Ухвала суду № 64566624, 07.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2017 р. Справа № 814/498/16

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Шеметенко Л.П.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Атестаційної комісії № 5 ГУ Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу від 18.03.2016 р., поновлення на посаду, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Атестаційної комісії № 5 ГУ Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу від 18.03.2016 р., поновлення на посаду, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №45 о/с від 18.03.2016 року в частині звільнення ОСОБА_4 зі служби в поліції. Поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника командира другої роти другого взводу батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19.03.2016 року по 14.06.2016 року у сумі 9048,24 гривень (дев'ять тисяч сорок вісім грн. двадцять чотири коп.), включаючи середню заробітну плату за одним місяць, що підлягає негайному виконанню в розмірі 4600,80 гривень. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за один місяць в розмірі 4600,80 гривень (чотири тисячі шістсот грн. вісімдесят коп.).

Головне управління Національної поліції в Миколаївській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 14 червня 2016 року по справі № 814/498/16 та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи було неповно з'ясовано усі обставини справи.

Сторони по справі сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ст. 197 КАС України.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 22.02.10 по 06.11.15 на різних посадах: міліціонера СРСМ «Грифон», міліціонера-водія СРСМ «Грифон», заступника командира 2-го взводу СРСМ «Грифон» та мав спеціальне звання лейтенанта міліції.

07.11.2015 року наказом начальника ГУНП в Миколаївській області №3 о/с «По особовому складу» відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліції» ОСОБА_4 призначено на посаду заступника командиру взводу батальйону поліції особливого призначення, з присвоєнням спеціального звання лейтенант поліції.

28.01.2016 року голова Національної поліції України дала доручення «Про організацію атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Миколаївській області», відповідно до якого вимагалось від Головного управління Національної поліції України у Миколаївській області вжити заходів щодо створення організаційних заходів по проведенню атестування поліцейських.

01.02.2016 року наказом начальника ГУНП в Миколаївській області №52 вирішено провести атестування поліцейських; створити атестаційні комісії №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7 та №8; керівників структурних підрозділів, відділів зобовязано скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню; подати на осіб, які підлягають атестації відповідні документи та ін.

10.02.2016 року командиром 2-й роти БПОП ГУНП в Миколаївській області подано атестаційний лист на позивача, відповідно до якого ОСОБА_4 добре характеризується по службі та відповідає займаній посаді (а.с.41).

22.02.2016 року під час проходження атестації ОСОБА_4 було здано тести на знання законодавчої бази на 29 балів із 60 можливих та тест на загальні здібності та навички на 14 бали з 60 можливих.

01.03.2016 року Атестаційною комісією №5 проведено співбесіду з ОСОБА_4, про що складено протокол ОП№15.00004197.0022033. Відповідно до зазначеного протоколу, Атестаційна комісія вивчала: декларацію про доходи, послужний список, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 ЗУ «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел. На підставі зазначених документів, а також проведеної співбесіди, комісія прийшла до висновку: «займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність» (а.с.47).

09.03.2016 року Апеляційною атестаційною комісією Південного регіону №3 розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_4 та прийнято рішення про її відхилення (а.с.47 на звороті).

18.03.2016 року начальником ГУНП в Миколаївській області видано наказ №45 о/с «По особовому складу», яким лейтенанта поліції ОСОБА_4, заступника командира взводу батальйону поліції особливого призначення звільнено зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.5 Закону України «Про Національну поліцію» - через службову невідповідність. Підстава протокол ОП№15.00004197.0022033 від 01.03.16 (а.с.46).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №45 о/с від 18.03.2016 року в частині звільнення ОСОБА_4 зі служби в поліції та поновлено останнього на посаді заступника командира другої роти другого взводу батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Згідно з п.16 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, яка затверджена наказом МВС України №1465 від 17.11.15р., атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій): 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Відповідно до протоколу Атестаційної комісії №5 №15.00004197.0022033 від 01.03.16 ОСОБА_4 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Але, будь-які мотиви, обґрунтування, пояснення, подробиці, підстави для таких висновків атестаційної комісії в протоколі відсутні.

Рішення атестаційної комісії про те, що поліцейський займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню через службову невідповідність, є найбільш суворим, яке суттєво впливає на права особи, тому неможливо погодитись з тим, що таке рішення могло би бути невмотивованим.

Натомість відповідно до атестаційного листка, підписаного керівником позивача, він по службі характеризується позитивно, як професійно грамотний та ініціативний працівник. Функціональні обовязки заступника командира взводу виконує в повному обсязі. Організовує та здійснює навчальну та виховну роботу серед особового складу за напрямом діяльності, в роботі проявляє розумну ініціативу, вміло організовує роботу особового складу взводу по забезпеченню охорони громадського порядку в приміщеннях судів та під час виконання функцій із забезпечення безпеки осіб, які приймають участь у кримінальному судочинстві, під час виконання службових обовязків суворо дотримується законності, проявляє високу культуру та чемність в поводженні з громадянами. Порушень законності в своїй роботі не допускає. Займаній посаді відповідає (а.с.41).

За час роботи в поліції до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4 не притягувався.

Відповідно до Довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», заборон, встановлених зазначеним Законом, стосовно ОСОБА_4 не виявлено (а.с.115). Позивач пройшов тестування на знання законодавчої бази на 29 балів, що є вище ніж встановлені п.10 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських мінімальні 25 бали.

Крім того, позивач має вищу освіту та досвід роботи за спеціальністю більше 5 років.

Будь-яка інформація щодо ганебних вчинків позивача на службі чи в побуті, причетність до протиправної діяльності, корупції, невідповідність образу життя офіційним доходам та інше, в атестаційному листі та в інших матеріалів, які були зібрані на поліцейського, відсутні.

Тобто, всі зазначені документи та обставини, навпаки добре характеризують позивача, та жодним чином не можуть свідчить про невідповідність його займаної посаді.

Єдиною обставиною, що може негативно характеризувати позивача - це отримання ним 14 балів під час тестування загальних навичок, що є менше ніж встановлені п.10 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських мінімальні 25 бали.

Даним фактом апелянт обґрунтовує правомірність висновку про невідповідність позивача займаній посаді. Разом з тим, означений критерій не може бути основоположним при прийнятті рішення про невідповідність позивача займаній посаді. Критерій щодо рівня професійних знань - це один із семи критеріїв, зазначених у п. 16 Інструкції 1465, які повинні досліджуватись комісією та враховуватись у сукупності з іншими критеріями та документами.

Щодо проведення співбесіди 01.03.2016 року, то позивач пояснив, що вона відбувалась нетривалий час, йому було задано декілька питань : Чи є законною діяльність «Правого сектору»? Чому навчався на педагогічному факультеті? Арифметичні рівності на множення та ділення.

На всі запитання він надав читки та правильні відповіді. Питань, повязаних з його службовою діяльністю, роботою заступника командиру взводу батальйону поліції особливого призначення, члени атестаційної комісії не задавали. За поясненням позивача, під час співбесіди члени атестаційної комісії не вказували на те, що якась з його відповідей є невірною.

Стенограма співбесіді, або аудіо-відео - фіксація її перебігу не проводилась. В самому протоколі відсутня будь-яка конкретизація, відсутні питання, які задавались позивачу та надані ним відповіді.

Тому, суд про зміст співбесіди може дізнатися лише з пояснень сторін, та протоколу ОП№15.00004197.0022033 від 01.03.16.

Атестація - це комплексна процедура, яка повинна оцінювати всі відомості щодо поліцейського, в перше чергу, виконання ним своїх службових обовязків.

В цьому випадку висновки атестаційної комісії ґрунтується лише на тому, що позивачем не набрано 25 балів з тесту на загальні навички.

Відомості про належне виконання позивачем своїх службових обовязків атестаційної комісією проігноровано.

Це суперечить вимогам ч.1 ст.57 Закону та п.15 Інструкції №1465, відповідно до яких атестаційні комісії приймають рішення на підставі всебічного та глибокого розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 11.03.14 у справі №21-13а14 метою проведення атестації є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у звязку зі службовою невідповідністю, виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Тобто, під час проведення атестації, для висновку про службову невідповідність поліцейського необхідно встановити, що він не при яких обставинах не може бути залишений на службі.

Також необхідно враховувати, що на результати тестування можуть впливати будь-які випадкові фактори (втома, незрозуміло питання, незрозумілий регламент тестування, помилка тощо).

Негативні результати тестування можуть свідчить про службову невідповідність поліцейського, лише у разі наявності фактів неналежного виконання ним своїх службових обов'язків.

На думку суду, в цьому випадку відповідачі плутають значення результатів тестування під час прийняття на службу, а також вирішення питання про призначення на вищу посаду з тестування для вирішення питання про службову невідповідність.

Негативні результати тестування можуть бути підставою для відмови у прийнятті на службу, можуть бути підставою для відмови у призначенні на вищу посаду, але самі по собі лише результати тестів не можуть бути підставою для звільнення поліцейського зі служби за службовою невідповідністю.

В іншому випадку виходило б, що підставою для звільнення поліцейського є саме результати складання тестів, а не об'єктивні дані щодо виконання поліцейським своїх службових обов'язків.

Результати тестування відсутні у ст.77 Закону, як самостійна підстава для звільнення поліцейського, тому лише вони, за відсутність будь-яких інших негативних обставин, не можуть слугувати підставою для висновку про службову невідповідність поліцейського.

За таких обставин, рішення атестаційної комісії від 01.03.16, яке оформлене протоколом № ОП№15.00004197.0022033, суперечить атестаційному листу та іншими матеріалами, які були зібрані на поліцейського, не враховує повноту виконання ним функціональних обовязків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; рівень теоретичних знань та професійних якостей; оцінки з професійної і фізичної підготовки; відсутність дисциплінарних стягнень (критерії визначені п.16 Інструкції).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Атестаційної комісії №5 про те, що ОСОБА_4 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, є необґрунтованим, протиправним та не може бути підставою для звільнення позивача з поліції.

Відповідно до ч.2 ст.57 Закону атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Зазначений перелік підстав для атестація поліцейського є вичерпний. Відповідач помилково посилається на ч.4 ст.52 Закону, як окрему підставу для проведення атестації. Атестація з метою комплектування в порядку просування по службі посад молодшого, середнього та вищого складу поліції (ч.4 ст.52), не є самостійно підставою проведення атестації, а кореспондується з п.п.1, 2 ч.2 ст.57 Закону.

Також не є підставою для проведення атестації ч.1 ст.57 Закону. В цьому випадку відповідачі плутають мету проведення атестації з її підставами.

Всі підстави для проведення атестації поліцейського є індивідуальними, обумовленими або просуванням по службі (п.1,2), або неналежним виконанням поліцейським своїх обов'язків (п.3).

В цьому ж випадку, відповідачі проводили атестацію не з індивідуальних причин, а загальну атестацію щодо 2498 осіб, для всіх поліцейських ГУНП, які до цього працювали в міліції.

Але, у Законі відсутні підстави для проведення масової атестації майже всього складу територіального органу поліції.

Індивідуальних підстав для проведення атестації позивача, визначених ч.2 ст.57 Закону, у цьому випадку також не було.

Закон України «Про Національну поліції» взагалі не містить підстав для проведення загальної (масової) атестації поліцейських. Наприклад, такі загальні підстави для атестації передбачені п.6 II. Прикінцеві та перехідні положення ЗаконуУкраїни «Про забезпечення права на справедливий суд», п. 51 Розділу XIII Перехідні положення Закону України «Про прокуратуру» у формі кваліфікаційного оцінювання для судів та тестування для прокурорів.

За відсутності спеціальних правил, щодо поліцейських діють загальні правила, які передбачають, що роботодавці можуть проводити атестацію працівників, але не частіше ніж один раз на три роки (ч.1, 3 ст.11 Закону України «Про професійний розвиток працівників»).

Національна поліція України створена постановою КМУ №641 лише 02.09.15.

Разом з тим, з метою забезпечення добору в поліцію професійних, вмотивованих, морально стійких та фізично розвинутих працівників, законодавець передбачив у ст.47, 52 прийняття на службу до поліції за конкурсом.

Проходження особою, яка бажає бути прийнятою на службу до поліції, конкурсу, і є тієї процедурою, під час якої роботодавець повинен визначитися щодо ділових якостей робітника, та можливості його виконувати покладені обов'язки.

Не є виключенням і колишні працівники міліції, прийняття яких до поліції, відповідно регулюються п.9. Розділ XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до п.9. Розділ XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Тобто, для колишніх працівників міліції передбачений два варіанти прийняття до поліції: 1) за конкурсом: 2) шляхом призначення за їх згодою.

Про те, що на посаду поліцейського особу може бути призначено без проведення конкурсу або атестації, також вказує і ч.4 ст.52 Закону, оскільки визначає це повноваження як право, а не обов'язок.

Тому, не проходження особою конкурсу під час прийняття на службу, не може служити додатковою підставою для проведення атестації.

У Головного управління Національної поліції в Миколаївській області було право вибору під час призначення позивача до поліції чи перевіряти моральні та ділові здібності позивача на конкурсі, чи призначити його без конкурсу за згодою.

Оскільки, 07.11.15 ГУНП прийняло позивача до поліції за згодою без проведення конкурсу, необхідно вважати, що ГУНП від цього права добровільно відмовилось.

Одночасно з цим, видавши наказ про призначення ОСОБА_4 на посаду заступника командира взводу батальйону поліції особливого призначення, відповідач визнав, що позивач відповідає вимогам до поліцейського, визначених ст.ст.49, 50 Закону.

При цьому, після призначення поліцейського на посаду, зазначено право відповідача на проведення конкурсу вже не може бути поновлено.

Необхідно розуміти, з моменту прийняття позивач на службу до поліції, допуску його до роботи, між ОСОБА_4 та ГУНП відбулась зміна правовідносин, зі стадії укладання трудового договору сторони перейшли до його виконання.

У цьому випадку, ГУНП не провівши конкурс під час прийняття на службу позивача, хоча мало на це право, перенесло оцінку його ділових якостей на час після укладання трудового договору, шляхом проведення атестації.

Відповідач намагався підмінити конкурс шляхом проведення атестації.

Разом з тим, такий конкурс відповідно до ч.4 ст.52 Закону, повинен передувати призначення на посаду, а не проводитись вже після призначення на посаду або прийняття на службу до поліції.

Якщо під час вирішення питання про прийняття позивача на службу до поліції, відповідач мав право провести конкурс, під час якого на власний розсуд (дискреційно) оцінити ділові, професійні, особисті якості, освітній та кваліфікаційній рівень, фізичну підготовку, та прийняти рішення про відмову у прийняття його на роботу, то після укладання трудового договору, відповідач має право звільняти поліцейського лише у разі неналежного виконання ним своїх обов'язків (ст.58 Закону).

Після укладання трудового договору, суб'єктивне право роботодавця оцінювати на власний розсуд здатність робітника, виконувати певну роботу, вже обмежено об'єктивними обставинами безпосередніми діями робітника. Якщо під час вирішення питання про прийом на роботу, роботодавець мав можливість оцінювати самого робітника, то після прийняття на роботу він може оцінювати лише його дії (належне чи неналежне виконання службових обов'язків).

У цьому ж випадку, атестаційна комісія взагалі не оцінювала належність чи неналежність виконання ОСОБА_4 своїх службових обов'язків, після прийняття його до служби в поліцію.

Лише низький бал тестування, не є достатньої підставою для висновків про службову невідповідність.

Хоча, при вирішенні питання про прийняття на службу до поліції, низький бал тестування був би достатньою підставою для відмови у прийняття на службу.

Необхідно розуміти, що відмова у прийнятті на роботу відрізняється своїми правовими наслідками від звільнення за службовою невідповідністю.

У разі відмови у прийнятті на роботу, особа не позбавлена можливості вжити заходів щодо усунення власних недоліків, які перешкодили їй працевлаштуватися, та знову брати участь у наступних конкурсах, або взагалі працевлаштуватися у іншому місці.

Якщо ж особу звільнено з підстав п.5 ч.1 ст.77 Закону, через службову невідповідність, то це істотне порушує її права, оскільки така підстава звільнення є негативною, такою, що дискредитує робітника, що унеможливлює його прийняття на певні види посад та перешкоджає подальшому працевлаштуванню навіть в інших місцях.

Тому, законодавець і передбачив, що питання конкурсу, з'ясування відповідності особи вимогам до поліцейського повинно встановлюватися до прийняття на службу, а не після.

Закон України «Про Національну поліцію» не розрізняє проходження служби в поліції для осіб, які почали службу в поліції вперше, та для осіб, які раніше працювали в міліції та перейшли до служби в поліцію.

Розділом XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» для колишніх працівників міліції передбачені лише особливості прийняття на службу в поліцію.

Після прийняття на службу, всі поліцейські є рівними в своїх правах, тому відокремлення окремих категорії для проведення масової атестації, є дискримінаційним.

Відповідно до п.5 ч.10 ст.62 Закону, поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.

За таких обставин призначення атестації позивачу через три місяця після призначення на посаду є порушенням ч.1 ст.12 Закону України «Про професійний розвиток працівників».

Відповідно до ст.58 Закону, призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

У цьому випадку, відповідач підміняє поняття тимчасовий штат і прийняття на службу тимчасово. Наявність тимчасового штату органу не виключає прийняття на службу безстроково, як і наявність затвердженого постійного штату органу не виключає прийняття на службу тимчасово. Прийняття на службу постійно або тимчасово встановлюється наказом згідно з яким приймається на службу особа.

Оскільки, 07.11.15 позивача було прийнято на службу в поліцію безстроково, наявність тимчасового штату, жодним чином не може впливати на проходження його служби, та створювати додаткові підстави для її дострокового припинення.

Відповідно до п.5.2 Рішення Конституційного Суду України від 08.07.03 у справі №1-25/2003 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців» (справа про атестацію державних службовців) №1-25/2003 однією із правових гарантій захисту громадян від незаконного звільнення з роботи є встановлений законами України вичерпний перелік підстав для звільнення працівників. Результати проведення атестації не є підставою для звільнення державного службовця. Відповідно до Положення атестаційна комісія на підставі аналізу виконання основних обов'язків, складності виконуваної роботи та її ефективності приймає стосовно державного службовця рішення про його відповідність або невідповідність займаній посаді, яке має рекомендаційний характер. За результатами атестації остаточне рішення приймає керівник державного органу.

Зазначені гарантії, від незаконного звільнення, викладенні у Рішенні КСУ стосуються і позивача.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпПУ при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розрахунок суми заробітної плати за час вимушеного прогулу здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати №100 від 08.02.1995 року (далі-Порядку).

Згідно п. 2 зазначеного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Загальна тривалість вимушеного прогулу ОСОБА_4 склала 59 робочих днів. Відповідно до довідки про грошове утримання, середньоденне грошове утримання позивача складало 153,36 гривень, а середньомісячне 4600,80 грн. Відтак, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу складає 9048,24 гривень (59 роб. день * 153,36 грн.). При цьому, із цієї суми 9048,24 грн., сума заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 4600,80 грн. підлягає негайному виконанню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування наказу від 18.03.2016 р., поновлення на посаду, зобов'язання вчинити певні дії належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року по справі № 814/498/16, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя Л.П. Шеметенко