Ухвала суду № 64585100, 06.02.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30920/14-ц

Провадження № 4-с/761/21/2017

У Х В А Л А

Іменем України

06 лютого 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Лукянчук А.О., Краснянській С.В.,

за участю представника скаржника: ОСОБА_1.,

представника ПАТ «Банк Фінанси та Кредит»: Зінчук Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_4, заінтересовані особи - відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Товариство з обмеженою відповідальністю "Некстджен Фінанс", Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" про скасування постанови від 11.04.2016 року про розшук майна боржника у виконавчому провадженні №49336399,-

В С Т А Н О В И В:

05 вересня 2016 року до суду надійшла скарга ОСОБА_4, заінтересовані особи - відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель", Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" про скасування постанови від 11.04.2016 року про розшук майна боржника у виконавчому провадженні №49336399.

Під час слухання справи було замінено заінтересовану особу Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Некстджен Фінанс".

В скарзі скаржник просить: скасувати постанову про розшук майна боржника у ВП №49336399 від 11.04.2016 року винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м.Києві Гречухою О.Я.

Свою скаргу скаржник обґрунтовує тим, що на виконанні у відділі виконавчої служби знаходиться виконавчий лист №761/30920/14-ц виданий 13.08.2015 року Шевченківським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Даніель» заборгованості за договором про іпотечний кредит та 16.11.2015 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження.

Як зазначає представник заявника, вона 26.08.2016 року отримала у державного виконавця оскаржувану постанову за якою оголошено в розшук автомобіль «Мітсубіші», державний номер НОМЕР_1, що належить заявнику на праві власності.

Заявник не погоджується з вказаною постановою на тій підставі, що у відповідності до положень ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця повинні бути відсутні відомості про місцезнаходження боржника, проте в матеріалах виконавчого провадження є зазначена інформація, державний виконавець не виходив за місцем проживання боржника та не перевірив наявність зазначеного автомобіля. Крім того, державний виконавець, оголошуючи розшук не взяв до уваги, що автомобіль обтяжений, оскільки він є заставним майном в ПАТ «Банк Фінанси та кредит». Так як ОСОБА_4 має заборгованість перед ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», то відповідно зазначена банківська установа має переважне право на звернення стягнення на автомобіль.

Оскільки ОСОБА_4 оскаржує постанову про відкриття виконавчого провадження, постанова про розшук майна боржника є передчасною та порушує речове право ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на вказаний автомобіль.

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримала та просила задовольнити.

Представник ВПВР ГУЮ в м.Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю "Некстджен Фінанс" в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про судове засідання, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомили, заперечення чи пояснення на скаргу не направили.

Представник Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в судовому засіданні у вирішенні скарги послався на розсуд суду.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги за наступних підстав.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент прийняття постанови), передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 11 цього ж Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Як встановлено в судовому засіданні, 08 травня 2015 року Шевченківським районним судом м.Києва було розглянуто справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором за яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Даніель» заборгованість за Договором про іпотечний кредит №347-04-КН від 15.04.2005 року та додатковими угодами до нього на суму 214 345,04 доларів США, комісію в розмірі 68 121,77 грн., неустойку в розмірі 615 143,35 грн.

Рішення набрало законної сили та 13.08.2015 року було видано виконавчий лист (справа №761/30920/14-ц, провадження №2/761/960/2015).

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішеньУправління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Гречуха О.Я. від 16.11.2015 року відкрито виконавче провадження ВП №49336399 з примусового виконання виконавчого листа №761/30920/14-ц, виданий 13.08.2015 року Шевченківським районним судом м.Києва.

Постановою державного виконавця від 11.04.2016 року у відповідності до положень ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» оголошено розшук майна боржника: транспортного засобу «Мітсубіші», державний номер НОМЕР_1.

Актом опису й арешту майна від 15.08.2016 року накладено арешт на зазначений автомобіль та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4

На підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 19.07.2016 року, яка набрала законної сили, постановою державного виконавця від 25.01.2017 року замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Комерційний банк «Даніель» на його правонаступника «ТОВ «Фінансова компанія «Некстджен фінанс».

Частини 1 та 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначають, що у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції.

Розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи Національної поліції, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

В скарзі скаржник зазначає, що оскільки місце проживання боржника було відоме державному виконавцю, він не мав законом передбаченого права оголошувати в розшук майно боржника.

Проте суд не може погодитись із зазначеним скаржником, оскільки відсутність відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи є підставою для звернення державного виконавця до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. Проте для оголошення розшуку майна боржника необхідні лише відомості про існування рухомого майна та відсутність відомостей про його місцезнаходження.

Також заявник як на підставу звернення до суду із скаргою зазначає, що оскільки автомобіль переданий в заставу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», державний виконавець не мав права оголошувати автомобіль в розшук так як Банк має переважне право звернути стягнення на предмет застави. Однак, діючим законодавством та зокрема, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обмеження права державного виконавця оголошувати в розшук майно боржника, яке обтяжене, враховуючи що відсутнє виконавче провадження про звернення стягнення на автомобіль.

Зазначене заявником у скарзі не впливає на законність постанови державного виконавця про оголошення розшуку майна боржника.

Частина 2 ст.387 ЦПК України передбачає, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права та свободи.

Отже, так як під час слухання справи не встановлено порушень державним виконавцем під час винесення постанови про оголошення розшуку майна боржника, тому суд приходить до висновку, що державний виконавець діяв у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для скасування постанови про оголошення розшуку майна боржника відсутні.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.383-389 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_4, заінтересовані особи - відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Товариство з обмеженою відповідальністю "Некстджен Фінанс", Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" про скасування постанови від 11.04.2016 року про розшук майна боржника у виконавчому провадженні №49336399 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення через Шевченківський районний суд м.Києва до Апеляційного суду м.Києва. Сторона, яка приймала участь у справі, але не була присутня при проголошенні ухвали може її оскаржити протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ: Н.Г.Притула