Ухвала суду № 64562616, 02.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 р.Справа № 820/2619/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2016р. по справі № 820/2619/16

за позовом ОСОБА_1

до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції

про скасування арешту нерухомого майна,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, в якому просив суд, скасувати арешт, накладений на частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер обтяження 3885317, зареєстрований 13.10.2006 року, що накладений на підставі постанови АА № 559896 від 26.09.2006 року Державної виконавчої служби у Московському районі м. Харкова та внесений реєстратором: Одинадцята харківська державна нотаріальна контора, та належить на праві власності ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не знято арешт з частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер обтяження 3885317, зареєстрований 13.10.2006 року, що накладений на підставі постанови АА № 559896 від 26.09.2006 року Державної виконавчої служби у Московському районі м. Харкова та внесений реєстратором: Одинадцята харківська державна нотаріальна контора, та належить на праві власності ОСОБА_1, хоча ним було виконано рішення суду, з метою виконання якого, даний арешт було накладено, сплачено суму заборгованості та виконавчий збір. Водночас з відповіді Головного територіального управління юстиції на запит позивача вбачається, що на виконанні у відповідача виконавчого документу відносно ОСОБА_1 не перебувало та наразі також не перебуває.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування арешту нерухомого майна - задоволено. Скасовано арешт, накладений на частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер обтяження 3885317, зареєстрований 13.10.2006 року, що накладений на підставі постанови АА № 559896 від 26.09.2006 року Державної виконавчої служби у Московському районі м. Харкова та внесений реєстратором: Одинадцята харківська державна нотаріальна контора, та належить на праві власності ОСОБА_1. Стягнуто з Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (61140, АДРЕСА_2) судові витрати у розмірі 551,20 (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 копійок).

Московський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі та доповненнях до апеляційної скарги вказує, що рішення суду першої інстанції винесено в наслідок невірного застосування норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про поновлення строку та скасування арешту, накладеного на частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер обтяження 3885317, зареєстрований 13.10.2006 року, що накладений на підставі постанови АА № 559896 від 26.09.2006 року Державної виконавчої служби у Московському районі м. Харкова та внесений реєстратором: Одинадцята харківська державна нотаріальна контора, та належить на праві власності ОСОБА_1, стягнення на користь ОСОБА_1 сплачений при поданні позову судовий збір. Зазначає, що відсутність на виконанні виконавчого документа не є підставою для зняття арешту, оскільки такий може бути знято реєстраційним органом за умови надання йому божником додаткової копії постанови, зазначеної в ч.2 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження", яку надає державний виконавець за заявою такого божника. Вказує стосовно внесених відомостей виконавчого провадження у Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, що інформаційна база діяла відповідно до п.1.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерством юстиції України 02.04.2012 №512/5. Зазначає, що у наданих боржником копії квитанції № 16054562 від 20.03.2007, копії квитанції №17347088 від 16.07.2007, призначення платежу не містить відомостей, які б надали можливість ідентифікувати за яким саме виконавчим документом було проведено сплату заборгованості. Зазначає, що судом першої інстанції не витребувано з КП «ХМБТІ» копію постанови АА №559896 від 26.09.2006, яка містить відомості, при примусовому виконанні якого виконавчого документа було накладено арешт на майно особи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі.

Позивач в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивачу на праві спільної сумісної власності належить частина квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що вбачається зі свідоцтва про право власності на житло від 14.02.2001 реєстраційний номер 5А-01-224907 ( а.с.7).

Звернувшись в нотаріальну контору з приводу відкриття спадкової справи на частину квартири, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. А. Бучми (колишня Уборевича), 6.44В, кв. 34, що належала його померлому батьку, від нотаріуса, який відкривав спадкову справу, дізнався про те, що частина квартири, яка належіть позивачу на праві власності, перебуває під арештом, відповідно до постанови Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про накладення арешту АА 559896 від 26.09.2006 p., реєстраційний номер обтяження 3885317, зареєстроване 11 Харківською державною нотаріальною конторою, що підтверджується інформаційною довідкою з відповідних державних реєстрів.

Позивач у позові вказує, що про існування арешту від дізнався у 2007 році, при цьому у відповідача відсутнє документальне підтвердження цього факту. За таких обставин, строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.181 КАС України , позивачем не пропущено, так як офіційно, ОСОБА_1, обізнаний про існування спірного арешту з 10.05.2016 року, що вбачається з інформаційної довідки з відповідних державних реєстрів, отриманої у нотаріуса, а з позовом звернувся 12.05.2016 року.

Позивач, звернувся до відповідача з заявою від 26 січня 2016 року про зняття арешту (представник відповідача не заперечує щодо такого звернення), арешт не був знятий.

Позивач звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області зі скаргою від 07.04.2016 на бездіяльність Московського ВДВС ХМУЮ ( а.с. 9-10).

У відповідь на скаргу ОСОБА_1, Головне територіальне управління юстиції у Харківській області листом від 26.04.2016 № 07.02-23/07.02-25/Л-51 надало відповідь, що згідно інформації, наданої начальником Московського ВДВС ХМУЮ, проведеною перевіркою даних автоматизованої системи Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та журналів обліку виконавчих проваджень переданих державним виконавцям, виконавчих документів відносно ОСОБА_1, на виконанні не перебувало і не перебуває. Позивача було повідомлено, що на виконання наказу Департаменту ДВС від 19.01.2007 № 2 "Про ліквідацію регіональних та територіальних органів ДВС", спільного наказу Головного управління юстиції у Харківській області та Державної виконавчої служби у Харківській області від 27.03.2007 №26/2-3/47 та спільного наказу від 30.03.2007 №29/2-4/47 "Про передачу матеріальних цінностей, документації з питань бухгалтерського обліку, фінансового, організаційного і кадрового забезпечення: здійснено приймання-передавання виконавчих проваджень органів ДВС до новостворених відділів ДВС, згідно з актом приймання-передавання виконавчих проваджень від ДВС у Московському районі м. Харкова до новоствореного Московського ВДВС ХМУЮ не передавались, архівні виконавчі провадження за 1999-2013 pp. знищені відповідно до "Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби", затвердженої наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008. Також рекомендовано позивачу звернутись за захистом своїх прав до суду ( а.с.11).

У судовому засіданні позивач пояснив, що за для з'ясування обставин, звернувся на особистому прийомі у Московському ВДВС ХМУЮ, де державним виконавцем було повідомлено про існування рішення Московського районного суду м. Харкова , щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ДПІ Московського району м. Харкова 1261,17 грн., та зазначено, що для зняття арешту, необхідно сплатити дану суму та суму виконавчого збору. При цьому позивач зауважив, що номер справи та дату прийняття судом цього рішення йому повідомлено не було. При цьому, первинно помилково було визначено стягувачем підприємство зв'язку, але потім первинно накладений арешт в зв'язку з цією помилкою було скасовано.

Бажаючи зняття арешту на частину нерухомого майна, що належить позивачу, він сплатив суму у розмірі 1261,17 грн. та 126,12 грн. виконавчого збору ( а.с.8) та вважав, що за фактом сплати даних сум спірний арешт було знято.

З метою з'ясування змісту постанови Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про накладення арешту АА 559896 від 26.09.2006 p., про що також клопотав представник відповідача у судовому засіданні, що відбулось 03.06.2016, Харківським окружним адміністративним судом було направлено відповідні запити до КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 07.06.2016 вих. № 26521/16 та до Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори від 07.06.2016 вих. № 26520/16( а.с.29-30).

КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" відповіді на запит суду не надало.

Одинадцятою Харківської державної нотаріальної контори надано відповідь супровідним листом від 15.06.2016 № 5283/02-14 та наступні копії документів: супровідний лист Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 26.09.2006 №38388, постанову від 26.09.2006 про перевірку виконавчого провадження, постанову від 26.09.2006 про звільнення майна з під арешту, заяву про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна, витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно саме відповідач по даній справі повинен довести обґрунтованість наявності арешту та не зняття його за заявою позивача.

Супровідним листом Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 26.09.2006 №38388 на адресу Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори було надіслано копію постанови про арешт майна від 26.09.2006, копію постанови від 26.09.2006 про перевірку виконавчого провадження, копію постанови від 26.09.2006 про звільнення майна з під арешту.

При цьому, хоча вищевказаний документ і містить у собі в якості додатку копію постанови про арешт майна від 26.09.2006, на підставі якої 13.10.2006 нотаріальним органом було зареєстровано обтяження нерухомого майна, яке належить позивачу - частини квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, проте самої постанови суду надано не було.

Слід також зауважити, що постановою про перевірку виконавчого провадження від 26.09.2006 було скасовано постанову про арешт майна боржника від 10.07.2006, внаслідок неправильного зазначення найменування стягувача, та , як наслідок - постановою від 26.09.2006 було звільнено з під арешту частину квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1, що накладений постановою від 10.07.2006.

Таким чином, первісно арешт на майно позивача був накладений постановою від 10.07.2006, а згодом, після її скасування - постановою від 26.09.2006.

Положеннями пункту 8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження", у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення.

Частиною 2 та 3 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Закон в діючої та у попередніх редакціях передбачав наявність арешту за рішенням державного виконавця виключно за наявністю виконавчого провадження та відповідного боргового зобов'язання. В разі їх відсутності арешт не є можливим.

Враховуючи викладене, оскільки до матеріалів справи не надано копію постанови АА № 559896 від 26.09.2006, про накладення арешту, в силу приписів ч.6 ст. 71 КАС України, дану справу необхідно вирішувати на основі наявних доказів, оскільки колегія суддів позбавлена надати їй оцінку.

При цьому, позивач не пред'являє позовних вимог щодо скасування такої постанови, а просить відновити свої права шляхом скасування арешту на належну йому частину нерухомого майна, оскільки борг, який рахувався за ним та стягнутий у судовому порядку, ним фактично сплачений.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відносно позивача відсутнє виконавче провадження в межах якого накладено арешт, подальше існування арешту не можливо вважати законним.

Відповідно доводи відповідача про відсутність підстав скасування арешту, виконання рішення суду є необґрунтованими.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача є саме скасування арешту, накладеного на частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер обтяження 3885317, зареєстрований 13.10.2006 року, що накладений на підставі постанови АА № 559896 від 26.09.2006 року Державної виконавчої служби у Московському районі м. Харкова та внесений реєстратором: Одинадцята харківська державна нотаріальна контора, та належить на праві власності ОСОБА_1, оскільки, надавши зазначене рішення суду після набрання ним законної сили до реєстраційного органу, позивач виконає дії, спрямовані на державну реєстрацію припинення обтяження, за аналогією ч. 2 та 3 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження".

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2016р. по справі № 820/2619/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 07.02.2017 р.