Постанова № 64562506, 02.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року Справа № 876/7843/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді-доповідача Яворського І.О.,

суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.

секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справі: представника ОСОБА_2

відповідача по справі: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій і бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу №987 о/с від 22.07.2016 року, зобов'язання до вчинення дій, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3 звернувся з позовом в суд до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області та просив визнати протиправними дії і бездіяльність голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області щодо застосування п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та в.о. начальника ГУ НП у Львівській області щодо невиконання зобов'язань роботодавця; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 22 липня 2016 року №987 о/с «Про виконання рішення суду» про звільнення майора ОСОБА_3 з посади начальника відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Самбора та Самбірського району Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області; зобов'язати ГУ НП України у Львівській області на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року запропонувати майору ОСОБА_3 рівнозначну посаду в ГШР ДПС поліції з обслуговування міста Самбора та Самбірського району Львівської області; стягнути з ГУ МВС у Львівській області в користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час невиконання постанови суду за період з 21.06.2015 року по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що відповідач фактично не виконав рішення про поновлення на посаді, а здійснив повторне незаконне звільнення з посади на підставі п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто через скорочення штатів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року в справі №813/2843/16 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року в справі №813/2843/16 та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та виходить з тих же мотивів, що наведені в позовній заяві.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 року у справі №813/5922/15 за позовом ОСОБА_3 до ГУМВС України у Львівській області, Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України у Львівській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення в органах внутрішніх справ, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу було задоволено повністю та поновлено ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділення ДАІ з обслуговування м. Самбір і Самбірського району ГУ МВС України у Львівській області з 17.10.2015 року.

На виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 року у справі №813/5922/15 та постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №51624914 від 12.07.2016 року, наказом ГУМВС від 22.07.2016 року №986 о/с майора міліції ОСОБА_3 було поновлено на посаді начальника відділення ДАІ з обслуговування м.Самбір і Самбірського району ГУ МВС України у Львівській області з 17.10.2015 року.

Однак, наказом Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області від 22.07.2016 року №987 о/с майора міліції ОСОБА_3 начальника відділення ДАІ з обслуговування м. Самбір і Самбірського району ГУ МВС України у Львівській області було звільнено з 06.11.2015 року із органів внутрішніх справ за п.64 «г» (через скорочення штатів), відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України і наказу МВС України від 06.11.2015 року №1388.

Громадянам згідно ст.43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з п.24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Зазначена вище вимога не містить застережень, що відповідний орган (УМВС) не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу посаду працівника ОВС, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на посаді.

Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (ч.5 ст.124 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.255 КАС постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 ст.257 КАС встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому п.3 ч.1 ст.256 КАС передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Відтак, добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

Як роз'яснено у п.34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23 червня 2015 року №21-63а15 та 01 липня 2015 року №6-435цс15.

При цьому треба відмітити, що судом першої інстанції цілком вірно відзначено про фактичне поновлення позивача на посаді 22.07.2016 року.

Проходження служби в ОВС регламентувалося Законом України «Про міліцію», чинним до 07.11.2015 та Положенням.

02.07.2015 був прийнятий Закон України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VII), який опубліковано в газеті «Голос України» від 06.08.2015 №141-142.

Пунктом 1 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визначено, що він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього ж Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Пунктами 8-11 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VII передбачено, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу ОВС), а також інші працівники МВС, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в ОВС через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в ОВС до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в ОВС відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Підпунктом «г» п.64 Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Такими чином, у тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення - день опублікування Закону №580-VII, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, могли бути прийняті на службу до поліції. При цьому, закінчення тримісячного терміну з моменту попередження про наступне вивільнення є присікаючим (кінцевим) строком для прийняті працівників міліції на службу до поліції, а не для їх звільнення зі служби в ОВС через скорочення штатів.

Відтак, УМВС, поновивши 22.07.2016 року позивача на посаді, не мало правових підстав для його звільнення з цієї ж посади з 06.11.2015 року, позаяк з цієї дати втратили чинність лише штати УМВС, а не було припинено (ліквідовано) таке (УМВС).

Додатково треба відзначити, що відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Вище апеляційним судом робилося покликання на вимоги п.24 Положення.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями ст.43 Конституції України та ст.240-1 КЗпП дає підстави для висновку про те, що за змістом ч.1 ст.235 КЗпП і п.24 Положення працівник підлягає поновленню на попередній посаді (роботі) у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Подібна правова позиці викладена у постановах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року №6-33цс14 та 01 липня 2014 року № 21-212а14.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, судовий захист повинен бути таким, щоб повною (достатньою) мірою захисти права позивача та відкинути позовні вимоги, задоволення яких не дасть належного результату та лише буде надмірно перевантажувати резолютивну частину рішення.

В нашому випадку, повною мірою права позивача будуть захищені лише у випадку скасування протиправного наказу про звільнення та визнання неправомірними дій голови ліквідаційної комісії щодо застосування при звільненні позивача п. 64 «г», так як всі інші позовні вимоги є або похідними, або неналежними.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а постанова суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року в справі №813/2843/16 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області щодо застосування п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 22 липня 2016 року №987 о/с «Про виконання рішення суду» про звільнення майора ОСОБА_3 з посади начальника відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Самбора та Самбірського району Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя-доповідач І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

С.П. Нос

Повний текст виготовлено 07.02.2017 року