Ухвала суду № 64564111, 31.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 р. №876/8966/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Ліщинського А.М., Улицького В.З.,

за участю:

секретаря судового засідання - Богдан А.О.,

представник позивача - Сабана М.Р.

представника відповідача - Юрчака Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2015 року у справі за позовом ТзОВ "Транс-Сервіс-1" звернулося з позовом до ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 01.09.2015 року №0000632200, -

ВСТАНОВИЛА:

ТзОВ "Транс-Сервіс-1" звернулося з позовом до ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 01.09.2015 року №0000632200.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що висновки акта №731/13-25-22-00/32602104 від 07.08.2015 р. ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставними. Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з постачальником ТзОВ "Оленерго" є помилковим, оскільки на момент проведення перевірки у позивача були в наявності всі первинні документи, які підтверджують факт отримання від контрагента ТзОВ "Оленерго" товарно-матеріальних цінностей.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області №№0000632200 від 01.09.2015 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ "Транс-Сервіс-1" з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ "Євро стандарт-Автогаз" за період з 01.01.2015 р. по 28.02.2015 р., із ТзОВ "Автодистрибюшн Карго Партс" за період 01.01.2015 р. по 28.02.2015 р., із ТзОВ "Ирбис-Авто" за період з 01.01.2015 р. по 28.02.2015 р., ТзОВ "ТПК "Омега- Авто поставка" за період з 01.01.2015 р. по 28.02.2015 р., ТзОВ "Еліт-Україна" з 01.01.2015 р. по 28.02.2015 р., ТзОВ "Квадроомп" за період 01.01.2015 р. по 28.02.2015 р., ТзОВ "Оленерго" за період 01.01.2015 р. по 28.02.2015р.

07.08.2015 року за результатами перевірки податковим органом складено акт №731/13-25-22-00-32602104, яким встановлено порушення ТзОВ "Транс-Сервіс-1" п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, що привело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду станом на 28.02.2015 р. в сумі 253 500 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки апелянтом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000632200 від 01.09.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 253 500 грн.

Як встановлено по справі, між ТзОВ "Оленерго" та ТзОВ "Транс-Сервіс-1" було укладено договір поставки нафтопродуктів №7181 від 18.07.2014 р., відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти покупцю нафтопродукти, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, викладених у договорі, найменування, кількість та ціна, яких вказується в накладних документах на товар та додатках до договору, які оформляються на кожну окрему партію товару.

На підтвердження господарських операцій з вказаним контрагентом, позивач надав товаро-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів №03-003573 від 30.01.2015р., №03-003598 від 31.01.2015 р., №03-003575 від 30.01.2015 р., податкові накладні №560, №562, №561, №563, №560, видаткові накладні №477 від 30.01.2015 р., №480 від 30.01.2015 р., №521 від 31.01.2015 р., копії відомостей про видачу дизельного пального, копія сертифікату відповідності №DIN 00385-14, копії свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, копії протоколів перевірок технічного стану транспортного засобу №00139-01927-14, №.00139-01926-14, №00139-02013-14, №00139-02014-14, №00564-01881-14, №00564-01850-14, копії ліцензійних карток №603975, №798594, №603978.

Податковий орган зазначив, що відносно контрагента позивача ТзОВ "Оленерго" не можливо провести зустрічної перевірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, також вказав, що стан платника ТзОВ " Оленерго" є в стані переходу до іншої ДПІ , тому податковий орган не отримав відповіді на запит про зустрічну звірку №3803/7/13-25-22-00 від 04.08.2015 р від ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві. Також зауважив, що ТзОВ "Транс Сервіс Сервіс-1" не надало до перевірки документів по взаємовідносинах із ТзОВ "Оленерго", а саме: сертифікатів якості, відповідності на придбані ТМЦ, довіреностей на отримання ТМЦ, актів на списання паливо-мастильних матеріалів, відомості про відпуск нафтопродуктів, не встановлено де саме зберігалися нафтопродукти та як саме здійснювалася заправка транспортних засобів.

Під час розгляду справи встановлено, що на момент підписання Договору поставки та здійснення господарських операцій ТзОВ "Оленерго" було належним чином зареєстроване в якості юридичної особи. Згідно з даними реєстру платників ПДВ ТзОВ "Оленерго" є платником ПДВ з 01.06.2013р. Відомості про виключення з реєстру платників ПДВ відсутні.

Відносно припущень податкового органу щодо відсутності актів на списання паливо-мастильних матеріалів, відомостей про відпуск нафтопродуктів, слід вказати наступне.

Товариством було надано апелянту розхідні відомості видачі дизельного палива, з яких вбачається, що дизельне паливо було видано водіям тягачів, котрі працюють в Товаристві, безпосередньо з цистерн, в яких паливо перевозилося. Відомості містять інформацію щодо дати, кількості виданого палива, інформацію щодо тягача, в бак якого було залито це дизельне паливо, а також інформацію щодо посади, прізвища осіб, які передавали/приймали товар, а також їх підписи. Таким чином надані податковому органу відомості є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують факт використання в господарській діяльності нафтопродуктів водіям товариства.

Слід зазначити, що абз. 2 п. 6.1. спільного наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2008р. "Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" (надалі - Інструкція) передбачено, що для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 куб. м, ведення обліку для кожного резервуар не є обов'язковим.

Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Відповідно до п.3 Інструкції, світлий нафтопродукт - продукт, отриманий під час перероблення нафти, газового конденсату та має температуру кипіння в інтервалі від 30 град. С до 370 град. С (бензини, гас, дизельні палива тощо).

Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, повна маса цистерн, в яких перевозився Товар, становить 43 000 кг, 42 000 кг та 43 500кг. Вагова маса тягачів становить 18 000 кг, 17 000 кг та 18 000 кг, кожен окремо.

Відповідно до п.2.1. Наказу Державного комітету статистики № 293 від 06.09.2000р. "Про затвердження методики розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря автотранспортом, який використовується суб'єктами господарської діяльності та іншими юридичними особами всіх форм власності", 1 літр дизельного палива важить 0,85кг.

Отже, зазначене свідчить про те, що законодавство України не ставить вимоги щодо окремого обліку нафтопродуктів в резервуарах місткістю до 100 куб. м., а отже вимога податкового органу є такою, що не ґрунтується на чинному законодавстві.

Факт приймання нафтопродуктів засвідчується видатковими накладними, як було погоджено сторонами у договорі №7181 від 18.07.2014р. Зазначені документи були оформлені з дотриманням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та були беззастережно надані ревізорам під час перевірки. Зазначений факт знайшов своє відображення в Акті перевірки (ст.59), отже, товарно-транспортні накладні були надані ревізорам відповідача під час проведення перевірки.

Крім цього з матеріалів справи вбачається, що транспортування товару здійснювалося власним транспортом товариства у спосіб самовивозу придбаного пального. Зазначений транспорт має свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, протоколи перевірки технічного стану транспортних засобів, ліцензійні карти, відтак товариство правомірно та належно виконало документальне оформлення перевезення нафтопродуктів.

До матеріалів справи долучена довідка ТзОВ "Транс Сервіс Сервіс-1" від 30.01.2017року та дозвіл про право на експлуатацію причепів-паливозаправників від 07.11.2005року за державними реєстраційними номерами ВС 4498 ХТ і ВС 4469 ХТ, якими перевозилися нафтопродукти в січні-лютому 2015року і які були обладнані системами паливо-заправних колонок, що додатково вбачається з ксерокопій технічних паспортів до них та договору про монтування таких від 21.07.2008року з боку АО «Рекорд-Мотор-Сервіс».

Стосовно посилань податкового органу на акти перевірок та довідки інших податкових органів, слід зазначити, що суд першої інстанції вірно вказав на те, що нормами чинного законодавства України не передбачено прямої можливості гіпотетичного посилання податкового органу в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання, а при складанні акту перевірки одного платника податків упереджено приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як на підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

За змістом п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено в статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках в день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок, як попередня оплата. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платника податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт - актом прийняття робіт чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пункт 198.6ст. 198 ПК України).

З положень ч. 1, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" видно, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищезазначене та встановлені обставини справи, колегія суддів констатує, що документи на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 09.12.2014 року №0004432210 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року у справі №813/5418/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.М. Гулид

Судді: А.М. Ліщинський

В.З. Улицький

Повний текст ухвали виготовлено 06.02.2017 року