Рішення № 6458734, 27.10.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.10.09р. Справа № 35/349-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс ЛТД", м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємця ОСОБА_2,

м. Дніпропетровськ

про стягнення 7 868,60 грн

Суддя Широбокова Л.П.

Представники:

від позивача - Пономаренко Є.В., представник, дов. від 19.10.2009р.

від відповідача - ОСОБА_4, представник, дов.№6226 від 07.10.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 20.10. по 23.10.2009р.

Позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача борг за надані послуги з перевезення вантажів - 4120,00 грн, штраф за простій автомобіля - 3 250,00 грн, 3% річних - 78,13 грн, інфляційні нарахування - 420,47 грн, а всього - 7868,60 грн, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за договором №1165 від 10.11.2008р.

Відповідач позовні вимоги не визнає та вважає, що позивачем не доведено факт та розмір додаткових витрат і час простою. Також зазначає, що позивачем не дотримано умов договору щодо досудового врегулювання спору, що обмежує його право на позов. Надав заяву про застосування строку позовної давності відповідно до положень ст. 315 Господарського кодексу України і просив в позові відмовити.

Позивач не погодився з позицією відповідача, посилючись на те, що відповідач є експедитором та до відносин експедитора і перевізника не можуть бути застосовані положення ст. 315 Господарського кодексу України, вказує, що досудове врегулювання спору є правом, а не обов'язком сторін, та його конституційне право на звернення до суду не може бути обмежено таким чином, понесені ним додаткові витрати та штраф визначені сторонами в актах виконаних робіт, які вважає належними доказами.

23.10.2009р. позивач надав зміни та пояснення до позову та збільшує 3% річних до 100,87 грн та вказує, що складений ст оронами акт від 27.12.2009р. повністю відповідає ознакам правочину та підтверджує узгоджені сторонами суми додаткових операційних витрат і штрафу.

Відповідач не погоджується з доводами позивача, вважає, що ним не надано жодних доказів на підтвердження додаткових витрат та часу простою автомобіля, також пояснює, що акт не може вважатися правочином та змінювати договірні умови.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, представник відповідача просив в позові відмовити.

За клопотанням сторін строку вирішення спору продовжувася до 25.10.2009р.

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс ЛТД" - перевізник та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 замовник-експедитор було укладено договір №1165 від 10.11.2008р. строком дії до 31.12.2009р.

Предметом вказаного договору є надання послуг з перевезення позивачем імпортних, експортних та інших вантажів за дорученням експедитора (п.1.1 договору).

Експедитор надав перевізнику факсимільну заявку від 02.12.2009р. щодо перевезення вантажу з м. Дніпродзержинськ (Україна) в м. Рязань (Росія), яка в силу п. 7.2. договору є належним узгодженням сторонами умов перевезення. В заявці сторони визначили вартість цього перевезення 8200 грн та умови оплати «по оригіналах 7 днів».

На виконання умов договору позивач здійснив вказане перевезення, що підтверджується товарно-транспортною накладною СМR А №012475 від 04.12.2008р. та актом №ОУ-000115 від 27.12.2008р., який підписано сторонами та скріплено печатками. На оплату цього перевезення позивач надав відповідачу рахунок-фактуру №СФ-138 від 15.12.2008р.

Відповідач повністю сплатив за перевезення, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за 16.12. та 30.12.2008р.

Крім того, п. п. 3.4.2. та 4.3. сторони обумовили оплату штрафу в роз-мірі 250 грн за перевищення строків завантаження/вивантаження ван-тажів, які обумовлені в заявці, та оплату експедитором додаткових послуг перевізника відповідно до документів, які підтверджують фактичні витрати.

Директором позивача та особисто приватним підприємцем ОСОБА_2 було складено, підписано та скріплено печатками акт від 27.12.2008р. здачі-приймання послуг автомобільним транспортом до договору №1165 від 10.11.2008р., в якому повноважні представники сторін визначили та узгодили розмір штрафу за простої автомобіля на території України 250 грн та на іноземній території 6000,00 грн, а також суму відшкодування інших операційних витрат, що виникли при перетині прикордонного переходу 4120,00 грн, всього 10370,00 грн.

На оплату штрафу та додаткових витрат позивач направив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-142 від 27.12.2008р., який відповідач оплатив частково в сумі 3000,00 грн, а саме штрафні санкції, що підтверджується банківською випискою від 07.01.2009р.

Залишилося несплачені додаткові витрати в сумі 4120,00 грн та штраф за простої автомобіля 3250,00 грн.

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

За своєю правовою природною укладений сторонами договір являється договором перевезення вантажу автомобільним транспортом. Сторонами договору є перевізник та експедитор, який діє від імені клієнта. Вказані відносини сторін врегульовані главою 32 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 311 Господарського кодексу України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Сторони обумовили в договорі плату за перевезення та відшкодування додаткових витрат, суму вказаних витрат узгодили в акті від 27.12.2009р. Заперечення відповідача, що вказана сума додаткових витрат не підтверджена належними доказами суд вважає безпідставним, оскільки перед підписанням акту замовник повинен був пересвідчитися та витребувати у перевізника документи на підтвердження цих витрат. Підписавши акт, він тим самим підтвердив, що позивач довів йому належними доказами суму цих витрат.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобовязання. Сторони в договорі визначили забезпечення зобовязання у вигляді штрафу за понад-нормативні простої автотранспорту, а в акті від 27.12.2008р. обчислили та встановили загальну суму штрафів за простої під час спірного перевезення. Вказані штрафи склали 6250,00 грн.

Частиною 5 ст. 315 Господарського кодексу України передбачено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажо-одержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Як встановлено вище, сторонами у вказаному договорі являються перевізник та замовник-експедитор, який не являється вантажовідправником чи вантажоодержувачем, та положення цієї норми не можуть застосовуватися до спірних відносин.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення додаткових витрат в сумі 4120,00 грн та штрафу за простої автомобіля 3250,00 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Інфляційні втрати щодо прострочення оплати додаткових витрат 4120,00 грн з врахуванням індексу інфляції з січня по червень 2009р. включно становлять 353,27 грн, 3% річних за період прострочення платежів з 04.01.2009р. по 22.10.2009р. (292 дні) 98,77 грн. В решті вимоги про стягнення річних в сумі 2,10 грн та індекс інфляції в сумі 67,20 грн задоволенню не підлягають, оскільки позивач нарахував їх за прострочення оплати боргу в сумі 3200,00 грн, разом з тим як прострочення боржника щодо цієї суми відсутнє. Акт виконаних робіт було складено 27.12.2009р. та відповідно до умов заявки оплата повинна бути здійснена до 03.01.2009р., фактично здійснена 30.12.2008р.

Зважаючи на встановлені обставини, вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в сумі боргу 4120,00 грн, штрафу 3250,00 грн, 3% річних 98,77 грн, інфляційних втрат 353,27 грн. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116,117 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 549, 925 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 311, 315 Господарського кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - 49080, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (р/р невідомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс ЛТД" 49018, м. Дніпропетровськ, провул. Квітневий,63, код ОКПО 24437428 (р/р невідомі ) борг 4120,00 грн (чотири тисячі сто двадцять грн 00 коп), штраф 3250,00 грн (три тисячі двісті пятдесят грн 00 коп), 3% річних 98,77 грн (девяносто вісім грн 77 коп), інфляційні втрати 353,27 грн (триста пятдесят три грн 27 коп), витрати по сплаті державного мита 101,08 грн (сто одну грн 08 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 233,88 грн (двісті тридцять три грн 88 коп).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Широбокова

Рішення підписано 26 жовтня 2009р.