Рішення № 64572998, 06.02.2017, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6948/16-ц

2/212/537/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2017 року м. Кривий Ріг Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

Головуючого судді : Т.І. Тимошенко

за участі секретаря судового засідання : І.О. Мариненко

за участі позивачки ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті ОСОБА_2 цивільну справу за позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів, в якому просила суд постановити рішення яким визнати договір фінансового лізингу № 1524 від 19 жовтня 2016 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» код ЄДРПОУ 40352937 в особі ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності № 44 від 01 серпня 2016 року та ОСОБА_1 недійсним, та стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1) з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» код ЄДРПОУ 40352937 грошові кошти в сумі 70000 гривень 00 копійок.

В обґрунтування своїх вимог позивачка ОСОБА_1 у своїй позовній заяві зазначила що, в другій декаді жовтня 2016 року, на сайті «Авториа» побачила оголошення щодо продажу автомобіля марки КІА Sportage в комплектації Business, вартістю 215000 гривень. Вона зателефонувала на вказаний в об'яві номер - 068-243-81-27. Їй відповів чоловік, який назвався менеджером відповідача в місті Дніпродзержинську на ім'я Станісав, який підтвердив наявність вказаного в об'яві автомобіля в їхньому салоні в місті Дніпродзержинськ, та пояснив, що їх компанія проводить розпродаж нереалізованих автомобілів за ціною 2013 року, що потрібно приїхати в місто Дніпродзержинськ, підписати договір, сплатити попередню оплату в сумі не меншій 30% вартості автомобіля, після чого автомобіль перегонять в місто ОСОБА_2 Ріг на площадку МРЄВ ДАІ на протязі 3 днів. Сплативши залишок ціни, вона зможе його забрати у менеджера відповідача.

Так як ціна була досить приваблива, вона вирішила придбати цей автомобіль. 19 жовтня 2016 року вона поїхала в місто Дніпродзержинськ, та зателефонувала менеджеру відповідача, який запропонував їй приїхати до офісу ОСОБА_4.

Коли вона прибула до офісу відповідача, менеджер ОСОБА_4 на імя ОСОБА_3 надав їй можливість ознайомитись з проектом договору, в якому не було заповнено лише пункт 8.2. стосовно вартості автомобіля, менеджер показав їй на компютері автомобіль, який вона замовляла та запропонував підписати договір.

Після підпису договору ОСОБА_3 дав їй реквізити для сплати авансового платежу в сумі 70000 гривень, що складало близько 30 % від вартості автомобіля. На запропонований їй рахунок в AT «ОСОБА_5 Аваль», через А-банк вона платила авансовий платіж в сумі 70000 гривень.

Повернувшись з банку вона надала ОСОБА_3 квитанцію, а дівчина надала їй підписаний сторонами договір № 1524 фінансового лізингу.

Коли вона почала передивлятися договір та додатки до нього, то побачила що вартість автомобіля замість 215000 гривень, збільшилась до 26657 доларів 69 центів США.

Фактично, використовуючи її юридичну неграмотність, складність для розуміння положень фінансового лізингу, великий об'єм Договору - 15 сторінок дрібним шрифтом, та обмежений час на ознайомлення, відповідачем було свідомо введено її в оману щодо дійсних умов договору і вона підписала цей правочин.

Відповідач пояснив їй розбіжності у вартості в договорі та додатку до нього, особливостями програми, що вони не мають право продавати автомобілі.

Вона почала вимагати назад гроші, на що її запевнили, що вона винна сплатити лише 215000 гривень, як вказано в додатку № 3.

На протязі трьох днів вона чекала доставки автомобіля в МРЄВ ДАЇ міста ОСОБА_2, але поставка не відбулась.

На її дзвінок ОСОБА_3 відповів, що всі запитання будуть вирішувати в місті Київ. Коли їй зателефонували з Києва її повідомили, про якісь негаразди в ТЗ ( відсутній гарантійний строк ) та запропонували вибрати інше авто, на що вона відмовилась та попросила повернути кошти. Кошти повернути погодились, але повернення не відбулось та на її телефонні дзвінки ніхто не відповідає.

У Розділі Договору фінансового лізингу, який дає визначення термінів, зазначено, що предметом лізингу є транспортний засіб, зазначений в п. 1.1 Договору та Специфікації в Додатку № 2 (автомобіль, сільськогосподарськатехніка, комерційна, будівельна техніка та ін.), який підлягає обовязковій державній реєстрації.

У пунктах 1.1 і 1.2 договору вказано, що предметом лізингу по Договору є автомобіль марки КИА Спортедж, модифікація бізнес з бензиновим двигуном об'ємом 2,0 куб.см., з автоматичною коробкою передач, приводом 4x4, вартість якого вказана у Додатку № 1.

Специфікація у Додатку № 2 до Договору містить лише вищенаведені характеристики та вартість автомобіля - 26657,69 дол. США.

Індивідуальними ознаками автомобіля, зокрема, являються: марка, модель, тип, об'єм двигуна, тип пального, колір, дата випуску, вартість тощо.

Зі змісту Договору і Додатку № 2 до нього (специфікація) вбачається, що предмет фінансового лізингу автомобіль, не визначений, оскільки відсутні його технічні й індивідуальні характеристики, рік випуску, продавець тощо.

Отже, укладений нею з Відповідачем ОСОБА_6 фінансового лізингу не містить обов'язкових істотних умов договору, оскільки він не містить таких індивідуальних ознак автомобіля, який наділений тільки йому властивими ознаками, що вирізняють цей автомобіль із поміж інших однорідних авто.

Зі змісту Договору фінансового лізингу та платіжного документу на сплату 70000 гривень вбачається, що сплачена нею сума у розмірі 70000 гривень являється авансовим платежем.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до пункту 17 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Визначення умов договору приєднання закон відносить до питань внутрішньої діяльності лізинговою компанії, перевірка, розгляд та підготовка документів для укладення договору не являється такою послугою, яка визначена Законом України «Про захист прав споживачів» у п. 17 статті 1, а також частина 2 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» не передбачає лізингового платежу пов'язаного з укладенням самого договору фінансового лізингу.

У пункті 9.4 Договору зазначено, що у разі зміни вартості предмета лізингу, лізингоодержувач повинен одноразово сплатити не менше ніж 50 % вартості предмету лізингу на час придбання.

Крім того, п.п. 8.1, 8.3 Договору погоджена сторонами вартість предмета лізингу, однак лише на момент укладення договору (26657,69 доларів США). За умовами договору, вона може бути змінена, в залежності від зміни обмінного курсу долара США до української гривні або у разі зміни відпускної ціни транспортного засобу у продавця.

Такі умови договору є несправедливими, оскільки відповідно до вимог викладених у пункті 13 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Згідно пункту 12.1 Договору, у випадку розірвання даного Договору лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі та не отримав транспортний засіб має право розірвати ОСОБА_6 за власним бажанням. Лізингодавець повертає сплачені кошти Авансового платежу за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання договору - 40 % від сплаченої суми авансових платежів.

Такі умови договору беззаперечно є несправедливими з огляду на те, що наслідком розірвання договору з ініціативи лізингодавця є неотримання транспортного засобу лізингоодержувачем, та ще й при цьому понесення ним неоправданих витрат: утримання штрафу у розмірі 40 % від сплаченого авансового платежу.

не маючи юридичної освіти, вона не обізнана, у тому числі, із таким видом договору як фінансовий лізинг. При укладенні Договору вона потребувала певного часу для ознайомлення із умовами цього договору, якого представник Відповідача умисно їй не надав.Відповідач, укладаючи із нею ОСОБА_6 фінансового лізингу, ввів її в оману, приховавши що не має у власності предмету лізингу, дії Відповідача свідчать про відсутність у нього наміру вчинити дії спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків за Договором.

З метою досудового врегулювання спору, 31 жовтня 2016 року нею був направлений на адресу Відповідача лист, де вона просила повернути їй грошові кошти. Вказаний лист Відповідачем отримано але відповідь вона так і не отримала.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ "Лізінгова компанія "Авто Лайф" у судове засідання повторно не зявився, надавши суду заперечення в яких зазначив що позовні вимоги є безпідставними оскільки позивач не сплатив 50% вартості транспортного засобу, як це передбачено умовами договору, а тому транспортний засіб позивачці поставлено ще не було. Відповідач підтверджує намір і спроможність поставки транспортного засобу позивачці, після виконання останньою своєї частини зобов'язань.

ЗУ «Про фінансовий лізинг» не передбачає визначення предмету лізингу індивідуальними ознаками, оскільки річ буде куплено у майбутньому і за умовами договору, річ може бути змінено. На момент укладання договору невідомий vin код та номерний знак. Це можливо зробити тільки при прямому лізингу.

ЗУ «Про фінансовий лізинг» не передбачає зазначення продавця, оскільки річ буде куплена у майбутньому, продавець може бути ліквідований, річ може бути змінено Позивачем, продавця обирає сам Позивач.

Право вибору продавця надано Позивачу без будь-яких застережень. Тому претензії до Відповідача на цю тему безглузді.

Відповідач не є продавцем, а тому, відповідно до ст. 808 ЦКУ за якість речі відповідає продавець, а не лізингодавець, що є покупцем речі. Відповідач надає послуги, а не продає товар, а тому ст. 12 ЗУ «Про захист прав споживачів» не може бути застосована. Даний закон не передбачає повернення (протягом 14 днів) послуги чи робіт. Поверненню підлягає тільки товар. Лізингодавець не продає товар, а надає фінансову послуги. Лізингодавець, навпаки, є покупцем і купує товар, який буде обрано лізингоодержувачем.

ОСОБА_6 лізингу не є договором приєднання, а є індивідуальним. Договором передбачено можливість сторін вносити до нього зміну та погоджувати ті чі інші аспекти. Лізингові платежі були передбачені у додатку № 1. Відповідач відмовився від комісій, що могли б бути у додатку № 3.

Сторони мали намір укласти саме договір лізингу, а не купівлі-продажу. В момент підписання договору сторонами досягнути всіх істотних умов, визначених ЗУ «Про фінансовий лізинг». Умови договору є чесними і пропорційними з урахуванням особливостей непрямого лізингу.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), загальними засадами цивільного законодавства є, серед іншого, свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Вимогам законодавства договір фінансового лізингу та додатки до договору відповідають, ОСОБА_6 містить найменування товару (предмет лізингу), розмір лізингових платежів та строк лізингу, тому представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову повністю та розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час вивчення документів по справі, їм надано відповідну оцінку.

Згідно договору № 1524 від 19 жовтня 2016 року позивачка ОСОБА_1, уклала з ТОВ "Лізінгова компанія "Авто Лайф" договір фінансового лізингу до якого маються Додатки № 1 та № 2.

Квитанцією № 0.0.636882952 від 19 жовтня 2016 року підтверджується, що ОСОБА_1, сплатила ТОВ "Лізінгова компанія "Авто Лайф" авансовий платіж, згідно договору лізингу № 1524 від 19 жовтня 2016 року на загальну суму 70000 гривень 00 копійок та комісію в сумі 700 гривень 00 копійок.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг», ч.2 ст.806 ЦК України відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються цим законом, положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Водночас, відповідно до п.п. 3, 17, 19, 22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» діяльність відповідача з надання послуг фінансового лізингу в частині надання цих послуг фізичним особам, які є споживачами, підпадає під дію Закону України «Про захист прав споживачів».

Судом встановлено, що з метою придбання автомобіля КІА Sportage в комплектації Business, позивачка сплатила в рахунок вартості предмету лізингу 70000 гривень 00 копійок. Того ж дня, після підписання договору ОСОБА_1, дізналась про суттєве збільшення вартості предмета лізингу. В подальшому Відповідачем було розяснено ОСОБА_1, про розбіжності у вартості в договорі та додатку до нього, особливостями програми, та те що вони не мають право продавати автомобілі, також в подальшому позивачку було повідомлено, про негаразди з транспортним засобом (відсутній гарантійний строк) та запропоновано вибрати інше авто, на що позивачка відмовилась та звернулась до відповідача із заяво про розірвання договору та одночасно просила повернути сплачені кошти, однак ніякої відповіді від ТОВ "Лізінгова компанія "Авто Лайф" не отримала.

Згідно п.1.3 Договору фінансового лізингу, лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.п.1.7, 4.1 Договору фінансового лізингу, предмет лізингу передається лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 30 робочих днів з моменту сплати ним на рахунок лізингодавця комісії за організацію угоди, авансовою платежу та комісії за передачу предмета лізингу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

П.2 ч.1, п.п.1, 3 ч. 2, п.п.1, 2 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється; нечесна підприємницька практика включає: будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною; якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення.

Згідно ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Однак, як вбачається із п.1.3 Договору фінансового лізингу, лізингодавець лише бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу та передати його у користування лізингоодержувачу (непрямий лізинг).

Тобто навіть при усвідомленні, що укладається договір лізингу - наявне введення в оману стосовно його виду. Відповідачем створено враження, що укладається договір прямого лізингу і у нього є в наявності автомобіль за визначеною ціною. В той час як фактично у договорі прописаний предмет непрямого лізингу, коли предмет лізингу ще потрібно придбати та ще й попередньо сплатити комісії за організацію угоди та комісії за передачу, після чого відповідач на протязі 30 робочих днів буде надавати предмет лізингу у користування. Зрозуміло, що за цей час ціна може бути збільшена постачальником і тоді умови для лізингоодержувача є вкрай невигідними.

Наведені обставини є істотними стосовно згоди потенційного лізингоодержувача на укладення договору, на умови якого в іншому випадку він би не погодився, та відповідно до п. 2 ч. 1, п.п. 1,3 ч. 2, п.п. 1,2 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» є проявом нечесної підприємницької практики з боку відповідача.

Частиною 6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» визначається, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини фінансового лізингу регулюються нормами ЦК України, зокрема, про лізинг та оренду (найм). Як вбачається із глави 58 ЦК України, яка має назву «Найм (оренда)» та до якої входить параграф 6 «Лізинг», договір лізингу являє собою різновид договору оренди (найму) та відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Так як предметом лізингу можуть бути різноманітні об'єкти, що віднесеш законодавством до основних фондів (ст.807 ЦК України) то до правовідносин лізингу застосовуються норми, що регулюють оренду (найм) конкретного об'єкту.

Предметом лізингу укладеного договору є автомобіль марки КИА Спортедж, модифікація бізнес з бензиновим двигуном об'ємом 2,0 куб.см., з автоматичною коробкою передач, приводом 4x4, який відповідач зобов'язався передати позивачу у користування за плату на певний строк (визначення договору найму статтею 759 ЦК України).

На виконання договору при його підписанні позивачка сплатила на користь відповідача авансовий платіж 70000 гривень. Отримання відповідачем від позивачки коштів за договором, який є нікчемним, порушує право позивачки на захист власності, яке передбачене ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до ст.26, ч.1 ст.27 Віденської Конвенції 1986 року «Про право міжнародних договорів», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.10 ЦК України та ст.3 Закону України «Про захист прав споживачів» Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод та практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та застосовується судами при розгляді справ як джерело права.

Разом з тим, в укладеному договорі не конкретизований предмет лізингу (рік випуску, колір, індивідуальні технічні характеристики, індивідуальна комплектація тощо), що є порушенням ч. 2ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 807 ЦК України та є підставою для визнання договору фінансового лізингу недійсним.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 11 жовтня 2016 року, укладеного між сторонами, дає підстави дійти висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі неналежної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

У договорі фінансового лізингу від 19 жовтня 2016 року (п. 12.1) зазначено, що у випадку розірвання договору лізингоодержувачем лізингодавець повертає сплачені кошти з вирахуванням штрафу за дострокове розірвання - 60 % від сплаченої суми авансового платежу, 40% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. У такому випадку комісія за організацію договору лізингоодержувачу не повертається.

Окрім того, умовами договору передбачено право лізингодавця розірвати договір в односторонньому порядку за умови невиконання лізингоодержувачем його положень зі стягненням з останнього певних штрафних санкцій, однак таке право у лізингоодержувача умовами договору не передбачено.

Закон України «Про захист прав споживачів» передбачає повернення суми авансових платежів з вирахуванням штрафу за дострокове розірвання договору. Цією нормою до несправедливих умов договору віднесено надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору, а спірним пунктом договору передбачено право лізингодавця не повертати лізингоодержувачу комісію за організацію договору, що порушує принцип добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків і завдає шкоди споживачеві, а тому зазначена у пункті 12.1 умова договору є несправедливою в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (правова позиція Верховного Суду України в постанові 6-3020цс15 від 11.05.2016 р.(фінансовий лізинг)).

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно з ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (правова позиція Верховного Суду України в постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15).

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Оскільки, договір фінансового лізингу містить несправедливі умови відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», предмет договору фінансового лізингу є не конкретизованим, при укладенні договору сторонами не дотримано положення законодавства щодо обов'язковості нотаріального посвідчення договору, то такий договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 1ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Окрім того, з правових висновків, на які посилається відповідач, зокрема на постанови Верховного Суду України №6-3020цс15 від 11 травня 2016 року, № 6-65цс16 від 11 травня 2016 року та № 6-330цс16 від 08 червня 2016 року, підтверджується позиція цього суду, а саме «Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України "Про фінансовий лізинг".

У справі, яка переглядається, суди встановили, що умови спірного договору фінансового лізингу є несправедливими відносно споживача, оскільки всупереч принципу добросовісності наслідком договору є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, зокрема умови договору, якими встановлено, що: у разі збільшення вартості предмета лізингу до моменту повної сплати авансового платежу лізингоодержувачем останній повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем з метою відповідності відсоткового розміру авансового платежу, визначеного в додатку 1 до цього договору, фактичній вартості предмета лізингу на момент його купівлі в продавця, а також одноразово сплатити різницю комісії за організацію та оформлення договору до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем. У разі зменшення вартості предмета лізингу на момент його передачі лізингоодержувачу різниця комісії за організацію та оформлення договору поверненню не підлягає; у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни; у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни; розмір лізингової плати може індексуватися та змінюватися залежно від зміни законодавства, розміру податків і прирівняних до них платежів, зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета лізингу; у разі відмови лізингоодержувача від підписання додаткової угоди про коригування розміру платежів та вартості предмета лізингу лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір, вимагати повернення предмета лізингу, а вже сплачені споживачем платежі не повертаються; дострокове погашення може відбуватися не раніше ніж через 12 календарних місяців після підписання акта приймання-передачі предмета лізингу між лізингодавцем та лізингоодержувачем. За дострокову сплату лізингових платежів у термін, визначений договором, лізингоодержувач сплачує штраф за дострокове погашення в відсотковому розмірі від суми дострокового погашення.

Отже, висновок судів про наявність правових підстав для визнання договору фінансового лізингу недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів" відповідає зазначеним нормам матеріального права».

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з відповідача на користь позивачки сплаченого останньою авансового платежу у розмірі 70000 гривень 00 копійок.

Керуючись ст. 203, 215, 216, 634, 638 ЦК України, Правовим висновком викладеним в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у цивільній справі за № 6-3020цс15, ст. 4, 16-19, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 8, 10, 11, 60, 212-214 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В ;

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі та визнати договір фінансового лізингу № 1524 від 19 жовтня 2016 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» код ЄДРПОУ 40352937 в особі ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності № 44 від 01 серпня 2016 року та ОСОБА_1 - недійсним.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНН НОМЕР_1 ) з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» код ЄДРПОУ 40352937 грошові кошти в сумі 70000 гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» на користь держави судовий збір в розмірі 640 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Т.І. Тимошенко