Рішення № 64591003, 26.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2017Справа №910/22963/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»

до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»

про стягнення 13711,52 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Жигальська Ю.Ю. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» про стягнення виплаченого страхового відшкодування в сумі 13711,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 19.02.2016 у м. Дніпропетровську, внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_2, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено автомобіль НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3.

Позивач, відповідно до умов укладеного між ним (страховик) та власником автомобіля «Nissan» - ОСОБА_3 (страхувальник), договору добровільного страхування наземного транспорту №2276954-02-04-01 від 20.08.2015, виплатив власнику пошкодженого автомобіля НОМЕР_2, страхове відшкодування в розмірі 14221,52 грн.

Оскільки на час скоєння ДТП цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП - ОСОБА_2, було застраховано у Приватному акціонерному товаристві «Страхове товариство «Іллічівське», позивач, на підставі положень ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (вих. №5080 від 30.08.2016), однак відповідач залишив вимогу без відповіді та задоволення.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача виплачене страхове відшкодування в розмірі 13711,52 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надіслав, хоча про дату та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 20.08.2015 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (страховик) та власником автомобіля НОМЕР_2 - ОСОБА_3 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №2276954-02-04-01, за умовами якого застраховано автомобіль НОМЕР_2, в тому числі за страховим ризиком - ДТП.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про дорожньо-транспортну пригоду №85978260, 19.02.2016, по просп. Перемоги, у м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого пошкоджено зазначені автомобілі. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 п.10.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2016 по справі №205/2104/16-п, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Позивач, на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту №2276954-02-04-01 від 20.08.2015, на підставі страхового акту №1262-02 від 12.03.2016, визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Nissan» шляхом перерахування коштів на рахунок СТО - ФОП ОСОБА_4, в розмірі 14221,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3722 від 12.03.2016.

Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі Рахунку №65 від 26.02.2016 та №00047 від 26.02.2016 СТО - ФОП ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія «Ентоні», згідно з якими вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 41507,68 грн.

Крім того, на замовлення позивача, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, як суб'єктом оціночної діяльності, проведено автотоварознавче дослідження з визначення розміру матеріальних збитків, завданих власнику пошкодженого автомобіля, результати якого викладено у звіті №16/2/127/663321 від 23.06.2016.

Так, згідно з результатами дослідження, вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, складає 69579,22 грн., коефіцієнт фізичного зносу дорівнює - 0,50.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Вина ОСОБА_2 у скоєнні вказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними у матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_1, застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3 у Приватному акціонерному товаристві «Страхове товариство «Іллічівське», чинного на момент скоєння ДТП (19.02.2016). Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 50000 грн., розмір франшизи - 510 грн.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля НОМЕР_2, збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.

Пунктом 36.4. ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №2276954-02-04-01 від 20.08.2015, перейшло право вимоги, яке власник автомобіля НОМЕР_2, мав до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензією №5080 від 30.08.2016 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 14221,52 грн., яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Пунктом 32.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог п.п.36.1, 36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підлягає стягненню страхове відшкодування в розмірі 14221,52 грн.

Разом з тим, відповідно до п.12.1 ст.12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог п.п.36.1, 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає стягненню 13711,52 грн. виплаченого страхового відшкодування (14221,52 грн. - 510 грн. франшизи).

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.

Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 34, 49, 75, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 38-Б; ідентифікаційний код 25186738) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31; ідентифікаційний код 31650052) 13711 (тринадцять тисяч сімсот одинадцять) грн. 52 коп. страхового відшкодування та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 30.01.2016

Суддя Я.В. Маринченко