Рішення № 64577266, 02.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/6344/16-ц Головуючий у І інстанції Саранюк Л.П.Провадження № 22-ц/780/484/17 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю. О.Категорія 1 02.02.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

02 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Олійника В.І.,

при секретарі: Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4, про стягнення безпідставно отриманих коштів та відшкодування заподіяних збитків,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з вищевказаним позовом та просила ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що в 2012 році, маючи намір придбати будинок, вона домовилась із ОСОБА_2 про купівлю в розстрочку житлового будинку АДРЕСА_1 на продаж якого він був уповноважений власником будинку ОСОБА_4 на підставі довіреності.

На підставі укладеної між сторонами договірної відомості про сплату платежів за куплений будинок з розстрочкою платежів на три роки, за період з лютого 2012 року по жовтень 2013 року ОСОБА_3 сплатила ОСОБА_2 67 000 грн.

На початку 2014 року ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3 про те, що у нього закінчився термін дії доручення на продаж будинку і наміру продавати будинок в нього немає, в зв»язку з чим позивач заявила до відповідача вимогу повернути сплачені нею 67 000 грн., на що останній спочатку погоджувався, а потім почав уникати спілкування та зустрічей з нею.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 безпідставно отриманих ним коштів в сумі 67 000 грн., а також 3% річних в розмірі 5 749,15 грн. та інфляційних витрат в розмірі 60 221,74 грн. на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України в якості відповідальності за прострочення виконання грошового зобов»язання.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01 листопада 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти у сумі 67 000,00 грн. як безпідставно отримані.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 три проценти річних з простроченої суми у розмірі 5 749 грн. 15 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 інфляційні витрати у сумі 60 221 грн. 74 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 330 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 в 2012 році, маючи намір придбати будинок, домовилась із ОСОБА_2 про купівлю в розстрочку житлового будинку АДРЕСА_1 на продаж якого відповідач був уповноважений власником будинку ОСОБА_4 на підставі довіреності.

На підставі укладеної між сторонами договірної відомості про сплату платежів за куплений будинок з розстрочкою платежів на три роки (а.с.8), за період з лютого 2012 року по жовтень 2013 року ОСОБА_3 сплатила ОСОБА_2 67 000 грн., що підтверджується їхніми підписами.

На початку 2014 року ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3 про те, що у нього закінчився термін дії доручення на продаж будинку від імені ОСОБА_4 і наміру продавати будинок в нього немає. Разом з тим, на вимогу позивача повернути сплачені нею кошти, відповідач не відреагував і кошти не повернув.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості, однак з такими висновками суду повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1)повернення виконаного за недійсним правочином;

2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3)повернення виконаного однією із сторін у зобов»язанні;

4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 безпідставно отримав від позивача ОСОБА_3 67 000 грн., які відмовляється їй повернути, законним та обґрунтованим є рішення суду в частині стягнення цих коштів з відповідача на користь позивача на підставі положень ст. 1212 ЦК України.

Разом з тим, висновок суду про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 трьох процентів річних в розмірі 5 749 грн. 15 коп. та інфляційних витрат в розмірі 60 221 грн. 74 коп. на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України є помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищевказана правова норма передбачає відповідальність боржника за порушення грошового зобов»язання, при цьому правовідносини, що склались між сторонами, по своїй суті не є грошовим зобов»язанням, оскільки ОСОБА_3 передавала грошові кошти ОСОБА_2 не в користування, а в якості оплати за будинок, який мала намір у нього придбати. Таким чином суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, в цій частині допустив порушення норм матеріального права, застосувавши норму закону, яка не поширюється на спірні правовідносини.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних в розмірі 5 749 грн. 15 коп. та інфляційних витрат в розмірі 60 221 грн. 74 коп. підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог позивача. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін як таке, що ухвалене з повним та всебічним з»ясуванням обставин справи, підтверджених доказами, перевіреними судом.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 листопада 2016 року в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 трьох процентів річних в розмірі 5 749 грн. 15 коп. та інфляційних витрат в розмірі 60 221 грн. 74 коп. - скасувати та ухвалити в цій частині рішення, яким в задоволенні цих вимог ОСОБА_3 - відмовити.

В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 листопада 2016 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: