Рішення № 6457029, 20.10.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.09р. Справа № 25/145-09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровськпромбуд", м. Дніпропетровськ до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним рішення, визнання недійсними договорів та визнання права постійного користування

Суддя Чередко А.Є.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Кулик Т.А. - дов. №7/11-2468 від 08.01.09р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача та просить суд визнати недійсним рішення сесії Дніпропетровської міської ради ХХІV від 18.12.2002р. № 148/5 "Про передачу земельних ділянок по вул. Лісопарковій, 14 в оренду та спільну оренду Відкритому акціонерному товариству транспортного будівництва "Дніпротрансбуд", код ЄДРПОУ 04691644, по фактичному розміщенню виробничої ділянки будівельно-монтажного поїзда № 317 та для улаштування проїзду"; визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки площею 0,23489 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. Лісопаркова, 14, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 1210100000:09:395:0010, укладений 22 травня 2003 року між Дніпропетровською міською радою та Відкритим акціонерним товариством транспортного будівництва "Дніпротрансбуд"; визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки площею 0,01735 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. Лісопаркова, 14, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 1210100000:09:395:0010, укладений 22 травня 2003 року між Дніпропетровською міською радою та Відкритим акціонерним товариством транспортного будівництва "Дніпротрансбуд"; визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки площею 1,0623 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. Лісопаркова, 14, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 1210100000:09:395:0010, укладений 22 травня 2003 року між Дніпропетровською міською радою та Відкритим акціонерним товариством транспортного будівництва "Дніпротрансбуд"; визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровськпромбуд" право постійного користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування землею, який видано 19.11.1997 року, відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 16.10.1997р. № 1607, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 000666.

          Позовні вимоги обгрунтовані тим, що земельні ділянки, які передані ВАТ «Дніпротрансбуд», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровськпромбуд», в 2003 році в оренду, є частиною земельної ділянки, яка вже була передана ВАТ «Дніпротрансбуд» в 1997 році у постійне користування.

Рішенням же Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконтитуційними), положення: пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Отже, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття спірного рішення щодо надання позивачеві в оренду земельної ділянки, яка вже знаходилася у постійному користуванні. Відповідно суперечать вимогам і договори оренди земельних ділянок, що були укладені на підставі спірного рішення.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що спірне рішення приймалося внаслідок задоволення відповідної заяви ВАТ «Дніпротрансбуд»щодо надання йому в оренду спірної земельної ділянки, яка перед цим була вилучена у ВАТ «Дніпротрансбуд», отже повністю відповідає чинному законодавству та не порушує прав та інтересів позивача у справі.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) та пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХІІ зазначені норми визнані неконституційними та втратили чинність з дати прийняття цього рішення –22.09.2005р., яке не має зворотної дії у часі.

Відповідач, також зазначає, що ТОВ «Дніпровськпромбуд»не є правонаступником ВАТ «Дніпротрансбуд»щодо користування спірною земельною ділянками згідно з вимогами земельного законодавства, а частина зазначеної земельної ділянки знаходиться у користуванні іншої особи - ТОВ „УПС”, яку відповідач просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Також, відповідачем подано до суду заяву про застосування до позовних вимог позивача строку позовної давності.

Позивач не забезпечив явку представника до судового засідання. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника позивачав, враховуючи закінчення строку вирішення спору у справі, належне повідомлення позивача про час та місце судового засідання у справі, що підтверджується наявними у справі матеріалами та не надання позивачем доказів поважності причин не з’явлення представника до судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровськпромбуд.», зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 05.09.2007 року (далі по тексту -Товариство), код за ЄДРПОУ 04691644, створене в результаті реорганізації шляхом перетворення Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Дніпротрансбуд»(далі по тексту - ВАТ «ДТБ»), код за ЄДРПОУ 04691644, яке зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 08.08.1997 року. Товариство є правонаступником усього майна, прав та обов'язків ВАТ «ДТБ».

16.10.1997р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради було прийнято рішення за № 1607 „Про надання земельної ділянки по вул.. Лісопаркова, 5а у постійне користування ВАТ «ДТБ», код 04691644, по фактичному розміщенню будівельно-монтажного поїзда № 317”.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, який видано 19.11.1997 року, відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 16.10.1997 року № 1607, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 000666, ВАТ «ДТБ»була надана у постійне користування земельна ділянка площею 2,905 га, по вул. Лісопаркова, 5 А в м. Дніпропетровську для здійснення виробничої діяльності по фактичному розміщенню будівельно - монтажного поїзда № 317.

В подальшому, розпорядженням міського голови м. Дніпропетровська від 09.07.2002 року № 591-р «Про присвоєння адреси виробничій базі ВАТ «ДТБ», код ЄДРПОУ 046912596, по вул. Лісопарковій (Самарський район)»було присвоєно офіційну адресу - вул. Лісопаркова, 14 (колишня адреса - вул. Лісопаркова, 5А).

31.10.02 за вх. № 18/3540 до міської ради надійшла заява голови правління ВАТ транспортного будівництва „Дніпротрансбуд" В.В. Шевченка про передачу земельних ділянок за адресою вул. Лісопаркова,14 по фактичному розміщенню виробничої ділянки будівельно-монтажного поїзда № 317 та для улаштування проїзду.

18.12.2002р. Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення за № 148/5 „Про передачу земельних ділянок по вул.. Лісопарковій, 14 в оренду та спільну оренду ВАТ транспортного будівництва „Дніпротрансбуд", код ЄДРПОУ 04691644, по фактичному розміщенню виробничої ділянки будівельно-монтажного поїзда № 317 та для улаштування проїзду”.

Пунктом 1 зазначеного рішення було вилучено земельну ділянку площею 1,6078га та частку користування земельною ділянкою (код ДЗК 84391001) 50% або 0,01735 га у ВАТ транспортного будівництва „Дніпротрансбуд" за адресою: вул.. Лісопаркова, 14 та зарахувати їх до земель міста.

Пунктом 2 цього рішення, були затверджені матеріали земельно-кадастрової інвентаризації і передано ВАТ транспортного будівництва „Дніпротрансбуд" земельні ділянки: площею 0,2349 га, (кадастровий № 1210100000:09:395:0010) в оренду строком на 15 років по фактичному розміщенню виробничої ділянки будівельно-монтажного поїзда № 317 за адресою: вул.. Лісопаркова, 14; площею 0,0347 га, (кадастровий № 1210100000:09:395:0011) в спільну оренду строком на 15 років для улаштування проїзду за адресою: вул.. Лісопаркова, 14; площею 1,0623га, (кадастровий № 1210100000:09:395:0012) в оренду строком на 15 років по фактичному розміщенню виробничої ділянки будівельно-монтажного поїзда № 317 за адресою: вул.. Лісопаркова, 14.

Відповідно до п. 8 зазначеного рішення, визнано такими, що втратили чинність пункти 1-4, 6 рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16.10.1997р. № 1607 „Про надання земельної ділянки по вул.. Лісопаркова, 5а у постійне користування ВАТ «ДТБ», код 04691644, по фактичному розміщенню будівельно-монтажного поїзда № 317”, а право ВАТ «ДТБ» на землю таким, що припинилося.

22.05.2003 року між Дніпропетровською міською радою в особі першого заступника міського голови Крупського А.Ф. та ВАТ «ДТБ»в особі голови правління Шевченка В.В., на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 148/5 від 18.12.2002 року було укладено договори оренди земельних ділянок для фактичного розміщення виробничої ділянки будівельно - монтажного поїзду № 317, за умовами яких Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду земельні ділянки, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лісопаркова, 14, а саме: площею 0,2349 га, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кодом 1210100000:09:395:0010; площею 0,01735 га, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кодом 1210100000:09:395:0011; площею 1,0623 га, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кодом 1210100000:09:395:0012, (далі по тексту - Договори).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення Дніпропетровської міської ради від 18.12.2002р. № 148/5 „Про передачу земельних ділянок по вул. Лісопарковій, 14 в оренду та спільну оренду ВАТ транспортного будівництва „Дніпротрансбуд", код ЄДРПОУ 04691644, по фактичному розміщенню виробничої ділянки будівельно-монтажного поїзда № 317 та для улаштування проїзду” приймалося на підставі відповідного листа-замовлення ВАТ «ДТБ»з метою упорядкування земельних відносин останнього, враховуючи фактичні площі земельних ділянок, на яких розміщено виробничу ділянку будівельно-монтажного поїзда № 317 та для улаштування проїзду по вул. Лісопарковій, 14. Тому, спірним рішенням було вилучено земельну ділянку площею 1,6078 га та частку користування земельною ділянкою 50% або 0,01735га та передано в оренду ВАТ «ДТБ»земельні ділянки згідно з технічною документацією, яка підтверджує розмір земельних ділянок по фактичному розміщенню виробничої ділянки будівельно-монтажного поїзда № 317 та для улаштування проїзду по вул. Лісопарковій, 14.

За наведених обставин, спірне рішення відповідає вимогам ст.ст. 12, 83, 92, 93, 116, 123, 124,Є 141, 142 ЗК України, Закону України „Про оренду землі” (чинним на час прийняття спірного рішення), отже порушення земельного законодавства при прийнятті спірного рішення відсутні, як і порушення прав позивача у справі, що є необхідною передумовою для захисту його порушеного права в судовому порядку в силу ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 1 ГПК України.

Посилання ж позивача на рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) є необгрунтованими з наступних підстав.

Так, рішеням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконтитуційними), положення:

- пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 22.09.2005 року.

Спірне ж рішення приймалося 18.12.2002р., тобто до прийняття рішення Конституційним Судом України, не містить будь-яких посилань на його прийняття в порядку 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України та як вбачається з матеріалів справи прийнято за ініціативою самого позивача, отже наведене рішення не є підставою для визнання недійсним спірного рішення внаслідок його невідповідності закону.

Рішення Дніпропетровської міської ради від 18.12.2002р. № 148/5 „Про передачу земельних ділянок по вул. Лісопарковій, 14 в оренду та спільну оренду ВАТ транспортного будівництва „Дніпротрансбуд", код ЄДРПОУ 04691644, по фактичному розміщенню виробничої ділянки будівельно-монтажного поїзда № 317 та для улаштування проїзду” є по своїй правовій суті актом ненормативного характеру, тому що воно породжує права й обов'язки тільки у окремого кола суб’єктів спірних правовідносин, тобто носить ненормативний (індивідуальний) характер.

Підставами для визнання акту недійсним або його скасування є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача по справі.

Виходячи з усього вищенаведеного, слід дійти висновку, що спірне рішення не суперечить чинному законодавству України, його прийнято в межах компетенції відповідача, який здійснює розпорядження земельними ділянками комунальної форми власності, тобто реалізує право власності на землю територіальної громади та не порушує прав та інтересів позивача у справі, тому правові підстави для визнання його недійсним відсутні.

Відповідно відсутні і правові підстави для визнання недійсними спірних договорів, які прийняті у відповідності до спірного рішення та відповідають вимогам земельного законодавства, а також визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування землею, який видано 19.11.1997 року, враховуючи правомірність спірного рішення, яким припинено право постійного землекористування позивача.

Окрім того, суд вважає за необхідне застосувати до позовних вимог позивача у справі позовну давність за заявою відповідача у справі (п. 4 ст. 267 ЦК України), що також є підставою для відмови у позові.

Так, відповідно до ст.ст. 256, 257, ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Спірне рішення було прийнято у грудні 2002р., а спірні договори укладені у травні 2003р., отже строк позовної давності сплив відповідно у грудні 2005р. та травні 2006р.

Позивач вважає, що ним не пропущений строк позовної давності на звернення з даним позовом до суду, оскільки лише у 2009 році йому стало відомо, що орендовані ним земельні ділянки є частиною земельної ділянки, яка йому вже була надана у постійне користування, що підтверджує листом Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради від 30 січня 2009 року, зі змісту якої позивачу нібито стало відомо про існування розпорядження міського голови щодо присвоєння адреси виробничій базі ВАТ «ДТБ»: розпорядженням міського голови від 09.07.2002 року № 591-р «Про присвоєння адреси виробничій базі ВАТ «ДТБ», код ЄДРПОУ 046912596, по вул. Лісопарковій (Самарський район)»було присвоєно офіційну адресу - вул. Лісопаркова, 14 (колишня адреса - вул. Лісопаркова, 5А).

          Однак, наведені обставини спростовуються матеріалами справи, зокрема самим рішенням Дніпропетровської міської ради від 18.12.2002р. № 148/5, яким в оренду були надані земельні ділянки саме по вул. Лісопарковій, 14 та заявою голови правління ВАТ «ДТБ» на адресу Дніпропетровської міської ради 31.10.2002р., в якій також міститься посилання на адресу земельних ділянок –вул. Лісопарковій, 14. До того-ж, позивач є правонаступником ВАТ «ДТБ», тому повинен був знати про усі обставини щодо землекористування ВАТ «ДТБ».

          Таким чином, твердження позивача щодо пред’явлення ним позову в межах позовної давності є безпідставним, а у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити у повному обсягу. Судові витрати, сплачені за розгляд справи слід віднести на позивача.

          Внаслідок не надання належних доказів відсутні у суду і правові підстави для задоволення клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ „УПС”.

          З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 1, 27, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсягу.

Суддя А.Є. Чередко Рішення підписано