Ухвала суду № 64566648, 01.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/336/16

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Дейнеги С.Є.,

представника позивача Мезінова О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення від 18.12.2015 р. №504010000/2015/000008/2 та картки відмови від 18.12.2015 р. №504010000/2015/00078,-

В С Т А Н О В И В:

29 лютого 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» звернулося до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 18.12.2015 року №504010000/2015/000008/2, визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 18.12.2015 року №504010000/2015/00078.

В обґрунтування позову зазначено, що товариством для митного оформлення було надано усі необхідні документи, які він мав можливість надати, знижка на товар, надана постачальником, була результатом комерційної домовленості сторін, тому митний орган неправомірно відмовив позивачу у застосуванні основного методу визначення митної вартості і застосував метод визначення митної вартості щодо подібних (аналогічних) товарів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року адміністративний позов ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» задоволений повністю. Визнані протиправними і скасовані вищезазначені рішення Миколаївської митниці ДФС.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Миколаївська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Миколаївський глиноземний завод».

Позивач надіслав до апеляційного суду заперечення, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача Мезінова О.Г., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем було укладено зовнішньоекономічний контракт №RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013 року (далі - Контракт, а. с. 19 - 22) з Відкритим акціонерним товариством «Єдіная торговая компанія», РФ, (далі - ВАТ «ЄТК»), в межах якого з урахуванням Специфікації №31 від 24.11.2015 року (а. с. 24 зв.), продавцем - ВАТ «ЄТК» здійснювалась поставка товару: натр їдкий (гідроксид натрію) в обсязі 7500тн. +/- 10% за ціною 252,67 доларів США за тонну на загальну суму 1895025,00 доларів США.

Пунктом 2.3. Контракту, з урахуванням змін згідно з Додатковою угодою від 27.04.2015 року №15 до Контракту, сторони угоди визначили, що ціна на товар за 1 тонну в перерахунку на 100% основної речовини розраховується за формулою: FОВ МЕD Low мінус 39,33 доларів США, де FОВ МЕD Low - середнє котирування FОВ МЕD Low, що публікується агентством IСIS, розрахована на підставі IСIS рriсing Саustic Soda (Europe, Меditerranean) weekli report за попередні періоди відвантаження два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця. Розрахована вказаним чином ціна зазначається в Специфікації, що підписується Сторонами до 25 числа місяця, що передує місяцю відвантаження.

Виконуючи умови вищевказаного Контракту та Специфікації №31, з метою ввезення товару на територію України, позивачем 15.12.2015 року була надана відповідачу для митного оформлення електронна митна декларація №504010000/2015/003100 (а.с. 11).

Митна вартість товару у вищезазначеній митній декларації була заявлена за основним (першим) методом оцінки - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

На етапі перевірки митної вартості товару відповідач зробив висновок про те, що подані позивачем документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару), а також нібито не подані повні відомості щодо ціни товару, розрахованої відповідно до положення п. 1 Додаткової угоди №15 від 27.04.2015 року до Контракту.

У зв'язку з цим 15.12.2015 року відповідач направив на адресу позивача повідомлення №19980 із запитом про надання Митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: 1) бухгалтерську документацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування); страховий поліс; щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням ціни товару (зокрема, витрат на доставку товару до пункту призначення, страхування, зниження на 39,33 дол. США); щодо вартості соди каустичної, гідроксид натрію (луг натрію їдкого, очищений); щодо вартості соди каустичної, гідроксид натрію (луг натрію їдкого технічного); 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається (а.с. 12).

На виконання зазначеної вимоги, та для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення Позивачем листом від 18.12.2015 №418/101-10 були надані до Митного органу наступні запитувані документи та інформація:

1) біржові котирування Саustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов Контракту та Специфікації №31, датовані 23.10.2015 року, 30.10.2015 року, 06.11.2015 року, 13.11.2015 року та 20.11.2015 року. На підставі вказаних котирувань, ціна на товар за Специфікацією №31 до Контракту встановлена у розмірі 252,67 доларів США за 1 тону і розрахована як різниця між середніми котируваннями (частки 5 сум мінімальних діапазонів показників ціни на товар (FOB Med Low) та 39.33 доларами США (п. 2.3. Контракту): 300 + 300 + 300 + 280 + 280)/5 - 39,33 = 252,67 доларів США);

2) експертний висновок №120-1614 від 15.12.2015 року, наданий Регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївської області, згідно якого ціна товару за Додатком №31 від 24.11.2015 року до Контракту в розмірі 252,67 дол. США є не нижчою за ринкові ціни та відповідає інвойсам до цього додатку;

3) копію митної декларації країни відправлення №10311090/011215/0009681 від 01.12.2015 р., згідно якої загальна кількість та ціна товару (а отже і ціна за одиницю кількості товару) відповідають даним, зазначеним у МД, оформленій позивачем;

4) щодо надання платіжних документів про оплату товару, позивачем повідомлено митний орган про те, що оплата за даний товар згідно умов Додаткової угоди №13 від 12.03.2015 року здійснюється протягом 12 робочих днів з дати відвантаження товару, а отже надати такі платіжні документи станом на 18.12.2015 року неможливо. Вартість товару була сплачена згідно з платіжним дорученням від 22.12.2015 №6402;

5) щодо обґрунтування надання знижки на товар на 39,33 дол. США Миколаївську митницю ДФС повідомлено, що формування ціни шляхом зменшення її на 39,33 дол. США є результатом комерційних переговорів і регламентовано Додатковою угодою №15 від 27.04.2015 року до Контракту;

6) щодо надання інших документів, зазначених в запиті, Митницю повідомлено про те, що такі документи відсутні в силу об'єктивних причин, зокрема - товар (сода каустична), що є предметом Контракту, не страхувався; інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з Контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається, не укладалось, а тому вони не можуть бути надані.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» вважає, що Миколаївській митниці ДФС України було надано вичерпний перелік документів, необхідних для визначення методу митної вартості відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, а саме: за ціною договору (контракту).

За результатами розгляду поданих позивачем документів, 18.12.2015 року відповідач прийняв рішення №504010000/2015/000008/2 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість задекларованого позивачем товару (гідроксиду натрію) за ціною 0,584 долара США за кілограм (а.с. 15).

Митну вартість товару, що імпортується, скориговано митним органом із застосуванням резервного методу визначення митної вартості та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митних вартостях, зокрема, на митній вартості товару, який постачався згідно з митною декларацією від 01.10.2015 року №508050000/2015/041176.

У зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, декларанту було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови №504010000/2015/00078 від 18.12.2015 року (а.с. 16 - 17).

Задовольняючи адміністративний позов ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» суд першої інстанції виходив з того, що вищезазначені дії та рішення не відповідають фактичним обставинам, з чим погоджується апеляційний суд.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У ч. 2 цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною 3 ст. 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів; які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів; які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Враховуючи це суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач надав достатню кількість документації, яка не містить розбіжностей і дані якої піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару, а тому висновок відповідача щодо застосування другорядного методу обчислення митної вартості товару є необґрунтованим.

Неподання позивачем витребуваних Миколаївською митницею ДФС України договору із третіми особами, пов'язаного з угодою про поставку товару, та бухгалтерської документації щодо оплати страхових платежів не звільняє відповідача від обов'язку визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом на підставі наявних відомостей, зокрема, документів, наданих позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару усі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували ціну товару, яка підлягала сплаті Покупцем на користь Продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору.

Також, колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на ненадання позивачем-декларантом відомостей про страхування, оскільки згідно з торгівельними правилами ІНКОТЕРМС 2010 року СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов'язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснене продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару.

Крім того, згідно з пунктом 8 частини другої статті 53 МК України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалось.

У зв'язку з цим рішення митного органу щодо відмови позивачу у прийняті митної декларації, митному оформленні пропуску товарів через митний кордон України є протиправними і не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував. Натомість позивач довів протиправність прийнятих відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 18.12.2015 року №504010000/2015/000008/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 18.12.2015 року №504010000/2015/00078.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «Миколаївський глиноземний завод».

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Миколаївської митниці ДФС задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення рішення апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов