Постанова № 64562578, 06.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року № 876/9346/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А., Ільчишин Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Золочівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на постанову Золочівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2016 року у справі №445/1349/16-а за позовом ОСОБА_1 до Золочівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

18.07.2016 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Золочівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Управління), просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діяла станом на 13.03.2015) на підставі довідки прокуратури Львівської області №18/1081 від 16.06.2016 про заробітну плату;

- скасувати рішення відповідача про відмову позивачу в перерахунку пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки прокуратури Львівської області №18/1081 від 16.06.2016 про заробітну плату;

- зобов'язати Управління провести перерахунок пенсії за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки прокуратури Львівської області №18/1081 від 16.06.2016, виходячи з розрахунку 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, яка згідно з довідкою прокуратури Львівської області №18-1081 від 16.06.2016 складає 11101,08 грн., починаючи з 01.01.2016 та виплатити недоплачену частину пенсії, починаючи з 01.01.2016;

- постанову суду в частині зобов'язання Управління здійснити перерахунок та виплатити пенсію за вислугу років позивачу з урахуванням уже виплачених сум, в межах всієї суми стягнення, допустити до негайного виконання;

- зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення протягом 10 днів з дня набрання постановою законної сили.

Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 12.08.2016, прийнятою в порядку скороченого провадження, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Золочівського районного суду Львівської області від 12.08.2016 та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що з моменту набрання чинності Законом України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру», а саме 15.07.2015 Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 втратив чинність. Тобто, з 15.07.2015 втратили чинність норми щодо пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури в редакції Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ «Про прокуратуру», що була чинна на момент призначення пенсії ОСОБА_1 Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 виключено п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», який регулював порядок видачі довідки про заробітну плату для проведення перерахунку пенсії. Вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який йому гарантовано ст.50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ «Про прокуратуру» при призначені пенсії, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України. На час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято. Крім того, апелянт зазначає, що до 01.06.2015 не прийнято закону, що стосувався б усіх видів пенсійного забезпечення осіб, у тому числі спеціальних пенсій, тому з вказаної дати скасовані, зокрема, норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються і перераховуються відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Апелянт вказує, що оскільки позивач звернувся із заявою 22.06.2016 то до даного виду правовідносин повинні застосовуватись норми, які діють на даний час, а не на час призначення пенсії. Враховуючи, що на даний час відсутні норми, які б регулювали умови та порядок проведення перерахунку пенсій прокурорсько-слідчим працівникам, такі перерахунки не проводяться. Також, апелянт звертає увагу, що відповідно до ч.4 ст.45 Закону України №1058 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч.1 ст.35, ч.2 ст.38, ч.3 ст.42 і ч.5 ст.48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Окрім того, розгляд адміністративної справи проводився в порядку скороченого провадження (п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України), тоді як КАС України не передбачено негайного виконання постанов суду прийнятих в порядку скороченого провадження.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п.3 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 на підставі поданої заяви з 13.03.2015 призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ «Про прокуратуру» із змінами внесеними Законом України №76-VIII від 28.12.2014, які набрали чинності з 01.01.2015.

Відповідно до рішення Управління №1951/04-40 від 30.06.2016 Управлінням розглянуто заяву ОСОБА_1 від 22.06.2016 щодо перерахунку пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністерства України від 09.12.2015 №1013 та матеріалів пенсійної справи, та в задоволені такої відмовлено (а.с.12-13).

Вважаючи вказану відмову незаконною та необґрунтованою, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

На час призначення позивачу пенсії та її нарахування умови і порядок пенсійного забезпечення прокурорів регулювались положеннями статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII у відповідній редакції (далі - Закон №1789-XII).

Відповідно до ч.2 ст.50-1 Закону №1789-XII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно з ч.13 ст. 50-1 Закону №1789-XII обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.18 ст.50-1 Закону №1789-XII).

З 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII та втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-XII, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначено статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2015 року №1697-VII, в редакції чинній на момент звернення щодо перерахунку пенсії (далі - Закон №1697-VII).

Відповідно до вимог ч.4 ст.86 Закону №1697-VII коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього. Посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років.

Згідно з ч.13 ст.86 Закону №1697-VII пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Частиною 20 ст.86 Закону №1697-VII встановлено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 1 пункту 13 розділу ХІІІ Перехідні положення Закону №1697-VII Кабінету Міністрів України доручено у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Відповідно до положень Закону №1697-VII держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

Проте, не прийняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, на переконання суду апеляційної інстанції, не може бути підставою для відмови у такому перерахунку, що гарантований законом.

Слід зауважити, що положення п. 5 Розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VIII, на які покликається апелянт та яким передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не можуть бути підставою відмови у проведенні перерахунку пенсії, оскільки вказані зміни законодавства не містять вимогу щодо перерахунку раніше призначеної пенсії, а стосуються лише призначення пенсій особам, які підпадають під його дію.

Статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на час призначення пенсії законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило ст.22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

Окрім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист громадян України та визначав, що Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99,рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказував, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, в редакції чинній на час звернення з заявою щодо перерахунку пенсії, (далі - Закон №1058-IV), норми якого є загальними щодо норм Закону №1697-VII.

Статтею 42 Закон №1058-IV визначено умови індексації та перерахунку пенсій у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, прожиткового мінімуму та страхового стажу, зокрема, частиною 2 визначено, що щороку починаючи з 1 березня поточного року у разі, якщо середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за минулий рік зросла, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій із застосуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, підвищеної на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах установ, закладів та організацій, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищено з 1 грудня 2015 року на 25 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», що з врахуванням вказаних положень ст.42 Закону №1058-IV на переконання суду апеляційної інстанції слід розглядати як підставу для перерахунку пенсії.

Відповідно до ч.4 ст.45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35,частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Частиною 1 ст.44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч.5 ст.45 Закону №1058-IV).

Згідно з положеннями п.1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1, заява про перерахунок пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Відповідно до п.1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Згідно з абз.2 п.4.1 Порядку № 22-1 заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

На підставі аналізу вказаних законодавчих положень, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що необхідною умовою для перерахунку пенсії є заява про перерахунок пенсії та документи, подані пенсіонером щодо розміру місячного заробітку за відповідною посадою станом на час звернення за перерахунком пенсії. При цьому, такий перерахунок має здійснюватися виходячи із норм законодавства, які були чинними на момент призначення пенсії позивачу, тобто в розмірі 60% від заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2016 позивачем подано заяву в Управління про перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону №1789-XII та довідки прокуратури Львівської області про заробітну плату №18/1081 від 16.06.2016 відповідно до якої заробітна плата позивача станом на 01.12.2015р. становила 11 101,08: 1724 грн. - основний оклад, 125 грн. - класний чин, 554,70 грн. - вислуга років, 6333,75 грн. - щомісячна премія, на яку нараховуються страхові внески, 1682,59 грн. - надбавка за виконання особливо важливої роботи, 340,52 грн. - матеріальна допомога на оздоровлення 1/12, 340,52 грн. - матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових потреб 1/12 (а.с.11).

Таким чином, за наявності у позивача підстав для перерахунку пенсії, враховуючи, що виникнення права на перерахунок пенсії нерозривно пов'язане із фактом звернення особи за таким перерахунком, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності відмови Управління здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії позивачу на підставі заяви від 22.06.2016, відповідно до довідки Прокуратури Львівської області від 18.06.2016 №18/1081 з розрахунку 60% від суми місячного заробітку.

Водночас, задовольняючи позовні вимоги з 01.01.2016 судом першої інстанції не враховано, що виникнення права на перерахунок пенсії нерозривно пов'язане із фактом звернення особи за таким перерахунком. Довідку Прокуратури Львівської області від 16.06.2016 №18/1081 позивач подав при зверненні до Управління із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії 22.06.2016, а тому позовні вимоги в частині перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки, враховуючи положення ч.4 ст.45 Закону №1058-IV, підлягають задоволенню з 01.07.2016.

Окрім того, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими покликання апелянта на те, що відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Водночас абзацом 2 частини 1 статті 256 КАС України передбачено, що негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5, 6 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

Таким чином, судом першої інстанції не враховано, що КАС України не передбачено негайного виконання постанов суду прийнятих у порядку скороченого провадження відповідно до п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України в межах всієї суми стягнення.

Щодо зобов'язання відповідача подати звіт про виконання оскаржуваної постанови суду першої інстанції, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду. Судовий контроль за виконанням судових рішень є однією з форм зміцнення законності, умовою, що забезпечує дотримання прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у демократичному суспільстві.

Сутність судового контролю полягає у використанні судом своїх повноважень, що відповідає ст.124 Конституції України, у випадку встановлення факту здійснення незаконної, необґрунтованої або несправедливої дії з боку державних виконавців або інших осіб уповноважених на виконання рішення суду для поновлення законних прав та інтересів відповідних суб`єктів виконавчого провадження.

Конституційний суду України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Слід зауважити, що згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».

Як зазначив Європейський суд з прав людини у п.55 рішення від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини» із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Таким чином, зобов'язання відповідача подати звіт про виконання постанови суду першої інстанції спрямовано на реалізацію завдання адміністративного судочинства закріплено ст.2 КАС України, а саме захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив даний публічно-правовий спір, але із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому встановлені обставини у справі дають підстави суду апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу частково, змінивши постанову суду першої інстанції з вищевикладених мотивів.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України такі розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 94, 160, 183-2, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Золочівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області задовольнити частково.

Постанову Золочівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2016 року у справі №445/1349/16-а змінити.

Викласти абзац 4 резолютивної частини постанови Золочівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2016 року у справі №445/1349/16-а наступній редакції:

«Зобов'язати Золочівське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Львівської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, на підставі довідки прокуратури Львівської області №18/1081 від 16.06.2016, виходячи з розрахунку 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, яка згідно з довідкою прокуратури Львівської області № 18/1081 від 16.06.2016 складає 11101,08 грн., починаючи з 01.07.2016 року, та виплатити недоплачену частину пенсії починаючи з 01.07.2016 року».

Абзац 5 резолютивної частини постанови Золочівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2016 року у справі №445/1349/16-а виключити.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді: М.А. Пліш

Н.В. Ільчишин