Ухвала суду № 64574312, 01.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1261/17 Справа № 207/4839/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Тюлюнова В. Г. Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Єлізаренко І.А., Посунся Н.Є.

при секретарі - Назаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 листопада 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності, вселенні і визначенні порядку користування житловими та нежитловими приміщеннями,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності, вселенні і визначенні порядку користування житловими та нежитловими приміщеннями.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09.11.2016 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності, вселенні і визначенні порядку користування житловими та нежитловими приміщеннями.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 прав власника на частку житлового будинку АДРЕСА_1

Визнано порядок користування житловим будинком АДРЕСА_1 надавши ОСОБА_3 у користування житлову кімнату 1-4 площею 21,7 кв.м.

Надано ОСОБА_2 у користування житлові кімнати 1-3 площею 7,3 кв.м та 1-5 площею 9,1 кв.м, всього 16,4 кв.м.

Залишено коридор 1-1 і кухню 1-2 у спільному користуванні.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах оскаржуваної частини та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є рідним сином ОСОБА_4, якому на праві приватної власності належала 1/2 частка житлового будинку під номером АДРЕСА_1 Відповідно до технічного паспорту, оглянутому в судовому засіданні, вказана частка житлового будинку складається з: коридору 1-1 площею 4,7 кв.м, кухні 1-2 площею 6,3 кв.м, кімнати 1-3 площею 7,3 кв.м, кімнати 1-4 площею 21,7 кв.м., кімнати 1-5 площею 9,1 кв.м. До складу домоволодіння входять надвірні споруди. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер. До спадкоємців першої черги відносились позивач і його сестра ОСОБА_5.

За рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.02.2012 року, яке залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області 23 жовтня 2012 року, за ОСОБА_3 визнано право власності на 1/4 частку на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його батька - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Скасовано державну реєстрацію права власності на ОСОБА_2 на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1

Заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 грудня 2014 року, яке набрало законної сили 26 грудня 2014 року, визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на господарсько-побутові будівлі, розташовані на земельній ділянці, відведеній для обслуговування будинку АДРЕСА_1 а саме: В-1 літню кухню з підвалом, Д-1 вбиральню, Е-1 гараж, К-1 сарай цегляний, № 3 зливна яма, Л-1 навіс.

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 січня 2015 року, яка набрала законної сили 26 січня 2015 року, рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 лютого 2012 року доповнено в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, загальною площею 107,3 кв.м, житловою площею 75,9 кв.м. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 107,3 кв.м, житловою площею 75,9 кв.м.

Державну реєстрацію права власності на частку житлового будинку і господарсько-побутові споруди в будівлі позивач здійснив 03.02.2015 року. Має наміри вселитися у спірний будинок, але відповідач перешкоджає, що підтверджується матеріалами про закриття перевірки за зверненням ОСОБА_3 від 19.09.2015 року із Баглійського районного відділу внутрішніх справ м. Дніпродзержинська, дослідженими при судовому розгляді.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що у сторін рівні частки в домоволодінні, а відповідач перешкоджає позивачу у здійсненні його прав користування та володіння часткою житлового приміщення, яка належить позивачу на праві приватної власності, тому єдиним заходом захисту прав є усунення перешкод і визначення порядку користування житловим будинком, згідно з яким позивачеві буде надано у користування кімнату 1-4 площею 21,7 кв.м., а відповідачу кімнати 1-3 площею 7,3 кв.м та 1-5 площею 9,1 кв.м, всього 16,4 кв.м., оскільки такий варіант є єдиним, тому що має місце відступ від розміру часток, але він не передбачає встановлення права власності на ці кімнати і не є збільшенням або зменшенням ідеальної частки кожного із співвласників. При цьому коридор 1-1 і кухня 1-2 залишаються у спільному користуванні.

Проте, з таким висновком суду в частині визнання порядку користування житловим будинком погодитись неможливо з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частки спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

За змістом статті 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Статтею 370 ЦК України передбачено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Сторонам по справі в рівних частках, на праві приватної власності, по 1/4 частини кожному належить житловий будинок житловою площею 75,9 кв.м., що складається з двох окремих кімнат №1-4 площею 21,7 кв.м., №1-3 площею 7,3 кв.м., прохідної кімнати №1-5 площею 9,1 кв.м., коридору №1-1, кухні №1-2.

Ідеальній розмір часток сторін у праві власності на житлову площу будинку складає 18,9 кв. м. (75,9 кв.м. / 4 = 18,9 кв.м).

Судом першої інстанції, було збільшено ідеальну частку позивача та надано йому кімнату №1-4 площею 21,7 кв.м., яка є окремою кімнатою і окремий вихід планом не передбачено та зменшено ідеальну частку відповідача, надавши йому у користування кімнату №1-3, 1-5, остання є прохідною, загальною площею 16,4 кв.м., тим самим порушивши вимоги ст. 370 ЦК України, оскільки встановивши такий порядок користування будинком, суд змінив частки у спільній сумісній власності.

Домовленості між сторонами про зміну розміру часток у праві власності на спірний будинок не було.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині визнання порядку користування житловим будинком АДРЕСА_1 підлягає скасуванню, оскільки даний розподіл порушує право власності відповідача,оскільки зменшує його ідеальну частку в праві власності на 2,8 кв.м., а тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню. Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 листопада 2016 року необхідно скасувати в оскаржуваній частині, а саме в частині визнання порядку користування житловими та нежитловими приміщеннями та відмовити в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- задовольнити частково.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 листопада 2016 року - скасувати в частині визнання порядку користування житловими та нежитловими приміщеннями.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 у визначенні порядку користування житловими та нежитловими приміщеннями - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді І.А.Єлізаренко

Н.Є.Посунся