Рішення № 6458933, 21.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.10.09 р.                     Справа № 2/353                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівськ-енергія” м. Артемівськ

про стягнення заборгованості в сумі 253747,13грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: Костоглод Н.А. – за довір.

від відповідача: Церковна О.Ю. – за довір.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівськ-енергія” м. Артемівськ про стягнення заборгованості в розмірі 253747,13грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про переведення боргу від 24.09.2007р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, де позовні вимоги визнає в сумі 243747,13грн. та просить розстрочити погашення заборгованості рівними частинами з періодом погашення з грудня 2009р. по березень 2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

24.09.2007р. між Міським комунальним підприємством “Артемівськтепломережа” (Первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю “Артемівськ-енергія” (Новий боржник) та Комунальним підприємством “Донецькоблводоканал” (правонаступником якого є позивач) був укладений договір про переведення боргу.

За цим договором Первісний боржник переводить на Нового боржника, заборгованість станом на 1 вересня 2007р. у розмірі 702684,38грн. Погашення заборгованості виконується згідно з графіком погашення заборгованості у розмірі 19519,01грн. щомісячно у період з вересня 2007р. по серпень 2010р.

Пунктом 2 договору встановлено, що Кредитор не заперечує проти переводу боргу, визначеного у п. 1 договору і, підписуючи з свого боку договір, дає згоду на переведення боргу в порядку та на умовах, визначених договором.

В супереч умовам договору відповідач у період з вересня 2007р. по вересень 2009р. заборгованість за договором перераховував не своєчасно та не в повному обсязі у зв’язку з чим за останнім на час звернення позивача до суду утворилася заборгованість в розмірі 253747,13грн.

Однак, після порушення провадження у справі відповідачем частково погашено суму боргу в розмірі 10000,00грн., що підтверджується платіжними дорученням № 4900 від 06.10.2009р. на суму 1000,00грн., № 4910 від 07.10.2009р. на суму 1000,00грн., № 4927 від 09.10.2009р. на суму 1000,00грн., № 4991від 14.10.2009р. на суму 3000,00грн., № 5007 від 15.10.2009р. на суму 1000,00грн., № 5018 від 16.10.2009р. на суму 1000,00грн., № 5032 від 19.10.2009р. на суму 1000,00грн., № 5058 від 20.10.2009р. на суму 1000,00грн., що додані до матеріалів справи.

Таким, чином провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 10000,00грн. підлягає припинення на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З огляду на викладене на час розгляду справи за відповідачем облікується заборгованість в розмірі 243747,13грн., що підтверджено матеріалами справи та визнано відповідачем.

За результатами розгляду матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України),

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Аналогічні положення щодо виконання зобов’язань містить Господарський кодекс України. Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 243747,13грн. суду не представив.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення відповідачем зобов’язань за договором, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і на підставі ст. 78 ГПК України позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо заяви відповідача про розстрочення погашення заборгованості в розмірі 243747,13грн. рівними частинами з періодом погашення з грудня 2009р. по березень 2010р., то суд виходить з наступного.

За приписами ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Згідно до ст. 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Тобто, надання відстрочення або розстрочення виконання рішення є правом, а не обов’язком суду.

Суд вважає, заяву про розстрочення виконання рішення такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Позивач проти розстрочення погашення заборгованості заперечує, посилаючись на той факт, що підприємство позивача є збитковим.

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення відповідач посилається на той факт, що за результатами фінансової діяльності підприємства за перше півріччя 2009р. та балансу станом на 30.06.2009р. відповідач є збитковим підприємством.

Із звіту про фінансові результати за перше півріччя 2009р. вбачається що дохід (виручка) від реалізації продукції (товарі, робіт, послуг) складає 32465 тис. грн., а збиток складає 357 тис. грн.

Крім того, з умов договору про переведення боргу вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю “Артемівськ-енергія” надано розстрочення погашення заборгованості згідно до графіку, тобто у період з вересня 2007р. по серпень 2010р.

Вирішуючи питання про відстрочку, розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, суд враховувати інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у виниклому спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

Разом з цим, суд враховує рівність сторін в господарському процесі та зазначає, що Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” є комунальним підприємством та постачальником води, має дебіторську заборгованість населення, підприємств, та так же як й відповідач є збитковим підприємством.

Крім того статтею 121 ГПК України встановлено, що при наявності обставин, що утрудняють виконання рішення або роблять його неможливим відповідач вправі звернутися до суду із заявою про розстрочення чи відстрочення виконання рішення на стадії виконавчого провадження.

З урахуванням викладеного відповідач не позбавлений процесуального права у будь-який час на стадії виконання рішення звернутися із заявою про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, надавши документальні докази в обґрунтування.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 599, 615, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 78, ст. ст. 82 –85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівськ-енергія” м. Артемівськ про стягнення заборгованості у сумі 253747,13грн. задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 10000,00грн. припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівськ-енергія” (84500, м. Артемівськ, вул.. зелена, 41, п/р 26006060061264 в ГФ “Приватбанк” м. Горлівка, МФО 335515, ЄДРПОУ 34776960) на користь Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85, п/р 26003301535209 в філії “Київське відділення ПІБ в м. Донецьк”, МФО 334271, ЄДРПОУ 00191678) заборгованість в розмірі 243747,13рн., державне мито в розмірі 2537,47грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя