Вирок № 64568473, 08.02.2017, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________

Справа № 490/10371/16-к

Провадження № 1-кп/490/435/2017

У Х В А Л А

12 січня 2017 року м.Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі: головуючого судді - Алєйнікова В.О.,

при секретарі - Шаповалової О.І.

за участі прокурорів - Хоміка І.І., Тищенко О.О.

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 22016150020004165 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 року у м. Миколаєві, є громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1

та

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 року у с. Лупареве Жовтневого району Миколаївської області, є громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 187 Кримінального Кодексу України, -

встановив:

В провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 187 Кримінального Кодексу України.

В межах цього кримінального провадження, зокрема, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що вона 5 вересня 2016 року близько 01:00 години, переслідуючи корисливі мотиви та з метою власного незаконного збагачення за рахунок заволодіння чужим майном, увійшла у злочинний зговір з ОСОБА_2, направлений на заволодіння чужим майном, сумісно із яким здійснила напад на ОСОБА_5, під час чого спільними з ОСОБА_2 діями спричинила потерпілому легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров'я, та заволоділа майном потерпілого на загальну суму 1.200 грн.

Під час розгляду справи у суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину не визнавала, спираючись про те, що у зговір з ОСОБА_2 щодо заволодіння майном потерпілого не вступала, його не била та тілесних ушкоджень йому не спричиняла, лише втрутилась у розпочату без її участі бійку між її співмешканцем ОСОБА_2 та потерпілим з метою захисту співмешканця. При цьому обставини, за яких була розпочата бійка, та підстави, за яких вона була розпочата, на той час їй відомими не були.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва Тішка Д.А. від 09 вересня 2016 року відносно ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 05 листопада 2016 року.

Судом строк тримання обвинуваченої під вартою продовжувався неодноразово, в останнє - до 13 січня 2017 року.

У судовому засіданні прокурор просив про продовження строку дії обраного відносно цієї обвинуваченої запобіжного заходу, посилаючись про те, що обвинувачена обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, та а ризики, що були враховані під час обрання відносно неї запобіжного заходу, наразі не зменшились та не відпали.

Обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник проти задоволення клопотання заперечували, спираючись про його безпідставність.

Після висуховування сторін кримінального провадження та дослідження письмових матеріалів справи суд дійшов такого.

Відповідно до частини 1 статті 194 Кримінального процесуального Кодексу України вбачається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити:

1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

І......Згідно з визначеним Європейським судом поняттям, обґрунтована підозра - це добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:

-можна перевірити у судовому розгляді;

-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

При цьому добросовісним можна вважати припущення, яке ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, дбайливістю та ретельністю.

Перевірка ж обставин висунення обвинувачення ОСОБА_1 під час судового розгляду на цій стадії кримінального провадження дозволяє суду добросовісно стверджувати таке.

1. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_6; має трьох дітей:

-ОСОБА_7, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5

-ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_6

-ОСОБА_9, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_7

При цьому на момент вчинення злочину, та й на теперішній момент ОСОБА_7 мешкає з батьком ОСОБА_6

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 же станом на 5 вересня 2016 року мешкали разом із ОСОБА_1

5 вересня 2016 року ОСОБА_1 була затримана; 9 вересня 2016 року відносно неї був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Внаслідок такого вказані малолітні діти залишились без батьківського піклування, та жоден орган держави всупереч вимог статті 206 КПК України не вжив заходів ані на захист прав вказаних дітей, ані на захист прав самої ОСОБА_1

Далі, 17 вересня 2016 року відносно ОСОБА_1 з відома органів, що здійснюють досудове розслідування, був складений акт, ніби, зокрема, ОСОБА_9, була покинутою матір'ю; 26 вересня 2016 року виконавчий комітет Миколаївської міської ради прийняв рішення № 921 від 26 жовтня 2016 року, з якого вбачається, ніби ОСОБА_1 самостійно покинула дитину без догляду.

Після цього - 26 жовтня 2016 року - виконавчий комітет Миколаївської міської ради прийняв рішення № 921 від 26 жовтня 2016 року "Про влаштування дитини, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, до Миколаївського обласного будинку дитини", яким встановив, що обвинувачена: "Покинула дитину без догляду".

Під час судового розгляду кримінального провадження прокурор стверджував, що ОСОБА_1 "покинула дитину без нагляду" та не займалась вихованням дитини, прокурор наполягав й під час судового розгляду справи.

Але ці посилання у суді були повністю спростовані як актом обстеження умов проживання, так й листом органу опіки та піклування № 01 від 03 січня 2017 року та поясненнями представника органу опіки та піклування у суді. Ці докази у своєї сукупності поза розумним сумнівом свідчать про те, що ОСОБА_1 належним чином виконувала свої батьківські обов'язки відносно її доньки Дарії та припинила їх виконання лише внаслідок її затримання.

Таким чином, органом досудового розслідування відносно ОСОБА_1 під час розслідування її справи були вчинені дії щодо створення хибної уяви, ніби обвинувачена /на той час - підозрювана/ - самостійно та з власної волі залишила дитину без нагляду, та ця фальшива теза використовувалась на шкоду інтересам обвинуваченої.

Отже, під час досудового розслідування органи досудового розслідування не діяли чесно, тобто - не діяли добросовісно.

2. Більше того, вказані дії органів досудового розслідування, які відверто порушували права обвинуваченої та її дитини та залишались при цьому безкараними, поза розумним сумнівом породжували в ОСОБА_1 під час спілкування з правоохоронними органами почуття страху, тривоги, що здатні принизити її, переломити зрештою її фізичний та психічний спротив.

Доведеність цього випливає, перш за все, із сукупності неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Так, коли спілкування правоохоронних органів з жінкою, яка годує малолітню дитину, та без відповідних гарантії позбавляється права спілкування із нею, відбувається поза правового поля, з ігноруванням мінімальних вироблених сталою практикою гарантій прав та свобод людини - це породжує відповідні обґрунтовані презумпції щодо факту.

Відповідно ж до сталої практики Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" є джерелом права, ці обставини у їх сукупності свідчать, що під час досудового розслідування відносно ОСОБА_1 було порушене передбачену статтею 3 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантію - заборону нелюдського та такого, що принижує людську гідність, поводження із нею.

/див. рішення Європейського Суду з прав людини у справі А.Н. проти України (п. 79), Свінарєнко та Слядєв проти Росії (пп. 113 - 116), «Рібіч проти Австрії» (Ribitsch v. Austria), «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey), M.S.S. v. Belgium and Greece, El-Masri v. the former Yugoslav Republic of Macedonia/

До того ж, матеріали справи свідчать, що подібні дії вчинялись з певною метою - примусити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надати вигідні для досудового розслідування покази - отже - межують з тортурами.

Вчинення таких дій аж ніяк не може свідчити ані про дбайливість, ані про ретельність досудового розслідування, але навпаки - свідчить про його крайню недобросовісність.

3. Вказана недобросовісність вкрай ускладнює предмет доказування у справі.

Так, матеріали справи свідчать, що предмет спору в цьому випадку зводиться до визначення ступеню причетності ОСОБА_1 до відповідних подій, але доведення такого є можливим лише за допомогою доказів, які зібрані добросовісно.

Наведені обставини у своїй сукупності вкрай ускладнюють перевірку викладених в обвинуваченні відомостей у судовому розгляді, та, з урахуванням специфіки предмету злочину, об'єктивно спонукають неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати не обґрунтованість обвинувачення, але - правомірність дій правоохоронних органів відносно ОСОБА_1, зокрема, чи не містять таки дії ознаки упередженості чи застосування заборонених методів, які самі по собі призводять до отримання недостовірного результату.

Наведені обставини у їх сукупності дозволяють суду, не вирішуючи питання про винуватість обвинувачених, дійти висновку про те, що обґрунтованість висунутого відносно них обвинувачення є сумнівною.

ІІ......Таке дозволяє вирішити питання про наявність достатніх підстав вважати існування передбачених законом ризиків наступним чином.

4. З ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 3 листопада 2016 року вбачається, що на момент її ухвалення судом була встановлена наявність єдиного ризику - того, що ОСОБА_1, перебуваючи на волі, зможе вдатись до дій, що ускладнять встановлення дійсних обставин справи.

Цей висновок судом був зроблений виходячи з того, що на момент її ухвалення зміст наданого суду обвинувального акту свідчив про те, що під час досудового розслідування дійсна ступень участі обвинуваченої у вчиненні злочину не була встановлена.

Наразі державним обвинуваченням запропонована логічна та послідовна версія подій, яка повно розкриває роль ОСОБА_1, що припускається державним обвинуваченням

Але наведене вище свідчить про сумнівність припущення органів досудового розслідування; інші відомості ж щодо перебігу подій наразі суду не надані.

Більше того, продовження застосування запобіжного заходу свідчитиме про продовження нелюдського поводження з обвинуваченою, що взагалі унеможливить встановлення дійсних обставин справи.

За такого вказаний ризик наразі є відсутнім.

Більше того, встановлення ж дійсних обставин справи об'єктивно вимагає вжиття на підставі статті 206 КПК України негайних заходів на відновлення прав та охоронюваних законом інтересів обвинуваченої, що є необхідним, значною мірою, й для забезпечення інтересів правосуддя, що полягають у забезпеченні розгляду справи на засадах верховенства права та змагальності, до того ж - у спосіб, що усуває з процесу відомості, здобуті з порушенням статті 3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Наведені обставини у їх сукупності свідчать про необхідність зміни її становища, зокрема, в частині, що стосується застосування до неї запобіжного заходу.

ІІІ......При вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 суд виходе з такого.

5. Та обставина, що обвинувачена усвідомлює недобросовісність дій правоохоронних органів стосовно неї, дає суду об'єктивні підстави вважати, що вона у свою чергу може також вдатись до вчинення недобросовісних дій щодо свого захисту, зокрема - щодо переховування від суду.

Таке свідчить про необхідність застосування відносно неї відповідного заходу.

6. Під час вирішення питання про те, який запобіжний захід в цьому випадку є "відповідним", суд виходе з необхідності відновлення прав обвинуваченої, а також вимог статті 9 Конвенції про права дитини, відповідно до якої держава зобов'язана забезпечити те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх /батьків/ бажанню, за винятком випадків, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї. До того ж, відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини малолітня дитина не має розлучатись з матір'ю.

За такого суд вважає, що відносно ОСОБА_1 необхідно обрати запобіжний захід, який надавав би їй можливість займатись утриманням та вихованням дитини, а також належним чином здійснювати свої права та обов'язки у суді.

IV......Враховуючи ж, що подальший розгляд справи наразі не є можливим, у судовому засіданні слід оголосити перерву.

Керуючись ст. 314 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Змінити обраний відносно ОСОБА_1, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1, заборонивши їй залишати це житло протягом періоду з 18-00 години до 10-00 години наступного дня.

Строк дії цього запобіжного заходу встановити на весь період розгляду справи.

Покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

-з'являтись до Центрального районного суду міста Миколаєва на судові засідання, а також кожного вівторка з 13-00 до 14-00 години;

-не відлучатися із міста Миколаєва населеного без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування з ОСОБА_2;

-не відвідувати розважальні заклади, бари, ресторани, дискотеки;

-докласти зусиль для догляду за ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та її лікування.

Строк дії цих обов'язків встановити до 26 лютого 2017 року.

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти з зали суду.

У судовому засіданні оголосити перерву до 8 лютого 2017 року до 11 години 30 хвилин.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя =Алєйніков В.О.=

СУДДЯ =АЛЄЙНІКОВ В.О.=

08.02.2017