Постанова № 64589173, 02.02.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року м.Житомир справа № 806/2134/16

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Господарчук І.В.,

за участю: представника позивача Дідківського А.С.

представника відповідача Колесник К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державна фіскальна служба України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 04.10.2016 р. ВП № 51515216.,

встановив:

Державна фіскальна служба України звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору від 04.10.2016 ВП51515216. Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.06.2016 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51515216, якою ДФС надано можливість самостійно виконати рішення суду по справі №806/5359/15 у строк до 07.07.2016. Позивач, листом від 05.07.2016, повідомив державного виконавця про виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.06.2016. Проте, всупереч цьому, відповідачем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору від 04.10.2016. Вважає таку постанову протиправною та просить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала. Пояснила, що спірна постанова державним виконавцем винесена у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження", оскільки рішення суду в добровільному порядку у визначений строк не було виконане.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст.52 КАС України належним відповідачем є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Судом встановлено, що 30.06.2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51515216 на виконання виконавчого листа від 02.06.2016 року, виданого Житомирським окружним адміністративним судом у справі №806/5359/15, яким зобов'язано Державну фіскальну службу України подати до Головного управління Державної казначейської служби в Житомирській області узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість з урахуванням висновку про відшкодування ТОВ "ДКП "Фармацевтична фабрика" податку на додану вартість за серпень 2015 року у сумі 1 600 000,00 грн.(а.с.18-19)

Вказаною постановою, боржнику надано строк до 07.07.2016 для добровільного виконання рішення суду.

ДФС отримало постанову про відкриття виконавчого провадження 04.07.2016.(а.с.17)

З матеріалів справи вбачається, що підставі отриманих узагальнених матеріалів (лист ДФС від 21.06.2016 №21398/7/99-99-12-03-02-17) Житомирською ОДПІ ГУ ДФС в Житомирській області подано до Головного управління Державної казначейської служби в Житомирській області висновок 22.06.2016 за №2951-07 на суму 1,6 млн. грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету, та 08.07.2016 Головним управлінням Державної казначейської служби в Житомирській області виплачено ТОВ "ДКП "Фармацевтична фабрика" суму бюджетного відшкодування у розмірі 1,6 млн. грн., шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок в обслуговуючому банку платника. (а.с.20, 74)

В подальшому державним виконавцем листом від 29.09.2016 року № 564/20.1/10 на адресу ДФС направлено вимогу про виконання виконавчого листа, виданого Житомирським окружним адміністративним судом у справі №806/5359/15, та про необхідність повідомити відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС протягом п"яти робочих днів про його виконання.(а.с.82-83)

04.10.2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України , за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця без поважних причин, винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2040,00 грн. (а.с.79-80)

Вважаючи, що оскільки рішення суду боржником виконано самостійно, тому оскаржувана постанова є протиправною, позивач звернувся до суду.

Нормативно-правовим актом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною другою статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до вказаного закону, підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно ч.2 ст.25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частиною 5 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувану та боржникові.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" ( у редакції від 02.06.2016) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно приписів статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що у разі добровільного невиконання боржником судового рішення у строк, визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем розпочинається процедура примусового виконання та виноситься постанова про стягнення виконавчого збору.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про стягнення виконавчого збору від 04.10.2016 відповідачем винесена у зв"язку з тим, що боржник, у визначений строк для самостійного виконання рішення, його не виконав. (а.с.15)

Так, як встановлено судом, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 30.06.2016 боржнику було надано строк до 07.07.2016 для самостійного виконання рішення. (а.с.19)

Дану постанову ДФС отримало 04.07.2016 за вх.№23113/5. (а.с.17)

Разом з тим, в ході розгляду справи встановлено, що на підставі отриманих узагальнених матеріалів (лист ДФС від 21.06.2016 №21398/7/99-99-12-03-02-17) Житомирською ОДПІ ГУ ДФС в Житомирській області подано до Головного управління Державної казначейської служби в Житомирській області висновок 22.06.2016 за №2951-07 на суму 1,6 млн. грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету, та 08.07.2016 вказані кошти були перераховані на поточний банківський рахунок ТОВ "ДКП "Фармацевтична фабрика". (а.с.20, 74).

Тобто, рішення суду та вимоги ухвали про відкриття виконавчого провадження, ДФС були виконані позивачем добровільно у встановлені строки.

Із наведеного вбачається, що державним виконавцем неправомірно винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 04.10.2016, оскільки боржником самостійно, у встановлений строк, рішення суду виконано у повному обсязі.

При цьому, суд враховує, що згідно із пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

З огляду на те, що позивачем рішення суду виконано самостійно та у встановлені строки, суд дійшов висновку, що прийнята постанова про стягнення виконавчого збору від 04.10.2016 р. у ВП №51515216 є протиправною.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

В силу ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 1 - 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи відповідачем не доведено правомірності винесення спірної постанови.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов Державної фіскальної служби України у повному обсязі.

Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України ,

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 04.10.2016 р. у ВП №51515216.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 07 лютого 2017 р.