Ухвала суду № 64566655, 07.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1583/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення №3937-13 від 24 червня 2016 року про визначення податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 16 666,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийнято неправомірно, оскільки на момент його прийняття рішення Миколаївської міської ради про встановлення місцевих податків та зборів на території міста Миколаєва у 2016 році не приймалося, таким чином застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце лише після прийняття відповідного рішення міської ради та не раніше наступного бюджетного періоду.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_2 володіє на праві власності легковим автомобілем універсал-в Land Rover Autobiography, об'ємом двигуна 4367 см3, 2012 року випуску. /а.с.15/

Відповідно до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України №66 від 18 лютого 2016 року, середньоринкова вартість зазначеного автомобіля складає 2 200 580,19 грн., що більше 750 розмірів мінімальної заробітної плати (1378*750)=1 033 500,00 грн.

Враховуючи, що автомобіль 2012 року випуску не старіше 5 років придбано позивачем в 2016 року, податковим органом обраховано транспортний податок з урахуванням вимог п. 267.6.2. ст.267 ПК України, починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

24 червня 2016 року уповноваженою особою ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва винесено податкове повідомлення-рішення №3937-13 про визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 16 666,67 гривень (арк.спр.12).

Не погоджуючись з вищевикладеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, оскільки відповідає вимогам ст.267 ПК України щодо визнання об'єкту оподаткування та відповідно до п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII в 2016 році транспортний податок застосовується у 2016 році без відповідних рішень міських рад.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податковому кодексу України, Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

В апеляційної скарзі вказується на те, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року підлягає скасуванню, оскільки прийнята в порушення норм діючого законодавства.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

Згідно ст.267 ПК (в редакції Закону від 24 грудня 2015 року № 909-VIII) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що автомобіль позивача Land Rover Autobiography, об'ємом двигуна 4367 см3, 2012 року випуску відповідає критеріям ст.267 ПК України щодо визначення об'єкту оподаткування.

Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо можливості застосування зазначеного податку у 2016 році, без відповідного рішення Миколаївської міської ради, виходячи з наступного.

Згідно п.4 II. Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Таким чином, з урахуванням вищевказаного, законодавець на 2016 рік виключив норму (п.12.3.4), що прямо передбачала залежність дії рішення про встановлення місцевих податків від завчасності його прийняття.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що автомобіль, який належить позивачу на праві власності, по-перше, 2012 року випуску, тобто на момент прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення йому було менше 5 років, по-друге, має об'єм двигуна 4367 см3, тобто - більше 3000 см3, таким чином колегія суддів вважає, що не зважаючи на зміни в законодавстві та встановлення середньоринкової вартості зазначеного автомобіля, яка складає 2 200 580,19 грн., що більше 750 розмірів мінімальної заробітної плати (1378*750)=1 033 500,00 грн., позивач зобов'язаний сплачувати податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно п.12.3.5 ПК України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються, виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відсутність рішення Миколаївської міської ради, яке регламентує порядок сплати транспортного податку на 2016 рік відповідно до нових вимог, в залежності від середньоринкової вартості автомобіля, а не в залежності від об'єму двигуна, не є перешкодою в 2016 році (на відмінність від 2015 року), для обрахування податкового зобов'язання.

Також колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача на п.4.1.9. ст.4 ПК України, відповідно до якого принципами податкового законодавства є стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року виходячи з наступного.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII, законодавець передбачив норму-виключення, оскільки чітко сформулював, що транспортний податок з фізичних осіб, повинен застосовуватися з 01 січня 2016 року.

До того ж, оскільки II. Прикінцеві положення Закону від 24 грудня 2015 року № 909-VIII прийняті пізніше, ніж норма, передбачена п.4.1.9. ст.4 ПК України, а також є спеціальними та тимчасовими, то на думку колегії суддів, суди повинні керуватися саме правовими нормами, викладеними у II. Прикінцевих положеннях Закону.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що з урахуванням викладеного, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом правомірно.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: А.В.Бойко

Суддя: О.В.Яковлєв