Ухвала суду № 64563753, 01.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.

при секретарі: Юрченко А.С.

за участю: представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визначення порядку самостійного користування квартирою, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні належним на праві власності частками квартири, -

В С Т А Н О В И Л А:

Справа №755/77565/14-ц № апеляційного провадження:22-ц-796/1896/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Чех Н.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. Позивачі звернулися до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер їх батько - ОСОБА_9. За життя батько вчинив заповіт, яким заповів квартируАДРЕСА_1 їм (позивачам) та ОСОБА_3. Вказана квартира була ними та відповідачем успадкована в рівних частках - по 1/3 частині.

Однак, на сьогоднішній день відповідач користується спірною квартирою одноособово. Вони (позивачі) як особисто, так і через своїх представників, позбавлені змоги вільно володіти та користуватися своєю частиною квартири, не мають вільного до неї доступу. Не бажає відповідач і зустрічатися із їх представниками задля вирішення питань щодо режиму користування чи можливого відчуження квартири та розподіл коштів. У зв'язку з чим звернулися до суду з даним позовом. В процесі розгляду справи уточнили позовні вимоги, та просили суд виділити їм в володіння та користування кімнати площами 15,9 м2 (під цифрою 3) та 10,4 м2 (під цифрою 4), відповідачу кімнату площею 15,9 м2 (під цифрою 2); зобов'язати відповідача не чинити перешкоди в користуванні, володінні та розпорядженні належної їм частини квартири.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визначення порядку самостійного користування квартирою, зобов'язання не чинити перешкод в користуванні, володінні та розпорядженні належними на праві власності частками квартири - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7, подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7, підтримала доводи апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_3 та її представники ОСОБА_4, ОСОБА_5, проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, квартира АДРЕСА_1 належить на підставі свідоцтв про право на спадщину ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 в рівних частках (по 1/3 частині).

Спірна квартира має загальну площу 61,0 м2, житлова площа - 42,2 м2, складається з: трьох житлових кімнат - № 4 площею 10,4 м2, № 3 площею 15,9 м2 та № 2 площею 15,9 м2; коридору - 6,5 м2; кухні - 7,9 м2; ванної - 2,1 м2; вбиральні - 0,9 м2; балкону, що примикає до кімнати № 4 та кухні, площею 0,7 м2.

Встановлено, що в спірній квартирі зареєстрована та проживає лише відповідач. Позивачі в спірній квартирі не проживають, не зареєстровані, вони проживають постійно в інших державах, є громадянами інших держав.

В даному випадку позивачі посилаються на те, що вони позбавлені можливості користуватися спірною квартирою, оскільки відповідач чинить їм перешкоди у володінні, розпорядженні та користуванні власністю. Просили виділити їм у володіння та користування кімнати № 3 (15,9 м2) та № 4 (10,4 м2), а відповідачу - кімнату № 2 (15,9 м2).

Спірна квартира має житлову площу - 42,2 м2, тобто, на кожного співвласника припадає приблизно по 14,07 м2. З плану квартири слідує, що ізольованими кімнатами є № 4 (10,4 м2) та № 2 (15,9 м2), а кімната № 3 (15,9 м2) є прохідною.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статей 386, 391 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

По даній справі встановлено та не оспорено сторонами, що позивачі в спірній квартирі не проживають, утриманням її не займаються, ніяких оплат за неї не здійснюють. Жодного доказу (чи посилання на наявність такого) з приводу чинення відповідачем перешкод позивачам (співвласникам) в користуванні спірною квартирою стороною позивачів не було надано чи зазначено. Дане свідчить про те, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про усунення перешкод в користуванні житлом. Безпідставними та бездоказовими є і вимоги про усунення перешкод у володінні та розпорядженні позивачами належними їм на праві власності частками спірної квартири.

Як було встановлено в суді за весь час розгляду справи, питання щодо визначення конкретного порядку користування спірною квартирою визначали, викладали в позовній заяві та в уточненнях саме представники, а не позивачі. Доказів того, що саме позивачі бажають такого чи іншого розподілу житлових кімнат, як вказують представники, суду не було надано.

Крім цього, не було надано і доказів того, що позивачі мають намір повернутися до України відповідно з США та Ізраїлю та користуватися саме тими кімнатами, які зазначені в позовній заяві. Доручення, які мають представники позивачів, видані останніми на певні дії, основними з яких є питання, пов'язані з відчуженням частин спірної квартири, що належать позивачам.

Все вищевикладене свідчить про те, що вимога про визначення порядку користування спірною квартирою заявлена не позивачами, а представниками позивачів на їх власний розсуд. Крім цього, з пояснень представників позивачів вбачається, що саме вони (представники) не можуть потрапити до спірної квартири, що саме їм, а не позивачам, чинилися відповідачем перешкоди в можливості потрапити до квартири.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: