Рішення № 6457241, 20.10.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.10.09р. Справа № 25/144-09 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Мода-Сервіс", м. Дніпропетровськ до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Симетрія Ко", м. Дніпропетровськ

Відповідача-2: Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк",

м. Дніпропетровськ

Відповідача-3: Компанії Барат Ентарпрайзес С.А. (Barat Enterprises S.A.), Belize, Central America

про визнання недійсними угод

Суддя Чередко А.Є.

Представники:

від позивача: Бондаренко О.В. - дов. №404 від 24.07.07р.

від відповідача-1: Лихопьок Д.П. - дов. №5247 від 29.08.06р.

від відповідача-2: Прожуган Д.С. - дов. № б/н від 25.08.09р.

від відповідача-3: Недодатко О.С. - дов. № б/н від 07.04.09р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів та просить суд визнати недійсною угоду від 24 грудня 2004 року, укладену між Компанією Barat Enterprises S.A. (Барат Ентарпрайзес С.А.) та ТОВ "Симетрія Ко" щодо продажу майна ВАТ "Мода-Сервіс"; визнати недійсною додаткову угоду до угоди від 24 грудня 2004 року, укладену 24 грудня 2004 року між Компанією Barat Enterprises S.A. (Барат Ентарпрайзес С.А.) та ТОВ "Симетрія Ко" стосовно п. 6.1 угоди від 24 грудня 2004 року; визнати недійсною додаткову угоду до угоди від 24 грудня 2004 року, укладену 24 грудня 2004 року між Компанією Barat Enterprises S.A. (Барат Ентарпрайзес С.А.) та ТОВ "Симетрія Ко" стосовно Додатку № 1 до угоди від 24 грудня 2004 року; визнати недійсною банківську гарантію № 2312/717/GUR від 31 грудня 2004 року, видану Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" на забезпечення виконання зобов'язань за угодою від 24 грудня 2004 року, укладеною між Компанією Barat Enterprises S.A. (Барат Ентарпрайзес С.А.) та ТОВ "Симетрія Ко" щодо продажу майна ВАТ "Мода-Сервіс".

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірна угода від 24 грудня 2004 року та додатки до неї суперечить вимогам чинного законодавства України та порушує права та інтереси позивача у справі, оскільки предметом спірної угоди був продаж майна, яке належало на праві власності позивачу, тобто спірна угода була спрямована на протиправне позбавлення позивача права власності. Відповідно суперечить законові і спірна банківська гарантія, тому що її сторонам було відомий протиправний характер угода від 24 грудня 2004 року.

В якості правових підстав задоволення позову позивач посилається на ст.ст. 16, 203, 215, 316, 317, 319, 321, 546, 548 ЦК України.

Відповідач-1 проти позову заперечує з тих підстав, що спірна угода не є договором купівлі-продажу та не передбачала розпорядження майном позивача, тому до неї не можуть бути застосовані норми ст.ст. 203, 215 ЦК України. З огляду на приписи ст.ст. 548, 562 ЦК України відсутні і правові підстави для визнання недійсною спірної банківської гарантії.

Відповідач-2 та Відповідач-3 проти позову не заперечують та залишають вирішення спору на розсуд суду у відповідності до чинного законодавства.

У судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 20.09.2009р. по 06.10.2009р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Симетрія Ко" (відповідач-1) та Компанією Барат Ентарпрайзес С.А. (Barat Enterprises S.A.) було укладено угоду Далі –угода), що стосувалася продажу нерухомого майна ВАТ "Мода-Сервіс»(позивач). Умови угоди уточнювалися двома додатковими угодами до неї від 24.12.2004 року.

Так, додатковою угодою до угоди від 24 грудня 2004 року, що була укладена 24 грудня 2004 року сторонами угоди було змінено п. 6.1. угоди щодо строку відкриття банківської гарантії, а додатковою угодою до угоди від 24 грудня 2004 року, що була також укладена 24 грудня 2004 року сторонами угоди були внесені зміни до переліку нерухомого майна, встановленого додатком № 1 до угоди, яке підлягало продажу за угодою.

Згідно з п.2.1. угоди, відповідач-3 зобов'язався здійснити всі необхідні дії щодо продажу відповідачу-1 майна, яке належить на праві власності ВАТ „Мода-Сервіс". Той факт, що майно належить на праві власності саме ВАТ „Мода-Сервіс", а не відповідачу-3, було зазначено в самій угоді та додатку до угоди (ст. 1 угоди та Додаток №1 до неї).

Таким чином, відповідач-3 фактично прийняв на себе зобов'язання розпорядитися майном ВАТ „Мода-Сервіс" незважаючи на те, що на момент взяття на себе такого зобов'язання відповідач-3 не був, а ні власником цього майна, а ні акціонером товариства.

Так, згідно з п. 4.1. угоди, відповідач-3 зобов’язується після набуття права власності на акції ВАТ „Мода-Сервіс" у розмірі 86% по договору купівлі-продажу акцій забезпечити прийняття відповідним органом управління ВАТ „Мода-Сервіс" рішень про продаж майна на користь відповідача-1.

Відповідно до п. 3 та п. 4.5. угоди, сума угоди складає 4000000,00 доларів США, яка підлягає сплаті відповідачем-3 на користь відповідача-1 у випадку не укладення до 01.12.2005р. договорів купівлі-продажу нерухомого майна позивача.

Згідно з п. 6.1 угоди, відповідач-3 забезпечує свої зобов’язання щодо оплати суми угоди на користь відповідача-1 шляхом відкриття банківської гарантії, дата відкриття якої повинна бути не пізніше 31.12.2004р., яка є невід’ємною частиною угоди.

Зобов'язання за угодою від 24.12.2004 року було забезпечено гарантією ЗАТ КБ „ПриватБанк" (відповідач-2) за № 2312/717/GUR від 31.12.2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було невідомо про укладення спірної угоди щодо продажу його майна, про що останній дізнався 21 травня 2009 року, одержавши листа, який містив рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2009 року. Дана обставина підтверджується копією рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2009 року з відміткою про отримання та реєстрацію вхідної кореспонденції на ВАТ "Мода-Сервіс»за № 53 від 21.05.2009 року.

З вищевказаного рішення позивач дізнався про існування угоди від 24 грудня 2004 року, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Симетрія Ко" та Компанією Барат Ентарпрайзес С.А. (Barat Enterprises S.A.), двох додаткових угод до неї та банківської гарантії ЗАТ КБ ПриватБанк на забезпечення зобов'язань за вказаною угодою.

З матеріалів справи, також вбачається, що ніяких договорів купівлі-продажу на виконання спірної угоди між відповідачем-1 та відповідачем-3 укладено не було.

Суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача з наступних підстав.

Власником об’єктів нерухомості, які підлягали продажу згідно з спірною угодою, на час її укладення, було ВАТ „Мода-Сервіс".

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачається, що права володіння, користування та розпоряджання майном належать його власникові.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, і тільки власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналогічні положення також містить Статут ВАТ „Мода-Сервіс". Так згідно п.п. 2.6. та 7.3. Статуту ВАТ „Мода-Сервіс" майно товариства належить йому на праві власності.

Пунктом 7.4. Статуту ВАТ „Мода-Сервіс" передбачено, що Товариство володіє, користується і розпоряджається майном за своїм розсудом, здійснює у відношення його будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству і дійсному Статутові.

Майном товариства має право розпоряджатися виключно товариство, як безпосередній власник.

Згідно з п. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Отже, питання розпорядження майном товариства вирішуються самим товариством як власником майна через його органи управління. Відповідно до ст. 8.2.12. Статуту ВАТ „Мода-Сервіс", саме до компетенції вищого органу управління - загальних зборів акціонерів товариства відноситься вирішення таких питань, шляхом прийняття рішень на загальних зборах акціонерів.

Таким чином, відповідачі не мали права укладати угоду про продаж майна ВАТ „Мода-Сервіс" в будь-якому разі, адже: по-перше, від імені ВАТ „Мода-Сервіс" як власника майна уповноважені діяти виключно органи управління товариства, до яких відповідачі не мали жодного відношення; по-друге, на момент укладання угоди відповідачі не були акціонерами товариства, тому взагалі не могли приймати відповідні рішення; по-третє, один акціонер не має права одноособово вирішувати питання про продаж майна товариства і брати на себе відповідні зобов'язання, адже подібні питання вирішуються виключно колегіальним органом - загальними зборами акціонерів, в яких беруть участь всі акціонери товариства.

Враховуючи предмет та зміст спірної угоди, слід погодитися з позивачем щодо того, що спірна угода спрямована на позбавлення позивача належного йому нерухомого майна без його згоди та участі, тобто стосується розпорядження майном однієї особи іншими особами, які не мають відповідних правових підстав у зазначений спосіб здійснювати таке розпорядження.

Наведене є безумовним порушенням вищенаведених вимог чинного законодавства України, що регулює відносини права власності та прав позивача у справі щодо здійснення права власності на належне йому нерухоме майно.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, є підставою для визнання правочину недійсним.

Оскільки при укладенні спірної угоди не були додержані вимоги частини 1 ст. 203 ЦК України, суд вбачає підстави для визнання такого правочину недійсним.

          Відповідно до п. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з п. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про визнання недійсною угоди від 24.12.2004 року, укладеної між відповідачем-1 та відповідачем-3 щодо продажу майна ВАТ „Мода-Сервіс" є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В зв'язку з недійсністю угоди від 24.12.2004 року, як невід'ємні її частини, що уточнюють зміст певних пунктів угоди, недійсними також є додаткові угоди до неї від 24.12.2004 року, що стосуються п. 6.1 та Додатку № 1 вказаної угоди, а також спірна гарантія № 2312/717/GUR від 31.12.2004 року, яка у у п. 6.1. угоди визначена сторонами як невід’ємна частина угоди.

Разом з цим, суд враховує, що спірна угода та гарантія є окремими правочинами в розумінні ст.ст. 202, 547 ЦК України, тому твердження відповідача-1 щодо неможливості застосування до них ст.ст. 203, 215 ЦК України є безпідставними.

Враховуючи той факт, що правочин гарантії (гарантія) за своєю правовою природою є правочином, то до нього слід застосовувати загальні правила, щодо недійсності правочину та застосування норм законодавства, що встановлюють таку недійсність.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладанні правочину гарантії (відкритті гарантії) сторонам за угодою та гаранту було достеменно відомо на забезпечення виконання яких зобов'язань за угодою від 24.12.2004 року він укладається і незважаючи на свою суперечливість нормам чинного законодавства вони фактично знайшли своє відображення в тексті гарантії. Більш того, відповідач-2 за договором гарантії гарантував виконання протизаконних умов договору між відповідачами 1 і 3 та взятих на себе сторонами протизаконних зобов'язань, і незважаючи на протиріччя законодавству цих умов, договір гарантії був укладений, гарантія була надана.

Таким чином, зміст спірної гарантії, як і сама спірна угода, суперечить вимогам чинного законодавства України, зокрема ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, що є підставою для визнання її недійсною в силу ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Посилання ж відповідача-1 в обґрунтування заперечень на ст.ст. 548, 562 ЦК України, суд вважає безпідставними, оскільки вони містять норми, які встановлюють чинність гарантії за умов визнання недійсним або припинення основного зобов’язання, тобто незалежність гарантії від основного зобов’язання, але не встановлюють спеціальних підстав для визнання гарантії недійсною та не виключають визнання гарантії недійсною у загальному порядку, як окремого правочину, встановленому ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Отже, приписи ст. 562 ЦК України, можуть застосовуватися до гарантій, які не були у встановленому законом порядку визнані судом недійсними, та які відповідно продовжують діяти незалежно від визнання недійсним основного зобов’язання. У даній же справі спірна гарантія визнається недійсною не внаслідок недійсності основного зобов’язання, а з інших підстав.

Враховуючи усе вищевикладене, позовні вимоги позивача слід задовольнити у повному обсягу. Судові витрати по сплаті держмита у сумі 85,00грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 315,00грн. слід покласти на відповідачів у рівних долях, враховуючи задоволення позовних вимог до них. Решту сплаченого позивачем держмита у сумі 85,00грн. слід повернути позивачу, як надмірно сплачене.

          З підстав наведеного та керуючись ст. 15, 16, 92, 202, 203, 215, 216, 316, 317, 319, 321, 546, 547 ЦК України, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.          

Визнати недійсною угоду від 24 грудня 2004 року, укладену між Компанією Barat Enterprises S.A. (Барат Ентарпрайзес С.А.) та ТОВ "Симетрія Ко" щодо продажу майна ВАТ "Мода-Сервіс".

Визнати недійсною додаткову угоду до угоди від 24 грудня 2004 року, укладену 24 грудня 2004 року між Компанією Barat Enterprises S.A. (Барат Ентарпрайзес С.А.) та ТОВ "Симетрія Ко" стосовно п. 6.1 угоди від 24 грудня 2004 року.

Визнати недійсною додаткову угоду до угоди від 24 грудня 2004 року, укладену 24 грудня 2004 року між Компанією Barat Enterprises S.A. (Барат Ентарпрайзес С.А.) та ТОВ "Симетрія Ко" стосовно Додатку № 1 до угоди від 24 грудня 2004 року.

Визнати недійсною банківську гарантію № 2312/717/GUR від 31 грудня 2004 року, видану Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" на забезпечення виконання зобов'язань за угодою від 24 грудня 2004 року, укладеною між Компанією Barat Enterprises S.A. (Барат Ентарпрайзес С.А.) та ТОВ "Симетрія Ко" щодо продажу майна ВАТ "Мода-Сервіс".

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Симетрія Ко" (49130, м. Дніпропетровськ, вул. Донецьке шосе, б. 131, кв. 32, р/р 26008050001270 в КБ ПриватБанк, м. Дніпропетровська, МФО 305299, Код ЄДРПОУ 33275710) на користь Відкритого акціонерного товариства „Мода-Сервіс” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Центральна, 14. р/р 26002050001298 в ЗАТ КБ ПриватБанк м. Дніпропетровська, МФО 305299, Код ЄДРПОУ 19435338) 28,33грн. витрат на держмито, 105,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, к/р 32009100400 в УНБУ Дніпропетровської області, МФО 305299, Код ЄДРПОУ 14360570) на користь Відкритого акціонерного товариства „Мода-Сервіс” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Центральна, 14. р/р 26002050001298 в ЗАТ КБ ПриватБанк м. Дніпропетровська, МФО 305299, Код ЄДРПОУ 19435338) 28,33грн. витрат на держмито, 105,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Стягнути з Компанії Барат Ентарпрайзес С.А. (Barat Enterprises S.A.) (60 Маrkеt Square, Р.О. Вох 364, Веlize Сіtу, Веlize, Сеntral Аmегіса) на користь Відкритого акціонерного товариства „Мода-Сервіс” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Центральна, 14. р/р 26002050001298 в ЗАТ КБ ПриватБанк м. Дніпропетровська, МФО 305299, Код ЄДРПОУ 19435338) 28,33грн. витрат на держмито, 105,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Повернути Відкритому акціонерному товариству „Мода-Сервіс” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Центральна, 14. р/р 26002050001298 в ЗАТ КБ ПриватБанк м. Дніпропетровська, МФО 305299, Код ЄДРПОУ 19435338) з державного бюджету надмірно сплачене держмито у сумі 85,00грн. за платіжним дорученням № 409 від 15.06.2009р., яке знаходиться в матеріалах справи № 25/144-09, видати довідку.

Суддя А.Є. Чередко Рішення підписано