Ухвала суду № 64564825, 01.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/950/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.,

Лукянчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.08.2016р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національної Поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Управління захисту економіки в Миколаївській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Центральна атестаційна комісія Національної поліції України, про визнання незаконним та скасування наказу від 5.04.2016р. №213 о/с в частині звільнення позивача, поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Національної Поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Управління захисту економіки в Миколаївській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Центральна атестаційна комісія Національної поліції України, про визнання незаконним та скасування наказу від 5.04.2016р. №213 о/с в частині звільнення позивача, поновлення на посаді.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він проходив службу в органах внутрішніх справ з 2013р.

Наказом Голови Національної поліції України №176 о/с від 11.11.2015р. «По особовому складу Департаменту захисту економіки» відповідно до п. п.9, 12 розділу ХІ ЗУ «Про Національну поліцію» призначено тих, що прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування з 7.11.2015р. по управлінню захисту економіки в Миколаївській області: ОСОБА_2, який мав спеціальне звання «лейтенант міліції», оперуповноваженим, присвоївши йому спеціальне звання «лейтенант поліції».

2.03.2016р. позивач проходив атестацію. В атестаційному листі позивача вказаний висновок атестаційної комісії « 4», що позивач не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наказом Голови Національної поліції України по особовому складу Департаменту захисту економіки №213 о/с від 5.04.2016р. відповідно до п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) ЗУ «Про Національну поліцію» звільнено ОСОБА_2 зі служби в поліції.

Позивачем, в обґрунтування позовних вимог, зазначено, що підстав для проведення атестування, передбачених ЗУ «Про Національну поліцію» немає. Атестаційною комісією не досліджувалась інформація про результати службової діяльності позивача, відсутні докази, які доводили б, що позивач не відповідає займаній посаді. Позивач сумлінно ставиться до своїх обов'язків, тому наказ про звільнення є протиправним та підлягає скасуванню.

Посилаючись на зазначені обставини просив позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.08.2016р. адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України по особовому складу Департаменту захисту економіки №213 о/с від 5 квітня 2016р. в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_2 зі служби в поліції.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого управління захисту економіки в Миколаївській області з 6.04.2016р..

Стягнуто з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 6.04.2016р. по 30.08.2016р. у сумі 21532,82грн. (двадцять одна тисяча п'ятсот тридцять дві гривні 82 коп.) (4485 грн. - за один місяць, решта - 17047,82 грн.).

Постанову в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого управління захисту економіки в Миколаївській області та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 4485 гривень (чотири тисячі чотириста вісімдесят п'ять гривень) визнано такою, що підлягає негайному виконанню.

Присуджено на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 551,20грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.), сплачений квитанцією №16603284 від 31.05.2016р. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

В апеляційних скаргах апелянти просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.

Сторони були сповіщенні про час і місце розгляду справи у встановленому процесуальним законом порядку, проте відповідач в судове засідання не з'явився, поважних причин для відкладення справи не навів. Представник позивача в судове засідання з'явився, проте подав заяву про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, пояснення на них, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарг без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів того, що оскаржувані рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач на підставі наказу УМВС України в Миколаївській області №16 о/с від 4.03.2013р. прийнятий на службу в органи внутрішніх справ.

Наказом Національної поліції України №176 о/с від 11.11.2015р. «По особовому складу Департаменту захисту економіки» відповідно до п. п.9, 12 розділу ХІ ЗУ «Про Національну поліцію» призначено тих, що прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування з 7.11.2015р. по управлінню захисту економіки в Миколаївській області: ОСОБА_2, який мав спеціальне звання «лейтенант міліції», оперуповноваженим, присвоївши йому спеціальне звання «лейтенант поліції».

На виконання доручення Голови Національної поліції України від 28.01.2016р. Головним управлінням в Миколаївській області було видано наказ №52 від 1.02.2016р. «Про проведення атестування особового складу ГУНП України в Миколаївській області» на підставі ст.57 ЗУ «Про Національну поліцію» та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС від 17.11.2015р. № 1465.

На виконання Інструкції та доручення Голови Національної поліції України від 28.01.2016р. були створені атестаційні комісії, до повноважень яких належить проведення атестування поліцейських відповідних органів поліції.

2.03.2016р. позивач проходив атестацію. В атестаційному листі позивача зазначено висновок атестаційної комісії « 4», що позивач не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наказом Національної поліції України по особовому складу Департаменту захисту економіки №213 о/с від 5.04.2016р. відповідно до п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) ЗУ «Про Національну поліцію» звільнено ОСОБА_2 зі служби в поліції.

Вважаючи свої права порушеними ОСОБА_2 звернувся в суд із відповідним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ від 5.04.2016р. №213 о/с в частині звільнення та поновлення його на посаді.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд першої інстанції виходив з того, що 2 липня 2015р. Верховною Радою України прийнято ЗУ «Про Національну поліцію» №580-VIII, яким утворено Національну поліцію України - центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 3 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.17 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 ст.48 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Відповідно до вимог ст.47 ЗУ «Про Національну поліцію» призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

При цьому, статтею 57 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено порядок атестування поліцейських.

Так, ч.1 ст.57 ЗУ «Про Національну поліцію» передбачено, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Відповідно до частини 2 ст.57 ЗУ «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно з ч.3 ст.57 ЗУ «Про Національну поліцію» атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Частина 4 зазначеної статті передбачає, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Так, згідно з ч.5 ст.57 ЗУ «Про Національну поліцію» порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Таким чином, виходячи з наведених норм законодавства та мети проведення атестації, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та, власне, проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить і Інструкція порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015р. №1465 (далі - Інструкція №1465), зокрема її пункт 3 розділу І.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу IV Інструкції №1465 організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Отже, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені ч.2 ст.57 ЗУ «Про Національну поліцію».

Як встановлено судом першої інстанції, і ці обставини не спростовані в суді апеляційної інстанції, що відповідачами не доведено, що ОСОБА_2 підлягав атестації та, відповідно, включенню до списку поліцейських, які підлягають атестації, оскільки останнім не наведено підстав для проведення атестації позивача, що передбачені ч.2 ст. 57 ЗУ «Про Національну поліцію» та не надано відповідних доказів, які б підтверджували, що позивач мав бути призначений на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду, або щодо нього виявлено ознаки службової невідповідності, зокрема, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Разом з цим, відповідно до пунктів 9,10 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Отже, наведені норми ЗУ «Про Національну поліцію» вказують, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Як було встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, наказом Національної поліції України №176 о/с від 11.11.2015р. (а.с.51) ОСОБА_2, який мав спеціальне звання «лейтенант міліції», оперуповноваженим, з присвоєнням спеціального звання "лейтенант поліції" в порядку переатестування, як такий, що прибув з Міністерства внутрішніх справ.

Слід зауважити, що у згаданому наказі міститься словосполучення "в порядку переатестування", проте слід звернути увагу, що норми ЗУ «Про Національну поліцію», у тому числі розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення», не передбачають процедури переатестації та не встановлюють додаткових підстав для атестації.

Отже, посилання в наказі Національної поліції України №176 о/с від 11.11.2015р. на не передбачену Законом процедуру переатестації не може створювати правових наслідків та вірно не прийнято судом першої інстанції до уваги.

Тобто, позивач прийнятий на службу до поліції шляхом видання наказу про призначення за його згодою, при цьому такий наказ не містить умов про проведення конкурсу та тимчасовість призначення на посаду.

Крім того, ч.1 ст.58 ЗУ «Про Національну поліцію» встановлено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Однак, відповідачами не доведено, що позивача призначено тимчасово, у будь-якому випадку строковість призначення на посаду поліцейського не є самостійною підставою для проведення атестації.

Виходячи з вищенаведених обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивача було протиправно та безпідставно включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, оскільки підстав для атестування прийнятого на службу в поліцію ОСОБА_2 не було.

Разом з тим, досліджуючи наявність підстав для прийняття Атестаційною комісією рішення про невідповідності позивача займаній посаді та наказу щодо звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність, судова колегія зазначає наступне.

На виконання вимог ст.57 ЗУ «Про Національну поліцію» наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015р. №1465 затверджено Інструкцію про проведення атестування поліцейських, яка визначає порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри (далі - Інструкція №1465).

Відповідно до пунктів 10-13 Розділу ІV Інструкції №1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Пункт 15 Розділу ІV Інструкції №1465 встановлює, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, відповідно до п. 16 Розділу ІV Інструкції №1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Наведені норми Інструкції свідчать, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач згідно атестаційного листа по тестуванню загальних навичок отримав 23/60 балів , по професійному тестуванню - 27/60 балів.

Атестаційний лист свідчить, що керівник характеризує позивача позитивно, як дисциплінованого, ініціативного працівника, функціональні обов'язки знає та сумлінно виконує, у службовій діяльності дотримується вимог чинного законодавства.

Матеріали справи не містять доказів притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в поліції.

Довідка результатів складання заліків з професійної підготовки від 10.07.2015р. свідчить, що позивач всі дисципліни (тактико-спеціальна підготовка, функціональна підготовка, вогнева, фізична підготовка) склав на добре та задовільно.

Довідка про результати перевірки, передбаченої ЗУ «Про очищення влади» свідчить, що позивачем указані достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав).

Вищезазначені документи свідчать, що позивач зарекомендував себе дисциплінованим, ініціативним працівником, функціональні обов'язки виконує сумлінно.

За результатами атестування Атестаційна комісія дійшла висновку: « 4 - займані посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність».

Водночас, протокол Атестаційної комісії не містить мотивів, якими комісія керувалась під час прийняття такого рішення, зокрема, посилань на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про несумісність особи позивача посаді, яку він займає.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані матеріали не дають підстав для висновку, що позивач має незадовільні показники з критеріїв, встановлених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465, а саме, що позивач неналежним чином виконує свої посадові обов'язки, має низькі результати службової діяльності, недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей, незадовільну фізичну підготовку.

За таких обставин, судова колегія, беручи до уваги незаконність проведення атестації позивача та безпідставність рішення атестаційної комісії, а також те, що під час проведення атестування відносно позивача атестаційною комісією порушені принципи об'єктивності, обґрунтованості, комплексності атестування працівників поліції і рішення прийнято без врахування визначених Інструкцією критеріїв, об'єктивних обставин, попередніх характеристик по службі, професійного рівня, показників та результатів у роботі, приходить до висновку, що звільнення позивача через службову невідповідність за пп.5 п.1 ст.77 ЗУ «Про національну поліцію» відбулось незаконно, тому наказ Національної поліції України по особовому складу Департаменту захисту економіки №213 о/с від 5.04.2016р. в частині звільнення ОСОБА_2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Як визначено в ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено зі служби в поліції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді на посаді оперуповноваженого управління захисту економіки в Миколаївській області з 6.04.2016р.

У відповідності до п.2 ч.1 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо необхідності постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді допустити до негайного виконання.

Відносно стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судова колегія виходить з наступного.

Порядок та умови грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу, органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007р. №499.

Згідно п.1.6. Інструкції, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Згідно ст.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 8.02.1995р. №100, цей порядок застосовується у разі, зокрема: вимушеного прогулу.

Виходячи з вимог п.п.5, 8 Порядку №100, суд першої інстанції вірно визначив середній заробіток наступним чином.

Довідка про доходи позивача свідчить, що заробітна плата позивача за лютий 2016р. та березень 2016р. (останні два календарні місяця роботи) становить 448 грн.

Позивача звільнили з роботи 5.04.2016р. З 6.04.2016р. по 30.08.2016р. це час вимушеного прогулу. Сума середнього заробітку, який належить стягнути з відповідача складає 21532,82грн, з яких 4485грн. середньомісячна сума за один місяць.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачами під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197, 198, 200, 206,254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Національної поліції України - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.08.2016р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 7 лютого 2017р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К. В. Кравченко

О.В. Лукянчук