Ухвала суду № 64562505, 31.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 р. Справа № 876/5404/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

представника позивача Стефака Т.В.,

представника відповідача Чубак Н.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафта» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафта» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Галнафта» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Дрогобицькому районі Львівської області (правонаступником якої є Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області), яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 30.12.2011 року № 0002232301 і № 0002222301.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 року, позов було задоволено повністю.

Однак Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.01.2016 року зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Своє рішення касаційний суд мотивував тим, що суди попередніх інстанцій встановили, що між позивачем і ТзОВ «Присфа» відбулися господарські операції, факт виконання яких підтверджується належними і допустимими доказами. Однак суди не вказали, чи досліджені ними з метою встановлення факту реального вчинення господарських операцій саме з придбання позивачем нафтопродуктів у ТОВ «Присфа», за якими позивачем сформовані оспорювані податковим органом валові витрати та податковий кредит, докази та які докази. В матеріалах справи наявні лише первинні документи, на які також послались суди, складені щодо господарських операцій позивача з постачання ним нафтопродуктів на користь ТОВ «Присфа», які передбачають формування позивачем податкових зобов'язань. Первинні документи щодо господарських операцій з придбання позивачем товару у справі відсутні. Таким чином, судами попередніх інстанцій належно не досліджено питання щодо фактичного вчинення позивачем господарських операцій з отримання від ТОВ «Присфа» товару (дизельного палива) у межах господарської діяльності.

За результатами нового розгляду справи постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що на підставі вироку Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2012 року у справі № 1304/2500/12 встановлено нереальність господарських операцій, здійснених ТзОВ «Присфа» з суб'єктами підприємницької діяльності у період з грудня 2007 року до березня 2011 року, в тому числі з позивачем. Отже, правочини ТзОВ «Присфа» з його контрагентами не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а переслідували мету здійснення фіктивного підприємництва. За таких обставин суд дійшов висновку, що навіть наявність у ТзОВ «Галнафта» документів на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Присфа» не доводять змісту цих операцій та реальності їх здійснення.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Господарські операції між ним та ТзОВ «Присфа» оформлені і підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які відповідають вимогам законодавства. При цьому, ТзОВ «Галнафта» здійснювало господарські операції з поставки товарів ТзОВ «Присфа», а не їх придбання у цього підприємства і відповідно не формувало валових витрат і податкового кредиту за результатами даних операцій. Відповідно суми, отримані від ТзОВ «Присфа», були включені ним до складу валового доходу та податкових зобов'язань відповідних періодів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, в період з 12.12.2011 року до 16.12.2011 року працівники Державної податкової інспекції в Дрогобицькому районі Львівської області провели документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Галнафта» з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів в період 2008-2011 років під час взаємовідносин із ТзОВ «Присфа», за результати якої складено акт від 29.12.2011 року № 913/23-1/34454281.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 102561 грн., в тому числі за три квартали 2010 року на суму 102561,00 грн.; пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 82048,00 грн., в тому числі за жовтень 2010 року на 66531,00 грн. та за вересень 2011 року на 15517,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Державна податкова інспекція в Дрогобицькому районі Львівської області прийняла податкові повідомлення-рішення від 30.12.2011 року № 0002222301, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 128201,00 грн., з них 102561,00 грн. за основним платежем і 25646,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та № 0002232301, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 102560,00 грн., з них 82048,00 грн. за основним платежем і 20512,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

В розумінні пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та у відповідній редакції) господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 цієї статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. п. 1.6, 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та у відповідній редакції) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4. п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а згідно з п. 9.6 ст. 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання фінансової, бухгалтерської та податкової звітності, зокрема, податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з реальністю господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх використання у господарській діяльності та наявності належним чином оформлених первинних документів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що необхідно обов'язково встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (робіт, послуг). Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, наявність оформлених сторонами господарських взаємовідносин документів не є безумовною і достатньою підставою для включення відповідних сум до податкової звітності.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена, зокрема, ст. ст. 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до змісту вказаних норм для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання товарів (робіт, послуг).

Також відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 27.03.2012 у справі № 21-737во10, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

В контексті наведеного вище колегія суддів враховує наступне.

ТзОВ «Галнафта» стверджує, що в періоді, який перевірявся, воно здійснювало господарські операції з постачання ТзОВ «Присфа» товарів, а саме дизельного палива.

На підтвердження факту реального здійснення зазначених господарських операцій позивач надав суду: копії виписаних ним рахунків на дизельне паливо від 19.07.2010 року № СФ-0000302, від 26.07.2010 року № СФ-0000321, від 13.08.2010 року № СФ-000351, від 19.08.2010 року № СФ-0000360 та від 13.08.2010 року № СФ-0000383, копії підсумкових виписок по розрахунковому рахунку, копії видаткових накладних від 21.07.2010 року № 210705, від 29.07.2010 року № 290703, від 04.08.2010 року № 040803, від 16.08.2010 року № 160803, від 20.08.2010 року № 200801, від 14.09.2010 року № 140904, копії виписаних ним податкових накладних від 19.07.2010 року № 57, від 26.07.2010 року № 98, від 29.07.2010 року № 115, від 13.08.2010 року № 42, від 16.08.2010 року № 49, від 19.08.2010 року та від 13.09.2010 року № 62 № 28, копії товарно-транспортних накладних.

Разом з тим колегія суддів враховує, що вироком Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2012 року, який набрав законної сили, ОСОБА_3 було визнано винним за ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво) та ч. ч. 2, 3 ст. 358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) Кримінального кодексу України і призначено відповідне покарання в межах санкцій цих статтей.

Зокрема, під час розгляду даної кримінальної справи було встановлено та зазначено у вказаному вироку, що ОСОБА_3 в кінці грудня 2007 року з іншими особами внесли зміни в реєстраційні документи ТзОВ «Присфа», призначивши його на посаду директора, в результаті чого отримали фактичне право керівництва товариством. Також 07.12.2007 року він разом із іншими особами відкрив рахунок ТзОВ «Присфа» у відділенні Львівської міжрегіональної дирекції ПАТ «Креді Агріколь Банк», а 14.08.2008 року - рахунок фізичної особи на своє ім'я.

З метою документального оформлення безтоварних операцій з придбання товарів, робіт, послуг, підсудний ОСОБА_5, від імені директора ТзОВ «Присфа» ОСОБА_3, склав та видав завідомо неправдиві документи, податкові накладні, видаткові накладні, угоди про нібито реалізацію ТзОВ «Присфа» товарів, робіт, послуг, які були надані представникам суб'єктів підприємницької діяльності, що перераховували кошти на рахунки ТзОВ «Присфа» для відображення їх в податковому обліку.

Крім того, домовившись з ОСОБА_5 та за допомогою інших осіб під час здійснення фіктивного підприємництва ТзОВ «Присфа» впродовж 2008 року - березня 2011 року, неодноразово вчинив підроблення документів фінансово-господарської діяльності як ТзОВ «Присфа», так і інших суб'єктів підприємницької діяльності. Зокрема, спільно з ОСОБА_5 та за допомогою інших осіб, оформили чеки на зняття готівки від імені ТзОВ «Присфа», в яких внесли завідомо неправдиві відомості щодо цілі зняття готівки - закупівля товарів. Вказані чеки були підписані ОСОБА_3 та за допомогою невстановлених осіб подані в банківську установу, що дало змогу незаконно зняти готівкові кошти на загальну суму 826734,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, за змістом даної норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності. Також, на думку колегії суддів, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та обґрунтовано, з врахуванням зазначеного вироку та фактичних обставин справи встановив факт нереальності господарських операцій, здійснених ТзОВ «Присфа» з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, в тому числі і ТзОВ «Галнафта», в період з грудня 2007 року до березня 2011 року, а тому навіть наявність у ТзОВ «Галнафта» документів на підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ «Присфа» не доводять змісту цих операцій та реальності їх здійснення.

Доводи позивача про те, що він здійснював господарські операції з поставки товарів ТзОВ «Присфа», а не їх придбання у цього підприємства і відповідно не формував валових витрат і податкового кредиту за результатами даних операцій, на думку колегії суддів, не спростовують зазначених вище висновків податкового органу, оскільки у спірному випадку встановлено відсутність факту здійснення ТзОВ «Присфа» господарської діяльності взагалі, отже, у ТзОВ «Галнафта» не було правових підстав відображати у бухгалтерській та податковій звітності будь-які відомості щодо взаємовідносин з цим контрагентом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафта» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі № 2а-2161/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафта» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 06.02.2017 року