 у м. Києві.

В березні 2014 року Державною фінансовою інспекцією в м. Києві була проведена ревізія господарської діяльності Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" за період 02.04.2010 року по 28.02.2014 року.

За результатами проведення ревізії складено акт № 072-30/2166 від 12.06.2014 року.

Відповідно до акту № 072-30/2166 від 12.06.2014 року, під час проведення ревізії було здійснено перевірку бухгалтерського обліку позивача та виявлено, що дебіторська заборгованість по розрахункам з орендарем в сумі 1 042 882,99 грн. не обліковувалась. Оплата послуг здійснювалась позивачем за рахунок отриманих доходів та списувалась на витрати підприємства, внаслідок чого підприємством покрито витрати сторонньої організації в сумі 1042882,99 грн.

23.06.2014 року листом № 26-072-14-14/8466 Державна фінансова інспекція у м. Києві звернулась до позивача з вимогою вжити заходів щодо усунення виявленого порушення.

Позов мотивовано тим, що відповідач як правонаступник Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики має відшкодувати позивачу понесені ним витрати на утримання орендованих нежитлових приміщень та надання комунальних послуг в розмірі 1 042 882,99 грн.

У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що відповідач не був стороною спірних договорів чи додаткових угод, відповідні рахунки відповідачу не виставлялися, а отже у останнього відсутні правові підстави для їх оплати. Відповідач стверджує, не має підстав сплачувати позивачу кошти за надані ним послуги за відсутності документів, що підтверджують факт взяття бюджетного зобов`язання, а саме договорів та актів приймання-передачі послуг. Крім того, відповідач посилається на те, що наданими послугами не користувався, відповідних договірних зобов'язань на себе не брав та не є правонаступником прав і обов'язків Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом, відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010р. № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» постановлено: утворити Державну службу технічного регулювання України, реорганізувавши Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, та ліквідувати Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Указом Президента України від 31.05.2011р. № 634/2011 «Про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України» встановлено, що Міністерство є правонаступником Державної служби технічного регулювання України в частині формування та реалізації державної політики у сфері технічного регулювання (стандартизації, метрології, сертифікації,оцінки (підтвердження) відповідності, управління якістю), а також формування та реалізації державної політики з питань державного контролю у сфері захисту прав споживачів; функцій з формування та реалізації державної політики з питань безпечності харчових продуктів).

Відповідно до розпорядження від 09.11.2011р. № 1152-р, Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства економічного розвитку і торгівлі щодо можливості забезпечення здійснення покладених на зазначене Міністерство Указом Президента України від 31.05.2011р. № 634/2011 «Про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України» функцій і повноважень органів, що припиняються: Міністерства економіки, Міністерства промислової політики, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Державної служби технічного регулювання.

Отже, з зазначених вище актів ненормативного характеру вбачається, що новоутворене Міністерство економічного розвитку і торгівлі України виступило правонаступником Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики тільки в частині функцій щодо реалізації державної політики з питань контролю у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), юридична особа припиняється в результаті передання всього

свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до

єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Положеннями статті 105 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) встановлювалось, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно

письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію,

який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що

юридична особа перебуває у процесі припинення. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з приписів статей 110, 111 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), при ліквідації юридичної особи формується ліквідаційна маса, проводиться погашення заборгованостей на підставі вимог кредиторів, складається та затверджується ліквідаційний баланс.

Отже, при ліквідації майнові права та обов'язки суб'єкта, що припиняє свою діяльність, не переходять до новоствореного суб'єкта підприємництва, оскільки такий не утворюється.

Відповідачем на вимогу суду до матеріалів справи було надано: наказ Державної служби технічного регулювання України від 29.06.2011р. № 2 «Про персональний склад комісії з ліквідації Державної служби технічного регулювання України»; довідку № 9800/02 від 06.08.2012р. про відсутність у Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів Пенсійного фонду України в Голосіївському районі; довідку ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС № 531/20-324 від 15.08.2012р. про відсутність у Держспоживстандарту України заборгованості зі сплати податків і зборів; ліквідаційний баланс Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (форма № 1) на 1 вересня 2012 р.; повідомлення № 6928 від 31.08.2012р. про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики; повідомлення № 7712 від 07.09.2012р. про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - Державної служби технічного регулювання України.

Крім того, до матеріалів справи залучено витяги з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на підтвердження припинення Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики та Державної служби технічного регулювання України.

Водночас, відповідач не надав суду доказів публікації оголошення про ліквідацію Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а в подальшому - Державної служби технічного регулювання України, та створення ліквідаційної комісії з ліквідації Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики і приймання заяв кредиторів, а також складання проміжного ліквідаційного балансу, пославшись на відсутність в нього таких документів.

Позивач, в свою чергу, також не надав суду доказів звернення до ліквідаційної комісії з кредиторськими вимогами до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Доказами, які підтверджують правонаступництво Міністерства економічного розвитку і торгівлі України прав і обов'язків Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, за твердженнями позивача, є висновки Державної фінансової інспекції в м. Києві, наведені в акті ревізії.

Пунктом 7 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2010.2011р. № 1074 передбачено, що майнові права та обов'язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворенння переходять правонаступникові на підставі передавального акту, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом. У разі ліквідації органу виконавчої влади складається ліквідаційний баланс.

Тобто, майнові права та обов'язки органу виконавчої влади внаслідок ліквідації жодній юридичній особі не переходять.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, з яких вбачається перехід саме майнових прав і обов'язків ліквідованих Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики та Державної служби технічного регулювання України до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Заперечення відповідача в частині не правильного визначення позивачем суми заборгованості та не підтвердження належними засобами доказування до уваги судом не приймаються, з огляду на безпідставність пред'явлення позову саме до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Таким чином, позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавстві та не відповідають встановленим судом обставинам справи, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.02.2017р.

Суддя А.І. Привалов