Ухвала суду № 64564077, 31.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15444/16 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

31 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Шутовської І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Енергетичної митниці ДФС на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року за заявою Енергетичної митниці ДФС про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Енергетичної митниці ДФС до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанов

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року Енергетична митниця ДФС звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанов.

14 листопада 2016 року позивачем до Окружного адміністративного суду м. Києва було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій він просив:

зупинити дію постанови про накладення штрафу від 04.11.2016 № ВП 52231178;

заборонити Управлінню державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, старшому державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у м. Києві Пишному А.В. вчиняти дії щодо звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності по виконавчому провадженню №ВП52231178 та прийняття будь-яких інших рішень по виконавчому провадженню №ВП53321178.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року у задоволенні клопотання відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що заявником не наведено обставин, які б вказували на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам, інтересам позивача, до ухвалення рішення в адміністративній справі, або доказів того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року. На думку апелянта оскаржувана ухвала винесена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

При цьому, колегія суддів враховує, що КАС України передбачає два способи забезпечення позову: зупинення дії оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборона вчинення певних дій.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмету спору.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Крім того, правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Енергетична митниця ДФС звернулася в суд з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила визнати протиправними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.09.2016 ВП№ 52231178, постанову про накладення штрафу від 04.11.2016 ВП№52231178, постанову про стягнення з боржника витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій від 04.11.2016 ВП№52231178.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного розгляду справи не було надано належних і допустимих, у розумінні ст.70 КАС України, доказів та не наведено обґрунтованих доводів, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам або інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або унеможливили б захист цих прав, свобод та його інтересів без вжиття заходів забезпечення позову чи утруднювали б відновлення таких прав при виконанні рішення у межах заявлених позовних вимог, а отже, й не доведено наявність будь-яких правових підстав для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову, відповідно до ст. 117 КАС України.

В обгрунтування вимог заяви про забезпечення позову, позивач посилається на незаконність вищевказаних постанов державного виконавця та зазначає про очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам.

Колегія суддів вважає необґрунтованими зазначені доводи заявника, оскільки можлива протиправність постанови відповідача не вказує на наявність безпосередніх правових підстав, визначених ст. 117 КАС України, для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, про які просить позивач.

Більш того, апеляційний суд зазначає, що ці ж самі доводи покладені позивачем і в основу позовної заяви і здійснення судом їхньої перевірки та відповідних висновків з цього приводу фактично буде вирішенням справи по суті, що не належить до компетенції апеляційного суду при перегляді ухвали суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Заявником не доведено існування обставин, вказаних у частині першій статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх та необхідних правових підстав, визначених ст. 117 КАС України, для задоволення клопотання позивача про забезпечення позову та приходить до висновку, що судом першої інстанції були повно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосовані норми процесуального права та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, згідно з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. 117, ст. 165, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Енергетичної митниці ДФС - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний тест ухвали виготовлено 06 лютого 2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.