Рішення № 6459083, 19.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.10.09 р.                     Справа № 9/96                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АВИТО”, м. Краматорськ

до відповідача Приватного підприємства „Краматорськ–Торг–Бакалія”, м.Краматорськ

про стягнення 3859грн.40коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Борисенко В.А. – представник (за довіреністю б/н від 04.09.2009р.);

від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „АВИТО”, м.Краматорськ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Приватного підприємства „Краматорськ–Торг–Бакалія”, м.Краматорськ, про стягнення заборгованості в розмірі 3859грн.40коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3620грн.15коп., 3% річних в розмірі 29грн.29коп. та інфляційних витрат в розмірі 209грн.96коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №96 від 22.12.2005р., накладні №125275-8, №125276-8 від 31.01.2008р., №90867-8, №90871-8, №90873-48 від 08.03.2008р., №100528-8, №100532-8 від 04.04.2008р., №105685-8, №105689-8 від 18.04.2008р., вимогу вих.№153 від 24.12.2008р., акт звірки взаєморозрахунків від 31.12.2008р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 19.08.2009р., 08.09.2009р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з’явився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №3972237 Приватне підприємство „Краматорськ–Торг–Бакалія”, м.Краматорськ станом на 27.08.2009р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зареєстроване як юридична особа.

06.10.2009р. позивачем надана заява про зміну підстави позову б/н від 17.09.2009р., відповідно до якої позивач зазначає, що підставою позову є наявні в матеріалах справи накладні, тобто правовідносини сторін є позадоговірними.

Крім того, 19.10.2009р. позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н від 19.10.2009р., відповідно з якою останній зазначає про зменшення суми основного боргу до 3541грн.62коп., а в іншій частині позовні вимоги підтримує.

Суд розглядає змінені позовні вимоги з урахуванням заяви від 17.09.2009р. та зменшені позовні вимоги відповідно до заяви від 19.10.2009р.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „АВИТО”, м.Краматорськ та Приватним підприємством „Краматорськ–Торг–Бакалія”, м.Краматорськ досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції.

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості останнім на адресу відповідача здійснена поставка продукції, що підтверджується накладними №125275-8, №125276-8 від 31.01.2008р., №90867-8, №90871-8, №90873-48 від 08.03.2008р., №100528-8, №100532-8 від 04.04.2008р., №105685-8, №105689-8 від 18.04.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначених накладних у графі „прийняв” та печаткою підприємства, на підставі чого суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених накладних відповідачем.

Накладні мали всі суттєві умови, визначені законом для договорів поставки, а саме: предмет, найменування, кількість, асортимент товару, вартість за одиницю, загальна сума, реквізити постачальника. Тобто, покупець (відповідач) мав повну інформацію про товар, який позивач поставляє на його адресу.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

Як зазначено позивачем, відповідач частково оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим несплаченою залишилась сума в розмірі 3541грн.62коп.

У зв`язку з несплатою боргу позивачем на адресу відповідача була направлена вимога вих.№153 від 24.12.2008р. про погашення заборгованості за поставлений товар. Вказана вимога отримана представником відповідача 26.12.2008р., про що свідчить відповідний напис на другому листі вимоги представника ПП „Краматорськ–Торг–Бакалія” та його підпис, скріплений печаткою підприємства. Як зазначено позивачем, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем грошової вимоги.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої обов`язки за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції на день пред`явлення позову не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду у останнього виникла заборгованість у розмірі 3541грн.62коп.

Зазначене також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків сторін станом на 31.12.2008р., згідно з яким відповідач визнав існування заборгованості в розмірі 3541грн.62коп. (копія акту наявна в матеріалах справи).

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 19.08.2009р., 08.09.2009р. зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підписів та печаток на накладних №125275-8, №125276-8 від 31.01.2008р., №90867-8, №90871-8, №90873-48 від 08.03.2008р., №100528-8, №100532-8 від 04.04.2008р., №105685-8, №105689-8 від 18.04.2008р. та щодо наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 22.12.2005р. до договору № 96 від 22.12.2005р., надати письмові пояснення стосовно наявності підписів та печаток на вимозі про сплату вих.№153 від 24.12.2008р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 3541грн.62коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „АВИТО”, м.Краматорськ щодо стягнення заборгованості в розмірі 3541грн.62коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 29грн.29коп. та інфляційних витрат в розмірі 209грн.96коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума індексу інфляції становить 209грн.96коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 29грн.29коп. за період прострочення з 03.01.2009р. по 13.04.2009р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, судом встановлено, що належний до стягнення розмір 3% річних за період з 03.01.2009р. по 13.04.2009р. становить 29грн.11коп. та розмір інфляційних витрат за відповідний період становить 209грн.16коп.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 29грн.29коп. та інфляційних витрат в розмірі 209грн.96коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 29грн.11коп. та 209грн.16коп. відповідно.

Враховуючи зменшення позивачем розміру позовних вимог, судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „АВИТО”, м.Краматорськ до відповідача, Приватного підприємства „Краматорськ–Торг–Бакалія”, м.Краматорськ про стягнення заборгованості в розмірі 3780грн.87коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3541грн.62коп., 3% річних в розмірі 29грн.29коп. та інфляційних витрат в розмірі 209грн.96коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Краматорськ–Торг–Бакалія” (за адресою: вул. 19 Партз`їзду, 30А, м.Краматорськ, Донецька область, 84301; фактична адреса: вул. Катеринина, 38/24, м.Краматорськ, Донецька область, 84301; р/р 26007274217011 в КФ КБ „Приватбанк”, МФО 335548, код ЄДРПОУ 30250431, ІПН 302504305157) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АВИТО” (за адресою: вул. Остапа Вишні, 22, м.Краматорськ, Донецька область, 84323, р/р 26008198067051 в ДФ ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 335593, код ЄДРПОУ 31386355, ІПН 313864505158) суму основного боргу в розмірі 3541грн.62коп., 3% річних в розмірі 29грн.11коп. та інфляційні витрати в розмірі 209грн.16коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 99грн.89коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 308грн.51коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 19.10.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя