Ухвала суду № 64566834, 07.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1277/16

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України та Господарського суду Миколаївської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Державній судовій адміністрації України та Господарському суду Миколаївської області, а саме: визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати, за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 144 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», а також за період з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»; зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати та виплатити її в повному обсязі, з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як позивач мав право на отримання належної заробітної плати, відповідно до норм чинного законодавства, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.

При цьому, апелянтом зазначено, що ухвалюючи оскаржувану постанову судом першої інстанції не надано належної оцінки посиланням позивача на практику ЄСПЛ, якою гарантується право особи на отримання належної заробітної плати.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працює в апараті Господарського суду Миколаївської області на посаді помічника судді та в період з жовтня 2014 року по серпень 2015 року отримував посадовий оклад за займаною посадою, у розмірі 1218,00 грн., а в період з 09 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року, отримував посадовий оклад, у розмірі 2756,00 грн.

При цьому, 26 жовтня 2014 року набрали чинності зміни до ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими посадовий оклад працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, а посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Проте, у спірному періоді, позивачу нараховано заробітну плату без урахування вищевказаних змін до закону, внаслідок чого останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів на оплату праці працівників апарату суду, у розмірі передбаченому ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", позивачу правомірно не виплачено спірні кошти, з огляду на наступне.

Так, з 26 жовтня 2014 року набрав чинності ЗУ «Про прокуратуру», яким внесено зміни до ст. 144 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», зокрема встановлено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII ЗУ «Про прокуратуру», зобов'язано Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ.

З 28 березня 2015 року ЗУ «Про забезпечення права на справедливий суд», затверджено нову редакцію ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», стаття 147 якого встановила, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України (далі - ДСА), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Наведене узгоджується із положеннями частин 7, 8 статті 33 ЗУ "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Аналогічні положення закріплено також частиною 2 статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 142 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції до 28 березня 2015 року), фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" визначено, що норми і положення, зокрема, частини 1 статті 144 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Судовою колегією встановлено, що предметом спору у даній судовій справі є оскарження позивачем розміру своєї заробітної плати, а саме її стягнення у розмірі, встановленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів», у період виникнення спірних правовідносин.

З вищевикладених норм вбачається, що законодавцем зроблено прив'язку розміру посадового окладу працівника апарату суду до розміру посадового окладу судді суду першої інстанції, а відтак і всіх складових надбавок, які залежать від розміру посадового окладу працівника суду.

При цьому, на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок з внесення на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо практичної реалізації нової редакції закону

В даному випадку, реалізація визначених змін, в частині зміни складової частини (окладу) розміру заробітної плати працівника апарату суду відповідної категорії, можлива лише за умови розроблення КМУ необхідних актів та подання таких на розгляд Верховної Ради України.

Проте, з 26 жовтня 2014 року по 08 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду не внесено, а відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» не передбачено, а тому відсутні правові підстави для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Внаслідок чого колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у його постановах від 12 і 13 липня, 20 вересня 2016 року (справи № 21-1726а16, 21-1488а16 і 21-1888а16, 21-1623а16 відповідно).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційу скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло