Рішення № 64585152, 07.02.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/9094/16-ц Номер провадження 22-ц/775/92/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

7 лютого 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Курило В.П.

суддів Жданової В.С., Канурної О.Д.

за участю секретаря Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2016 року,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до укладеного Договору № б/н від 21 листопада 2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифами ОСОБА_2» складає між ним та ОСОБА_2 Договір, що підтверджується підписом у заяві.

У звязку з зазначеним порушенням зобовязань за кредитним договором відповідач станом на 30 вересня 2016 року має заборгованість 24732,73 грн., яка складається з наступного:

- 3807,50 грн. заборгованість за кредитом;

- 18027,59 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1243,70 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. штраф (фіксована частина);

- 1153,94 грн. штраф (процентна складова).

Просить суд стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 листопада 2011 року у розмірі 24732,73 грн .

Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (р/р № 29092829003111, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором № б/н від 21 листопада 2011 року, яка станом на 30 вересня 2016 року складає 21835 грн. 09 коп. (двадцять одна тисяча вісімсот тридцять пять грн. 09 коп.).

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (р/р № 29092829003111, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 1378 грн. 00 коп. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення з нього 21835.09 грн., вважає в наведеній частині рішення суду незаконним.

Позивач посилається на те, що 21 листопада 2011 року він уклав з ОСОБА_2 кредитний договір. Проте, він не надав суду докази підписання ним Умов та Правил надання банківських послуг, надання ОСОБА_2 права змінювати кредитний ліміт. Суд ці обставини не зясував і безпідставно зробив висновок про те, що він підтвердив свою згоду на те, що заява разом з Правилами і Умовами надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифами ОСОБА_2 складає між ним та ОСОБА_2 договір. Він не підписував зазначених Умов, Правил і ОСОБА_2 і тому у суду не було підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 і його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 просив розглядати справу у його відсутність.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення відповідача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи і, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні в частині спору про стягнення процентів за користування кредитом, виходячи з наступного.

Судом встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що 21 листопада 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Відповідно до цієї анкети-заяви йому була видана кредитна картка «Універсальна» із строком дії з листопада 2011 року по вересень 2015 року. Після цього кредитна картка була перевипущена і строк її дії продовжений по грудень 2017 року. ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив факт отримання нової картки, строк дії якої продовжений по грудень 2017 року. При цьому тип картки не змінився.

Він погодився з тим, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, з якими він ознайомився в письмовому вигляді, складають між ним та ОСОБА_2 договір. Анкета-заява підписана ОСОБА_1 особисто.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Враховуючи вказані приписи закону, а також фактичні обставини, що встановлені судом, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що між сторонами дійсно укладений кредитний договір без номеру, який відповідно до статті 526 ЦПК України має виконуватися належним чином.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Відповідно до вказаного кредитного договору ОСОБА_1 отримав у ОСОБА_2 21 листопада 2011 року кредит в сумі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до пункту 2.1.1.2.3 та пункту 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг ОСОБА_1 дав свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням ОСОБА_2 і Клієнт дає право ОСОБА_2 в будь який час змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідно до пункту 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами ОСОБА_2 з розрахунку 360 календарних днів на рік.

ОСОБА_2 надав суду ОСОБА_2 на обслуговування, з яких видно, що станом на день укладання ОСОБА_2 та відповідачем кредитного договору базова процентна ставка за кредитом дорівнювала 2.5% на місяць, або 30% на рік.

У відповідності до ч. 1 ст. 527 ЦК України «Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту». У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України «якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобовязання за вказаним Договором належним чином не виконав.

У звязку з зазначеним порушенням зобовязань за кредитним договором відповідач станом на 30 вересня 2016 року має заборгованість у загальній сумі 24 732,73 грн., яка складається з наступного:

- 3807,50 грн. заборгованість за кредитом;

- 18027,59 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 1243,70 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. штраф (фіксована частина);

- 1153,94 грн. штраф (процентна складова).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 629 ЦК України чітко встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобовязання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, - при порушенні Позичальником строків платежів по кожному з грошових зобовязань, передбачених цим Договором більш ніж на 30 днів, Позичальник зобовязаний сплатити ОСОБА_2 штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що розмір заборгованості за тілом кредиту і відсотками за користування кредитом доведений в судовому засіданні саме в тому розмірі, що зазначає банк. Що стосується вимог про стягнення пені та штрафів, то такі вимоги не ґрунтуються на законі.

Рішення суду в частині спору про стягнення штрафів та пені сторонами не оскаржується.

Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Що стосується висновків суду щодо доведеності розміру заборгованості за процентами за користування кредитом, то повністю з висновками суду погодитися не можливо.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти і такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що він отримував у ОСОБА_2 грошові кошти і станом на час розгляду справи його заборгованість за тілом кредиту становить 3807.50 грн. Проте, він вважав, що Банк безпідставно вимагає повернення вказаної суми через те, що протягом дії кредитної картки Банк неодноразово збільшував ліміт кредитування без його згоди. Тому він не може нести цивільну відповідальність за неповернення кредитних коштів.

З такими доводами відповідача погодитися не можливо.

Судом встановлено, що Банк дійсно змінював неодноразово кредитний ліміт відповідачу. Так, за даними ОСОБА_2 ліміт на кредитну картку був встановлений 23 листопада 2011 року 500 грн., 16 лютого 2012 року 800 грн., 7 червня 2012 року 2000 грн., 18 січня 2013 року 8000 грн.

Але такі дії ОСОБА_2 не суперечать пунктам 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, за якими Банк може змінювати кредитний ліміт без погодження із позичальником.

Розрахунком, що наданий банком, доведено, що банк дійсно змінював кредитний ліміт і ОСОБА_1 ним користувався. А станом на 30 вересня 2016 року за ним є заборгованість за кредитними коштами в сумі 3807.50 грн.

За таких умов суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що вказану суму необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Разом з тим рішення суду в частині спору про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом підлягає зміні.

Судом встановлено, що відповідно до ОСОБА_2 станом на 21 листопада 2011 року за користування кредитом сторони домовились про сплату ОСОБА_1 процентів у розмірі 2.5 % на місяць, або 30% на рік.

Але протягом дії кредитної картки «Універсальна» процентна ставка за користування кредитом змінювалась і становила:

У період з 21 листопада 2011 року по 29 серпня 2014 року 30% річних; з 1 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року 34.8 % річних; з 1 квітня 2015 року по теперішній час 43.2% річних. Про це свідчить довідка, що надана банком суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Судом встановлено, що збільшення ОСОБА_2 процентної ставки за користування ОСОБА_1 кредитними коштами відбувалось з порушенням вимог вказаного Закону. Відповідач не був письмово повідомлений банком про збільшення процентної ставки, з ним не підписувались будь які угоди щодо цього. Крім того, судом встановлено, що на час збільшення процентної ставки, що мало місце 1 вересня 2014 року, відповідач перестав сплачувати кредит і заборгованість по сплаті процентів виникла з 30 червня 2014 року.

Таким чином, збільшення процентної ставки відбулося в одностороннєму порядку ОСОБА_2 без згоди позичальника. Тому такі дії ОСОБА_2 є незаконними і не можуть бути підставою для стягнення з відповідача заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом у підвищеному розмірі.

Отже, відповідач має сплатити ОСОБА_2 заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом з розрахунку 30% річних за період з 30 червня 2014 року по 30 вересня 2016 року, яка за даними банку дорівнює 1513.23 грн.

Судом встановлено, що борг відповідача за кредитом складає 3807.50 грн., прострочення сплати дорівнює 823 дні.

3807.50 х 0.082% (на день) х 823 = 2569. 53 грн.

Відповідач за вказаний період сплатив 1056.30 грн. Тому до сплати заборгованість дорівнює 1513.23 грн.

2569.53 1056.30 грн. = 1513.23 грн.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не застосував норми матеріального права, що мали бути застосовані, ухвалив рішення в частині спору про стягнення процентів за користування кредитом в порушення вимог закону. Відповідно до статті 309 ЦПК України рішення суду в наведеній частині підлягає зміні.

Відповідно до статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає компенсації судові витрати, повязані з оплатою судового збору. Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5% відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року № 928-VІІІ мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2016 року складала 1378,00 грн.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1378 грн. 00 коп. (а.с.37). Тому з відповідача на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути саме таку суму.

Керуючись ст. 303-316 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2016 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суму боргу за кредитним договором № б/н від 21 листопада 2011 року 3807.50 грн. та проценти за користування кредитом з 30 червня 2014 року по 30 вересня 2016 року в сумі 1513.23 коп. А всього 5320.73 грн. (пять тисяч триста двадцять грн.. 73 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір 1378 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з часу його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Судді: